Маскулінність-фемінінність та вибір роду занять

Порівняльне вивчення чоловіків і жінок з урахуванням психології статі

28/09/09

При розгляді питання про зайнятість жінок в тій чи іншій професійній сфері не можна не враховувати і того факту, що в залежності від вираженості у них маскулінності-фемінінності вони можуть мати схильності до різних професій. Так, згідно з Л. Терман і К. Майлз, вже згадуваних вище, вибір тієї чи іншої професії чоловіками і жінками пов'язаний з вираженістю у них маскулінності або фемінінності.

Це було виявлено та Е. Таслер (2001) на які емігрували до Німеччини жінках. Так, жінки з вираженою маскулінність були схильні до вибору професій типу «виклик», т. е. пов'язаних з конкуренцією, боротьбою (зокрема, підприємництво), жінки з вираженою фемінінність вибирали професії типу «служіння», т. е. традиційно вважаються жіночими.

Звідси кількість маскулінних, фемінінних і андрогінності може значно варіювати в різних вибірках в зв'язку зі специфікою останніх. Так, за даними Є. Таслер, серед жінок, що характеризуються прагненням до конкуренції, боротьби, подолання перешкод, співвідношення гендерних типів було наступним: фемінінних – 43%, маскулінних – 30%, андрогінність – 27% (всього обстежено 60 жінок за методикою С. Бем).

В. Г. Горчакова (2000), яка використала модифіковану проективну методику ТАТ, виявила, що кількісне співвідношення психологічного статі було наступним: 42% – жіночого, 38% – чоловічої і 20% – амбівалентні суб'єктів. Майже таке ж співвідношення було виявлено при самооцінка: відповідно, 43%, 33% і 24%.

За моїми даними, обстеження тієї ж методикою студенток спортивного факультету педагогічного університету, специфікою діяльності яких теж і навіть більшою мірою є боротьба, змагальність, маскулінних дівчат виявилося ще більше, а фемінінних – менше.

Інші дані отримані у дівчат, що обрали професії психолога та юриста. Серед них більшість мають виражену фемінінність. Не можна, однак, не помітити, що маскулінних серед них більше, ніж юнаків тих же факультетів з фемінінність (18,2% і 5,6% відповідно). Юнаки різних факультетів лише неістотно відрізняються один від одного.

Порівняння маскулінних чоловіків і жінок, як і фемінінних чоловіків і жінок, дає більше підстав говорити про роль біологічного фактора в виявляються відмінності.

Важко, наприклад, з гендерних (соціальних) позицій пояснити появу маскулінних жінок при їх виховання в дусі фемінінною як представниць біологічного жіночого роду і поява фемінінних чоловіків при протилежної спрямованості їхнього виховання. Скрутно також вважати, що ці чоловіки чомусь захотіли наслідувати жіночого стилю поведінки. Правда, для доказу, що маскулінність жінок не є наслідком наслідування чоловічому поведінки, а фемінінність чоловіків – жіночого, не вистачає багатьох досліджень. Наприклад, було б надзвичайно важливим вивчити виразність маскулінності і фемінінності в процесі онтогенетичного розвитку дітей, а також порівняти вираженість цих ознак у хлопчиків, які виховуються в сім'ях без батька, і дівчаток, які виховуються в сім'ях без матері.

Вплив біології на деякі поведінкові характеристики чоловіків і жінок можна бачити в наявності цих відмінностей і у тварин. Наприклад, помічена б о більша агресивність самців, про що говорять спостереження тваринників, дресирувальників, працівників наукових лабораторій, в яких вивчається поведінка тварин.

Правда, у тварин виявлені й такі форми поведінки, які суперечать гендерних стереотипах, які склалися у людей. Наприклад, у жіночих особин-щурів боязкість проявляється в меншому ступені, ніж у чоловічих особин. Самки виявляли і б про більшу активність (E. Anderson, 1941). У деяких видів мавп будь-який підлога може почати статеву активність, що передує каплиці. Ознак, що вказують на неодмінну ініціативу самця, не виявлено (C. Карпентер, 1934). Чи суперечить це погляду на залежність відмінностей в поведінці чоловічих і жіночих особин від біологічних факторів? Думаю, що ні. І у людей часто ініціатором статевої активності є жінки, тому що можна говорити про неправильне подання з цього питання, що склався у людей. Все залежить від вираженості статевої потреби, в тому числі і в даний момент. Що стосується більшої боязкість і меншої активності особин жіночої статі, то однозначне рішення цього питання теж не очевидно. Багато що залежить від ситуації, в якій ці особи виявляються і від спрямованості їх активності.

Крім теоретичних міркувань і спостережень за поведінкою тварин можна навести й експериментальні дані, які показують, що маскулінність або фемінінність перебувають у сильній залежності від концентрації в крові чоловічих статевих гормонів. Наприклад, С. Беглі і Д. Карі (С. Беглі, Carey J., 1979) показали зв'язок агресивності мавп з чоловічими статевими гормонами. Під регулятивним впливом чоловічих статевих гормонів знаходяться опір контролю, забіякуватість, що показано в експериментах з введенням цього гормону або, навпаки, видаленням статевих залоз (F. Beach, 1948).

Якщо ввести зародку пацюки тестостерон, то надалі поведінка цієї пацюки набуває всі ті риси, які зазвичай притаманні самцеві. Те ж виявлено і при введенні чоловічого статевого гормону ембріону макаки, хоча при настанні статевої зрілості репродуктивні функції залишаються нормальними, притаманними жіночої особини.

У ході спостереження за дівчатами, народженими від матерів, яким у період вагітності вводили тестостерон, було виявлено, що до статевозрілості вони воліли хлопчачі ігри і в поведінці більше були схожі на хлопців, і лише з досягненням статевої зрілості стали вести себе відповідно жіночої статі.

Сказане дає підставу припускати, що й відмінності в поведінці чоловіків і жінок обумовлені не тільки соціальними впливами, але і біологічними факторами.

Облік маскулінності, фемінінності андрогінності і дозволяє пояснити що відзначається багатьма авторами факт, що чоловічі і жіночі вибірки багато в чому перекривають один одного навіть там, де за среднегрупповим даними виявляються відмінності. Це дійсно так. Підрахуємо число осіб чоловічої і жіночої статі, які належать до змішаних типів (андрогіном, фемінінною у чоловіків і маскулінного у жінок). З них випливає, що серед студентів спортивного факультету 66% жінок можуть не відрізнятися від чоловіків 25,4%, а в іншій вибіркою (студенти-психологи та юристи) співвідношення «змішаних» жінок і чоловіків, т. е. що можуть мати схожість за психологічними і поведінковими характеристиками, становить 40 і 16,7%.

Стає очевидним, що просте порівняння чоловічих і жіночих груп є в багатьох випадках безперспективним, тому що насправді виявлення статевих відмінностей має грунтуватися не стільки на морфологічних ознаках (з урахуванням генетичного підлоги), скільки з урахуванням гормонального статі, який зумовлює маскулінність, фемінінність і андрогінність.