Методи навчання як система самонавчання студента

2.1.Юридична освіта і наука України кінця ХХ – початок ХХ століття…………………………………………………………………..46

2.2.Особливості юридичної освіти в Україні…………………………...54

2.3.Науково-методичне забезпечення навчального процесу спеціалістів правознавчого профілю у системі вищої освіти………..56

МОДУЛЬ 2. ОСНОВИ ПЕДАГОГИКИ ТА ДИДАКТИКИ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ.

Змістовий модуль 3.

Традиційні і інноваційні методи та технології навчання як

складові майстерності викладача сучасної вищої школи.

3.1.Дидактичні основи педагогічного процесу………………………...65

3.2.Зміст та структура педагогічних методів в сучасної вищій школи……………………………………………………………………69

3.3.Загальна класифікація методів навчання………………………….70

3.4.Інтерактівні технології в умовах освітнього процесу сучасної

вищої школи ……………………………………………….73

Змістовий модуль 4.

Види та форми навчання в організації навчального процесу у сучасній вищій школі.

4.1.Головні види навчання у сучасному вузі………………………….81

4.2.Відкрите-дистанційне навчання……………………………............83

4.3.Класичні та сучасні форми в організації навчального процесу….86

Змістовий модуль 5.

Кредитно-модульна система організації та контролю

навчального процесу в умовах сучасної вищої школи України.

5.1.Загальні положення, документи та принципи КМСОНП………...96

5.2.Організація і контроль індивідуально-консультативної роботи

студентів……..........................................................................................109

5.3. Організація і контроль навчально-дослідницької

работи студентів……………………………………………………….110

Змістовий модуль 6.

Основи професійної діяльності педагога вищої школи.

6.1. Нормативно-правове забезпечення професійної діяльності

педагога сучасної вищої школи………………………………………115

6.2. Загальні принципи професійної діяльності педагога

вищої школи…………............................................................................117

6.3. Поняття професійної компетентності, майстерності та зрілості

педагога вищої школи…………………………………………………126

ЛІТЕРАТУРА:………………………………………………………...134

Освіта сприяє розвитку самореалізації людини (гуманістична функція).

1. Вона є цінністю світової і національної культур, яка допомагає людині оволодіти культурою свого народу на основі врахування зв’язків з національними культурами інших народів і світової ку-льтури загалом ( аксіологічна та соціокультурна функції );

2. сприяє адаптації людини до соціуму, що динамічно змінюється, а також до професійної діяльності (соціально- адаптивна функція );

3. змінює статусно-рольові форми взаємодії людей (соціально-мо-більна функція);

4. оновлює арсенал знань і способів діяльності людини, формує ба-зис її науково-дослідницької діяльності (інноваційна функція);

5. залучає людей до інтегративної освітньо-науково-виробничої дія-льності, надає досвід інтеграції навчальних, наукових, практич-них знань і вмінь, відкриває значні потенційні можливості цього процесу (соціально-інтегративна функція);

6. розкриває сутність майбутньої професії, стабілізує потребу лю-дини в її отриманні, сприяє прояву перспективи професійного розвитку і особистісного зростання людини (прогностична функція).

Найважливішу роль в розвитку суспільства грає і вища освіта. Користуючись нормативної базою України, під вищою освітою ро-зуміють «...рівень освіти, який здобувається особою у вищому нав-чальному закладі в результаті послідовного, системного та цілесп-рямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній серед-ній освіті й завершується здобуттям певної каліфікації за підсумками державної ате-тації» [29, с. 37].

Останнім часом наголошується думка про те, що вища освіта є громадським надбанням, звідки випливає відповідальність держави за неї. Незважаючи на те, що в деяких країнах виникають труднощі, пов’язані з бюджетним фінансуванням вищої освіти та комерціалі-зацією освітянської галузі громадська відповідальність за вищу осві-ту та розробка відповідальних норм у цьому контексті сьогодні на-бувають особливого значення.

Між вищою освітою та демократичним суспільством встанов-люються особливі стосунки. Вища освіта відіграє важливу роль у су-спільстві і несе перед ним відповідальність. Формування свідомого громадянина відбувається завдяки належним чином організованій за змістом і формою освітою.

