Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Методологічні підходи визначення економічної ефективності логістики




У межах визначення економічної ефективності логістики можна виділи такі методологічні підходи.

1. Функціональна ефективність кількісно визначається як кори­
сний ефект, отриманий у результаті функціонування логістичної
системи за визначений період часу. Корисний економічний ефект
логістики
вимірюється кількістю випущеної продукції, обсягом ви­
конаних логістичних послуг, величиною отриманого прибутку і
т.п., а також виявляється у високому рівні організації виробництва
і, як результат, в економії матеріальних і фінансових ресурсів.

Так, ефект логістики може вимірюватися оптимальним рівнем таких натуральних показників:

1) рівень запасів;

2) час проходження матеріалів логістичним ланцюгом;

3) тривалість циклу виконання замовлення, якість та рівень сервісу;

4) партія вантажів;

5) час реакції на претензії споживачів;

6) тривалість виробничого циклу від замовлення на ресурси до
виготовлення продукції;

7) рівень використання виробничих потужностей;

8) маневреність, адаптивність і стабільність роботи та ін.

2. Ефективність логістичної операції, логістичного рішення, фу­
нкціонування логістичної системи може бути охарактеризована си­
стемою показників, що характеризують їх якість при заданому рівні
логістичних витрат. У якості основних ефектоутворюючих факто­
рів аналізується рівень матеріальних запасів і потреба в складських
площах, надійність і своєчасність постачань, тривалість логістич­
ного циклу, якість і рівень сервісу, застосування бездокументної
технології переміщення матеріального потоку.

Порівняння результатів, досягнутих у процесі функціонування логістичної системи, і витрат на їхнє досягнення, дає більш повне судження про ефективність логістики запасів. Таким інтегрованим показником може виступати показник, що являє собою відношення


економічного ефекту, отриманого в результаті реалізації логістич ної концепції, і капіталу, інвестованого в логістику:

Т----, (12.1)

де К, — фінансовий результат, отриманий від упровадження логіс-тичних заходів в г-ій логістичній підсистемі, грн;

п — кількість підсистем, виділених у досліджуваній логістичній системі, піт.;

КЬі — середня за період величина капіталу, інвестованого в ло­гістику, в г-ій логістичній підсистемі, грн.

При цьому фінансовий результат у логістичній системі форму­ється, по-перше, за рахунок приросту прибутку внаслідок росту ви­ручки від реалізації; по-друге, за рахунок скорочення витрат на здійснення логістичних операцій:

КІІ+М>.+№СІ, (12.2)

де Рі — фінансовий результат, отриманий до впровадження логіс­тичних заходів, грн;

АРі — приріст прибутку від реалізації, отриманий унаслідок ро­сту виручки від реалізації за рахунок застосування методів логісти­ки в і-ій логістичній підсистемі, грн;

АЬСі — скорочення логістичних витрат у г-ій логістичній підси­стемі, грн.

Величина капіталу, інвестована в логістику, визначається за на­ступною формулою:

КЬІ1+РЦ, (12.3)

де її — вартість матеріальних запасів в г-ій логістичній підсистемі, грн;

РЬі — середня за період вартість основних засобів, використо­вуваних для логістичних операцій у г-ій логістичній підсисте­мі, грн.

З урахуванням формул (12.2) та (12.3) формула (12.1) набуде та­кого вигляду:

(12.4)

=


3. Для кількісної оцінки економічної категорії ефективності слід використовувати відносний показник — коефіцієнт ефективності функціонування матеріального потоку в логістичному ланцюзі. Особливість цього підходу полягає в тому, що побудова показників ефективності базується не на відношенні «ефект / витрати», а на відношенні: «фактичний ефект потенційний /можливий ефект»:

де Еф — фактичний ефект, одержаний від функціонування матеріа­льного потоку в логістичному ланцюзі за розглянутий період часу, грн / од. продукції;

Ео — максимально досяжний (потенційний) ефект, що може бу­ти отриманий у конкретних умовах виробництва за той самий від­різок часу при оптимізації матеріального потоку, грн/од. продукції.

