Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а. Долженков О.О. Природне право як джерело національного права України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ

Долженков О.О. Природне право як джерело національного права України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. - №1. – С.28-29

Погорілко В., Федоренко В. Джерела права України (загальна теорія джерел конституційного права) // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 1(28). – С. 46-54

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л.. Класифікація джерел конституційного права України // Часопис Київського університету права України – 2002. - №1. – С.27-32.

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционное право Украины. Учебное пособие. – Харьков: Райдер, - 2003. – 292 с.

 

 

Т е м а

5. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

 

П л а н

1. Конституціоналізм та головні підходи до його розуміння.

2. Витоки українського конституціоналізму.

3. Головні етапи розвитку українського конституціоналізму та їх загальна характеристика.

4. Сучасний український конституціоналізм та конституційна реформа.

У роботі необхідно висвітлити різні підходи до визначення та змісту поняття конституціоналізму, показати витоки українського конституціоналізму, зосередивши увагу на виникненні та розвитку ідей конституції та конституціоналізму на теренах України, розглянути головні етапи поширення ідей конституціоналізму та проаналізувати їх запровадження в державно-правову практику. Головну увагу варто приділити сучасному етапу розвитку українського конституціоналізму, показавши при цьому які саме ідеї конституціоналізму знайшли втілення в конституційній реформі 2004 р., а також перспективам завершення її другого етапу.

 

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Євграфов П. Б. Конституція України: коментар змін (2004-2007). Теоретичні та практичні аспекти. – К.: Правова єдність, 2007. – 204 с.

Мироненко О. М. Історія Конституції України.–К.: Ін Юре, 1997.

Орзих М. Ф., Крусян А. Р. Современный конституционализм в Украине. Вступление к украинскому конституционному праву: Монография. – К.: Алерта, 2006. – 290 с.

Потульницький В.А. Історія української політології. – К.: Либідь, 1992. – 190 с.

Речицкий В. Конституционализм. Украинский опыт / Харьковская правозащитная группа. – Х.: Фолио, 1998. – 160 с.

Рудик П. А. Коментар до конституційних змін. – К., 2008. – 220 с.

Стецюк П. Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. – Львів: Астролябія, 2003. – 232 с.

Словська І.Є. Конституціоналізм як політико-правова теорія і практика: проблема визначення й аналізу // Часопис Київського університету права. - 2001.- № 1.- C.39-44

Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм. – К., 2005. – 560 с.

 

Т е м а 6. ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

 

П л а н

 

1. Поняття Конституції України, її форма та структура.

2. Порядок прийняття Конституції України, процедура внесення змін та доповнень до неї. Характеристика внесених до Конституції України змін.

3. Характеристика юридичних властивостей Конституції України

4. Значення Конституції України для побудови правової, демократичної, соціальної держави.

 

При розкритті першого питання визначити поняття Конституції України, надати характеристику кожної із суттєвих ознак Конституції України. Визначити поняття структури конституції та охарактеризувати структуру Конституції України.

По другому питанню розкрити передумови та причини прийняття Конституції України 1996 року, охарактеризувати процедуру внесення до неї змін та доповнень. Встановити до якого виду конституцій за зовнішнім проявом змісту відноситься Конституція України. Надати правову характеристику внесених до Конституції України змін, встановити чи не має суперечностей в Конституції України після внесення до неї змін.

В третьому питанні охарактеризувати юридичні властивості Конституції України, на прикладі Конституції України оцінити кожну із притаманних її характерних ознак.

Розкриваючи четверте питання, вказати на значення Конституції України для побудови правової, демократичної, соціальної держави. Встановити які орієнтири визначила Конституція України для подальшого розвитку держави та суспільства.

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Коментар до Конституції України.- К.: Б. и., 1996.- 376 c.

Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погоріло, Ю.М.Тодики. – К., 1999*.

Кравченко В.В. Конституційне право України.- К.: Атіка, 2001.- 320 c.

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины - основной закон государства и общества.- Х.: Факт, 2001.- 382 c.

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина.- Х.: Фолио-Райдер, 1998.- 292 c.

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционное право Украины.- Х.: Райдер, 2003.- 292 c.

Погоріло В., Федоренко В. Поняття та юридичні властивості Конституції України // Право України. – 2006. - №11. – С. 4-10

 

Т е м а 7. ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ, ЇЇ ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

 

П л а н

 

1. Поняття принципів конституції.

2. Загальна характеристика принципів конституції.

3. Поняття функцій конституції.

4. Правова характеристика функцій конституції.