Важливість освіти в сучасній економіці країни також є особли-вою частиною в теорії людського капіталу, згідно з якою ресурси, що витрачають на освіту, є вкладенням в людський капітал. Там, де державна політика будується на пріоритетах освіти, усвідомлюється її особлива соціально-економічна і цивілізаційна роль, достатньо швид-ко з’являються прогресивні соціальні зміни і культурні перетворення.

Відомо, що вимоги до підготовки фахівця формуються поза сис-темою освіти. Вони визначаються загальними економічними, суспіль-ними та культурно-духовними цілями держави і суспільства. Проте, саме соціальний інститут вищої освіти визначає і формує якості фахі-вця, головну його здатність – випереджати сьогодення і будувати мо-дель майбутнього. Узагальнюючи численні визначення і вимоги до сучасного фахівця, можна відзначити, що «фахівець сьогодні - це лю-дина з широкими загальними і спеціальними знаннями, яка здатна швидко реагувати на зміни в техніці й науці, що відповідають ви-могам нових технологій, йому потрібні базові знання, проблемне, ана-літичне мислення, соціально-психологічна компетентність, загальна та інтелектуальна культура» [29, с. 89]. Сказане дає можливість сформулювати головну мету вищої освіти і зміст підготовки фахівця.

1. Інтернаціоналізація освіти - виявляється у формі збільшення потоків студентів у зарубіжні вузи, а також взаємних обмінів викладачами і дослідниками; використання зарубіжних програм, підручників, літератури і телекомунікаційних джерел інформації; застосування міжнародних процедур акредитації, різноманітних видів міжвузівської співпраці.

Мета і завдання розвитку Болонського процесу до 2005 року, які були сформульовані в Берліні:

Ø активізація зусиль на рівні вузів для розвитку ефективних сис-тем забезпечення якості; визнання й удосконалення викори-стання системи, заснованої на двох циклах навчання та уточнен-ня їх тимчасової протяжності;

Ø реалізація введення двоступеневої системи у всіх країнах, що ввійшла до Болонського процесу до 2005 року.

Додаткові заходи: необхідність розробки узагальненої струк-тури кваліфікацій для загальноєвропейського простору вищої освіти (відповідальність і контроль за цю роботу були покладені на мініс-трів). Створення чітких критеріїв досягнення та визначення рівнів ви-щої освіти і наукових ступенів у системі дипломної та післядипломної освіти з урахуванням різних напрямів і профілів з метою забезпечення різноманітних індивідуальних, академічних вимог та потреб трудових ресурсів; формування і просування мобільності, інструментами якої є:

Ø введення системи кредитів;

Ø визнання двоступеневої системи освіти;

Ø ухвалення системи чітких і сумірних наукових ступенів, а також можливість включення докторського рівня як третинного ступеня освіти;

Ø підтримка європейської складової у сфері вищої освіти;

Ø підтримка привабливості загальноєвропейського простору ви-щої освіти;

Ø навчання протягом усього життя.

Таким чином, у Берлінському комюніке були підведені підсумки розвитку Болонського процесу за більше ніж п’ятирічний термін і на-мічені основні теоретичні та практичні цілі його реалізації до 2010 року.

Черговим етапом Болонського процесу стала Бергенська нарада на рівні міністрів країн Європи. В результаті її роботи було ухвалене і ратифіковане комюніке «Загальноє-вропейський освітній простір - досягнення цілей». Ії мета – підведення підсумків розвитку Бо-лонсь-кого процесу за п’ять років, огляд досягнутого та визначення май бут-ніх пріоритетів і питань. Було підкреслено:

Ø введення і вироблення загальних підходів, принципів та розу-міння у визначенні ступенів професійної освіти у вищій школі - діпломної і післядипломної освіти (36 з 45 країн);

Ø вироблення й ухвалення загальних наукових компетенції і прог-рамних стандартів як основу побудови загальних принципів ін-новаційних структур європейської вищої освіти;

Ø активізація роботи міжнародних організацій «Європейська мере-жа забезпечення якості» (ENQA), «Європейська асоціація універ-ситетів» (EUA), «Європейська асоціація вищих навчальних зак-ладів» (EURASHE), «Об’єднання національних студентських со-юзів» (ESIB) у розробці заходів щодо забезпечення якості освіти і мобільності обміну студентів та викладачів за 2003-2005 роки.

