Теорія еволюції Ч. Дарвіна

Лабораторна робота №1

Головні етапи філогенетичного розвитку тваринного світу.

Мета. Визначити головні етапи ускладнення рівня організації тварин, які вироблені протягом еволюційного шляху.

Протягом еволюції тваринного світу відбувалося ускладнення рівня організації тварин. За різними класифікаціями на сьогоднішній день налічується 37 – 39 типів тварин. За ступенем ускладнення будови сучасні форми можна розмістити за ярусами відповідно еволюційному шляху, який вони пройшли. Групи тварин, які розташовані між одними і тими ж горизонталями, мають приблизно однаковий рівень організації.

Для виконання завдання використати таблицю етапів філогенетичного розвитку тваринного світу.

Завдання.

1. Визначити склад підцарства найпростіших (вказати типи). Тенденція до переходу до багатоклітинності в межах окремих типів.

2. Визначити чотири типи нижчих багатоклітинних. Порівняти (коротко) рівні їх організації. Особливість положення губок в межах нижчих багатоклітинних. Проаналізувати положення Променевих серед нижчих багатоклітинних.

3. Білатерально симетричні тварини та їх місце в системі тваринного світу. Їх походження. Перелічити нижчих двобічносиметричних. Визначити їх положення за рівнем організації.

4. Перелічити типи, які входять до складу вищих білатеральних тварин. Розмежувати за головними ознаками первинно- та вторинноротих. Походження вториннопорожнинних. Ознаки високого рівня організації вториннопорожнинних.

5. Походження типів Молюски та Членистоногі. Ступінь досконалості та спеціалізації систем органів дихання та кровообігу. Характеристика нервової системи.

6. Ускладнення будови хордових як свідоцтво належності їх до вищого етапу ускладнення.

Питання для самопідготовки. 1. Визначити поняття: еволюція, еволюційна теорія. 2. Що є матеріалом еволюційної біології. 3. Що є предметом еволюційної біології. 4. Значення еволюційної теорії. 5. Загальнобіологічні поняття, необхідні для вивчення курсу еволюційного вчення. 6. Визначити поняття “особина” та “онтогенез”. 7. Життя в часі. 8. Життя в просторі (біоценоз, біогеоценоз, екологічна ніша).

Література.

Догель В.А. Зоология беспозвоночных, 1981.

Яблоков А.В., Юсуфов А.Г. Эволюционное учение, 1989.

Тимофеев – Ресовский Н.В., Воронцов Н.Н., Яблоков А.В. Краткий очерк теории эволюции.

Наумов С.П. Зоология позвоночных, 1982.

Лабораторна робота №2

Теорія еволюції Ч. Дарвіна.

Мета. Визначити головні положення теорії Ч. Дарвіна, їх значення для сучасних уявлень про еволюцію.

Звичайна лисиця (Vulpes vulpes), яка мешкає в різних районах Євразії, утворює кілька географічних форм, які поступово змінюють одна одну. Лисиці з півночі, які мешкають в лісовій зоні, найкрупніші. Лисиці степу та напівпустелі дрібніші. Ще дрібнішими є лисиці, які мешкають в середньоазійській пустелі, а найдрібніші мешкають в Афганістані, Пакистані, Індії. Чим ближче до півдня, тим довші їх хвіст та вуха. Північні лиси мають густе, шовковисте та довге хутро, південні форми – більш рідке, жорстке та коротке хутро. Найбільш яскраво забарвлені лиси живуть на півночі Далекого Сходу та в Якутії. Тут вони в основному червоно-рудого, вогняного кольору, з яскравими чорними плямами на передній стороні кінцівок. У всій іншій зоні поширена червона лисиця – яскраво-руда, з легкою ряббю на стегнах та хвості. В лісово-степовій та степовій зонах забарвлення лисиць не таке інтенсивне: тут багато світло-рудих і, навіть пісочно-жовтих, з невеликими темними плямами на кінцівках. В напівпустелях та пустелях живуть світло-пісчані та зовсім сірі лисиці, з вузькою темно-сірою смугою на лапах та рудуватою спиною (“караганка”). За даними зовнішнього вигляду, а також розмірів черепа, виділяють кілька десятків підвидів лисиць в Євразії та біля 15 – в Північній Америці. Крім того, більшість американських вчених виділяє американських лисиць в окремий вид. Всередині кожного підвиду лисиць можна зустріти окремих особин, які відхиляються за ознаками. Такими індивідуальними, спадковими відхиленнями (мутантами), є, наприклад, чорно-бурі та сріблясто-чорні особини. Вони частіше зустрічаються на півночі та східній півночі ареалу. Наші звичайні клітинні сріблясто-чорні та чорно-бурі лисиці походять з канадської популяції, а модне колись платинове забарвлення лисиць вперше з’явилося внаслідок відбору мутантів, які виникли на норвезьких фермах.

Завдання. Володіючи знаннями щодо головних положень теорії Ч.Дарвіна, а також його пояснення походження різноманіття галапагоських в’юрків, викласти можливі трактування різноманіття лисиць одного виду з точки зору Ч. Дарвіна, якби йому була відома ця інформація.

Питання для самопідготовки. 1. Натурфілософські та телеологічні трактовки еволюції. 2. Система тваринного та рослинного світу Ліннея та її значення. 3. Значення даних палеонтології, біогеографії та морфології тварин і рослин для появи теорії еволюції Ч.Дарвіна. 4. Аргументи, які наводив Дарвін, на захист своїх висновків про наявність «боротьби за існування». 5. Аргументи Дарвіна на захист ідеї про спадкову мінливість. 6. Принцип «вибіркового добору» Дарвіна. 7. Заперечення Ф.Дженкінса проти теорії Ч. Дарвіна.

Література.

Догель В.А. Зоология беспозвоночных, 1981.

Яблоков А.В., Юсуфов А.Г. Эволюционное учение, 1989.

Тимофеев – Ресовский Н.В., Воронцов Н.Н., Яблоков А.В. Краткий очерк теории эволюции.

Наумов С.П. Зоология позвоночных, 1982.

 

 

Лабораторна робота №3