5.Поняття юридичних властивостей конституції, характеристика притаманних конституції ознак.

 

В першому питанню розкрити поняття принципів конституції, здійснити їх класифікацію по видах. Навести приклади кожного виду принципів конституції з практики конституційного регулювання України та інших держав світу.

При розкритті другого питання перелічити принципи конституції, надати їх загальну характеристику.

Розкриваючи третє питання, необхідно визначити поняття функцій конституції, показати яким чином через функції конституції проявляється соціальне призначення конституції, встановити в чому полягає соціальне призначення конституції.

По четвертому питанню визначити основні напрямки впливу конституції на суспільні відносини, вказати які із функцій конституції притаманні лише їй, а які притаманні також і законам.

При розкритті п’ятого питання визначити поняття юридичних властивостей конституції, встановити чи можуть частково співпадати юридичні властивості конституції і законів. Охарактеризувати кожну із ознак конституції.

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Кравченко В.В. Конституційне право України.- К.: Атіка, 2001.- 320 c.

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины - Основной закон государства и общества.- Х.: Факт, 2001.- 382 c.

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина.- Х.: Фолио-Райдер, 1998.- 292 c.

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционное право Украины.- Х.: Райдер, 2003.- 292 c.

Скрипнюк О. Поняття функцій конституції та теоретико-методологічні проблеми їх класифікації // Право України.- 2006.- № 2.- C.21-26

 

Т е м а 8. ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ ТА ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

 

П л а н

 

1. Місце Конституції України в системі джерел українського конституційного права.

2. Стабільність конституційних норм.

3. Основні способи прийняття та внесення змін до конституцій (порівняльний аспект).

4. Порядок прийняття Конституції та внесення змін до неї.

 

При написанні курсової робити необхідно керуватися наведеним планом. Слід виходити з того, що особливості прийняття та внесення змін до Конституції України визначаються загальним призначенням такого джерела права як конституція. Норми конституції характеризуються підвищеним рівнем стабільності та захисту. Отже суб’єктом прийняття конституції може бути як національний парламент, так і народ країни.

В курсовій доцільно навести порівняльний аналіз найбільш поширених способів внесення змін до основного закону. При висвітленні останнього питання варто послатися на досвід внесення змін до Конституції України в рамках політичної реформи 2004 р.

 

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Харьков: Фолио-Райдер, 1998. – С. 22-25; 30-32; 135-138.

Конституційна реформа: експертний аналіз. – Харків: Фоліо, 2004.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – С. 59-68.

Гетьман В.П. Як приймалась Конституція України. – Київ: РІА «Янко», 1996.

Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996.

 

Т е м а 9. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ЯК ОСОБЛИВИЙ ОБ’ЄКТ ОХОРОНИ З БОКУ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА

 

П л а н

 

1. Поняття та механізм охорони Конституції України.

2. Особливості охорони Основного Закону України з боку суспільства.

3. Охорона Конституції України державними інституціями.

4. Проблеми охорони та захисту Конституції України.

 

В роботі необхідно розкрити природу та особливості охорони Конституції України як з боку держави, так і з боку суспільства, дати визначення механізму правової охорони Основного Закону, охарактеризувати його елементний склад. Коротко вказати на роль правової охорони Конституції в становленні та розвитку демократії в Україні, забезпеченні свободи суспільства. Розкриваючи особливості охорони Конституції з боку суспільства, необхідно проаналізувати такі засоби охорони Основного Закону як особливий порядок прийняття, особливий порядок внесення змін до Конституції, інститут референдуму, визначитись з тим, як приймають участь в охороні Конституції України народ, об’єднання громадян та окремі громадяни. Особливу увагу при характеристиці охорони Конституції державними інституціями треба приділити Президенту України, Конституційному Суду України та Верховній Раді України. Закінчувати роботу необхідно аналізом тих проблем, які виникають у процесі охорони Конституції України.

 

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Тодыка Ю.М. Конституция Украины: проблемы теории и практики: Монография. – Х.: Факт, 2000. – 608с.

Лунь З. Правова охорона Конституції: до питання про постановку проблеми // Право України. – 2002. - №7. – С. 13-17.

Шульженко Ю.Л. О понятии „правовая охрана конституции” // Государство и право. – 2002. - №7. – С. 5-12.

Тацій В.Я., Грошевой Ю.М. Правові засоби охорони конституції. // Вісник академії правових наук України. – 1995. - №3.

Тодика Ю.Н., Супрунюк Е.В. Конституция Украины – основа стабильности конституционного строя и реформирования общества.– Симферополь, 1997. – 312с.

