Оформлення курсового проекту

Тематика курсового проекту

Проект виконується на третьому курсі. Тематика курсової роботи встановлюється керівником роботи в залежності від характеру та об’єму еколого-геологічних досліджень. Це може бути інформація та конкретні дані щодо екологічного стану геологічного середовища (гірські породи, ґрунти, донні відклади, підземні води, геохімічні ландшафти, небезпечні геологічні процеси тощо) території України в цілому, окремих її регіонів, адміністративних утворень, об’єктів.

Першочергово такі матеріали пов’язані з надрами України, з їх здатністю до формування самодостатньої мінерально-сировинної бази (понад 100 видів мінеральної сировини, усі типи відомих в світі мінеральних вод тощо).

Все більше зростає методична та практична важливість досліджень, пов’язаних з оцінками гранично допустимих змін та навантажень на геологічне середовище, а також еколого-геологічних ризиків, у тому числі медико-екологічних.

В завдані на курсовий проект встановлюється об’єм роботи та термін виконання, даються вихідні дані (див. додаток 2).

3. Зміст та обсяг курсового проекту

Курсовий проект складається з пояснювалъної записки обсягом 25-30 сторінок рукописного чи друкованого на ЕОМ тексту, виконаного згідно з загальгими вимогами і правилами оформлення дипломів, курсових проектів та робіт, та 1-2 листів графічної частини форматом А1, які можуть бути зброшурованими разом з пояснювальною запискою.

Розрахунково - пояснювальна записка повинна містити:

- титульний лист;

- завдання на курсовий проект;

- відомість матеріалів

- анотація;

- зміст;

- введення;

- 1. Теоретичний розділ

1.1 Оцінка стану природного геологічного середовища.

1.2 Зміни геологічного середовища під впливом техногенного навантаження.

1.3 Розробка рекомендацій по обмеженню і попередженню негативних і небезпечних геологічних та техногенних процесів.

- 2. Спеціальний розділ

2.1Визначення типу та ступеню засоленості грунтів.

2.2 Аналіз розповсюдження хімічних речовин, що визначають засолення грунтів у вертикальному напрямку.

- 3. Цивільний захист населення.

- 4. Техніка безпеки та охорона праці.

- Висновки;

- Перелік посилань;

- Додатки.

Кожну частину записки (титульний аркуш, завдання, анотація, зміст, введення, теоретичний розділ, спеціальний розділ, цивільний захист, техніка безпеки і охорона праці, висновки, перелік посилань, додатки) виконують починаючи з нового аркушу. Кожен розділ відокремлюють листом аркушу на якому написано посередені назву розділу (Теоретична частина, спеціальна частина і т.д.).

Заголовки треба писати без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Перенесення слів в заголовках не допускається.

Захист курсового проекту

Після закінчення роботи над курсовим проектом студент здає його керівнику, який визначає відповідність роботи встановленим до неї вимогам. До захисту допускається проект, виконаний в повному обсязі.

Студент захищає проект перед комісією, яку призначає голова предметної комісії, в присутності керівника та групи студентів. На доповідь відводиться 5-7 хвилин часу, в який необхідно відмітити: назву теми курсового проекту, характеристику природного геологічного, техногенне навантаження, рекомендації або заходи для вирішення виявлених проблем, аналіз розрахунків та побудованої карти по засоленості грунтів. Наводяться цивільний захист населення, техніка безпеки і охорона праці, висновки.

 

5. Методичні вказівки до виконання окремих розділів пояснювальної записки

Анотація (1 стор.)

Вказується кількісь сторінок пояснювальної записки, рисунків, таблиць, додатків, джерел. Наводиться об’єкт проектування. Коротко вказується, що розроблялось в кожній частині курсового проекту (дивись додаток 3).

Зміст (1 стор.)

В змісті повинні бути вказані номери і заголовки всіх структурних одиниць записки (крім реферату), включаючи вступ, теоретичний розділ, спеціальний розділ, цивільна оборона захисту населення, техніка безпеки та охорони праці, висновки, перелік посилань і додатки. Пункти і підпункти, що не мають заголовків, в змісті не зазначаються.