Різниця о - Еф) характеризує собою недоотриманий результат від функціонування матеріального потоку підприємства, а її нульо­ва величина — досягнення оптимального варіанту руху і викорис­тання матеріальних ресурсів у логістичному ланцюзі.

На основі аналізу існуючих точок зору і методологічних підхо­дів до проблеми оцінки економічної ефективності функціонування логістичної системи, кожний суб'єкт господарювання може розро­бити власну систему показників оцінки ефективності логістики за­лежно від особливостей діяльності, пріоритетності тих чи інших напрямків логістики тощо.

12.2. Логістичні витрати

Сутність та методи розподілу логістичних витрат

Логістичні витрати — це сукупність витрат на управління ру­хом матеріальних потоків по всій логістичній системі від постача­льників сировини до кінцевого споживача.

Як визначає Крикавський Є.В., це сума витрат на управління та реалізацію логістичних процесів в окреслених межах переміщення матеріальних потоків (Крикавський, 2004).

Методи розподілу логістичних витрат (Харрисон и др., 2007):

— за продуктами (БРР — дігесі ргосіисі; ргогїїаЬШгу). Метою та­ких методів є надання більш повної інформації про базис витрат на логістичні операції; БРР дозволяє розподілити логістичні витрати


за продуктами більш детально, враховуючи яким чином ці продук­ти використовують основні засоби;

— за видами діяльності (АВС — асгіуігу-Ьазесі С08Ііп§). АВС до­
зволяє виявити фактори, що драйверами витрат, і те, яким чином
розподіляються витрати в логістичному процесі, що впливають на
діяльність організації та ланцюга в цілому;

— використовуючи портфоліо збалансованих критеріїв вимі­
рювання, що розповсюджується і на логістичний ланцюг (8СОК —
зирріу сЬаіп орегаїіопз геґегепсе тосіеі).

Класифікація логістичних витрат Базова класифікація логістичних витрат наведена в табл. 12.1

Логістичні витрати за логістичними функціями

Спільне використання ознак деяких логістичних функцій та елементів витрат дозволяє встановити носії витрат, як це показано в табл. 12.2.

Таблиця 12.2

ПЕРЕТИН НОСІЇВ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ

 

 

Логістичні функції Аналітичні позиції
зарплата, надбавки матеріали, паливо нетривалі предмети амортизація ремонти власні і сторонні транспортні послуги фінансові витрати, від­сотки витрати збитків витрати страхування
Отримання матеріалів + + + + + + + +
Складування + + + +
Внутрішнє транспорту­вання + + + + + +
Складування готових виробів + + + + +
Відправлення готових виробів + + + + +

Таблиця 12.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ


Ознака класифікації


Види логістичних витрат


 


за ступенем

створення дода­ної вартості


продуктивні (витрати на створення споживчої цінності);

витрати на підтримку логістичного бізнесу — самі по собі не створюють цінності, але є необхідними (на транспортування, оформлення замовлень, ведення обліку продукції); збиткові — витрати на роботи, які не можуть дати результатів (на простій устатку­вання);

витрати на контроль — витрати на заходи, для запобігання небажаних результатів об­слуговування споживачів.


 


за механізмом віднесення на носій


прямі — витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний носій (про­дукт, групу виробів, замовлення);

непрямі — витрати, які можуть бути віднесені на носій лише за допомогою виконання допоміжних розрахунків.


 


за зв'язком з об­сягом виробниц­тва:


змінні — витрати, залежні від обсягу виробництва (на переналадку, розміщення замов­лення, зберігання або складування запасів в часі);

постійні — витрати, не залежні від зміни об'єму виконуваних замовлень внутрішніх і зовнішніх споживачів;

повні — віднесена на певний об'єкт (продукт, групу продуктів, замовлення, місце вини­кнення витрат, сферу виробництва) загальна сума витрат, як залежних, так і не залеж­них від об'єму виконуваних замовлень;

