Внутрішні змінні підприємства

Досвід показує, що навіть при наявності сприятливих зовнішніх умов господарювання чимало підприємств зазнає невдач. Це спричиняється насамперед недоліками і прорахунками діяльності самих підприємств щодо їх внутрішнього середовища.

Внутрішнє середовище підприємства – це сукупність факторів, які формують його довгострокову прибутковість і побувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу підприємства.

Внутрішнє середовище підприємства визначається змінними, тобто ситуаційними факторами в середині підприємства, які безпосередньо впливають на підприємство, виробництво та реалізацію продукції, послуг.

Головні внутрішні змінні підприємства:

Цілі – це конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких для підприємства є бажаним, і на досягнення яких спрямована його діяльність. Організаційна структура – це форма місцевого управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Завдання – це види робіт, які необхідно виконати певним способом і в обумовлений термін.

Технологія – це засіб перетворення вихідних елементів (матеріалів, сировини, комплектуючих) у кінцеві вироби. В Україні виділяють технології: індивідуальні, дрібносерійні, серійні, великосерійні, масові, масово-поточні.

Люди – це найважливіший фактор підприємства, роль якого визначається здібностями, обдаруванням потребами, завданнями, знаннями, ставленням до праці, поведінкою, тощо.

Функціональний аналіз підприємства.

Аналіз господарської діяльності підприємства носить послідовний характер і виконується після проведення господарських операцій з метою оцінки досягнутих результатів, виявлення причин і наслідків відхилень від передбаченої мети, кількісного виміру певного фактору, який впливає на економічний показник.

Господарська діяльність підприємства аналізується за його головними функціональними елементами. До них відносіть: виробництво, фінанси, маркетинг, персонал, організація управління.

Кожен з цих елементів характеризується за допомогою відповідних чинників, які можуть бути джерелами як переваг, так і недоліків підприємства.

Характеристика вн. середовища підприємства (найважливіші чинники)

Виробництво – виробнича потужність, розмір і стан обладнання, рівень диверсифікації виробництва, доступність джерел сировини, переваги розташування підприємства, економічна безпека виробничих процесів, тощо.

Фінанси – оборотні кошти, обсяги капітальних вкладень, активи підприємства, чистий прибуток, рентабельність, доступність кредиту.

Маркетинг – обсяг, асортимент, якість продукції, стратегія ціноутворення, частка ринку, стан системи збуту.

Персонал – кваліфікація, досвід працівників, кадрова політика, плинність кадрів, джерела, оцінка результатів праці та стимулювання.

Організація управління – організаційна структура, комунікаційні процеси, розподіл прав і відповідальності, ієрархія підлеглості.

Після визначення головних чинників внутрішнього середовища здійснюють поглиблений аналіз господарської діяльності підприємства, для чого світова практика виробила багато методик функціонального аналізу, але найбільшого поширення отримали: крива досвіду, ЖЦТ, сегментація ринку, цінова еластичність, аналіз виробничої діяльності, аналіз певних робіт.

Крива досвіду – запропонована в 1926 р американським офіцером для літакобудування. Він вияснив, що при кожному подвоєнні виробництва затрати на одиницю продукції зменшуються від 10 до 30 % залежно від галузевої приналежності підприємства.

Ця теорія застосовується в основному в сфері матеріального виробництва і пояснює суть економії на масштабах виробництва. на цій основі побудовано ряд моделей крупно серійного виробництва і зниження витрат на 1-цю продукції, що в свою чергу веде до підвищення конкурентоспроможності і рентабельності.

 

29. Суть, значення і вибір місії під-ва.

Проаналізувавши зовнішнє і внутрішнє середовище під-во повинно визначати основні орієнтири своєї діяльності у виборі місії.

Місія – це чітко виражена причина існування під-ва або основний вид його діяльності. Вона розкриває статус під-ва, принципи його роботи, наміри керівництва, визначити найважливіші хар-ки під-ва.

Процес вибору місії та цілей під-ва складається з 3 послідовних стадій:

- на 1 стадії осмислюються результати аналізу середовища;

- на 2 – розробляють відповідну місію;

- на 3 – розробляють цілі під-ва.

Вибір місії під-ва повинен бути комплексним, тобто її потрібно визначати з урахуванням багатьох різноманітних чинників, головними з яких є: + рівень конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг; + наявність споживачів та знання їх потреб нині і в майбутньому;

+ можливості під-ва щодо вир-ва тих чи інших необхідних ринку товарів; + реальні можливості фінансових ресурсів; + наявність ресурсів, які під-во може використати для досягнення своїх цілей;

+ компетентність, досвід, управлінські здібності, керівництво; + стабільність та гнучкість чинного законодавства у цій галузі господарювання.

30. Поняття та визначення цілей підприємства.

Якщо місія задає загальні орієнтири та напрямки функціонуваня під-ва, які виражають причини його існування, то конкретний кінцевий стан господарювання, якого під-во хоче досягти на певний момент в майбутньому(кін.місяці, кварталу, року) фіксується у вигляді його цілей.

Цілі – це конкретний стан окремих характеристик під-ва, досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких спрямована його діяльність.

Залежно від періоду часу, необхідного для їх досягнення,цілі поділяються на стратегічні тактичні (коньюнктурні) та оперативні(поточні).

Вибрані цілі повинні формулюватись у певних показниках і максимально точно вимірюватись. До таких показників відносять:

· Прибутковість – обсяг прибутку, дохід від інвестиційного капіталу. Продуктивність (ефективність) – виробіток на 1 працівника, витрати на вир-во 1-ці продукції тощо. Продукція – зміна номенклатури асортименту, впровадження нових її видів. Виробнича потужність – поточна величина, можлива динаміка в майбутньому та ін..

Персонал – підвищення рівня кваліфікації, зниження плинності, поліпшення умов праці.

Ринок – обсяг продажу, сегменти ринку.

Крім цього цілі повинні відповідати певним вимогам, тобто вони повинні бути: конкретно і кількісно вимірюваними; зорієнтовані в часі; реальними, практично досяжними і збалансованими з можливостями під-ва; взаємоузгодженими і підтримуючими; сформульованими в часі.