Введення (1-2 стор.)

Розглядається загальні відомості про місто, мета та задача роботи, короткий зміст роботи, їїнаукова та практична значність.

 

1. Теоретичний розділ (7-9 стор.)

1.1 Оцінка стану природного геологічного середовища Наводиться коротка характеристика об'єкту, з географічної точки зору та геологічні особливості, з якими можливий розвиток несприятливих геологічних змін (зсуви, селі, картування, водна чи вітрова ерозії, засолення грунтів тощо).

1.2 Зміни геологічного середовища під впливом техногенного навантаження

Виконується опис господарської діяльності людини за основниминапрямками еколого-геологічних дослідженьвизначення: визначення забрудненості ґрунтів пестицидами та надлишками мінеральних добрив; виявлення негативних процесів на ґрунтах, що меліоруються (зрошуються, осушуються); характеристика несприятливого впливу великих водосховищ гідроелектростанцій на рівнинних річках; вивчення порушення ландшафту і забруднення навколишнього природного середовища в районах діяльності гірничо-видобувних підприємств; визначення забрудненості морських вод і донних відкладів та виснаження біологічних ресурсів в шельфових зонах і лиманах; вивчення забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних вод в гірничо-видобувних районах; вивчення змін геологічного середовища при інтенсивній експлуатації водозаборів прісних підземних вод і при гірничих розробках; дослідження в зонах впливу теплових електростанцій; радіогеохімічні дослідження територій в зонах впливу діючих АЕС.

 

1.3 Розробка рекомендацій по обмеженню і попередженню негативних і небезпечних геологічних та техногенних процесів

Надається короткий перелік екологічних проблем на базі яких студент надає рекомендації, пропозиції чи конкретні заходи по попередженні негативних і небезпечних геологічних та техногенних процесів, охороні і раціональному використанню геологічного середовища.

 

2. Спеціальний розділ (7-9 стор.)

2.1 Визначення типу та ступеню засоленості грунтів

Згідно виданого завдання керівником проекту розраховується відношення аніонів у водній витяжці у мг-екв/л, (·10^-3 кмоль/м³) у чисельнику – до 1 м, у знаменнику – від 1 до 2 метрів, засоленість порід у % та концентрація іонів у розчині. Відповідно до розрахунків за таблицями визначається тип та ступінь засолення.

2.2 Аналіз розповсюдження хімічних речовин, що визначають засолення грунтів у вертикальному напрямку

На базі вище проведених розрахунків будується карта засолення грунтів побудована на глибині від одного до двух метрів. Описується методика побудови карти та робляться висновки про дану територію по засоленості.

 

3. Цивільний захист населення (2 -3 стор.)

Розділ повинен включати: правову основу цивільного захисту, планування загальних заходів цивільного захисту. Також необхідно навести правила цивільного захисту населення під час різних стихійних явищ екзогенного походження або техногенного характеру. Тобто якщо у характеризуючому місті переважає, наприклад, хімічна промисловість або відбуваються негативні процеси (землетруси, зсуви тощо), то надати заходи по збережені життя та здоров’я населення.

4. Техніка безпеки та охорона праці (2-3 стор.)

Наводяться загальні вимоги та правила з техніки безпеки та охорони праці під час лабораторного аналізу водної витяжки.

Висновки (1-2 стор.)

Наводяться конкретні висновки по кожному з описаних роздів курсового проекту. Дається висновок про заходи по зменшені негативної антропогенної дії людини на навколишнє середовище.

Додатки

В додатки наводиться вся додаткова інформація та інформація про матеріали курсового проекту.

Графічна частина (1-2 листа)

Виконується з дотриманням всіх вимог до оформлення графічної частини.

Вона має включати:

- екологічну карту характеризуючого міста;

- карту засоленості грунтів;

- схеми, таблиці, графіки, діаграми.

