Поняття про самоочищення, приклади

 

 

Однією з особливостей атмосфери є її здатність до самоочищення. Самоочищення атмосферного повітря відбувається внаслідок сухого та мокрого випадання домішок, абсорбції їх земною поверхнею, поглинання рослинами, переробки бактеріями, мікроорганізмами та іншими шляхами. Садіння дерев та кущів сприяє очищенню повітря від пилу, оксидів вуглецю, діоксидів сірки та інших речовин. Найкращі поглинальні властивості стосовно діоксиду сірки має тополя, липа, ясен. Одне доросле дерево липи може акумулювати протягом доби десятки кілограмів діоксиду сірки, перетворюючи його в нешкідливу речовину. Велика роль в очищенні атмосферного повітря належить ґрунтовим бактеріям та мікроорганізмам. При температурі 15—35 °С мікроорганізми переробляють на 1 м2 до 81 т на добу оксидів та діоксидів вуглецю. Однак можливості природи щодо самоочищення мають обмеження, що слід враховувати при розробці нормативів ГДВ.

 

6. Які методи очищення ви знаєте?

 

Для очищення викидів від шкідливих речовин використовуються механічні, фізичні, хімічні, фізико-хімічні та комбіновані методи.

Механічні методи базуються на використанні сил ваги (гравітації), сил інерції, відцентрових сил, принципів сепарації, дифузії, захоплювання тощо.

Фізичні методи базуються на використанні електричних та електростатичних полів, охолодження, конденсації, кристалізації, поглинання.

у хімічних методах використовуються реакції окислення, нейтралізації, відновлення, каталізації, термоокислення.

Фізико-хімічні методи базуються на принципах сорбції (абсорбції, адсорбції, хемосорбції), коагуляції.

7. Для чого необхідно нормування якості НПС?

8. Що таке ГДК, види ГДК?

 

 

Згідно з нормативно-технічною документацією (напр. Збірником методик розрахунку концентраційних викидів в атмосферу забруднюючих речовин різними виробництвами) нормування якості навколишнього природного середовища здійснюється з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне використання і відтворення природних ресурсів за умов стійкого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення котрих за певних умов негативно впливає на здоров'я людини.

ГДК (гранично допустимі концентрації) є основним параметром, за допомогоє якого регулюють газові викиди в атмосферу.

ГДК - це максимальна концентрація шкідливої речовини, що не впливає на життя людини.

Максимально разова ГДК – це така концентрація,перевищення якої відразу викликає негативну реакцію організму(не повинна шкодити протягом 20хв).

Середньодобова ГДК – це концентрація шкідливих речовин, яка не викликає негативних наслідків на протязі доби(при необмежено довгому вдиханні).

9.Поняття про ГДВ, що враховується при розрахунках.

ГДВ — це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує гранично допустимі концентрації їх для населення, рослинного і тваринного світу, якщо немає більш жорстких екологічних вимог і обмежень. Одиниця виміру ГДВ грам на секунду (1 г/с) встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від цього джерела і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання їх в атмосфері не створять приземної концентрації шкідливих речовин, яка перевищить ГДК.

При розрахунку ГДВ враховують розсіювання забруднюючих речовин від данного джерела і надходження в атмосферне повітря аналогічних речовин від других джерел забруднення в даному районі.

Розсіювання викидів речовини залежить від висоти труби H, через яку відбувається викид, секундного об’єму викидних газів V, різності температури повітря ∆T, умов розсіювання домішок у атмосфері А, швидкості осідання забруднюючих речовин F, та умов виходу газоповітряної суміші з устя труби

Значення гранично допустимих викидів (ГДВ), г/с для нагрітої газоповітряної суміші з одиночного (точкового) джерела з круглим отвором або групи таких близько розташованих одиночних джерел у випадках, коли фонова концентрація суміші (тобто яка вже є у навколишньому середовищі), що розглядається, — Сф — встановлена як незалежна від швидкості та напрямку вітру і постійна на території району, що розглядається, визначається за формулою: (6)

де А — коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери та визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок, с2/3°С;

F — безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері;

m, n — безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду;

Н — висота джерела викиду над рівнем землі, м;

Т — різниця між температурою газоповітряної суміші що викидається, та температурою навколишнього повітря, °С;

V — об'єм газоповітряної суміші, м³/с, що визначється за формулою:

(7)

де D — діаметр отвору джерела викиду, м;

ω — середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, м/с.