Тесленко М. «Непорушність» Конституції як особлива гарантія її правової охорони // Право України.- 2006.- № 11.- C. 10-14

 

Тема 10. ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ І ЗАКОНІВ УКРАЇНИ

П л а н

 

1. Поняття тлумачення правових актів.

2. Необхідність тлумачення Конституції України, його значення і цілі.

3. Види тлумачення.

4. Функції тлумачення Конституції України.

5. Принципи тлумачення.

 

Розкриваючи перше питання проаналізувати різні точки зору щодо поняття тлумачення. По другому питанню звернути увагу на об’єктивну необхідність правотлумачуванної діяльності, її значущість для законодавчого і правозастосувального процесів. Аналізуючи третє питання розкрити специфіку офіційного і неофіційного тлумачення, доктринального тлумачення, дати перелік суб’єктів тлумачення конституційних норм. По четвертому питанню розкрити пізнавально-пояснювальну, конкретизуючи, регламентуючу, правозабезпечувальну функцію тлумачення. Аналізуючи п’яте питання звернути увагу на такі принципи правотлумачувальної діяльності, як демократизм, науковість, єдність теорії і практики.

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. Х. 2003.

Эбзеев Б.С. Толкование Конституции Конституционным Судом Российской Федерации: теоретические и практические проблемы // Государство и право. 1998. № 5.

Соцуро Л.В. Неофициальное толкование норм права. – М., 2000.

Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України. – Вісник Конституційного Суду України. 1998. № 4.

 

Т е м а 11. ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ ІЗ ЗАСАДАМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ

 

П л а н

 

1. Поняття конституційного ладу та його засад

2. Засади конституційного ладу в системі Конституції України

3. Система засад конституційного ладу України

4. Конституційний лад України та суспільний ідеал

 

При висвітленні першого питання слід виходити з того, що конституційний лад і його засади є різними правовими інститутами. Засади - більш вузьке поняття, що охоплює лише найголовніші конституційно-правові принципи, які визначають і закріплюють основи правового статусу суб’єктів конституційно-правових відносин.

У другому питанні потрібно акцентувати увагу на тому, що всі норми та принципи засад конституційного ладу органічно пов’язані одне з одним. У цих принципах втілені світові цінності конституціоналізму, і саме засади закріплено в першому розділі Конституції України. Необхідно звернути увагу на те, що норми інших розділів Конституції мають відповідати засадам конституційного ладу.

В третьому питанні слід дати перелік і стисло проаналізувати систему принципів, які становлять засади конституційного ладу України.

У заключній частині роботи потрібно вказати, що в Конституції України законодавець намагався підкреслити ті суспільно значущі ідеали, які є домінуючими для українського соціуму, зокрема свобода, рівноправність, верховенство права та ін. Саме покладений в основу Конституції ідеал визначає її філософію, спрямованість та забезпечення прав і свобод особи.

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

 

Лукаш С.Ю. Щодо проблем розвитку політичного плюралізму в Україні як принципу конституційного ладу // Проблеми законності. –Х.: Нац. юрид. акад. України, 1997. – Вип.32. – С.17-25.

Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.: Ін Юре, 1997. – 40 с.

Румянцев О.Г. Основы конституционного строя: понятие, содержание, отражение в Конституции // Государство и право. – 1993. - № 10.

Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. Х.: 1999.

Тодика Ю.М., Кушніренко О.Г. Конституційний процес та проблеми становлення конституційного ладу України // Вісник Академії правових наук України. – 1995. - № 4.

Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К.: Укр. Центр Правничих Студій, 1999. – 320 с.

Тацій В. Конституційний лад України: проблеми удосконалення // Вісник прокуратури.- 2007.- № 7.- C.3-11

Веніславський Ф.В. Забезпечення стабільності конституційного ладу як політико-правова проблема // Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення: Матеріали "круглого столу", організ. і провед. Наук.-дослід. ін-том держ. будів. та місц. самовряд. АПрН України з нагоди 10-ї річниці прийняття Конституції України. м. Харків, 21 черв. 2006р.- Х.: Право, 2006.- C.30-32.- ISBN 966-458-012-0

 

 

Т е м а 12. ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ І ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ НАРОДОВЛАДДЯ

П л а н

 

1. Народовладдя як основоположний принцип конституційного ладу у демократичній, правовій державі.

2. Історія розвитку ідеї народовладдя та її втілення у державотворчій практиці України.

3. Форми реалізації народовладдя за Конституцією України.

4. Гарантії безпосереднього народовладдя.