 

 

Оформлення курсового проекту

6.1 Загальні вимоги

Текст повинен бути написаний студентами власноручно, розбірливим почерком, чисто і охайно, однаковим чорним, синім чи фіолетовим чорнилом (пастою) на аркушах білого паперу формату А4 (210Х297 мм), на одній стороні аркуша. Рисунки і таблиці великого розміру допускається виконувати на аркушах формату А3 (197Х420 мм).

Допускається з дозволу завідувача випускової ЦМК виконувати текстову частину друкарським способом або з застосуванням дукарських пристроїв до ЕОМ. В цьому випадку допускається вписування окремих слів, формул, умовних позначень чорним чорнилом, пастою або тушшю. Застосування друкарських і рукописних символів в одній формулі не допускається.

Титульний аркуш, завдання, оціночний аркуш і відомість матеріалів проекту оформлюються на бланках відповідно до додатків (додаток 1, додаток 2, додаток 3).

Кожний аркуш записки повинен мати рамку і основний напис згідно з ДСТУ 2.104 (форма 5.6). Рамку, основний напис і текст ПЗ виконувати пастою одного кольору.

Підпис керівника курсового проекту на всіх частинах записки є обов’язковим.

Відстань від рамки аркуша до межі тексту на початку і в кінці рядків повинна дорівнювати 3-5 мм. Відстань від верхнього і нижнього рядка тексту до верхньої чи нижньої рамки – 10-15 мм.

Відстань між попереднім текстом і заголовком має бути 20 мм, а відстань між заголовком і наступним текстом – 15мм. Після заголовку на сторінці повинен бути один рядок тексту.

Відступ абзацу 15-17 мм.

Записка повинна мати тверду обкладинку.

Виклад тексту записки

Записка повинна бути написана чіткою і ясною літературною мовою без граматичних і стилістичних помилок.

Записка пишеться державною мовою.

Текст записки викладається в безособовій формі, наприклад, … проектом передбачено … або … проектом передбачається …

При описі операцій, що виконуються людиною, рекомендується використовувати першу особу множини або однини, наприклад … подачу дуття припиняють …

В математичних викладах допускається використовувати першу особу множини, наприклад, … враховуючи рівняння (5) і (6), знаходимо …

В тексті записки (крім цитат) не допускається:

- вживати звороти розмовної мови;

- вживати застарілі і жаргонні терміни і вислови;

- вживати скорочені слова, крім встановлених діючими стандартами і загальноприйнятих у літературній мові.

В тексті записки за винятком формул, таблиць і рисунків не допускається:

- вживати математичний знак мінус (-) перед від’ємними величинами (треба писати слово «мінус»)

- вживати умовні позначення, прийняті на кресленнях, наприклад, знак діаметру;

- вживати позначення стандартів і інших документів без вказання номеру, наприклад: правильно: …. Згідно з стандартом …, згідно з ДСТУ…; неправильно; згідно з ГОСТом….;

- вживати без числових значень знаки , =; %, №

В записці треба вживати стандартизовані найменування, позначення і одиниці фізичних величин (система SI).

Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених в однакових одиницях, то позначення одиниці зазначають тільки після останнього числового значення, наприклад ….. 1,50; 1,75; 2,00м … або …. Від 1 до 5мм.

6.3 Нумерація аркушів і сторінок

Аркуші записки нумерують наскрізь всієї записки. Вкладиші в нумерацію аркушів включають. Номер аркуша зазначають в основному написі.

 

6.4 Оформлення ілюстрацій

Записка може містити ілюстрації у вигляді креслень, ескізів, схем, графіків, діаграм, фотографій і т. ін. Всі ілюстрації називаються рисунками.

Рисунки повинні бути виконані чітко і охайно, з застосуванням інструментів для креслення.

Рисунки можуть бути виконані безпосередньо на аркушах записки або виготовлені окремо на білому або мілеметровому папері або на кальці і вклеєні в записку.

