Економічна й політична криза тоталітаризму в СРСР відбилася на внутрішньополітичній ситуації у «країнах соціалістичного табору».
Об'єктивна необхідність у змінах назрівала давно й особливо гостро виявилася наприкінці 80-х рр. у Польщі. Парламентські вибори у червні 1989 р. стали своєрідним плебісцитом і принесли поразку ПОРП. До влади прийшли опозиційні сили. Визначну роль почало відігравати опозиційне щодо комуністичного режиму профоб'єднання «Солідарність». Один із його керівників, Т. Мазовєцький, став у вересні 1989 р. головою уряду, а президентом Польщі в грудні 1990 р. під час всенародного голосування було обрано лідера «Солідарності» Л. Валенсу. Сейм у 1989 р. прийняв нову назву Польщі — Республіка Польща.
У Польщі почалося здійснення економічної реформи, розробленої міністром фінансів Л. Бальцеровичем, відомої під назвою «шокова терапія». Складовою її частиною була відміна контролю над цінами при одночасному введенні вільної торгівлі, а також приватизація державного сектора. Реформа призвела до значного падіння рівня життя населення, однак за короткий строк стабілізувала ринок. Хоча західні держави надали Польщі кредити для поліпшення економічної ситуації, падіння рівня життя зумовило незадоволення трудящих. На виборах до парламенту 1993 р. вони віддали свої голоси за лівих. У листопаді 1995 р. президентом Польщі обрано соціаліста О. Кваснєвського.
Усвідомлення невідворотності змін привело реформаторів з ПОРП і політичну опозицію до переговорів «круглого столу» на початку 1989, які поклали початок переходу від тоталітаризму до демократичного суспільства. За угодою між урядом і «Солідарністю» було сформовано перехідні Національні збори (сейм і сенат), які розпочали період реформ. Було запроваджено політичну демократію, внаслідок якої виникли десятки нових партій різної орієнтації, почалось здійснення переходу до ринкової економіки шляхом роздержавлення власності (план віце-прем'єра Лешека Бальцеровича). На поч. 1990 ПОРП саморозпустилась, засудивши практику соціалістичного будівництва". Замість неї утворились ряд лівих робітничих партій, найвпливовішою з яких була Соціал-Демократія Республіки Польща. Були внесені зміни у Конституцію Польщі, які проголошували Польщу демократичною республікою. Влітку 1991 відбулись перші демократичні вибори у Національні збори, які не дали переваги жодному політичному угрупуванню. Восени того ж року президентом країни було обрано Леха Валенсу. Після розпуску Організації Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги Польща проголосила курс на інтеграцію у Європейське Співтовариство і вступ до оборонного союзу НАТО. Труднощі перехідного періоду супроводжувались страйковими кампаніями і частими змінами урядів, які шукали шляхи економічної і соціальної стабілізації. Нові вибори у Національні збори (дострокові внаслідок урядової кризи), що відбулись восени 1993, принесли перевагу лівим силам, об'єднаним у Союзі Демократичної Лівиці (соціал-демократи, соціалісти, людовці та ін.). Уряд, який очолив людовець Балдемар Павляк, запропонував програму дальших ринкових реформ з орієнтацією на їх соціальну спрямованість. У 1993—1994 намітились тенденції до стабілізації економічного розвитку і політичного життя демократичної Польщі.
В 2004 Польща вступила до Європейського Союзу.
КОНСТИТУЦІЯ 1997р.
У квітні 1992 р. був затверджений Конституційний закон «Про порядок підготовки та прийняття Конституції Республіки Польща», згідно з яким утворилася Конституційна комісія Національних зборів. До її складу входили депутати Сейму та сенатори. Визначалися суб’єкти, які мають право вносити проекти конституції та строки їх внесення.
До Конституційної комісії Національних зборів було внесено сім проектів, шість з яких підписані групами депутатів Сейму та Сенату, сьомий – президентський проект конституції.
У січні 1997 р. після тривалих дискусій Конституційна комісія схвалила проект Конституції, а 2 квітня 1997 р. Національні збори прийняли його необхідною більшістю. На референдумі, який відбувся 25 травня 1997 р., за Конституцію висловилися 56,8 %, проти – 43,2 %, а всього до урн прийшло 39,8 % тих, хто мав на це право, тобто, за Основний закон проголосували трохи більше, ніж одна п’ята дорослих громадян. Конституція набрала чинності через три місяці з дня її оголошення (ст. 243 Конституції 1997 р.).
У розділі І Конституції Республіка регулює основи політичного та громадянського устрою. Республіка Польща – проголошує стаття 1 Конституції – є загальним добром усіх громадян. Республіка Польща є демократичною правовою державою, яка здійснює принципи соціальної справедливості. Вона є єдиною державою, в якій найвища влада належить нації. Нація здійснює владу через своїх представників або безпосередньо. З питань, які мають особливе значення для держави, може бути проведено загальнопольський референдум. Конституція передбачає також проведення місцевого референдуму (статті 125,170).
Органи публічної влади діють на основі і в межах права. Конституція проголошується верховним правом країни. Норми Конституції є нормами прямої дії, якщо Конституція не передбачає іншого.
Устрій Республіки Польща базується на поділі і рівновазі законодавчої, виконавчої та судової влади. Законодавчу владу здійснюють Сейм і Сенат, виконавчу – Президент Республіки Польща і Рада Міністрів, а судову – суди і трибунали. Республіка Польща забезпечує свободу створення та діяльності політичних партій. Вони об’єднують на принципах добровільності та рівності польських громадян з метою впливу демократичними методами на формування політики держави. Республіка забезпечує свободу утворення та діяльності професійних громадсько-професійних організацій сільських об’єднань, громадських рухів, а також інших добровільних об’єднань і фондів.
Забороняється утворення політичних партій та інших об’єднань, програма або діяльність яких передбачає або допускає расову та національну ненависть, застосовує насильницькі методи з метою захоплення влади або впливає на політику держави, або передбачає збереження в таємниці структури та членства.Конституція, зокрема, закріплює ринкове господарство, охорону власності та право її спадкоємності, охорону праці; відносини між Церквою та державою...Збройні сили Республіки слугують охороні незалежності держави й цілісності її території, а також забезпечення безпеки і недоторканності її кордонів.
У розділі II закріплюються права і обов’язки людини й громадянина. Частина цього розділу закріплює такі політичні права і свободи, як свобода організації мирних зборів і участь у них; кожному забезпечується свобода на об’єднання, одержання інформації про діяльність державних органів і посадових осіб. Польський громадянин має право брати участь у референдумі, а також обирати Президента Республіки Польща, депутатів, сенаторів і представників до органів місцевого самоврядування. Далі у цьому розділі закріплюються економічні, соціальні та культурні свободи і права; захист прав і свобод та обов’язки польських громадян.
У розділі III – Джерела права – до джерел загальнообов’язкового права відносять Конституцію Республіки Польща, закони, ратифіковані міжнародні договори, а також розпорядження. Джерелом загальнообов’язкового права, яке діє на даній території, є акт місцевого органу, який його прийняв. Розпорядження приймаються органами, зазначеними в Конституції, на основі конкретного повноваження, передбаченого законом, і з метою його виконання. Рішення Ради Міністрів, а також розпорядження Голови Ради Міністрів і міністрів мають внутрішній характер і є обов’язковими тільки для одиниць, підпорядкованих органу, який приймає ці акти, розпорядження приймаються тільки на основі закону.
