Стадія 1. Підготовка до складання проекту бюджету

Рекомендована література: 4,14,18,19,20,23,28,30,47,48,49,50,51,52

1. Зміст, значення, завдання фінансового планування та фінансових планів.

В умовах існування товарно-грошових відносин, дії фінансових важелів обов'язковою складовою частиною економічного й соціального планування стає фінансове планування, що обумовлено природою товарного виробництва (яка припускає рух валового внутрішнього продукту в натурально-речовинній і вартісній формі).

Фінансове планування втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних показників, дає можливість визначити наскільки перспективний той або інший проект, новий напрямок діяльності. Також фінансове планування є інструментом одержання інвестицій. Серед науковців та вчених, які досліджують цю проблематику виділяють українських науковців (Поддєрьогін А.М., Череп О.Г., Бланк І.О., М.Х. Корецький, О.П. Крайній, Г.В. Тарасюк, О.О. Терещенко). Тому в табл. 1.1. подіні визначення деяких з них.

Таблиця 1.1.

Аналіз поняття «фінансове планування»

Фінансове планування - це дія відповідних органів щодо збалансованості й пропорційності фінансових ресурсів.

Збалансованість тут означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, що перебувають у розпорядженні держави, й доходами, що залишаються в руках господарюючих суб'єктів.

Пропорційність - раціональне співвідношення між величиною доходу до сплати податку й після сплати по підприємству, галузях господарства, регіонах.

Фінансове планування — елемент фінансового механізму, діяльність пов'язана з управлінням фінансами; є процесом формування і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Його особливість — здійснюється тільки у грошовій формі і дозволяє дослідити рух грошової форми вартості, який не співпадає з розподілом вартості в натуральній формі.

Основна мета фінансового планування — найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур.

Зміст фінансового планування реалізується через розробку системи заходів щодо забезпечення розвитку суб'єктів економіки необхідними фінансовими ресурсами.

На всіх етапах історичного розвитку й рівнях управління фінансове планування мало загальні ознаки. До них можна віднести:

- об'єктом фінансового планування завжди виступає фінансова діяльність суб'єктів господарювання на будь-якому рівні управління, на яку впливає рух фінансових ресурсів.;

- сфера його дії охоплює в основному перерозподільні процеси, які відбуваються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі й використанні фондів коштів;

- фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основною метою є обґрунтування фінансових можливостей забезпечення намічуваних проектів і їхньої ефективності;

- фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, мають синтетичний характер, базуються на виробничих показниках. У процесі обґрунтування фінансових завдань здійснюється не тільки перерахунок натуральних даних у вартісні, а й визначається ефективність намічуваних витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їхнього розподілу виходячи з доцільності й кінцевих результатів.

Процес планування являє собою прийняття рішень щодо майбутніх цілей підприємства і способів їхнього досягнення. Результатом процесу планування є система планів, що мають кількісну і якісну оцінку.

Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін.

Фінансове планування являє собою заключний етап у системі народногосподарського планування. Відносна відособленість окремих ланок фінансової системи припускає розробку комплексу фінансових планів для кожної ланки, кожного суб'єкта фінансової системи. Головним об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими суб’єктами фінансової системи. А результатом його – складання фінансових планів, починаючи від кошторису окремої установи до зведеного фінансового балансу держави. Рух фінансових ресурсів закріплюється у відповідних планах, які утворюють єдину систему фінансового планування. Центральне місце в ній знаходить кількісне відображення, форма утворення і витрати коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань і функцій державного й муніципального управління. Поряд з бюджетами на державному рівні, бюджетами органів місцевого самоврядування можуть формуватися і формуються позабюджетні фонди. Рух грошових коштів у цих фондах відбивається відповідно у кошторисах доходів і витрат. Ці кошториси являють собою фінансові плани позабюджетних фондів.

На загальнодержавному й територіальному рівнях у систему фінансового планування включаються розробка й реалізація перспективних фінансових планів, фінансових балансів, а також балансів руху доходів і витрат населення. Для фінансового планування особливе значення має інформація, що дає уявлення про стан справ у майбутньому, тобто прогностична інформація. Процес одержання цієї інформації називається прогнозуванням.

Фінансове прогнозування - це насамперед обґрунтування показників фінансових планів, передбачення фінансового становища на той чи інший період часу. У теорії й на практиці виділяють середньострокове (5-10 років) і довгострокове (більше 10 років) фінансове прогнозування. Головною метою фінансового прогнозування є визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів і їхньої потреби в прогнозованому періоді. Фінансові прогнози є необхідним елементом і одночасно етапом у виробленні фінансової політики.

