Переваги і недоліки ринку чистої конкуренції

Переваги:

- відсутність бар'єрів для входу або виходу з ринку

- висока мобільність чинників виробництва

- рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів)

- раціональність учасників

- відсутність трансакційних витрат або податків

- координація попиту та пропозиції що сприяє економному урівноваженню, а ціновий механізм – найкращому використанню ресурсів.

Недоліки:

- пристосування виробника до цін.

- пристосування до ціни, це означає що потрібно досягти таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижче, ніж у конкурентів.

 

46. Характерні риси і ознаки ринку чистої монополії Ринок чистої монополії – це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується. Головними ознаками ринку чистої монополії є:
- відсутність досконалих замінників продукції фірми-монополіста;
- неможливість входження на ринок інших фірм;
- велика кількість покупців на ринку;
- досконала інформованість щодо цін, фізичних ознак товару, інших параметрів ринку.

Характерні риси чистої монополії:
- Єдиний продавець – споживач повинен купувати товар у монополіста, або обходитись без нього;
- Нема близьких замінників – продукт унікальний, так як на ринку не існує певних подібних аналогів;
- “Диктуючий ціну” – на відміну від ринку чистої конкуренції, коли фірма “згоджується з ціною” при ринку із чистою монополією монополіст диктує свою ціну, тому що він випускає і контролює загальний об’єм пропозиції;
- Заблоковане входження – якщо монополіст немає конкурентів, то існує вагома причина цьому.

47. Визначення ціни і об’єму виробництва в умовах ринку чистої монополії За монопольних умов монопольна ціна визначається попитом споживачів, співпадаючи з ним. При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація,приватна регульована монополія чи приватна нерегульована. У кожнім окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення самих різних цілей. Вона може установити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, що не в змозі здобувати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття чи витрат одержання доходів. А може бути і так, що ціна призначається дуже високої для всілякого скорочення споживання. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують одержання «справедливої норми прибутку», що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а при необхідності і розширювати його. І навпаки, у випадку нерегульованої монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, що тільки витримає ринок. Фірми не завжди запитують максимально можливу ціну. Отут і острах уведення державного регулювання, і небажання залучати конкурентів, і прагнення швидше проникнути - завдяки невисоким цінам - на всю глибину ринку. Оптимальний рівень виробництва продукції сприяє максимізації прибутку.

48. Економічні наслідки чистої монополії 1. Ціна, об’єм виробництва і розподіл ресурсів - монополіст вважає, що продавати менший об’єм продукції і призначати вищу ціну вигідніше. Максимізуючий прибуток об’єм виробництва монополіста має своїм результатом недорозподіл ресурсів; монополіст вважає вигіднішим обмежити випуск і, відповідно, використовувати менше ресурсів. 2. Витрати, які несе монополіст на одиницю продукції, можуть бути або більшими, або меншими, ніж витрати з якими зустрічається фірма в умовах чистої конкуренції. Фірма може піти на великі витрати з метою збереження монопольної влади 3. Науково-технічний прогрес: монополіст має більше ресурсів, ніж конкурент для того, щоб розвивати науковий прогрес, проте в монополіста невисокі стимули до розробки нової технології, тому що немає конкуренції. Отже, монополія зачасту гальмує НТП.
4. Розподіл доходу: підприємницька монополія сприяє нерівності в розподілі доходу. Завдяки своїй ринковій владі монополісти призначають більш високу ціну, ніж зробила би це чисто конкурентна фірма з такими ж витратами; монополісти здатні обкладати “особистим податком” споживачів і, таким чином, отримувати значні економічні прибутки.

49. Цінова дискримінація, здійснювана в умовах ринку чистої монополії. Її економічні наслідки Слід відмітити, що монополіст призначає не однакову ціну для всіх споживачів. Монополіст збільшує свої прибутки, призначаючи різні ціни для різних покупців, тобто монополіст займається ціновою дискримінацією. Можливість займатися ціновою дискримінацією не є легкодоступною для всіх продавців. Взагалі, цінова дискримінація здійсненна, коли виконуються три умови:
-найбільш очевидно, що продавець повинен бути монополістом, чи хоча б володіти деяким ступенем монопольної влади, тобто якось контролювати виробництво і ціноутворення;
-продавець повинен бути здатним виділяти покупців в окремі класи, в яких кожна група має різну готовність чи здатність платити за продукт;
-першопочатковий покупець не може перепродавати товар чи послугу. Економічні наслідки цінової дискримінації: 1-монополіст збільшує свої доходи, займаючись ціновою дискримінацією, 2-той монополіст, який займається дискримінацією буде займатися виробництвом більшого об’єму продукції, ніж той, який ціновою дискримінацією не займається.

