а) рівень ієрархії;
б) часовий період;
в) сфера діяльності;
г) характер діяльності;
ґ) зміст діяльності.
25. За характером діяльності організації цілі поділяють на такі види:
а) зростання;
б) стабільності;
в) маркетингові;
г) скорочення;
ґ) фінансові.
26. Встановлення цілей передбачає проходження таких стадій:
а) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їх виконання;
б) проведення SWОТ-аналізу;
в) побудова ієрархії цілей;
г) встановлення загальної мети організації;
ґ) виявлення та аналіз тенденцій зміни оточення організації.
27. Сформульовані цілі управління повинні відповідати таким вимогам:
а) конкретність та вимірюваність;
б) жорсткість щодо шляхів їх досягнення;
в) реальність, досяжність;
г) гнучкість;
ґ) орієнтація на високий результат, успіх.
28. "Дерево цілей" трактують як:
а) графічне зображення зв'язків організації із зовнішнім середовищем;
б) розподіл обов'язків в апараті управління організацією;
в) графічне зображення співпідпорядкованості цілей, що демонструє розподіл загальної мети на підцілі, завдання й окремі операції.
29. Централізований підхід до формулювання цілей передбачає:
а) формулювання вищим керівництвом головних цілей організації, а на їх основі вибір цілей нижчими рівнями управління;
б) формулювання цілей нижчими рівнями, які потім виступають основою для головних цілей;
в) формулювання цілей як багатоітераційний процес;
г) вище керівництво розробляє цілі для кожного рівня і вимагає точного їх виконання.
30. Враховуючи зв'язок між цілями: а) збільшення рентабельності активів; і б) збільшення коефіцієнта оборотності активів, сформулюйте їх характеристику:
а) комплементарність;
б) індиферентність;
в) конфліктність;
г) конфліктно-індиферентність.
31. Розрізняють такі компоненти зовнішнього середовища організації:
а) постачальники;
б) демографічна;
в) природна;
г) потенційні конкуренти;
ґ) економічна.
32. Зовнішнє середовище для організації є:
а) джерелом загроз існуванню;
б) джерелом можливостей реалізації прагнень;
в) постачальником ресурсів;
г) джерелом інформації про загрозу банкрутства.
33. Автором моделі п'яти конкурентних сил є:
а) А. Томпсон;
б) М. Портер;
в) П. Лоуренс;
г) І. Ансофф;
ґ) Г. Олдрідч.
34. Обстеження сильних і слабких сторін організації передбачає:
а) оцінку стану функціональних сфер;
б) дослідження взаємодії з конкурентами;
в) оцінку процесу управління;
г) діагностику макрооточення;
ґ) аналіз господарського портфелю.
35. Основними елементами матриці SWОТ є:
а) "можливості";
б) "внутрішнє середовище";
в) "сильні сторони";
г) "загрози";
ґ) "зовнішнє середовище".
36. SWОТ-аналіз середовища організації забезпечує:
а) визначення внутрішнього потенціалу організації, її слабких сторін та можливостей і загроз у макро- і мезооточенні;
б) передбачення потенційних можливостей і загроз;
в) прогноз зовнішніх і внутрішніх можливостей організації;
г) формування переліку позитивних і негативних чинників впливу на організацію.
37. До слабких сторін організації належать:
а) відставання у сфері досліджень і розробок;
б) непривабливий імідж на ринку;
в) погіршання конкурентної позиції;
г) відсталість технологічного обладнання;
ґ) низька кваліфікація працівників.
38. Ознаками класифікації методів прогнозування тенденцій зміни середовища організації є:
а) рівень нестабільності середовища;
б) рівень об'єктивності прогнозування;
в) можливість залучення експертів;
г) рівень аналітичності процесу прогнозування;
ґ) рівень залучення інформації.
39. До основних методів прогнозування динаміки середовища організації належать:
а) експертні оцінки;
б) екстраполяційні методи;
в) детермінований факторний аналіз;
г) пояснювальні моделі;
ґ) стохастичний факторний аналіз.
40. При колективній експертизі середовища організації використовуються такі види опитування:
а) дискусія;
б) "мозкова атака";
в) анкетування;
г) інтерв'ювання;
ґ) аналітичні доповідні записки.
41. До основних параметрів визначення СЗГ належать:
а) географічний район;
б) ціна;
в) потреба;
г) технологія;
ґ) тип споживача.
42. СЗГ трактують як:
а) окремий сегмент ринку, на якому організація функціонує або має намір функціонувати;
б) окремий сегмент оточення організації, на який вона має намір вийти;
в) великий сегмент ринку, який контролює певна організація;
г) окремі підрозділи в структурі організації;
ґ) окрема компонента зовнішнього середовища.
43. Визначення абсолютного потенціалу ринку ґрунтується на таких принципах:
а) кожного потенційного споживача товару вважають ретельним споживачем;
б) частина потенційних споживачів товару є реальними споживачами;
в) кожний споживач використовує товар при кожній можливості його застосування;
г) кожний споживач використовує товар при необхідності;
ґ) при кожному використанні товар вживається в оптимальному обсязі.
44. Метод аналізу розривів Й. Вебера застосовується:
а) для оцінки привабливості ринку;
б) для визначення нестабільності зовнішнього середовища;
в) для оцінки конкурентного статусу організації;
г) для оцінки портфеля організації;
ґ) для вибору бізнес-стратегії.
45. Макросегментація ринку проводиться за такими основними критеріями:
а) купівельна спроможність споживачів;
б) технологія;
в) тип споживача;
г) стиль життя покупців;
ґ) функція товару.
46. Побудова ринково-продуктових таблиць (сіток сегментації) дозволяє:
а) вивчати життєвий цикл попиту;
б) оцінювати привабливість ринку;
в) визначати СЗГ;
г) аналізувати конкурентоспроможність організації в СЗГ;
ґ) вибирати стратегію СГЦ.
47. Розрізняють такі детермінанти попиту:
а) товар;
б) ціна товару;
в) товарорух;
г) просування товару;
ґ) конкуренти.
48. Конкурентний статус організації оцінюють за такими показниками (за І. Ансоффом):
а) рівень майбутньої нестабільності;
б) відносний рівень стратегічних капіталовкладень;
в) темпи зростання попиту;
г) рівень "оптимальності" стратегії;
ґ) рівень відповідності потенціалу організації "оптимальній" стратегії.
49. Модель стратегічних груп розроблена:
а) І. Ансоффом;
б) М. Портером;
в) А. Томпсоном;
г) А. Вайсманом;
ґ) И. Вебером.
50. Оцінка конкурентної сили організації належить до:
а) аналізу ринкової ситуації в галузі та конкуренції в ній;
б) аналізу ситуації у середині організації;
в) стратегічного аналізу диверсифікованих організацій;
г) розроблення загальних стратегій конкуренції.
51. До методів генерації альтернатив на бізнес-рівні належать:
а) модель "крива досвіду";
б) модель "зростання — частка ринку";
в) модель "життєвий цикл попиту";
г) модель М. Портера;
ґ) модель "привабливість — конкурентоспроможність".
