I. Право власності на природні об’єкти і їх ресурси – це система правових норм, що регулюють, відносини власності на природні ресурси, об’єкти. Відносини володіння, користування, розпорядження ними.
Природні об’єкти мають свою специфіку:
1. Вони не мають вартості, не є майном у власному розумінні.
2. Природні ресурси не підлягають простому відтворенню в процесі виробництва, як товару.
3. Мають особливе значення для держави і суспільства.
4. Більшість об’єктів не можна перемістити в просторі.
5. Всі природні об’єкти знаходяться у взаємозв’язку між собою.
II. Першим суб’єктом згідно Конституції України є український народ.
Суб’єктами приватного права власності є фізичні і юридичні особи.
Суб’єктом державного права власності є держава.
Суб’єктами комунальної власності є територіальні громади і органи місцевого самоврядування.
Об’єктами права власності є земля, надра, ліси, вода, атмосферне повітря, об’єкти тваринного світу, території і об’єкти природо-заповідного фонду.
Зміст права власності передбачає:
- Володіння
- Користування
- Розпорядження
Суб’єкти державного права власності:
1. КМУ
2. Рада міністрів АРК
3. Обласні ради, ради міст Києва та Севастополя, міські райдерж адміністрації.
Суб’єкти комунальної власності – здійснення повноважень цих суб’єктів покладено на органи місцевого самоврядування(сільські, селищні, міські ради) але земельний кодекс встановлює ряд земель, що приватизуються з комунальною власністю:
1. Землі загального користування населених пунктів(майдани, кладовища).
2. Землі природоохоронного фонду.
3. Землі лісового фонду.
4. Землі водного фонду.
5. Земельні ділянки, які використовуються для збереження діяльності органів місцевого самоврядування.
6. Землі під залізницями, автодорогами та трубопроводами.
Право володіння – право фактичного панування над певним природним об’єктам.
Фактичне володіння природними об’єктами (земля, ліс, фауна) стає можливим при здійсненні таких правомочностей:
- Користування
- Розпорядження ними
Право володіння завжди повинно нести ту чи іншу підставу(титул).
Правовою підставою володіння власника є його право власності, для інших осіб такою підставою є договір з власником.
Якщо особа фактично володіє річчю, але без відповідної підстави, то вона вважається незаконним власником.
Право користування – право власника задовольняти, за допомогою природних ресурсів, свої потреби, тобто це здатність, можливість їх господарської експлуатації для наданих цілей, шляхом вилучення з них корисних властивостей.
Право розпорядження – виключна правомочність власника, тобто визнана за власником і гарантована йому можливість учиняти дії спрямовані на зміну юридичного статусу.
Форми власності
Згідно Закону України «Про власність» в Україні існує три форми власності:
1. Державна
2. Приватна
3. Комунальна
Право державної власності – сукупність правових норм, які закріплюють, охороняють належність природних ресурсів народу України, особі, обраного ним представника органу державної влади.
Право комунальної власності – передача повноважень від державних органів до територіальних громад в особі, органі місцевого самоврядування. Це сукупність норм, що встановлюють правові підстави, наслідки щодо виникнення, користування і розпорядження природними об’єктами територіальних громад населених пунктів – міст, сіл, селищ(ради, голови рад).
Право приватної власності на природні ресурси – це правовий інститут, що відображає індивідуальну належність щодо юридичних об’єктів, тобто юридично закріплює власність фізичної та юридичної особи.
Види приватної власності на природні об’єкти:
1. Право власності для задоволення особистих потреб(окремого громадянина).
2. Право власності з метою здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до Закону України «Про власність» в ст. 9 вказано:
Об’єктом права державної власності на надра є державний фонд надр до складу якого входять: надра, родовища корисних копалин, мінеральні ресурси континентального шельфу, і виключно морської економічної зони.
Об’єктом державного права власності на води є водний фонд до якого входять всі води і водні об’єкти країни(моря, ріки, озера). Вони не є вичерпними і перебувають у межах державного кордону України.
Відповідно до водного кодексу України водний фонд складається з:
1. Ріки, озера, водосховища, водні джерела, води каналів і стоків.
2. Підземні води і льодовики.
3. Внутрішні моря і внутрішні води України.
4. Територіальні води.