Фінансовий план – це обов'язкове завдання з формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, прийняте на визначений період з метою забезпечення діяльності об'єкта. У фінансовому плані містяться завдання з визначення обсягів і джерел доходів, напрями їх розподілу, структура витрат, обсяги і джерела інвестиційної політики, формування та використання резервних фондів та ін. Фінансовий план розробляється у формі балансу доходів і витрат і має декілька розділів: надходження коштів і структура доходів; витрати і відрахування фінансових ресурсів; фінансові результати (сальдо доходів і витрат).

До фінансових планів, що виконуються на загальнодержавному рівні, належать:

– зведений бюджет держави;

– державний бюджет;

– баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

– бюджети державних цільових фондів;

– баланс грошових доходів і витрат населення;

– інші плани.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави – це план надходжень фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки країни. В ньому відображена система показників, що характеризує утворення, розподіл, перерозподіл та використання фінансових ресурсів держави. Такий план складають з метою здійснення прогнозів економічного та соціального розвитку, що є основою розробки багатьох державних планів і програм: державного бюджету, балансу грошових доходів і видатків населення, платіжного балансу країни та ін.

Баланс фінансових ресурсів і витрат складають не тільки на загальнодержавному, а і на регіональному рівні. В першому розділі балансу відображають фінансові ресурси, створені в регіоні, та надходження коштів до регіону від інших суб'єктів. Зокрема, тут фіксують доходи бюджетів області, фінансові ресурси господарських структур, кошти централізованих і децентралізованих державних цільових фондів, кредитні ресурси комерційних банків, а також кошти, що залучаються на умовах позики. Другий розділ балансу містить витрати, що здійснюються різними суб'єктами фінансової діяльності: місцевими бюджетами, державним бюджетом, суб'єктами підприємництва, державними цільовими фондами та ін.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

· забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

· врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;

· визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

· установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

· забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

· виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

· забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Основні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою. Серед них можна виокремити такі:

— втілення розроблених стратегічних завдань у конкретні фінансові показники;

— забезпечення відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування;

— виявлення внутрішніх резервів збільшення доходів і їх мобілізація;

— обґрунтування найбільш вигідних напрямів інвестиційної політики;

— контроль за оптимальним формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів тощо.

Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів та видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду і затвердження.

У процесі бюджетного планування виконують такі завдання:

■ визначення реального розміру доходів, що підлягають мобілізації в бюджетному періоді;

■ обґрунтованість та визначення розмірів бюджетних видатків за кожним напрямком відповідає принципу науковості бюджетного планування;

■ збалансованість бюджетних показників.

Бюджетним кодексом (далі – БК) встановлені єдині правила впорядкування проектів бюджетів в Україні і передбачене введення рівномірного планування бюджетів усіх рівнів. Перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування передбачає застосування нормативу бюджетної забезпеченості жителів при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів. Тобто формування місцевих бюджетів відбувається не на суб'єктивній, а на формульній основі. Принцип субсидіарності в міжбюджетних розрахунках, що підкріплює нормативне планування, полягає у прагненні максимально наблизити надання суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання при розподілі видатків між різними ланками бюджетної системи.

Структура бюджетного процесу включає такі складові бюджетного планування:

· стратегічне бюджетне планування - формулювання бюджетної концепції;

· реалізація стратегії - прийняття щорічної бюджетної резолюції, що є підставою для проведення поточного бюджетного планування; (приймається в Україні з 2002 р);

· середньострокове бюджетне планування - формування бюджетних програм за окремими напрямами й чітко визначеними цілями, що розраховані на декілька років;

· поточне бюджетне планування - складання, розгляд і затвердження державного бюджету, місцевих бюджетів, кошторисне планування доходів і видатків бюджетних установ та організацій.

2. Класифікація фінансових планів

Результатом фінансового планування є розраховані фінансові показники, які відповідають певним ознакам і знаходять своє відображення в документі, який має назву "фінансовий план ". Фінансовий план — особлива форма документа, показники якого завжди виступають у грошовій формі й відображають результати господарської діяльності та рух фінансових ресурсів протягом відповідного періоду.

У процесі фінансового планування складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання та в різних ланках.

Розрізняють наступні види фінансових планів:

1. За економічним змістом:

- зведені -включають загальнодержавні плани, плани господарських об”єднань(промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій та ін.) і територіальні плани

- індивідуальні -плани суб”єктів господарювання

2. За структурою фінансів:

· Централізовані -включають плани централізованих фінансових ресурсів

· Децентралізовані -плани децентралізованих фінансових ресурсів

1) баланс фінансових ресурсів та витрат держави;

2) зведений бюджет України;

3) державний бюджет України;

4) бюджет Пенсійного фонду тощо.

· До територіальних фінансових планів відносяться: