Рішення Конституційного суду від 20 січня 2012року № 2-рп/2012

інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці. Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

Директору

назва закладу_______________________________________

П.І.П. директора_____________________________________

Від ( ПІП батька чи матері )_____________________________________________

Від імені ( ПІП дитини ) _____________________________________________

Адреса __________________________________________

__________________________________________

ЗАЯВА

Стаття 32 Конституції України, Закон України «Про захист персональних даних» не допускає збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особистість без її згоди.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012р., передбачено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо. Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» забороняю збирання, обробку, зберігання, передачу чи будь – які інші дії з персональними даними моїх дітей (також у вигляді анкетування, і нтерв'ювання, в т.ч знеособленого та ін.) органами державної влади, місцевого самоврядування чи будь-якими іншими третіми особами без попереднього роз’яснення у письмовій формі мети використання даних.

Для збирання, обробки, зберігання, передачі чи будь-яких інших дій з персональними даними моїх дітей слід обов’язково отримати на це мою письмову згоду.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про інформацію» та статті 28 Закону України «Про захист персональних даних» порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою встановлену законом відповідальність.

_________ 201__ р. ____________ підпис

 

Примітка: Заяву необхідно обов’язково зареєструвати у 2-х оригіналах. Один – залишається в школі, інший – батьки роблять копію і дають класному керівнику кожної дитини і говорять, що вона має ознайомити всіх інших вчителів, які працюють з дитиною в т.ч. медсестру. Такі заяви подаються і в дитячі дошкільні заклади.

 

Що стосується перевірки умов проживання громадян з боку соціальних працівників для того, щоб пересвідчитись у достовірності даних, поданих ними для отримання соціальної допомоги. То така перевірка не є обов’язковою, бо стаття 21 Закону України «Про державну допомогу сім`ям із дітьми» надає право органам, що призначають таку допомогу перевіряти достовірність виданих для отримання такої допомоги документів, а право перевіряти умови проживання дітей або родини вцілому взагалі чинним законодавством на рівні закону не передбачено.

 

Таким чином, соціальний працівник може мати право перевіряти достовірність поданих громадянином даних для отримання соціальної допомоги лише на підприємствах, в установах та організаціях, що видали громадянину певні документи, а право перевіряти самого громадянина (фізичну особу), його помешкання, та вимагати у нього певні відомості у соціального працівника відсутні взагалі.

 

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише у межах та у спосіб, що передбачені законом.

 

Враховуючи те, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає обов’язку громадянина допустити перевіряючих у своє житлове приміщення або надавати йому певні відомості чи документи – то вимоги перевіряючи щодо допуску у житло громадян не підлягають задоволенню.