Разом з цим в обговоренні були відзначені проблеми затягування введення положень Болонської декларації та відсутність мобільності в їх вирішенні. Зокрема, велика кількість критичних зауважень була ви-словлена на адресу східноєвропейських країн. У Бергенськом комю-ніке було підкреслено, що найближча програма дій із забезпечення якості освіти передбачає впровадження до 2007 року відповідних ста-ндартів і директив, загальноєвропейського реєстру агентств по забез-печенню якості, заснованої на національних поглядах, а до 2010 року - створення наднаціональної системи кваліфікацій, погодженого пакету європейських стандартів і керівних принципів забезпечення якості і визнання дипломів і періодів навчання.

Зокрема, для контролю якості знань в Європі створюється сис-тема акредитаційних агентств незалежних від національних урядів і міжнародних організацій, які здійснюватимуть оцінку діяльності вузу не по тривалості навчання або його змісту, а по знаннях, уміннях і на-виках випускників, постійне вдосконалення навчальних планів, їх зміст, структури, логічною послідовністю у формуванні знань, умінь і навиків з врахуванням як нормативних вимог, так і замовлення клієн-та. C цією метою необхідна активна участь в національних міжнаро-дних освітніх і наукових програмах, удосконалення навчально - мето-дичних комплексів.

Усі заходи, передбачені бергенською нарадою, спрямовані на ви-роблення мобільного інструментарію в рішенні стратегічних питань активізації розвитку Болонського процесу.

Лондонська V конференція міністрів освіти європейських країн відбулася під загальною назвою - «На шляху до європейського прос-тору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації». Основна ува-га на конференції була зосереджена на узгодженні рішень:

Ø подальша розробка системи загальних і національних квалі-фікацій як основа мобільності підвищення навчання студентів;

Ø удосконалення стандартів та рекомендації з питань забезпечення якості;

Ø визнання три циклової ступеневої системи і періодів навчання;

Ø підтримка докторантів та дослідників-початківців;

Ø соціальний вимір вищої освіти;

Ø механізми сучасного працевлаштування студентів;

Ø покращення інформування про ЄПВО ієвропейського простіру вищої освіти в контексті глобалізації.

Також було підкреслено, що реалізація ідеї Європейського прос-тору вищої освіти базується на інституційній автономії, академічній свободі, рівних можливостях і демократичних принципах, які сприя-тимуть мобільності, можливості працевлаштування, а також прива-бливості та конкурентоспроможності освіти Європи.

У Лондоні були ухвалені головні положення подальшого роз-витку Болонського процесу, серед яких:

1. Подальша розробка системи кваліфікацій є важливим ін-трументом досягнення порівнянності та прозорості в межах ЄПВО і поліпшення переміщення студентів у системі вищої освіти. В рі-шенні конференції було зобов’язано провадити в повному обсязі такі національні системи кваліфікацій, що є відповідними загаль-ній системі кваліфікацій до 2010 року. Розуміючи, що це дуже складне завдання, також було сформульовано прохання до Ради Європи надати допомогу в обміні досвідом щодо розробки націо-нальних систем кваліфікацій.

Також були узгоджені з пропозицією Європейської Комісії щодо Європейської системи кваліфікацій навчання впродовж життя. Забезпечення навчання впродовж життя - ще початковий етап. Тому необхідно сприяти обміну позитивним досвідом і працювати в нап-рямі досягнення загального розуміння ролі вищої освіти в процесі навчання впродовж життя.

2. Стандарти та рекомендації з питання забезпечення якості, які затверджені в Бергені (ЄСР - європейські стандарти і рекомендації), стали визначальним чинником змін у забезпеченні якості. Їх почали впроваджувати усі країни і деякі з них мають значний прогрес. Зокрема, в сфері зовнішнього забезпечення якості досягнуто більше ніж будь-коли. Із 2005 року зросла участь студе-нтів на всіх рівнях навчання, хоча ця сфера досі потребує суттєвих змін. Вищі навчальні заклади повинні продовжувати розробку вну-трішніх систем забезпечення якості, прогресивні зрушення щодо взаємного зізнання акредитацій та рішень забезпечення якості. Для забезпечення якості освіти необхідно організувати міжнародні співпраці агенцій із забезпечення якості.

