Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками. Наприклад, Азія, Африка, Європа, Америка — за територіальною ознакою; країни ЄС, країни НАФТА, країни МЕРКОСУР тощо — за організаційною ознакою.
Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує" товарне наповнення експорту та імпорту (сільськогосподарські продукти, продукти видобувної промисловості, промислові товари тощо).
Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак-участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:
а) експортна квота;
б) імпортна квота;
в) структура експорту;
г) структура імпорту;
д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.
Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.
Імпортна квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП е кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближенні. Комплекснішим показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП/ВНП.
Структура експорту — це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.
Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.
Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі.
Панівні позиції у світовій торгівлі займають розвинуті країни. На їх частку припадає 2/3 обсягу експорту і така ж частка імпорту. Відповідно на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою припадає близько 1/3 світових експорту та імпорту.
Найбільшими експортерами світу є Німеччина, США, Японія, Франція
Стабільне та стійке зростання міжнародної торгівлі зумовлюється багатьма чинниками, основними з яких є:
а) розвиток та поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;
б) зростання торговельно-економічної інтеграції з формуванням спільних ринків, зон вільної торгівлі тощо;
в) лібералізація міжнародної торгівлі;
г) науково-технічна революція;
д) формування у країнах з перехідною економікою економічних моделей, орієнтованих на зовнішній ринок.
Основні обсяги міжнародної торгівлі припадають на розвинуті країни, передусім такі як США, Німеччина, Японія, Франція. Індустріальні країни забезпечують майже 70% вартісного обсягу світового експорту, в той час як на країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, припадає третина світового експорту.
В товарній структурі світового експорту майже 75% припадає на продукцію обробної промисловості і приблизно 25% - на сировину і продовольчі товари. В рамках продукції обробної промисловості майже 50% припадає на обладнання і транспортні засоби, в рамках сировини і продовольчих товарів найбільші потоки становлять продовольчі товари і напої, мінеральне паливо та інша сировина.
В товарній структурі експорту нашої країни машини та обладнання в кінці 90-х років XX століття становили менше 10%, а сировина, матеріали і предмети народного споживання понад 90%. Частка товарного експорту в країни колишнього СРСР становила понад 40%, в країни Європи - 24%, в країни Азії - 27%, в країни Африки - понад 3%, в країни Америки - понад 4%, Зеландію - 0,1%.