5. Проблеми, що виникають у процесі реалізації народовладдя в Україні.

 

В роботі необхідно розкрити природу принципу народовладдя та відобразити роль цього принципу у розбудові в Україні демократичної, правової держави. Далі необхідно висвітлити процес розвитку ідеї народовладдя і процес втілення даного принципу в Україні. Потім треба охарактеризувати безпосередню та представницьку форми реалізації народовладдя, показати різні види та особливості кожної із форм, визначених Конституцією України. Закінчувати роботу необхідно аналізом тих проблем, що виникають у процесі реалізації як представницької, так і безпосередньої форм народовладдя в Україні.

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. Учебное пособие. - Харьков: Факт, 1999. - 320с.

Румянцев О.Г. Основы конституционного строя России (понятие, содержание, вопросы становления). - М.: Издательство Юрист, 1994. – 285с.

Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: Проблеми теорії та практики. Монографія: Научное издание. – К.: Інститут держави і права НАН України, 2001. – 356 с.

Мурашин О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України, - 1999. - №10. – С. 3-7.

Мурашин Г.О. Пряме народовладдя в Україні: Гарантії здійснення // Матеріали наукової конференції „Конституція України – основа модернізації держави та суспільства” 21-22 червня 2001р. Харків: Научное издание.. Х.: Право, 2001. – 592 с.

Руденко В. Институты непосредственной демократии в конституционном законодательстве Российской Федерации: правовое регулирование и проблемы реализации // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 20003. - №4. – С. 84-94.

Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погоріло: Монографія. – К. Інститут держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 652 с.

Оніщук М. Категорія "безпосередня демократія" в конституційному праві України (теоретико-методологічні аспекти) // Право України.- 2006.- № 9.- C.3-9

 

 

Т е м а 13. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОВНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

 

П л а н

 

1. Загальна характеристика мовної ситуації в Україні

2. Правовий статус державної мови в Україні

3. Конституційно-правові гарантії мовних прав національних меншин.

4. Шляхи вдосконалення мовного законодавства України.

 

Розкриваючи перше питання, необхідно дати загальну характеристику мовної ситуації в Україні на сучасному етапі, проаналізувати чинники (історичні, соціальні, політичні), що її визначають та впливають на державну мовну політику.

У другому питанні слід дати визначення державної мови, встановити основні її ознаки та сфери застосування. Дати відповідь на питання: чи відрізняється державна мова від офіційної мови. Проаналізувати положення Конституції та законів України щодо державної мови.

Далі слід охарактеризувати правовий режим мов національних меншин, конституційно-правові гарантії їх мовних прав в Україні.

Розглядаючи четверте питання, треба визначити проблеми правового регулювання мовних відносин в Україні, запропонувати шляхи їх вирішення.

 

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

 

Про мови в Українській РСР: Закон України 28 жовтня 1989 р. № 8312-11 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин // Офіційний вісник України. – 2006 – № 50. – Ст. 3381.

Про національні меншини: Закон України від 25 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 36. – Ст. 529

Державна Програма розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 рр.: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1546 від 02.10.2003 / Офіційний вісник України. – № 40. – 2003. – № 40. – Ст. 2105.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України: Прийнято 14.12.1999 № 10-рп/99 // Вісник Конституційного Суду України 2000. – №1. – С. 5-

Колісник В. Правове регулювання мовних відносин в Україні та проблеми його подальшого удосконалення // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. – С.81-91

Козьмук Б. Мовне законодавство і мовна політика потребують вдосконалення // Право України. – 2002. – №10. – С. 70-72

Лопушинський І. Мова державна – мова офіційна: суть проблеми та шляхи її подолання // Вісник Національної академії державного управління. – 2005. – №1. – С. 459-465.

Прадід Ю. Ф. Поняття державної та офіційної мови в сучасній юридичній науці // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – № 16. – С. 128-131

Речицкий В. Независимый комментарий к Решению Конституционного Суда Украины по делу об официальном толковании положений статьи 10 Конституции Украины касательно применения государственного языка органами государственной власти и местного самоуправления от 14 декабря 1999 г. // Российско-украинский бюллетень. – 2000. – № 6-7. – С. 139-142.

Ткаченко Є. В. Поняття державної мови // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 8. – С. 21-24

Ткаченко Є. В. Поняття мови національної меншини // Юридична Україна. – 2008. - № 1 – С. 22-27

Губаева Т. В., Малков В. П. Государственный язык и его правовой статус // Государство и право. – 1999. – №7. – с. 5-13