Ви ж таки люди, не собаки!

План

І. Вступ.

ІІ. Ідея соборності в українському державотворенні.

ІІІ. Шевченко й національне питання.

ІV. Висновок.

V. Використані джерела та література.

І. ВСТУП

Ідея соборності є моделлю перспектив розвитку України, що в свою чергу підвищує рівень її актуальності та дискутабельності.

Соборність є концепцією поступального та еволюційного шляху української історії й державності, свідченням розвитку гуманістичних і демократичних ідей у суспільстві, ознакою модернізаційних процесів.

Її розробка й поширення має сприяти консолідації політичних вимог національної еліти та спонукати вітчизняні політичні партії зайнятися виробленням реальних пропозицій і дієвих програм. Адже в сучасному світі поглиблюються протиріччя між різними народами, різними культурами й цивілізаціями. Вважаю, що сценарій «цивілізаційного розколу» України має відійти у минуле.

Сьогодні українське суспільство потребує вироблення нового погляду на соборність як чинник державотворення. Ідея соборності має стати відображенням українського розуміння моделі формування державності.

Питання соборності є досить контраверсійним, враховуючи його ґенезу та використання вітчизняними інтелектуалами в кінці ХІХ – початку ХХ ст. Соборність є православним поняттям, характеристикою слов'яно - православної цивілізації. Закономірно, що теперішні право-радикальні партії використовують її лише в контексті обґрунтування та відстоювання своїх вимог. Свято соборності є спільною історичною й політичною маніфестацію українського народу, а не лише групки маргіналізованих формувань.

Акт Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року став свідченням високого рівня національної самосвідомості галичан та наддніпрянців, був вікопомним кроком єднання українських земель в одній державі.

ІІ. ІДЕЯ СОБОРНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВОТВОРЕННІ

Ідея єдності і соборності батьківських земель, так само, ідеї незалежності й державного суверенітету, сильної централізованої влади є головним змістом державницької ідеології будь-якого народу. Не був винятком у цьому ряду і наш український народ, хоч дехто й волів би бачити його недержавним. Тривогою за відсутність єдності на рідних землях, осудом князівських чвар і міжусобиць, які значною мірою призвели до падіння Київської Русі, переповнені давньоруські оповіді й повчання, літописи й літературні твори. Та марно закликали до єдності князі, літописці, автор геніального «Слова о полку Ігоровім».

Після розпаду Київської Русі українській еліті не вдалося ні об'єднати в межах національної держави етнічні українські землі, ні зберегти їхню незалежність. Превалювання серед можновладців особистих і регіональних інтересів над національно-державними зумовили неспроможність панівної верстви організувати й очолити боротьбу українців за створення незалежної соборної держави. Лише в роки Національної революції середини XVII ст. у національній самосвідомості усього народу стався, по суті, революційний прорив: уперше після загибелі Київської держави з'являється державна ідея, вироблена Богданом Хмельницьким. Ця ідея передбачала створення незалежної держави, до складу якої мали ввійти усі етнічно українські землі. Ця державна ідея стала визначальною у визвольних змаганнях народу протягом наступних століть і аж до сьогодення.

 

Сам Богдан Хмельницький зробив усе можливе заради її реалізації. Він витворив Українську козацьку державу. Не були втрачені перспективи возз'єднання в її межах усіх українських земель і досягнення цілковитої незалежності. І лише вкрай несприятливий для України стан міжнародних відносин не дозволив йому досягти мети.

Визначну, неперевершену роль у формуванні почуття соборності й українськості, безперечно, відіграв Пророк нашої нації Тарас Григорович Шевченко. Ідеями свободи і єдності пронизані, здається, усі твори геніального поета. Та це й не дивно, враховуючи, що революційність Тарас Шевченко черпав з української історії. Він любив Україну й українців безмежно, але не сліпо і міг гнівно закинути відступникам-землякам:

 

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

Він міг з відчаєм вдарити у дзвони Слова:

О люди! Люди небораки!

Нащо здалися вам царі?

Нащо здалися вам псарі?

Ви ж таки люди, не собаки!

 

 

 

Нарешті, він вірив сам і переконливо примушував повірити інших, що, лише скинувши ярмо пригнічення і злившись в одну сім'ю:

На оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Ці рядки з поезії «І Архімед, і Галілей» стали уособленням споконвічної мрії українців, які, мені здається, вже народжувалися з почуттям гідного самоусвідомлення, прагнення до свободи й незалежності, до національної єдності здійснення.