Будова дерев. Види деревини

Дерево, що росте, складається із кореня, стовбура і крони. Деревину, котра використовується як будівельний матеріал, в основному дає стовбур, що становить 90 % об’єму деревини.

Будову деревини, яку видно неозброєним оком або за незначного збільшення, називають макроструктурою, а за значного збільшення – мікроструктурою.

Породу деревини не важко визначити за зовнішнім виглядом кори. Наприклад, у берези вона біла з чорними плямами, в осики – зеленувато-сіра, ясеня – сіра, дуба – від сірувато-бурого до темно-сірого, смереки – світло-сіра, ялини – від сірувато-бурого до темно- бурого, сосни – від темно-бурого до золотистого. Товщина кори зменшується в напрямі від кореня до верхівки.

Розрізняють дві категорії порід дерев: ядрові та без’ядрові. Деревина ядрових порід (сосна, модрина, кедр, ялівець, дуб, каштан, ясень, в’яз, ільм, біла акація, тополя) складається із ядра і заболоні. Без’ядрові породи поділяються на спіло деревинні (ялина, смерека, бук, осика) і заболонні (береза, липа, вільха, граб, груша).

Породу деревини визначають за такими ознаками: наявність чи відсутність ядра, колір ядра і заболоні, перехід від заболоні до ядра (рис.11.1.)

Річні кільця – це одна із ознак, згідно з якою визначають породу деревини. При цьому важливе значення має ступінь видимості річних кілець та їх обрис. Річне кільце добре видно в деревині хвойних порід, слабше в деревині кільцевосудинних порід, малопомітні у деревині розсіяно-судинних порід.

Рис. 11.1. Поперечний розріз стовбура:

1 – серцевина, 2 – серцевинні проміні, 3 – ядро, 4 – пробковий прошарок, 5 – луб, 6 – заболонь, 7 – камбій, 8 – річний прошарок

Найважливіші розпізнавальні ознаки деревини листяних порід – судини, хвойних – смоляні ходи. За розмірами судин, їх групуванням та станом, а також за наявністю чи відсутністю вертикальних смоляних ходів можна визначити породу дерева.

Недоліки окремих ділянок деревини, що знижують якість і обмежують можливість її використання, називають вадами і визначають за зовнішніми ознаками. На окремих сортаментах (колодах, дошках, шпоні), а також на зразках у вигляді дощечок довжиною 15–20 см, шириною 10–12 см і товщиною 35 см.

Вади деревини ділять на групи: сучки, тріщини, вади форми, стовбура, вади будови деревини, хімічні забарвлення, грибкові ураження, біологічні пошкодження.

Сучок – частина гілки, яка міститься у деревині стовбура. Сучки – найбільш поширені вади деревини.

Тріщини – розрив деревини вздовж волокон. Різновиди тріщин розрізняються за:

- типами (проста і складна), морозна, тріщина усушки;

- положенням у сортаменті (бокова, пластова, кромочна, торцьова);

- глибиною (неглибока, глибока, наскрізна, не наскрізна);

- шириною (зімкнута й яка розійшлась).