Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Науково–технічні нормативи на гранично допустимі викиди




Відповідно до Закону "Про охорону атмосферного повітря", з метою обмеження техногенної дії на атмосферу, в якості охоронного заходу, поряд з ГДК, передбачають регулювання і кількісне обмеження викидів в атмосферу. Реалізація цього положення Закону здійснюється нормуванням гранично допустимим викидом забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

Гранично допустимий викид – це маса шкідливої речовини, яка не повинна перевищуватися під час викиду в атмосферу за одиницю часу.

ГДВ встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери (і для кожного інгредієнту, який надходить до атмосфери з цього джерела), таким чином, що викиди шкідливих речовин від даного джерела та від сукупності джерел усього населеного пункту з урахуванням перспектив розвитку інфраструктури промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері не створюють приземну концентрацію, яка перевищувала б їх ГДКмр (гранично допустима концентрація максимально разова).

Основні значення ГДВмр (максимальні разові), встановлюються за умови повного навантаження як технологічного, так і газоочисного обладнання та їх нормальної роботи, і не повинні перевищуватись в будь–який довільний 20–хвилинний період часу.

Поряд з максимальними разовими (контрольними) значеннями ГДВ (г*с–1) встановлюють похідні від них річні значення ГДВр (т*рік–1), для окремих джерел і для підприємства в цілому з урахуванням нерівномірності викидів у часі, в тому числі з огляду на планові ремонти технологічного та газоочисного обладнання.

ГДВ для кожного стаціонарного джерела (ГДВд) встановлюється відповідно з ГОСТ 17.2.3.02 за умови, що викиди шкідливих речовин від такого джерела сумісно з фоновим забрудненням не створять в приземному шарі атмосфери концентрацію, яка перевищує ГДК, тобто необхідним є виконання умови:

См+ Сф £ ГДК

де См, Сф – концентрація в приземному шарі атмосфери забруднювачів від цього джерела (за умов найбільш несприятливих для розсіювання) та фонова.

Фонове забруднення – це забруднення, яке створює у певній місцевості всіма існуючими джерелами викидів, за винятком того, що розглядається. Якщо значення ГДВ з об'єктивних причин не можуть бути досягнуті, то для таких підприємств встановлюють значення тимчасово узгоджених викидів шкідливих речовин (ТУВ) і вводиться поетапне зниження показників викидів шкідливих речовин до значень, які забезпечували б дотримання ГДВ.

Громадський екологічний моніторинг має право вирішувати задачі оцінки відповідності діяльності підприємства встановленим значенням ГДВ або ТУВ шляхом визначення концентрацій забруднюючих речовин у приземному шарі повітря (наприклад, на границі санітарно–захисної зони).

♦ ГДВ для нагрітих викидів з одиночного джерела з круглим отвором або групи таких, які близько розташовані один біля одного одиночних джерел у випадках, коли фонова концентрація сумішей Сф – встановлена як незалежна від швидкості та напрямку вітру і постійна на території, що розглядається, визначається за формулою:

де А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери та визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок, С, F – безрозмірний коефіцієнт що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері, m, n – безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, Н –висота джерела викиду над рівнем землі, м, DТ – різниця між температурою газоповітряної суміші, що викидається, та температурою навколишнього повітря, V1 – об'єм газоповітряної суміші, м3/с.

де D – діаметр отвору джерела викиду, w0 – середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, м/с; h –безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок.

У випадках, коли значення фонової концентрації деталізовані за швидкістю та напрямком вітру або за територією, врахування Сф проводиться відповідно до "Тимчасових вказівок з визначення фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі для нормування викидів та встановлення ГДВ", а також встановлюється за даними спостережень. В інших випадках фон розраховується шляхом використання даних інвентаризації викидів всіх існуючих джерел шкідливої речовини, що розглядається, та інших речовин, що мають з нею ефект сумації за шкідливою дією.

