Неповнота судового розгляду; 6 страница

3. Застосування процедури письмового касаційного провадження є пра­
вом, а не обов'язком суду. Тому за логікою речей суд касаційної інстанції, навіть
за наявності підстав для застосування письмового провадження, міг би визнати
за необхідне провести судове засідання з викликом осіб, що беруть участь у
провадженні. Така процедура передбачена в ч. 2 ст. 406 КПК для письмового
апеляційного провадження, коли суд призначає справу до апеляційного роз­
гляду в судовому засіданні. Однак така норма не передбачена в ст. 435 КПК,
оскільки суд касаційної інстанції в силу ст. 436 КПК не має повноваження по­
становляти вирок. Отже, маючи підстави для письмового касаційного прова­
дження, суд повинен його провести без зміни процедури.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК (див. коментар) фіксування за допо­
могою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового
провадження є обов'язковим. Проте у разі неприбуття в судове засідання всіх
осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до
положень КПК судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб,
фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді
не здійснюється. Отже, письмове касаційне провадження технічними засобами
не фіксується (воно тому й називається письмовим).

5. Копія судового рішення суду касаційної інстанції, прийнятого в резуль­
таті письмового провадження, надсилається учасникам судового провадження
протягом трьох днів з дня після його підписання. Про порядок постановления
та надіслання ухвали суду касаційної інстанції див. ч. 2 ст. 441, ч. 7 ст. 376 КПК
(щодо порядку направлення копії тут діє норма ч. 2 ст. 435 КПК).

Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задо­
волення;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої
чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

900 _______________________________________________________________

 

1. Повноваження суду касаційної інстанції щодо прийняття рішення за
наслідками розгляду касаційної скарги пов'язані з результатами касаційного
розгляду, а саме: а) встановлення судом касаційної інстанції порушення норм
матеріального та процесуального права (на які є посилання в касаційних скар­
гах та які були виявлені судом касаційної інстанції самостійно); б) які саме
порушення встановлені (ст. 438 КПК); в) у випадках необхідності погіршення
становища засудженого або виправданого, чи були подані касаційні скарги про­
курором, потерпілим чи його представником.

2. Рішення, оскаржені в касаційному порядку, залишаються без змін, а ка­
саційна скарга - без задоволення, якщо доводи, викладені в касаційній скарзі,
не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і вивчення судом ма­
теріалів кримінального провадження не виявило інших підстав для скасування
або зміни рішення.

3. Якщо в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстан­
цій суд касаційної інстанції виявить істотні порушення вимог кримінального
процесуального закону та/або неправильне застосування закону України про
кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжко­
сті кримінального правопорушення та особі засудженого, то в таких випадках
рішення суду першої інстанції та/або рішення суду апеляційної інстанції скасо­
вуються (ст.ст. 438, 412^14 КПК).

Наслідком скасування рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій є призначення (направлення) справи на новий розгляд до суду першої або апеля­ційної інстанцій, або закриття кримінального провадження. При направленні справи на новий розгляд або закритті кримінального провадження суд касацій­ної інстанції повинен вирішити: 1) чи містяться вказані в ст.ст. 412^14 КПК підстави для скасування рішення суду першої інстанції; 2) чи містяться вка­зані в ст.ст. 412—414 КПК підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції; 3) які дії необхідно виконати для усунення порушень; 4) чи може суд касаційної інстанції самостійно усунути виявлені порушення шляхом зміни судових рішень за результатами касаційного провадження; 5) чи є підстави для закриття кримінального провадження.

Після вирішення цих питань і на підставі їх вирішення суд касаційної ін­станції може призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції або закрити кримінальне провадження.

4. Зміни, які можуть бути внесені судом касаційної інстанції в оскаржува­
ні судові рішення, стосуються пом'якшення розміру і виду покарання (як осно­
вного, так і додаткового), перекваліфікації злочину (наприклад, на закон, що
передбачає менш тяжке покарання), виключення частини обвинувачення тощо.

5. Відповідно до ст.ст. 440, 284 КПК у випадку, коли суд касаційної ін­
станції встановить обставини, передбачені ст. 284 КПК, він скасовує обвину­
вальний вирок чи інші судові рішення і закриває кримінальне провадження. У
випадках встановлення підстав для звільнення особи від кримінальної відпо­
відальності, передбачених законом України про кримінальну відповідальність

_____________________________________________________ 901

(ст.ст. 286-288 КПК), суд касаційної інстанції скасовує рішення суду першої та/або апеляційної інстанцій і закриває кримінальне провадження.

Стаття 437. Недопустимість погіршення правового становища ви­правданого та засудженого

1. Суд касаційної інстанції не мас права застосувати іакон про більш
тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.

2. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної
інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої ін­
станції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про
більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в
інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих
підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представ­
ник.

3. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної
інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої ін­
станції може бути скасовано не інакше як на підставі касаційної скарги
прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касацій­
ної скарги виправданого з мотивів його виправдання.

 

1. Суд касаційної інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 436 КПК має право
змінити судові рішення суду першої або апеляційної інстанції. Оскільки за­
коном для суду касаційної інстанції встановлені обмеження щодо можливості
застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, застосу­
вання суворішого покарання (посилення покарання), суд касаційної інстанції,
змінюючи рішення, вправі: пом'якшити покарання, виключити додаткове по­
карання, перекваліфікувати злочин на закон, що передбачає менш тяжке по­
карання, тощо. Отже, суд касаційної інстанції може самостійно усунути пору­
шення закону шляхом зміни відповідного рішення суду першої або апеляційної
інстанцій, але така зміна не повинна погіршувати правове становище засудже­
ного. Якщо суд касаційної інстанції встановить неправильне застосування за­
кону України про кримінальну відповідальність, він разом з тим не має права
збільшити розмір покарання, призначеного судом першої або/та апеляційної
інстанції.

2. Суд касаційної інстанції, як загальне правило, не вправі скасувати су­
дові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку із необхідністю
застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, застосу­
вання суворішого покарання (посилення покарання), в інший спосіб погіршити
становище засудженого, але обвинувальний вирок, ухвалений судом першої
або апеляційної інстанцій, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду
першої інстанції він може скасувати з названих підстав, якщо обгрунтовану ка­
саційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник. Перелік осіб,
які можуть подати касаційну скаргу з підстав необхідності застосування закону

про більш тяжке кримінальне правопорушення, застосування суворішого пока­рання, с вичерпним та поширювальному тлумаченню не підлягає. Це означає, що касаційні скарги інших учасників процесу, подані з підстав необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, застосу­вання суворішого покарання, задоволенню в цій частині не підлягають за ви­значенням.

Суд касаційної інстанції розглядає скаргу потерпілого або його представ­ника лише в межах заявлених вимог, наприклад, якщо мова йде про неправильне визначення розміру заподіяної йому шкоди, але нічого не говориться в касацій­ній скарзі про необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення і застосування суворішого покарання, суд касаційної інстанції не вправі погіршити правове становище засудженого в сенсі міри покарання.

3. Перелік осіб, які можуть оскаржити виправдувальний вирок, включає в
себе: прокурора, потерпілого та/або його представника, виправданого.

Виправданий може оскаржувати виправдувальний вирок лише щодо мо­тивів його виправдання. Прокурор, потерпілий, представник потерпілого мо­жуть оскаржувати виправдувальний вирок лише з підстав незаконності та/або необґрунтованості виправдання підсудного. Якщо в конкретному криміналь­ному провадженні було постановлено виправдувальний вирок щодо кількох підсудних, а касаційна скарга прокурора, потерпілого чи його представника з підстав незаконності та/або необґрунтованості виправдання подана лише щодо одного з таких підсудних, суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок щодо виправданих, стосовно яких касаційна скарга не подавалась. У випадку, якщо підсудного було засуджено за однією чи кількома статтями закону України про кримінальну відповідальність, а за іншими було виправдано, рішення суду першої та/або апеляційної інстанції не можуть бути скасовані судом касаційної інстанції в частині виправдання, якщо касаційна скарга подана лише щодо обвинувальної частини такого рішення.

4. Законом чітко визначено підстави для винесення виправдувального ви­
року (ч. 1 і 3 ст. 373 КПК). Оскільки суд касаційної інстанції має право змінювати
оскаржувані в касаційному порядку рішення, він в інтересах виправданого може
змінити підстави виправдувального вироку з огляду на фактичні обставини спра­
ви. При цьому така зміна рішення може бути: 1) на підставі касаційної скарги ви­
правданого; 2) за власною ініціативою суду, з урахуванням права суду касаційної
інстанції вийти за межі вимог касаційної скарги (ч. 2 ст. 433 КПК).

Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції

1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відпо­
відальність;

 

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

2. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій
цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412 —
414 цього Кодексу.

3. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний ви­
рок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або
виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження
лише і мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, сто­
совно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів
медичного або виховного характеру.

1. Вичерпний перелік підстав для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції наведено в ч. 1 ст. 438 ЮЖ.
До таких підстав віднесено: а) істотне порушення вимог кримінального про­
цесуального закону (див. ст. 412 КПК та коментар до неї); б) неправильне за­
стосування закону України про кримінальну відповідальність (див. ст. 413 КПК
та коментар до неї); в) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримі­
нального правопорушення та особі засудженого (див. ст. 414 КПК та коментар
до неї).

При касаційному провадженні не виключена можливість встановлення кількох підстав для скасування або зміни судових рішень, на які суд касаційної інстанції повинен зважити і вказати про це в ухвалі, постановленій за наслідка­ми касаційного розгляду.

2. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок,
ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховно­
го характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів
істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішува­
лося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру (див. про права обвинуваченого ч. З ст. 42 КПК). На цьому наголошує
в п. 17 і постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику
застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримі­
нальної відповідальності» від 23 грудня 2005 р. Ця норма витончено логічна:
якщо суд за наявності істотних порушень прав обвинуваченого постановив
виправдувальний вирок, то тим більше він постановив би такий вирок, якби
порушення прав обвинуваченого не було.

Стаття 439. Новий розгляд справи після скасування судового рішен­ня судом касаційної інстанції

1. Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд
першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із за­
гальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є

904________________________________________________________________

обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому роз­гляді.

3. При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції засто­сування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке криміналь­не правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, по­терпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне право­порушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

1. Після скасування вироку або ухвали суду з направленням матеріалів
кримінального провадження до суду першої або апеляційної інстанцій на новий
розгляд останні розглядають справу у звичайному порядку відповідно до вимог
розділу IV, глави 31 розділу V КПК. При цьому обов'язковою умовою є розгляд
справи в іншому складі суду.

2. Особливостями нового розгляду є: 1) обов'язкове виконання судами
першої та/або апеляційної інстанцій вказівок суду касаційної інстанції; 2) об­
меження щодо можливості застосування судами закону про більш тяжке кри­
мінальне правопорушення або посилення покарання; 3) вказівки суду касацій­
ної інстанції не можуть стосуватися питань: необхідності застосування тієї чи
іншої статті кримінального закону судами першої або апеляційної інстанцій;
доведеності або недоведеності в кримінальному провадженні тих чи інших об­
ставин; переконливості тих чи інших доказів або обов'язковості для судів пер­
шої або апеляційної інстанцій при винесенні судового рішення посилатися на
ті чи інші докази; визначення покарання, яке слід застосувати за результатами
нового розгляду судом першої або апеляційної інстанцій.

3. Оскільки вказівки суду касаційної інстанції, крім названих, є
обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді,
суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення із направленням справи на
новий розгляд, повинен вказати в ухвалі, які порушення норм матеріального
та/або процесуального права призвели до скасування судового рішення, які об­
ставини мають бути обов'язково з'ясовані при новому судовому розгляді, які
процесуальні дії мають бути вчинені при новому розгляді. Невиконання вка­
зівок суду касаційної інстанції при новому розгляді справи судами першої або
апеляційної інстанції допускається у випадках, коли такі вказівки неможливо
виконати з об'єктивних причин.

4. Обмеження щодо можливості застосування судами закону про більш
тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання в порівнянні з
загальним порядком судового розгляду полягає в наступному:

- суд першої або апеляційної інстанцій при новому розгляді може засто­сувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилити по­карання, якщо рішення суду першої або апеляційної інстанцій було скасовано у

-------------------------.-----.________________________________________ 905

зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне право­порушення або посилення покарання за касаційною скаргою прокурора, потер­пілого та/або його представника, поданих із зазначених мотивів;

- якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення або якщо збільшився обсяг обвинува­чення, суд може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Водночас, якщо касаційна скарга прокурора, потерпіло­го та/або його представника були подані у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а суд ка­саційної інстанції скасував судові рішення із направленням матеріалів криміналь­ного провадження на новий розгляд з інших підстав, а при новому розгляді не було встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушен­ня, не збільшився обсяг обвинувачення, суд при новому розгляді не може посилити покарання або застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення.

5. Судові рішення, прийняті за результатами нового розгляду в судах пер­шої або апеляційної інстанцій, можуть бути переглянуті на загальних підставах відповідно до розділу V КПК.

Стаття 440. Закриття кримінального провадження судом касаційної

інстанції

1. Суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і за­криває кримінальне провадження.

1. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 436 КПК до повноважень суду касаційної ін­
станції віднесена можливість за наявності обставин, передбачених ст. 284 КПК,
скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. Про скасування
судового рішення і закриття провадження з підстав, передбачених ст. 284 КПК,
суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

2. Щодо обставин, на підставі яких кримінальне провадження підлягає за­
криттю судом, див. ст. 284 КПК та коментар до неї.

С т а т т я 441. Судові рішення суду касаційної інстанції

1. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє

Ухвали.

2. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошу­
ються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового
провадження в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу.

1. Законом встановлено, що з усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали. Ухвала касаційного суду повинна бути законною, обгрунтованою та вмотивованою, відповідати формі, встановленій для такого процесуального рішення нормами КПК.

2. Про порядок ухвалення, проголошення, видачі, роз'яснення або над­силання судових рішень учасникам судового провадження див. ст.ст. 368-380 КПК та коментар до них.

Стаття 442. Зміст ухвали суду касаційної інстанції 1. Ухвала суду касаційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановления;

найменування суду касаційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, міся­ця і дня його народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинува­чується) особа;

імен (найменувань) учасників судового провадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судових рі­шень;

узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин;

мотивів, з яких виходив суд касаційної інстанції при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги;

розподілу процесуальних витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазна­
чається, якими нормами права спростовуються її доводи.

3. При скасуванні або зміні судових рішень в ухвалі має бути зазна­
чено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення.

1. Ухвала суду касаційної інстанції структурно поділена на наступні час­тини: вступна, мотивувальна, резолютивна. У вступній частині ухвали вказу­ються дата і місце її постановления, найменування суду касаційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового засідання, найменування (но­мер) кримінального провадження, прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця про­живання, закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кри­мінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа, імена (найменування) учасників судового провадження з вказівкою на

------- ■----------.---------------------------------------------------------------------- 907

їх процесуальний статус (засуджений, виправданий, його представник, захис­ник, прокурор, потерпілий, його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники); у мотивувальній частині викладаються короткий зміст вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень, узагальнені до­води особи, яка подала касаційну скаргу, узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції при по-становленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у резолютивній частині ухвали викладаються рішення суду касаційної інстанції з огляду на ст. 436 КПК, які повинні бути взаємопов'язані із висновками суду, наданими в мотивувальній частині ухвали.

2. Викладення короткого змісту вимог касаційної скарги є відображен­ням тієї частини касаційної скарги, в якій викладаються конкретні прохання з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 436 КПК. Короткий зміст оскаржених судових рішень може включати в себе лише їх ре­золютивні частини. Узагальнені доводи особи - це виклад тих порушень норм процесуального та матеріального права, неправильної правової оцінки обста­вин справи, якими особа обґрунтовує незаконність оскаржуваних рішень. До­цільно вказувати, на які конкретні норми матеріального та/або процесуального права посилається особа, котра подала касаційну скаргу, які, на її думку, були неправильно або з порушенням застосовані. Узагальнений виклад позиції ін­ших учасників судового провадження має включати в себе як позиції, викла­дені в запереченнях на касаційну скаргу (ст. 431 КПК), так і доводи, які були проголошені учасниками протягом касаційного розгляду (ст. 434 КПК). Якщо на касаційну скаргу не були подані заперечення або інші учасники процесу не висловлювали своїх доводів щодо касаційної скарги, вказівка на відсутність по­зиції інших учасників судового провадження щодо касаційної скарги в ухвалі суду касаційної інстанції не відображається.

3. Для встановлення правильності застосування судами першої та/або апе­ляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильності правової оцінки обставин суд касаційної інстанції в ухвалі зобов'язаний де­тально описати обставини, встановлені судом першої або апеляційної інстан­цій. В цьому випадку суд касаційної інстанції на власний розсуд може виклас­ти обставини, які перевіряються в межах касаційної скарги, або вийти за межі вимог касаційної скарги з відповідним викладенням обставин, встановлених судом першої або апеляційної інстанції.

Кожний з доводів касаційної скарги має бути перевірений судом, і на кож­ний з доводів в ухвалі суду касаційної інстанції повинна бути надана відповідь

(оцінка).

3. Мотивуючи своє рішення, суд касаційної інстанції повинен посилати­ся на відповідний матеріальний та/або процесуальний закон. При залишенні касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій - без змін, суд касаційної інстанції має чітко вказати, які норми мате-

ріального закону підлягають застосуванню в цьому конкретному випадку, по­рівняти їх з нормами матеріального закону, які застосовані в рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, надати оцінку правильності застування цими судами норм процесуального права, а у випадку порушення таких норм - об­грунтувати неістотність таких порушень, що не впливає на законність рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій. В ухвалі суду повинен міститися ви­сновок про те, якими нормами права спростовуються доводи касаційної скарги.

4. При зміні рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій в ухвалі
чітко вказуються порушення норм закону та які зміни в оскаржені рішення тре­
ба внести у зв'язку з виявленими порушеннями. При скасуванні рішень суду
першої та/або апеляційної інстанції та призначенні справи до нового судового
розгляду одночасно з аналізом мотивів скасування рішень, посилань на статті
закону, який порушено та в чому саме полягають ці порушення, суд касаційної
інстанції повинен вказати, які обставини підлягають з'ясуванню та зазначають­
ся дії, які необхідно вчинити при новому судовому розгляді. В цьому випадку
суд касаційної інстанції має вирішити питання про запобіжний захід щодо осо­
би, рішення суду стосовно якої скасовано. При скасуванні рішень судів першої
та апеляційної інстанції із закриттям кримінального провадження в порядку,
передбаченому ст. 284 КПК, суд касаційної інстанції зобов'язаний чітко зазна­
чити мотиви і підстави такого закриття і в своїй ухвалі вказати на негайне при­
пинення дії запобіжного заходу (ст. 203 КПК).

5. При розподілі судових витрат суд касаційної інстанції повинен керува­
тися вимогами глави 8 КПК.

6. Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК набирає
законної сили з моменту її проголошення, про що зазначається в ухвалі. Оскіль­
ки ухвала суду касаційної інстанції може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав та в порядку, передбаченому главою 33 КПК, про можливість
перегляду ухвали суду касаційної інстанції Верховним Судом України має бути
зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції із зазначенням строку оскарження
та повідомленням про те, що заяви про перегляд до Верховного Суду України
подаються через суд касаційної інстанції.