часткові — віднесені на певний об'єкт частини витрат, виділені за конкретною озна­кою. Ці витрати, як правило, залежать від об'єму виконуваних замовлень; фактичні — витрати, що дійсно віднесені на певний об'єкт, в даному періоді при фак­тичному об'ємі виконуваних замовлень споживачів і дорівнюють об'єму спожитих ре­сурсів, помноженому на діючі ціни на ресурси;


Закінчення табл. 12.1

 

Ознака класифікації Види логістичних витрат
  нормальні — середні витрати, що віднесені на певний об'єкт в даному періоді при фак­тичному об'ємі обслуговування. Ці витрати дорівнюють фактичному об'єму спожитих ресурсів, помноженому на їх середні ціни; планові — витрати, розраховані для певного логістичного об'єкту і певного періоду за умови визначених програми обслуговування, об'єму замовлень споживачів і технології. Ці витрати дорівнюють запланованому об'єму використання ресурсів, помноженому на їх планові ціни; витрати упущених можливостей — характеризують упущену вигоду. Вона пов'язана з тим, що обмежений об'єм ресурсів може бути використаний лише певним чином, що виключає вживання іншого можливого варіанту, що забезпечує отримання прибутку
за формами та місцем виник­нення витрати у постачанні; витрати у виробництві; витрати у дистрибуції
за логістичними функціями витрати транспортування; витрати складування; витрати пакування; витрати обслуговування споживачів тощо
за сферами пе­реміщення мате­ріального потоку витрати фізичного переміщення; витрати запасів; витрати інформаційно-управлінських процесів
за джерелом пе­реміщення власні витрати; витрати логістичного аутсорсингу

Прийняття оптимального логістичного рішення у межах певної системи супроводжується врахуванням всіх складових витрат в по­казнику повних витрат.

Логістичні витрати за сферами переміщення матеріального потоку

На рис. 12.1 наведено види логістичних витрат за сферами пе­реміщення матеріального потоку. Так, витрати фізичного перемі­щення охоплюють всі витрати, пов'язані із транспортуванням мате­ріалів і готових виробів у сфері постачання і дистрибуції між вузлами логістичної системи за винятком внутрішньооб'єктного переміщення (внутрішньозаводського транспортування і маніпуля-ційного переміщення на складі).

Витрати інформаційноуправлінських процесів охоплюють витрати інформаційних і фінансових потоків, серед них підготовку планів, рішень, їх доведення до виконавців, контроль за виконан­ням та підготовкою і доведення рішень.

Витрати запасів охоплюють всі види витрат, пов'язаних із ці­льовим формуванням і отриманням матеріального потоку в запасах у місцях стаціонарного складування.

Логістичні витрати за сферами переміщення матеріального потоку


Г

Витрати фізичного переміщення

г


Т


Витрати інформаційно -управлінських процесів


 


Витрати замовлень

г


Витрати

управління

запасами на

складі

1

Т


Витрати

управління

запасами у

дорозі

т


Витрати вичерпання

запасів

І_____ І


 


Витрати капіталу


Складські витрати


Витрати

обслуговуван

ня запасів


 


Витрати ризику

запасів


— реальні витрати, — ймовірні витрати.

Рис. 12.1. Структура логістичних витрат за сферами переміщення матеріального потоку


Охарактеризуємо більш детально структуру витрат запасів.

1. Витрати замовлення, зумовлені потребою формування замо­влення для створення запасів матеріалів, виробів, тощо.

Рівень цих витрат залежить від кількості річних замовлень, вар­тості одного замовлення та структури витрат замовлення.

Беручи до уваги, що витрати замовлення стосуються лише ви­трат складування замовлення і не стосуються витрат закупівлі, їх можна поділити на постійну та змінну складові.

До постійних належать витрати експлуатації інформаційних си­стем, які не залежать від кількості сформованих замовлень.

Змінні витрати — витрати, які залежать від кількості замовлень: витрати моніторингу запасів, опрацювання замовлень на поставку та розрахункових документів.