Розрахунок ГДВ проводиться таким чином:

> коефіцієнт А вибирається для несприятливих метеорологічних умов, за яких концентрації шкідливих речовин в атмосфері від джерела викиду сягають максимальних значень;

> значення V1 та Тг визначаються шляхом технологічних розрахунків або приймаються згідно з діючими для розглядуваного виробництва нормативами:

♦ при очищенні викидів від шкідливої речовини, що розглядається, ГДВ повинні прийматися за її вмістом в газоповітряній суміші після проходження очисних пристроїв;

♦ при розрахунку ГДВ повинні прийматися менші значення V1, та Тг, що реально сумісно спостерігалися протягом року при усталених (звичайних) умовах функціонування підприємства;

> значення DТ (°С) слід визначати, приймаючи температуру повітря Тн такою, як його середня температура о 13 годині найбільш спекотного місяця:

♦ при визначенні значення Тг повинні враховуватися підсмоктування повітря та охолодження викидів у випадку застосування мокрого пило– та газоочищення;

♦ для котелень, що працюють за опалювальним графіком, допускається при розрахунках приймати значення Тн рівними середній температурі повітря у найхолодніший період;

♦ безрозмірний коефіцієнт набуває таких значень:

♦ для газоподібних шкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів, швидкість впорядкованого осідання найбільш крупних фракцій яких не перевищує 3–5 см/с – 1,0;

♦ для крупно дисперсного пилу та золи при середньому експлуатаційному коефіцієнті очищення не менше 90% – 2,0; 75–90% –2,5, не менше 75% або за відсутності очищення – 3,0.

Незалежно від ефективності пиловловлювальних пристроїв значення коефіцієнта дорівнює 3,0 і при розрахунках розсіювання пилу в атмосфері для виробництв, у яких викиди пилу супроводжуються виділенням водяної пари в кількості, достатній для інтенсивної її конденсації протягом всього року одразу ж після виходу в атмосферу, а також коагуляції вологих пилових часток;

♦ значення безрозмірного коефіцієнта т визначається в залежності від параметра f, м*с–2 °С–1 за формулою:

де f розраховується за залежністю:

■ значення безрозмірного коефіцієнта п визначається такими рівняннями в залежності від параметра Vм:

При цьому Vм визначається за виразом:

• безрозмірний коефіцієнт h дорівнює одиниці, якщо в радіусі п'ятдесяти висот труб Н від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км. В інших випадках поправка на рельєф встановлюється на підставі картографічного матеріалу, що висвітлює рельєф місцевості в радіусі п'ятдесяти висот труб від джерела, але не менше 2 км; якщо в районі розташування джерела викидів (підприємства) можна виявити окремі ізольовані перепони, витягнені в одному напрямку (пасма, гребені, балки, виступи), то коефіцієнт h розраховується таким чином:

де h визначається за табл. 2.4.1 в залежності від форм рельєфу і безрозмірних величин h1= Н/bо та n2 = а0/b0, де n1 визначається з точністю до десятих, а n2 – з точністю до цілих.

Прийняті позначення. Н – висота джерела; h0 – висота (глибина) перепони, а0 – напівширина пасма, гребеня, балки або протяжність бічного схилу виступу, а0 – відстань від середини перепони (для пасма або балки) та від верхньої кромки схилу (для виступу) до джерела згідно функції j1(½х0½/а0).

Таблиця 2.4.1

Значення hm залежно від n1 і n2.

Приклад. Розрахувати ГДВ для забруднюючих інгредієнтів котельні, що працюють на газу, зробити відповідні висновки. При цьому в розрахунок беруться лише викиди оксиду вуглецю та оксиду азоту інші компоненти не зустрічаються або зовсім не значні.Дані для виконання розрахунків наведені в табл. 2.4.2.

Таблиця 2.4.2.

Вихідні дані для виконання розрахунків

Розв'язок:

Значення DТ(°С) слід визначити, приймаючі температуру Тп рівною його середній температурі в 13 годині найбільш спекотного місяця, (Тп=23°СЛ Коефіцієнт стратифікації для міста Житомира дорівнює 180.

1. Визначаємо об'єм газоповітряної суміші:

2. Визначаємо коефіцієнт т:

3. Визначаємо параметр Vм:

якщо 2 > Vм > 0,3,то в цьому разі п визначається так:

4. Визначаємо ГДВ для інгредієнтів СО та NО2:

• Коефіцієнт F для газів становить 1.

• Коефіцієнт h = 1 за умов, якщо в радіусі 50 H від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1км

Висновок. Одним з впливових факторів на величину ГДВ є ефективна висота викиду тобто висота труби. Якщо у повітрі населених пунктів, де розташовані підприємства, Сф перевищує ГДК, а значення ГДВ за об'єктивними причинами не можуть бути досягнуті, вводиться поетапне зниження викидів шкідливих речовин до ГДК.