Рисунки можуть бути виконані тушшю, олівцем, фломастером, фарбою чи пастою, або за допомогою комп’ютерної графіки. Допускається використання різноманітних кольорів.

Електрографічні копії допускається використовувати з дозволу керівника дипломного проекту (роботи).

Рисунки розміщують, як правило, на окремих аркушах записки.

Допускається розміщення на одному аркушеві декількох рисунків, а також розміщення невеликих рисунків безпосередньо в тексті записки.

Рисунки нумеруються наскрізь всієї записки.

На всі рисунки повинні бути посилання в тексті, наприклад … приведено на рисунку 5.

Кожний рисунок повинен мати найменування. Слово «рисунок» його номер і найменування розміщують під рисунком і розташовують таким чином:

Рисунок 2 – Деталі приладу

Після найменування рисунку крапку не ставлять.

Побудова таблиць

Таблиці застосовують для кращої наявності, компактності тексту і порівняння показників.

Таблиці оформлюють, як правило, відповідно до рисунку 1.

Таблиця номер

назва таблиці

 

 

Таблиці нумерують наскрізь всієї записки (додатка).

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті записки, наприклад: наведено в таблиці 6, або (т. 6, аркуш 20 ПЗ).

Заголовки таблиці, її граф і рядків треба писати в однині без крапки в кінці. Заголовки граф і рядків таблиці треба писати з прописної літери, а підзаголовки – зі строчної літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з прописної, якщо вони мають самостійне значення. Заголовки граф можуть бути записані паралельно рядкам таблиці чи перпендикулярно до них.

Таблицю, як правило, розміщюють під текстом, в якому дано посилання на неї, чи на наступній сторінці. Допускається розміщювати таблицю уздовж довгої сторони аркуша таким чином, щоб вона читалася при повороті записки на 90˚ за годинниковою стрілкою.

Якщо висота таблиці перевищує одну сторінку, її продовження переносять на наступну сторінку. При цьому лінію, що обмежує перщу частину таблиці знизу, не проводять, а над продовженням пишуть «продовження таблиці» і зазаначають її номер.

 

6.6 Формули і розрахунки

Формули і математичні рівняння подаються у тексті окремим рядком.

Переносити формулу на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули та знаку множення застосовують знак «х».

При виконанні чисельних розрахунків за формулою треба наводити первинний вираз із підставленими в нього числовими значеннями і кінцевий результат з зазначенням одиниці виміру без проміжних викладок.

Приклад:

А =5.2 10^-9 Дж = 5200 МДж

При великій кількості однотипних обчислень допускається приводити тільки розрахункову формулу і таблицю результатів обчислень з посиланнями на неї в тексті.

Формули нумеруються в межах частини пояснювальної записки. Номер формули складається з номеру частини і порядкового номеру частини і порядкового номеру формули, поділених крапкою. Номер формули записують в круглих дужках на рівні формули, справа. Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках, наприклад …. В формулі (3.1).

 

6.7 Посилання на джерела інформації

При написанні записки можуть бути використані такі джерела інформації; Конституція України; Закони України і інших держав; інші документи законодавчого характеру (постанови, укази, рішення і т.п); підручники, навчальні посібники, монографії, довідники, статті, виступу і інша інформація, опублікована в збірниках, журналах, газетах, депоновані рукописи, нормативно-технічні документи (стандарти, технічні умови, інструкції патентів і авторських свідоцтв, методичні вказівки, науково-популярні і художні твори; архівні матеріали; програми для ЕОМ; матеріали на магнітних та інших не паперових носіях і інші джерела, що допускають неодноразове використання, крім тих, що складають державну, службову чи комерційну таємницю і засекречені у встановленому порядку.

В записці повинні бути посилання на всі джерела, що були використані. Посилання слід, як правило, на джерело в цілому. При необхідності допускаються посилання на розділи, таблиці, ілюстрації чи сторінки джерела.

Використання запозичених даних без зазначення джерела не допускається і розглядається як плагіат.