Перший Європейський форум із забезпечення якості, що орга-нізований разом з ЕUА, ENQA, ЕURASНЕ та ЕSІВ (Група Е4) в 2006 році після Берлінської наради, сприяв обговоренню досягнень в сфері забезпечення якості в Європі. Ці чотири організації у справі прове-дення щорічних європейських форумів із забезпечення якості надали увагу сприяннію обміну позитивним досвідом в європейської освіті і надалі.

3. Багато уваги було присвячено проблемі три цикловій сис-темі ступенів у вищій освіті, підтримки докторантів та дос-лідників-початківців. До 2007 року значно зросла кількість сту-дентів, які були зараховані на навчальні курси перших двох циклів, а також спостерігається зменшення кількості структурних переш-код при переході від циклу до циклу. Так, збільшилася кількість структурованих докторських програм. У комюніке підкреслено важливість внесення змін до навчальних програм для проведення кваліфікацій у відповідність до потреб ринку праці та можливості подальшого навчання. Докласти зусиль до впровадження доктор-ських програм як складової власної стратегії та політики, а також розробити відповідні шляхи побудови кар’єри та надати можли-вості кар’єрного зростання для докторантів і дослідників – початкі-вців.

4. Соціальний вимір. Вища освіта має відігравати важливу роль у сприянні соціальній єдності, зменшенні нерівності, підви-щенні рівня знань, уміння і компетентності у суспільстві. Полі-тика, таким чином, має бути спрямована на максимальне розкриття потенціалу людей з огляду на їх особистісне зростання та внесок у демократичне суспільство знань. Ми поділяємо прагнення суспі-льства, що студентство, яке вступає до вищих навчальних закладів, отримувало вищу освіту та закінчувало навчання на всіх її рівнях, які відображають суспільну різноманітність.

Проблеми соціального виміру сьогодні передбачають підготовку студентів до життя як активних громадян демократичного сус-пільства, підготовку студентів для побудови їх майбутньої кар’єри, а також забезпечення можливостей для особистісного розвитку, побу-дову і вдосконалення широкої та сучасної бази знань, стимулювання дослідної діяльності і використання інновацій.

Головна стратегія успіху цього процесу є створення вищої ос-віти, орієнтованої на студента. Серед найбільших перешкод на шляху до забезпечення мобільності залишаються питання іміграції, визнання недостатнього фінансового заохочення і негнучкий меха-нізм виплат допомоги.Починаючи з 1999 року був досягнут значний прогрес, проте ще залишається чи мало проблем.

В результаті обговорення головних питань була підтверджена стратегія «Європейського простору вищої освіти в глобальному ви-мірі» та подальша робота за такими основними стратегічними нап-рямами як:

Ø покращення інформування про ЄПВО як основи привабливості та конкурентоспромож-ності ЄПВО;

Ø посилення співробітництва на основі партнерства;

Ø інтенсифікації стратегічного діалогу;

Ø покращення процедури визнання.

Шоста конференція у складі 46 країн відбулася в місті Льовен (Бельгія) з метою підведення підсумків досягнень процесу і вста-новлення Болонських пріоритетів для Європейської Вищої Освіти (EHEA) протягом наступного десятиліття (2010 – 2020 рр.) Зустріч міністрів проходила в Католицькому університеті м. Льовена, який вва-жається одним із старих університетів Європи. За результатами зустрічі опубліковано комюніке «Болонський процес - 2020. Європейський прос-тір вищої освіти в новому десятилітті».

У резолюції конференції було підкреслено, що пріоритети євро-пейської вищої освіти (EHEA), в розумінні його як творчого і іннова-ційного явища в подальшому десятилітті (до 2020 року), мають бути пов’язані з розвитком Європи знання, що перш за все, це пов’язана з талановитою молоддю, залучення і розширення її участі в сис-темі вищої освіти. Європейська вища освіта також стикається з го-ловним викликом часу - прискоренням наукового і технічного прог-ресу і необхідністю впровадження нового погляду, типів і методів на-вчання. Освіта повинна допомагати студентам розвивати ком-петентність, яка їм потрібна на ринку праці (labour market). В умовах глобальної фінансової і економічної кризи вона повинна праг-нути до інновацій в освіті, активно використовувати інструмент інтег-рації.