пост '

де Взам — витрати замовлення, грн;

В3ам пост — річна сума постійних витрат замовлення, грн; кількість замовлень на рік, од.,

— змінні витрати одного замовлення, грн/од. Зробивши нескладні перетворення, отримаємо залежність річ­них витрат замовлення від величини одного замовлення. Цикл замовлення, днів:

и3ам. (12.7)

Річні змінні витрати замовлення:

^замзм ''зам ' ^змін

замзм ''зам ^змін»

(12.9)

де ДО^зам — величина одного замовлення. Тоді:

^зам ^зампост ' V /> ' "зам/ ' Взмін* уі^..ік))

Отже, річні витрати замовлення обернено пропорційні до вели­чини одного замовлення (рис. 12.2 та 12.3).



Витрати капіталу за своєю сутністю визначаються рівнем втрат підприємства від «замороження» капіталу, тобто становлять втра­чені можливості, зважаючи, що цей капітал міг бути використаний в іншій виробничій діяльності, інвестований, покладений на депо­зитний рахунок.

Традиційно витрати капіталу (Вкап) розраховуються встановлен­ням процентної ставки щодо вартості запасу і це ототожнює її зі звичайною процентною ставкою, рентабельністю капіталу тощо.

(12.11)

де Мзап — величина запасу, од.

С — ціна одиниці запасу, грн/од.

гк — прийнятий процент витрат капіталу стосовно вартості за­пасів, %

Витрати капіталу є одними з найістотніших складових витрат запасу, тому необгрунтоване завищення чи заниження граничного рівня відсотку може призвести до хибних логістичних рішень в управлінні запасами.

Витрати утримання складу (складські витрати (Вскл)) охоплю­ють витрати розміщення, переміщення (як маніпуляції) і витрати зберігання на складі (такі як амортизація, освітлення, опалення, ве­нтиляція, орендна плата, забезпечення особливих умов утримання запасів).

Маніпуляційні витрати (витрати внутрішньоскладських пере­міщень, витрати праці тощо) пропорційні змінам щодо величини запасів.

Інші складові — амортизація, певною мірою освітлення, опа­лення, вентиляція — відносяться до постійних витрат.

^склзм \'склзм' і\)\)) ^ і'^зап Вс

де Вскл зм — змінні складські витрати, грн;

Тскл зм — процентна ставка змінних витрат на утримання скла­дів, %;

вСкл зм — змінні складські витрати утримання одиниці запасу на складі, грн/од.

^скл пост ' В

вл ^скл пост ' Вскл зм вл

.1 і\)

За допомогою графіка можна визначити критичне значення рів­ня запасів: якщо утримувані запаси є менші від цього значення, то доцільно використовувати сторонні склади, якщо більші — власні.



Зона вибору орендованого складу

Зона вибору власного складу

 


М,

Рис. 12.4. Графічна інтерпретація рішення щодо вибору стороннього чи власного складу (Крикавський, 2005)

Витрати обслуговування запасів (Вобс) є витратами страхування запасів та оподаткування запасів. Вони є пропорційними до кілько­сті запасів та їх вартості.


ЮО) -С-М3


(12.15)


де

сума процентної ставки, що враховує страхування від ри-

зику втрат чи пошкодження та чинні податки на власність, %.

Витрати ризику запасів відображають ймовірну втрату вартості товарів (знецінення), у наслідок його утримання в запасі.

Причинами знецінення можуть стати:

—моральне старіння товарів;

—фізичне старіння товарів (наприклад, ржавіння виробів з ме­талу);

—сезонне старіння товару.

Очевидно, що такі витрати мають встановлюватись диферен-ційно залежно від виду товару, оборотності товару у запасі і бути пропорційними до величини запасів.

В из = т 1 100) • С • Мзап, (12.16)

де ГрШ — сума відсоткової ставки ризику знецінення.

Викладений аналіз витрат утримання запасів свідчить, що за винятком витрат утримання складів у разі використання власних складів, решта складських витрат є пропорційними до величини за­пасів.


а) сторонній склад

о—о +

оуз окап

грш) /100) • С + взм) • Мзап; (12.17)

б) власний склад

^уз ^кап ^скл вл ^обс ^риз ^скл пост ~*~

+ (((Гкап + ^обс + Гриз) / ЮО) • С+ Взм) " Мзап. (12.18)

З отриманих залежностей випливає, що витрати утримання за­пасів можна подати узагальненою моделлю.