♦ ГДВ для холодної газоповітряної суміші. Величина ГДВ для холодної газоповітряної суміші за умов, однакових з розглянутими вище, визначається за формулою:

Залежність значень коефіцієнта А від розташування джерела на території країни така ж, як і у випадку нагрітих викидів.

Безрозмірний коефіцієнт п визначається в залежності від значення параметра Vм, що розраховується за рівнянням:

Якщо різниця температур DТ (°С) близька до нуля або при розрахунках параметр/перевищує 100 м*с–2 °С–1, то для таких викидів ГДВ розраховуються так само, як і для холодних викидів, оскільки початкове перегрівання DТ не справляє суттєвого впливу на початкове піднімання факела та розсіювання викидів в атмосфері.

♦ ГДВ для викидів з джерела з прямокутним устям. Величина ГДВ для викидів з джерела з прямокутним устям визначається за формулами для нагрітих газоповітряних сумішей, але при D = Dc та V1 = V1e. При цьому ефективний діаметр устя джерела De визначається за формулою:

де L – довжина устя, м; b – ширина устя, м.

Ефективний об'єм газоповітряної суміші V1e, що викидається в атмосферу, в цьому випадку визначається за формулою:

Для джерела з квадратним устям (L=b) ефективний діаметр D, дорівнює довжині сторони квадрата.

♦ ГДВ для викидів з одиночного аераційного ліхтаря.

Значення ГДВ для випадку викидів з одиночного аераційного ліхтаря визначається за формулою:

де ГДВ0 – значення ГДВ, розраховане за рівнянням для нагрітих або холодних газоповітряних сумішей при D = 0, та V1 = V. Значення De для випадку аераційного ліхтаря визначається за залежністю:

де L – довжина аераційного ліхтаря, м; w0 –середня швидкість виходу газоповітряної суміші з аераційного ліхтаря, м/с.

♦ Значення V визначається за формулою:

♦ Безрозмірний коефіцієнт S3, визначається за рівнянням:

Фізичний сенс величини хм – це відстань хм від одиночного точкового джерела з D = De та V1 = V1e, на якій при несприятливих метеорологічних умовах досягається максимальна концентрація. Одиночне джерело, з якого викидається суміш шкідливих речовин постійного складу з сумарною шкідливою дією. Для одиночного джерела, з якого викидається суміш постійного складу шкідливих речовин з сумарною шкідливою дією, спочатку визначається допоміжна величина – сумарний ГДВ=ГДВС, що відповідає одній з речовин. Для цього у вказаних виразах потрібно використати ГДК цієї шкідливої речовини та сумарний фон Сф, що відповідає цій шкідливій речовині. Після цього з врахуванням складу викидів визначаються ГДВ окремих шкідливих речовин.

♦ Визначення сумарного ГДВ для груп N одинарних джерел різної висоти, розташованих поряд. Величина сумарного ГДВ для груп N одинарних джерел різної висоти, розташованих поряд також визначається за вище наведеними рівняннями, якщо V1 = V/N, де V –загальний об'єм газоповітряної суміші, що викидається з усіх джерел.

Загалом розрахунок ГДВ для близько розташованих одне від одного джерел (однакових точкових) не відрізняється від розрахунку ГДВ для одинарних джерел.

* ГДВ для викидів з багато ствольної труби. Для багато ствольної труби величина ГДВ із всіх стволів розраховується таким чином:

де q1M – приземна концентрація шкідливих речовин, мг/м3 при значеннях параметрів викиду для одного ствола та викиді речовини М = 1; q"M –приземна максимальна концентрація шкідливих речовин, мг/м, при викиді шкідливих речовин М – 1 та діаметрі устя джерела D, що відповідає його ефективному діаметру Dе, який визначається за виразом:

Безрозмірний коефіцієнт d1 визначається залежністю:

де 1 – середня відстань між центрами устів стволів, м; D – діаметр устя окремого ствола, м; d2 – безрозмірний коефіцієнт, що визначається за рівнянням:

При l, що більше або менше d2Н, ГДВ для багато ствольної труби повинні визначатися за параметрами викидів, характерними для кожного ствола.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-03-25; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1402 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Студент всегда отчаянный романтик! Хоть может сдать на двойку романтизм. © Эдуард А. Асадов
==> читать все изречения...

2395 - | 2152 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.