 

50. Ринок монополістичної конкуренції: риси і ознаки Монополістична конкуренція — галузь, яка складається із відносно великої кількості невеликих за розмірами фірм, які виробляють диференційований продукт незалежно одна від одної. Риси: 1. На ринку діє досить велика кількість продав­ців. 2. Продукти, що пропонуються на ринку, хоча й належать до однієї товарної групи, досить ди­ференційовані. Ця диференціація грунтується як на реальних, так і на удаваних відмінностях. 3. Обмежена можливість впливу на ціну. Вдале розташування, яскрава упаковка, результативна рекламна кампанія дають фірмі певні переваги над іншими, і таким чином вони не можуть впливати на ціну 4. Легкий вступ у галузь. Оскільки на ринку до­сить велика кількість конкуруючих фірм, створити якісь бар'єри для вступу у галузь нових виробників практично неможливо. Ознаки: 1. кожна фірма володіє порівняно невеликою часткою всього ринку 2. наявність порівняно великої кількості фірм 3. значна кількість фірм у галузі виключає їхню взаємозалежність.4. на ринку є умови для вільного входу, і легко заснувати нову фірму або залишити ринок.

 

(!) 51. Монополістичною конкуренцією називається така проміжна ринкова модель, для якої характерні наступні класифікаційні ознаки.На галузевому ринку присутня велика безліч фірм. Окрема фірма поставляє на ринок об'єм продукції, настільки незначний в порівнянні із загальною галузевою пропозицією, що фірма не може впливати на ринкову ціну за допомогою цього чинника.У галузі практично немає бар'єрів для припливу інших капіталів.Для продукту фірми існує багато близьких замінників, проте даний продукт диференційований і чимось відмінний від аналогічної продукції галузі.Через названі вище особливості крива попиту на продукцію монополістично конкурентної фірми менш еластична, чим крива абсолютно конкурентної фірми, але еластичніша, ніж крива попиту монополії.У короткостроковому періоді граничний дохід фірми не дорівнює ціні, оскільки фірма здійснює деякий контроль над ціною. Фірма може підвищити ціну на продукт, не втративши при цьому попит на нього. Щоб продати більше свого продукту, фірма допжна знизити на нього ціну, тому крива її граничного доходу лежить нижче кривою попиту. Точка рівноваги фірми (?) визначається пересіченням кривих МС і Л/Л, тобто МС — MR є умова максимізації прибули.

 

52. Поведінка монополії в довгостроковому періоді характеризується наступними особливостями. Оскільки відсутні бар'єри на входження в галузь, за наявності економічного прибутку нові фірми відкриватимуть тут своє виробництво. У міру входження нових фірм крива попиту на продукцію кожної колишньої фірми починає повертатися вліво, а разом з нею стає пологішою і крива граничного доходу. Цей поворот кривих продовжується до тих пір, поки крива попиту лише не стосуватиметься кривої середніх витрат. У цій точці дотику буде усунений економічний прибуток, а отже, припиниться приплив в галузь нових капіталів і нових фірм. Всі фірми галузі тепер отримуватимуть лише нормальний прибуток, оскільки ціна рівноваги встановилася на рівні середніх витрат (див. малюнок!. Точка Е на малюнку — точка довгострокової рівноваги фірми при монополістичній конкуренції. Рівновага монополістично конкурентної фірми в довгостроковому періоді. Точка рівноваги не відповідає найменшій величині середніх довгострокових витрат, оскільки крива попиту не горизонтальна, як при досконалій конкуренції. Тому ціна не дорівнює мінімальному рівню довгострокових середніх витрат, а значить, при монополістичній конкуренції не досягається виробнича ефективність. Монополістична конкуренція дуже близька по багатьом показникам до конкуренції досконалою, такою, що практично не зустрічається в реальному житті. Монополістична конкуренція — це найбільш поширений тип ринкових стосунків.