Вуз = (((гкап + гобс + гриз) /100) • С +скл зм /100) • О • Мзап =

= (гуз /100) • С ■ Мзап = (Гуз 1 100) • Сзап, (12.19)

де Сзап— вартість запасів, що дорівнює добутку ціни і кількості одиниць запасу.

Дана модель дає змогу сформувати такий загальний укрупнений порядок розрахунку витрат утримання запасів:

—розрахунок вартості запасів — слід оперуватися середньо­зваженою величиною рівня запасів протягом року;

—встановлення проценту вартості продукції, що відображає всі складові питомих витрат утримання запасів;

—розрахунок річної суми витрат утримання запасів.

3. Витрати утримання запасів в дорозіуз д). Є актуальним, коли право власності на товар переходить до клієнта до початку доставки до місця призначення.

За складом витрати утримання запасів в дорозі ідентичні до ви­трат утримання запасів на складі, тобто охоплює чотири складові. Водночас за структурою істотно відрізняються:

—витрати капіталу оцінюються аналогічно, однак є потреба у розрахунку часових параметрів, а відтак і середнього рівня запасів у дорозі;

—витрати утримання транспортних засобів, як тимчасового складу, повністю враховуються в транспортних тарифах (амортиза­ція обладнання, вартість навантаження-розвантаження тощо) і не вимагають додаткового врахування;

—витрати обслуговування запасів у дорозі, як витрати страхування від втрат, пошкоджень запасів ураховуються у транспортних тарифах;

—витрати ризику реально відсутні з причин нетривалого пере­бування в запасі, що не призводить до знецінення.

Вузд кап 100)-С-Мзапдср, (12.20)

Мзапдср = (ЕЖ^- • V) / 360 (12.21)

де ґтр і — час транспортування /-го запасу.


4. Витрати вичерпання запасів (Вв). Належать до імовірнісних витрат, облік яких не передбачається, однак вплив яких на прийн­яття рішення в управлінні запасами може бути надто істотним.

Дані витрати мають місце за таких обставин:

— запізнення реалізації замовлення;

— здійснена купівля товару конкурента;

— здійснена купівля товару — субституту;

— зупинка та простої виробництва.

Перші три обставини призводять до того, що організація недо-отримає прибуток, понесе збитки, тому такі витрати трактуються як витрати втраченого продажу.

Якщо відбувається четверта обставина, то внаслідок зупин­ки виробництва, це призведе до істотних економічних збитків, не­виконання зобов'язань наступними учасниками логістичного лан­цюга.

Витрати утримання запасів перебувають у залежності від витрат вичерпання запасів у частині утримання страхових запасів: чим вищий рівень страхових запасів, тим нижчий рівень витрат вичер­пання запасів.

Розрахунок витрат вичерпання запасів здійснюється за фор­мулою:

Вв = (г/100)-С-Мвич. (12.22)

де г — питомі втрати прибутку чи/та збитки у % до вартості запа­сів, яких не було для забезпечення актуального попиту;

С, Мвич — відповідно ціна одиниці та кількість одиниць запасу, що не були реалізовані (отримані) для забезпечення актуального попиту.

Загальні витрати запасів можна розрахувати за формулою:

Взаг = Взам + В^ + Вуз д + Ввз. (12.23)

Отже, логістичні витрати запасів — це сума витрат, величина яких змінюється як у прямій, так і зворотно — пропорційній зале­жно від розміру поставок:

— витрати, які змінюються в прямопропорційній залежно від
розміру поставок — витрати зберігання і втрати прибутку внаслі­
док втрачених (невикористаних) можливостей, пов'язаних зі ство­
ренням і зберіганням запасів;

— витрати, які змінюються у зворотньопропорційній залежнос­
ті від розміру поставок, — транспортно-заготівельні витрати.

Оскільки логістична політика розробляється на підставі логіс-тичних витрат, вони повинні знаходитися під постійним контролем адміністрації підприємства.


