Характеристика сучасного оптового ринку

Сучасний оптовий ринок бере свій початок у плановій економіці, що базувалася на директивно-розподільних методах централізованого планування. Сама сутність цих методів господарювання об'єктивно обумовлювала потребу в організації і забезпеченні функціонування гіпертрофованої кількості суб'єктів оптового ринку — оптових організацій і підприємств як у галузі торгівлі, так і в галузі матеріально-технічного постачання виробничих підприємств, органів державного і соціального регулювання. Підміна об'єктивно-регулювальної функції ринку, заснованої на еквівалентному обміні, суб'єктивно-регулювальними методами планування створила умови для превалюючого розвитку складського господарства різних систем і відомств. Водночас, зі зростанням обсягів виробництва матеріальних благ, що потребували розподілу, забезпеченість більшості галузей складськими потужностями постійно відставала від потреб, що зростали. Відставання пропускної здатності складського господарства гуртової ланки від необхідної потреби для забезпечення дедалі більших обсягів товаропотоків викликало процес укрупнення, гігантизації оптових підприємств. Прикладом цього не завжди виправданого процесу будівництва і введення до ладу великих за масштабами і потенційною пропускною здатністю оптових підприємств був розвиток протягом 1960—1980-х років у системі споживчої кооперації мережі міжрайонних оптових торговельних баз. Аналогічна тенденція централізації і укрупнення оптових підприємств спостерігалась також і в інших збутово-розподільних системах.

Система кооперативних міжрайбаз, з одного боку, мала низку позитивних моментів. Зокрема, зміцнів потенціал кооперативного опту в частині встановлення прямих зв'язків з великими виробничими підприємствами; збільшилися його можливості щодо організації централізованого постачання сільських магазинів, налагодження транспортно-експедиційного забезпечення споживчої кооперації — розроблення схем, маршрутів і графіків завезення товарів у роздрібну мережу. Натомість концентрація оптових підприємств у трьох-чотирьох населених пунктах регіону ускладнила товаропостачання інших сільських районів, які виявилися більш віддаленими; більшість районних споживчих спілок позбулися власного складського господарства, що негативно позначилося на оперативному маневруванні товарними запасами. Не було враховано і такі фактори, як недостатність транспортного забезпечення, низький рівень розвитку місцевих шляхів сполучення, особливі природнокліматичні умови більшості сільських адміністративних районів колишнього СРСР. Як наслідок, кооперативний опт розвивався в основному екстенсивно, перевага віддавалася капітальному будівництву, а не технічному оснащенню і впровадженню сучасних технологічних схем обробки товарних потоків з використанням комп'ютерних технологій.

Екстенсивно розбудоване складське господарство всіх обслуговуючих систем увійшло в перехідний етап економічних перетворень практично не затребуваним, оскільки суттєво змінилася система взаємовідносин і господарських зв'язків на товарному ринку.

СУТЬ І ЗАВДАННЯ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ — ОСНОВНОГО СКЛАДОВОГО ЕЛЕМЕНТУ ОПТОВОГО РИНКУ

Оптова торгівля поряд з іншими учасниками товарного ринку бере активну участь у формуванні системи господарських зв'язків, організації і проведенні різноманітних комерційних операцій і оборудок. Водночас вона має деякі внутрішні особливості і відмінності, що дозволяють кваліфікувати її в окрему підгалузь галузі торгівлі.

Сутність оптової торгівлі

Оптова торгівля за своєю організаційною сутністю є формою організації господарських зв'язків між суб'єктами інституціонального ринку з приводу закупівлі-продажу великих партій товару або комплексі послуг. Основним місцем її здійснення є оптовий ринок, де сконцентровані оптові і комерційні посередники (оптові продавці) і на який виноситься попит колективних набувачів товарів і послуг (оптових покупців).

В оптовій торгівлі, яка не має на меті, на відміну від роздрібної, чітко вираженої реалізації попередньо закуплених товарів у кінцеве споживання, поділ на продавців і покупців залишається доволі умовним. Оптові підприємства, придбавши партію товару, одночасно стають його продавцем. Зворотна аналогія простежується в діяльності виробничих підприємств — реалізація виготовленого товару (збут) супроводжується закупівлею товарів сировинного характеру (постачання).