 

53. Витрати монополістичної конкуренції На ринках з монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний елемент викликає деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Ціна перевищує граничні витрати в умовах рівноваги. Виробництво вимагає більш високих витрат на одиницю продукції, ніж досягаємий мінімум. Це, в свою чергу, означає встановлення ціни дещо нижчої, ніж в умовах чистої конкуренції.Галузі з монополістичною конкуренцією достатньо часто переповнені фірмами, які діють без досягнення оптимальних потужностей. Ця неповна виробнича потужність і споживачі, які наказані за цю недогрузку переважаючими конкурентний рівень цінами і утворюють витрати монополістичної конкуренції. Проте, в багатьох галузях із монополістичною конкуренцією ціна та об’єм виробництва не дуже відрізняються від тих, які існують як результат чистої конкуренції. Диференціація продукту, яка характерна для монополістичної конкуренції, означає що покупці можуть вибирати із переліку різновидів одного і того ж базового продукту. Це сприяє кращій реалізації різновидних смаків споживачів.

 

54. Ринок олігополії і його ознаки Олігополія - структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Товар, реалізований олігополістичними фірмами, може бути як диференційованим так і стандартизованим. Ознаки: 1. Усього кілька фірм забезпечують весь ринок. Продукт може бути як диференційованим, так і стандартизованим.2. Принаймні, деякі фірми в олігополістичній галузі володіють великими ринковими частками. Отже, деякі фірми на ринку здатні впливати на ціну товару, варіюючи його наявність на ринку. 3. Фірми в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність.

 

55. Ціноутворення і визначення об’єму виробництва на основі ламаної кривої попиту. ламана крива попиту; Припустимо, що існує три фірми А, Б і В. Також, припустимо, що фірми “незалежні”, тобто не займаються укладанням таємних узгоджень при встановленні ціни. Розміщення і форма кривої попиту олігополіста залежать від того, як конкуренти фірми будуть реагувати на те, що А змінила ціну. Існує два ймовірних допущення стосовно відповідних дій конкурентів А - вирівнювати ціну чи не звертати увагу.

При нормальній олігополії конкуренти на підвищення ціни фірми А зігнорують, а на зниження ціни, відповідно, відреагують, тобто будуть вирівнювати ціну.

 

 

(графік) -

 

Так, Д1 – крива попиту олігополіста, який не бере участі в таємному договорі при тому, що його конкуренти будуть ігнорувати зміну фірмою А ціни. Д2 – конкуренти будуть вирівнювати ціни. Так як при зниженні ціни конкуренти будуть вирівнювати ціну, а при збільшенні – зігнорують, то крива попиту олігополіста є ламаною.

 

Отже, ламана крива попиту олігополіста означає, що кожен олігополіст вважатиме, що люба зміна в ціні приведе до гіршого. Значна кількість споживачів покине фірму, якщо вона збільшить ціну, а якщо знизить – її продажі якщо і збільшаться, то незначно. Іншою причиною стабільності цін олігополіста є те, що ламана крива граничного доходу залежить від ламаної кривої попиту, і це означає, що в певних границях значні зміни витрат не вплинуть на об’єм виробництва і на ціну.

 

56. Олігополістичні ціноутворення, засноване: а) на таємній змові, б) на лідерстві у цінах, в) за принципом «витрати плюс»

а) таємна змова; Так як при олігополії діє невелика кількість фірм – це сприяє таємному договору. Це потрібно для отримання більших прибутків, запобігти ціновій війні та обмежити вступ в галузь нової фірми. Всі таємні узгодження контролюються антитрестівським законодавством. Існують певні перепони для таємного договору: різниця в попиті і витратах, число фірм, шахрайство, спад, можливе входження, правові перешкоди

б) лідерство в цінах; олігополісти можуть координувати свою поведінку в області цін. Так велика фірма, змінює ціну, а всі інші більш чи менш автоматично слідують за цією зміною. Ціновий лідер притримується такої тактики: оскільки зміна цін пов’язана з деяким ризиком в тому відношенні, що конкуренти можуть не послідувати за лідером, коректировка цін робиться рідко.