Посилання на джерело наводиться у вигляді його порядкового номеру в перелісі посилань, узятого в квадратні дужки. Якщо необхідно посилатися одночасно на декілька джерел, їх номери зазначають через кому чи тире.

Приклади:

Цьому питанню присвячені роботи [2,4, -7].

 

6.8 Структура позначення і оформлення документів

Кожному документу у відповідності з ДСТУ 2.201 – 80 присвоюється шифр. Для даного курсового проекту він має такий вигляд:

47 КП. 020412. 001 00 ПЗ

де 47 – номер документа за навчальним планом циклової комісії;

КП – курсовиу проект;

02 – вид роботи;

04 – номер спеціальності;

12 – рік виконання проекту;

001 – порядковий номер студента за списком по журналу занять;

00 – номери частини курсового проекту:

А – анотація;

З – зміст;

ВВ – введення;

ТР – теоретичний розділ;

СР – спеціальний розділ;

ЦЗ – цивільний захист;

ТБ – техніка безпеки і охорона праці;

В – висновки;

ПП – перелік посилань;

ДА – додаток А і т.п.

ПЗ – буквенні позначення документу (пояснювальна записка).

Для графічних робіт:

47 КП. 020412. 001 ГЧ 02 00

де ГЧ – буквенне позначення документу (графічна частина);

02 – номер розділу

00 – номер графічного листа.

 

Література

Основна

1. Временное методическое руководство по проведению комплексных эколого-геологических исследований (на территории Украины). – К., 1994.

2. Люкшин В.С., Камзист Ж.С., Коваленко А.В. Методика геолого-экологических исследований – К.: КГРТ, 1996.- 418 с.

3. А.С. Гордійчук Методика економічного і екологічного обґрунтування меліорації земель. Конспект лекцій.- Рівне: УІІВГ, 1992.

4. М.Д. Гродзинський, П.Г. Шищенко Методи геоекологічних досліджень: Навчальний посібник- К.: «Київський університет», 1999.-243 с.

5.Ковальова Т.С. Зниження собівартості виробництва рису при запровадженні водо- та енергозберігаючих технологій водозабезпечення на Придунайських рисових системах/Збірник наукових праць/ Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону, випуск 12 №4, серія Природокористування та ресурсозбереження. - Рівне НУВГП 2006.- с. 47-56.

6.Рекомендації щодо використання площ лісомеліоративного фонду та проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення еколого-меліоративної ефективності агролісомеліоративних насаджень. - Х., 2009. – 73 с.

Додаткова

1. Бахчисарайцев А.П., Синягин П.П., Филимонов Ю.Т., Экономика, организация и планирование геологоразведочных работ. – М.: Недра, 1981.

2. Інформаційний бюлетень про стан геологічного середовища України за 1992-1993 рр. В. 13, К., 1994 під ред. Е.О. Яковлєва.

3. Методические рекомендации по проведению радиационного контроля в строительстве (Н.А. Лихтарев и др.). К. М.П. „Иван Федоров”, 1994.- 26 ст.

4. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні, - К., 1993.- 303 ст.

 

Додаток 1

 

Перелік рекомендованих тем до курсового проекту з навчальної дисципліни „Методика геолого-екологічних дослвджень ”

1. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Макіївка.
2. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Дніпродзержинськ.
3. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Одеса.
4. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Донецьк.
5. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Горлівка.
6. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Львів.
7. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Енакієво.
8. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Маріуполь.
9. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Дніпропетровськ.
10. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Лисичанськ.
11. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Херсон.
12. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Славянськ.
13. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Запоріжжя.
14. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Краматорськ.
15. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Луцьк.
16. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Хмельницький.
17. Методика вивчення несприятливих змін природного середовища в місті Ужгород.

 

Додаток 2

 

МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпродзержинський енергетичний технікум

Циклова комісія геолого-екологічних дисциплін

 

МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ НЕСПРИЯТЛИВИХ ЗМІН ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В МІСТІ ЛУЦЬК