Окреме місце посідають колективні покупці партій товарів (комплексу послуг) — бюджетні і трансфертні органи й установи (органи влади і соціального захисту). Ці суб'єкти оптової торгівлі залишаються виключно покупцями оптових партій товарів, оскільки безпосередньо вони самостійної комерційної діяльності, що передбачає виготовлення, збут або суто реалізацію матеріальних благ, не здійснюють. Підставою для віднесення бюджетних і трансфертних колективних споживачів до числа оптових покупців є насамперед значний обсяг партій матеріальних благ, що ними закуповуються. На відміну від роздрібних покупців, колективні споживачі закуповують, за незначними винятками, не споживчі товари (окремі послуги), а великі партії товарів (комплекси послуг) або високовартісні одиниці устаткування, обладнання —- основних засобів.

Оперування відносно великими партіями товарів є тією характерною рисою гуртової торгівлі, що підкреслює її відмінність від роздрібної. Однак не слід забувати, що в практиці оптової торгівлі поняття «партія товару» інколи тотожне одиничному капіталомісткому товару (літак, будинок, заводський корпус тощо).

Таким чином, економічна сутність оптової торгівлі полягає у здійсненні процесу продажу товарів і послуг товаровиробниками іншим підприємствам сфери виробництва, оптовим і роздрібним торговельним підприємствам, комерційним посередникам та державним установам, а також торговельними і посередницькими підприємствами одне одним, виробничим та суспільним колективним споживачам.

Види оптової торгівлі

Оптова торгівля бере активну участь практично в усіх сферах розширеного суспільного відтворення, що обумовлює наявність кількох її функціональних видів. В умовах планової економіки ця підгалузь включала тільки два види: торгівлю продовольчими товарами і торгівлю непродовольчими товарами, тоді як паралельно існували матеріально-технічне постачання і заготівля сільгосппродукції, які забезпечували гуртовий розподіл і перерозподіл продукції, сировини, матеріалів виробничого призначення і непереробленої аграрної продукції.

В ринкових умовах усі об'єкти торговельної діяльності стали рівноцінними товарами, а підгалузь оптової торгівлі включила в себе такі основні види: торгівлю засобами виробництва і предметами праці; торгівлю непереробленою сільськогосподарською продукцією; торгівлю продовольчими товарами; торгівлю непродовольчими товарами; торгівлю транспортними засобами і торгівлю послугами (рис. 5.4).

Включення ринкових чинників у сферу товарного обміну поступово перетворило матеріально-технічне постачання в оптову торгівлю засобами виробництва і предметами праці, оскільки продукція виробничо-технічного призначення перестала централізовано розподілятися за директивно встановленими цінами, почала отримувати реальну ринкову ціну і вільно реалізовуватися на традиційних засадах оптової торгівлі.

Під впливом кардинальних організаційно-правових змін в аграрному секторі економіки в такий вид оптової торгівлі як торгівля непереробленою сільськогосподарською продукцією, трансформувалася колишня система державних заготівель. У даний час закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини проводиться в усіх категоріях господарств для поповнення державних ресурсів або з метою реалізації переробним підприємствам, на експорт тощо через спеціалізованих оптових трейдерів.

Два наступних види оптової торгівлі — торгівля продовольчими товарами (продуктами харчування) і торгівля непродовольчими товарами разом утворюють велику за масштабами і важливу за значенням підсистему оптової торгівлі товарами широкого вжитку. Вона має на меті налагодження і відпрацювання господарських зв'язків між виробництвом і роздрібною торгівлею за умови забезпечення раціонального товаропросування виготовлених матеріальних благ і є активним важелем організації і розвитку як виробничих галузей, так і роздрібної торговельної мережі.

Зростання потреб ринкової економіки в розвитку інфраструктури товарного ринку сформувало у вітчизняній оптовій торгівлі відносно нові види — торгівлю транспортними засобами і торгівлю послугами. Оптова торгівля транспортними засобами охоплює практично всі операції купівлі-продажу в усіх галузях транспортної інфраструктури: автомобільному, залізничному, водному й авіаційному, в яких ринкова вартість будь-якої транспортної одиниці значно перевищує вартісний обсяг середньостатистичної оборудки в інших видах оптової торгівлі. Торгівля послугами на оптовому ринку є надзвичайно перспективним її видом й включає операції з інтелектуальними, науково-технічними, орендними і іншими послугами масштабного характеру.