в) ціноутворення за принципом “витрати плюс”; В цьому випадку олігополіст використовує формулу чи методику для визначення витрат на одиницю продукції, і до витрат додається накидка, для того щоб визначити ціну. Однак, витрати на одиницю продукції змінюються із зміною об’єму виробництва, і тому фірма повинна мати деякий типовий, або плановий, рівень виробництва.

 

57. Олігополія і економічна ефективність. Існують дві точки зору на економічні наслідки олігополії. Традиційна точка зору передбачає, що, оскільки олігополія близька по структурі до монополії, слід очікувати, що вона діє приблизно аналогічним методом. Дійсно, олігополія являється менш бажаною, ніж чиста монополія, (в США) по тій причині, що чиста монополія часто підлягає державному регулюванню. Неофіційне таємне узгодження між олігополістами може дати в результаті ціни і об’єми виробництва подібні до тих, до яких приводить чиста монополія. Грубо кажучи, невеликі конкурентні фірми не мають ні засобів, ні стимулів, для того щоб бути технічно прогресивними. Якщо дана точка вірна, то олігополісти будуть сприяти швидкому покращанню продукту, більш низьким витратам виробництва, більш низьким цінам і більшій зайнятості. Проте, у прихильників традиційної точки зору є контраргументи. Вони заявляють, що олігополісти мають сильний стимул до того, щоб заважати нововеденням і стримувати НТП. Дослідження проведені з 1880 по 1965 рік, вивчаючі 61 важливий витвір, показали, що більше половини було зроблено незалежними винахідниками, зовсім не пов’язаними з промисловими дослідницькими лабораторіями акціонерних підприємств (кондиціонери повітря, кулькова ручка, поліетиленова плівка, реактивний двигун, інсулін, ксерографія, вертоліт (гелікоптер) і зародились в незалежних винахідників). Інші ж не менш важливі по значущості досягнення були зроблені невеликими чи середніми по розміру фірмами.

 

58. Чинники, що визначають попит на економічні ресурси. Ринковий попит на ресурс – сума всіх кривих індивідуального попиту, або всіх кривих граничний продукт в грошовому виразі, для всіх фірм, які використовують даний ресурс. Чинники: 1. Дані про граничну продуктивність, наприклад праці, будуть залежати від кількості інших пов’язаних з нею ресурсів. Чим більша величина таких пов’язаних із працею ресурсів, як капітал і земля, тим більша буде гранична продуктивність та попит на працю.2. Технологічні вдосконалення здійснюють той самий ефект. Чим вища якість капіталу, тим більша продуктивність праці. 3. Збільшення якості самого перемінного ресурсу – праці – викличе збільшення граничної продуктивності і, відповідно, попиту на працю.

 

59. Зміна в попиті на економічні ресурси. На зміну в попиті впливають: ресурсозамінники та взаємодоповнюючі ресурси. Ресурсозамінники.

Припустимо, що праця і капітал можуть замінювати один одного, тобто фірма може виробляти продукцію, використовуючи більше праці і менше капіталу, чи навпаки. Також, припустимо, що ціна на машинне обладнання падає. Відповідний вплив на попит на працю буде результатом двох протилежних ефектів: ефекту заміщення і ефекту об’єму продукції. Якщо ефект заміщення переважає ефект об’єму продукції, то зміна в ціні ресурсозамінника викликає однонаправлену зміну в попиті на працю. Якщо ж ефект об’єму продукції переважає ефект заміщення, то зміни в ціні ресурсозамінника викликають різнонаправлену зміну в попиті на працю.

Взаємодоповнюючі ресурси. Якщо праця і капітал є взаємодоповнюючими ресурсами, то зниження ціни на машинне обладнання приведе до зростання попиту на працю. Отже, зміни в ціні взаємодоповнюючого ресурсу приводять до різнонаправленої зміни в попиті на працю. Отже, крива попиту на ресурс збільшується, коли:

- збільшується попит на продукт, який виробляється цією працею;

- збільшується продуктивність праці;

- зменшується ціна на ресурсозамінник при умові, що ефект об’єму продукції сильніше ефекту заміщення;

- збільшується ціна на ресурсозамінник, при умові, що ефект заміщення переважає ефект об’єму продукції;