За допомогою різноманітності своїх місій європейська вища освіта несе на собі всю міру відповідальності перед суспільством і має бути чуйною до його потреб. Мета європейської вищої освіти – за допомогою широкої бази сучасних знань, нових досліджень і ін-новацій, формування особових якостей студентів - створювати пов-ний діапазон необхідних сьогодні ресурсів для підготовки «освіти впродовж всього життя»,як майбутньої кар’єри професіоналів так і активних громадян демократичного суспільства. Було підкреслено також, що реформа вищої освіти впродовж всього періоду розвивала і розвиватиме європейські принципи - автономії, академічної сво-боди і сукупного соціального капіталу при активному участі студе-нтів.

В обговоренні головних питань першого розділу «Досягнення і взаємозв’язок» чітко сформульовано, що за минуле десятиліття європейська вища освіта сформувалася як галузь, що гарантує висо-кий рівень інтелектуального, наукового і культурного потенціалу суспільства, для якого характерний постійний взаємозв’язок між уря-дами, громадськими організаціями, установами вищої освіти, студен-тами, викладачами, працівниками і ін.

За поточні десять років Болонський процес сформував і роз-винув систему мобільності з її гнучким взаємо обміном студентами різних країн і континентів. В даний час європейська вища освіта мо-дернізується з врахуванням три ціклової структури освіти, в межах загальноєвропейських і національних стандартів.

Створення національних структур кваліфікацій пов’язане з особливостями програмного забезпечення і навантаження студентів. Введення ECTS створили можливість збільшення і прозорості мобіль-ності в рамках міжвузівських зв’язків. Можливість проміжних квалі-фікацій гарантована поступовим прийняттям європейських стандар-тів і директив кож-ною країною.

У другому розділі комюніке разгортаються пріоритети май бут-нього вищої освіти «Освіта для майбутнього: пріоритети вищої освіти протягом десятиліття (2010 – 2020)».

Подальший період розвитку вищої освіти (2010 – 2020) – етап, що пов’язаний з підвищенням якості. Крім того, підтримуючи різно-манітність навчальних систем, державна політика європейських країн повністю визнає різноманітність місій вищої освіти від навчання і на-укових досліджень до послуг, які зв’язані із соціальним і культурним розвитком нації. При цьому і студенти і викладачі мають бути вклю-чені в цей процес і відповідати вимоги стрімкої еволюції сучасного суспільства.

Серед перших пріоритетів - Соціальний вимір: справедливий доступ і здобування освіти. Студентство в умовах сучасної вищої освіти повинне відображати різноманітність європейських народів. У зв’язку з цим акцент необхідно зробити на соціальних характери-стиках вищої освіти з метою рівних можливостей і доступу кож-ного до здобування якісної освіти. Доступ до вищої освіти і забез-печення адекватних умов ії завершення має бути розширеним для студентів усіх соціальних груп. Для цього необхідно створити відпо-відні економічні умови, які можуть принести вигоду на усіх рівнях. Кожна країна до кінця наступного десятиліття повинна сформувати свої цілі і завдання для розширення доступу студентів до европей-ської вищої освіти.

Мобільність студентів, молодих дослідників покращує якість програм навчання і дослідження європейської вищої освіти, що пі-дсилює його академічну і культурну інтернаціоналізацію. Рух-ливість важлива як для особового розвитку, так і для можливості пра-цевлаштування. Вона міняє відношення до інших культур, роз-ширює світогляд і погляди людини, заохочує лінгвістичний плю-ралізм, підк-ріплює багатомовну традицію європейської вищої освіти, збільшує взаємини і змагання між підрозділами вищої освіти. Тому мобільність має бути знаком якості європейської вищої освіти. У 2020 році, як мі-німум 20% от загальної кількості студентів отримають повну або часткову освіту у європейському вузі.