В

узд

В, грн


м, ОД

Рис. 12.5. Графічна інтерпретація логістичних витрат запасів (Крикавський, 2005)

За рахунок здійснення раціональної політики логістична систе­ма повинна вносити вклад в отримання підприємством максималь­ного прибутку. Тому додаткові логістичні витрати доцільно збіль­шувати лише до точки рівноваги, в якій маржинальні витрати дорівнюють маржинальним доходам, бо після проходження цієї то­чки підприємство не отримує прибуток. У цьому зв'язку виникають такі основні проблеми:

1) облік і оцінка маржинальних витрат, виділення з них логісти -
чної складової;

2) визначення в рамках логістичних маржинальних витрат част­
ки кожного компонента логістичної системи;

3) інертність логістичних витрат (договір оренди, договір по­
ставки, контракт по найму та ін.), внаслідок якої неможливе їхнє
швидке модифікування;

4) складність визначення функціональної залежності величини
прибутку від додаткових логістичних витрат.

Будь-яке підприємство намагається адаптуватися до умов зовнішнього середовища. Залежно від здійснюваної логістичної політики підприємство самостійно встановлює певний стандарт сервісу і конкретну величину логістичних витрат (Крикавсь­кий, 2005).


Облік логістичних витрат

Важливою проблемою, від раціонального вирішення якої зале­жить повномасштабне використання логістики в діяльності підпри­ємств, є удосконалення обліку відповідних витрат. Насамперед це дасть можливість створити передумови для точнішого розрахунку ефективності логістичної діяльності.

Нормативи бухгалтерського обліку такі, що всі субфункції логі­стики відображаються в різних реєстрах, і було б доцільно в бухга­лтерській та статистичній звітності підприємств виділити в окрему статтю логістичні витрати. При цьому йдеться не про зміни в стан­дарті обліку витрат на виробництво, а лише у формі 2 «Звіт про фі­нансові результати». Тобто така невелика зміна у звітності не ускладнить облікову роботу, але дасть змогу кожному підприємст­ву підрахувати ефективність проведення логістичних заходів та ви­значити їхній вплив на зміну обсягу реалізації продукції.

Наявність таких статей у статистичній звітності підприємств, вирішить проблему обліку логістики, оскільки таку форму звітності за результатами року подають усі, в тому числі малі підприємства всіх видів економічної діяльності.

Для аналізу впливу відповідних витрат на зміну обсягів реаліза­ції продукції та сума додаткового одержаного прибутку можна за­стосувати методи вивчення взаємозв'язків, зокрема індексного та регресійно- кореляційного. Індексний метод дозволяє проаналізу­вати функціональні взаємозв'язки, регресійно-кореляційний — сто-хастичні взаємозв'язки між показниками. Використання таких ме­тодів дає змогу кількісно визначити вплив чинників, у даному випадку — логістичних витрат, на результати діяльності підприєм­ства.

Регресійна модель зв'язку має такий вигляд (у випадку лінійної форми):

?= а0 + а\ Х\ + а2 х2 +... + а„х„, (12.24)

де? — прибуток або обсяг реалізованої продукції,

хп — статті логістичних витрат,

ап — коефіцієнт регресії.

У такій моделі зв'язку результативним показником (У) може бу­ти сума прибутку, вартість реалізованої продукції або інший фінан­совий показник, а чинниками (х) — окремі елементи логістичних витрат. Одержані після розрахунків за даними звітності значення коефіцієнтів регресії (аі, аг,... а„) покажуть напрям та величину впливу кожного елемента витрат на результативний показник. А


реалізація кореляційної частини методу, тобто розрахунок показ­ників кореляції, дисперсій, показників варіації тощо, дасть змогу виявити тісноту зв'язку між результативним показником та чинни­ками. Крім того, за допомогою методів регресій і кореляцій можна розрахувати на підприємстві науково обґрунтовані прогнозні пока­зники і таким чином спланувати відповідні дії й спрямувати їх у певне русло для становлення найбільш прибуткового та ефективно­го виробництва (Окландер, 2008).





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-04-03; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 762 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Если вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получится - вы тоже правы. © Генри Форд
==> читать все изречения...

2354 - | 2257 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.015 с.