1. Звіт виконується на аркушах формату А4 (210х297) українською мовою. Текст повинен бути написано чорнилами чорного кольору або надрукований.
2. В разі комп'ютерного набору використовують шрифти текстового редактора Microsoft Word (Times New Roman, розмір 14 пунктів, міжрядковий інтервал – 1,5). Обсяг записки повинен складати 10—20 сторінок друкованого тексту. Абзацний відступ повинен становити 1,25 см.
3. Текст звіту необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве — 30 мм, праве — 10 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 20 мм.
4. Заголовки структурних частин розрахунково-пояснювальної записки «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. У кінці заголовка пункту ставиться крапка. Підкреслення заголовка і перенесення частини слова в заголовках не допускаються.
Кожну структурну частину звіту необхідно починати з нової сторінки.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання звіту можна виправляти зафарбуванням білою фарбою (коректором). Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
5. Нумерація сторінок. Номери сторінок проставляються у правому верхньому куті сторінки арабськими цифрами без слова «сторінка» та розділових знаків. Розмір цифр номерів сторінок повинен бути не меншим від розміру шрифту основного тексту роботи. Титульна сторінка входить до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.
6. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Текст звіту поділяється на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які нумерують арабськими цифрами, і розділяють крапками.
Приклад
1. РОЗДІЛ
1.1. Підрозділ
1.1.1. Пункт
1.1.1.1. Підпункт.
Між позначеннями підпункту, пункту, підрозділу, розділу та наступним текстом роблять проміжок розміром в 1 пункт. Зміст і список літератури не нумерують.
7. Скорочення. У тексті можуть бути викладені загальноприйняті скорочення, що відповідають нормам української орфографії або установленим стандартам. Повна назва скорочуваного слова (вислову) має бути наведена за першого згадування в тексті із зазначенням після неї в дужках його скорочення (абревіатури). При наступних згадуваннях рекомендовано вживати прийняте скорочення.
8. Формули. Формули розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нище від кожної формули слід залишити один вільний рядок.
Формули слід нумерувати порядковою нумерацією арабськими цифрами в межах звіту. Цю нумерацію зазаначають на рівні формули в круглих дужках украйньому правому положенні на рядку. Можлива нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номеру розділу й порядкового номеруформули, відокремлених крапкою, наприклад: (2.3) – третя формула другого розділу.
Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів, що входять до складу формули, слід наводити безпосередньо під формулою з абзацним відступом у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Перший рядок пояснення починяється з абзацу словом «де» без двокрапки.
9. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.
При написанні звіту студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в звіті.
Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1—3]...».
Якщо в тексті звіту необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.
Посилання на ілюстрації звіту вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули звіту вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці звіту повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
10. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки і заголовки рядків — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 пт. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною.
11. Оформлення списку літератури. Список використаних джерел оформлюється на окремій сторінці в порядку появи посилань у тексті.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.
1. Прізвище автора, ініціали.
2. Назва літературного джерела.
3. Місце видання.
4. Назва видавництва.
5. Рік видання.
6. Кількість сторінок.
7. Сторінки, на яких міститься використана інформація.
Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления».
Наприклад, джерела, що використовуються при виконанні звіту записуються до списку літератури наступним чином:
1. Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. — К.:Выща шк., 1986. —447 с.
2. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту.Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2007. – 544с.
8. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ ПРАКТИКИ ВІД
ВИРОБНИЦТВА
На керівника практики від підприємства покладається організація і керівництво виконанням програми практики.
Загальну організацію виробничої практики та контроль за її проведенням здійснює відповідальний за практику від навчального закладу.
Керівник групи учнів є їх наставником протягом всього періоду практики: він контролює виконання практикантами правил внутрішнього розпорядку, правил охорони праці і техніки безпеки, активізує участь у виробничому житті підприємства, бере участь у розподілі і переміщенні студентів по робочих місцях, у підборі технологічних і індивідуальних консультацій, бесід, лекцій та екскурсій.
План-графік екскурсій і лекцій складається спільно з керівником практики від навчального закладу.
При завершені практики керівник від підприємства перевіряє звіти та щоденники учнів, дає висновок про виконання програми практики, враховуючи при цьому не тільки якість і зміст звіту, але і ступінь участі практиканта у виконанні виробничих завдань.
