Колективні договори та угоди

Перехід України до ринкової економіки, використання різних форм власності потребують створення механізму соціального захисту прав та інтересів працівників. Колективний договір як одна з важливих форм демократичного самоврядування сприяє визначенню взаємовідносин власника або вповноваженого ним органу із трудовим колективом у галузі праці, економіки та соціального розвитку підприємства.

Легального визначення поняття колективного договору не дається ні в Законі України «Про колективні договори і угоди» від 1 лип-ня 1993 р., ні в КЗпП України. Тому в юридичній літературі існують різні визначення цього поняття. Аналізуючи чинні норми трудового права, доходимо висновку, що колективний договір - це письмова угода між власником або уповноваженим ним органом (особою) з однієї сторони і первинним профспілковим органом, який діє на під-приємстві, установі, організації, а в разі його відсутності, представником, вільно обраним на загальних зборах трудового колективу, з іншої сторони. Цією угодою визначаються взаемні зобов'язання сторін у галузі трудових і соціально економічних відносин.

За правовим значенням колективні договори можуть бути двох видів:

- колективний договір підприємства, установи, організації;

- колективний договір структурного підрозділу підприємства в межах його компетенції.

Закон України «Про колективні договори і угоди» визначае й види колективних угод, зокрема генеральну, або державну, угоду, сторонами якої є професійні спілки, котрі об'єднуються для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди; власники або уповноважені ними органи, які об'єднуються для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.

Другим видом є угода на галузевому рівні, сторонами якої виступаюгь власники, об'єднання власників або уповноважені ними органами; профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій пацівників, які мають відповідні повноваження щодо ведення колективних переговорів, укладення угод та реалізації їх норм.

Третім видом, угода на регіональному рівні, котра укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців; об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовим колективом органами.

Основна вимога колективного договору полягає в тому, що його умови можуть лише покращувати становище працівників порівняно з чинним законодавством, а умови, що погіршують умови праці працівників, визнаються Законом недійсними.

Важливою специфікою трудового законодавства є визначення сфер дії і поширення колективного договору. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і обов'язкові як для власника або уповноваженого ним органу, так і для всіх працівників підприємства (ст. 9 Закону, ст. 18 КЗпП України). За сферою дії колективний договір набирає чинності із дня його підписання представниками сторін або із дня, зазначеного в колективному договорі, і діє протягом усього періоду, на який сторони уклали його (рік, два чи більше), - це визначається сторонами при укладенні договору.