Система соціальної роботи в Німеччині

У 1880 р. з ініціативи Німецького конгресу з благодійності був заснований Німецький благодійний союз турботи про бідних. У 1919 р. він був перейменований на Німецькому з'їзді благодійності в Німецький союз державного та приватного піклування. Спочатку він перебував у Берліні, потім (з перервою на період з 1933 по 1945 р.) у Франкфурті-на-Майні. Це Центральний союз, який об'єднує державні, приватні, громадські установи, а також окремих осіб, які займаються реалізацією соціальної роботи в ФРН. Німецький союз служить платформою для співдружності практиків, соціальних педагогів і вчених у справі координації соціальних ініціатив у сфері соціальної допомоги, в тому числі допомоги молоді і охорони здоров'я.

Після об'єднання НДР і ФРН (3 жовтня 1990 р.) кількість його учасників зросла до 3000. З боку держави сюди увійшли представники на федеральному рівні, рівні федеральних земель, вільних міст і округів. Від громадських організацій в союз входять Об'єднання благодійності для робітників, католицький "Карітас", Паритетний союз, Німецький Червоний Хрест, Союз милосердя Євангелічної церкви і т.д. До нього також увійшли окремі особи, перш за все соціальні працівники, управлінці, керівники правлінь та об'єднань, відомі громадські діячі. У роботі Союзу беруть участь навчальні заклади, дослідні інститути, установи практичної соціальної роботи.

За статутом, затвердженим зборами членів Союзу 2 жовтня 1991 в Хайльбронн, головна мета союзу - втілення ідей соціальної роботи, особливо там, де мова йде про державну, громадського та приватного соціальної підтримки, допомоги молоді та охорони здоров'я у ФРН. Його основними завданнями є висунення ініціатив у галузі соціальної політики, вироблення практичних рекомендацій щодо забезпечення здійснення державної, громадської та приватної соціальної роботи; експертна діяльність в галузі цивільного права; створення інформаційного банку для фахівців; підвищення кваліфікації провідних кадрів і співробітників в соціальній сфері, підтримка значущих для соціальної роботи наук; вивчення досвіду та оцінка розвитку соціальної роботи в інших країнах, розвиток міжнародного співробітництва та обміну досвідом; видання праць та інших публікацій з питань соціальної сфери.

На чолі Союзу стоїть голова, який має чотирьох заступників. Експерти розділені по комісіям:

1) соціальна допомога та соціальна політика;

2) допомога молоді, просування молоді, молодіжна політика;

3) надання допомоги сім'ї, політика сприяння сімейних відносин;

4) допомога охорони здоров'я, політика в галузі охорони здоров'я;

5) допомога людям похилого віку;

6) допомогу інвалідам з дитинства;

7) допомога інвалідам, які стали такими в результаті нещасного випадку;

8) соціальні професії;

9) організація соціальних служб;

10) планування в галузі соціальної роботи.

Ці спеціальні експертні комісії утворюють 20 робочих груп з обговорення окремих питань. З постановами та рішеннями Союзу вважаються державні влади. Так, наприклад, параграф 89 Федерального закону щодо соціальної допомоги містить роз'яснення про доходи громадян, які шукають підтримки від держави. Союз виробив рекомендації з цього питання ще в 1975 р. І ці рекомендації враховуються в новому законодавстві, так само як і рекомендації Союзу у визначенні рівня доходу при наданні допомоги в особливих випадках. Або, наприклад, Союз переробив і опублікував у 1992 р. свої "Рекомендації для реалізації майнових інтересів у сфері соціальної допомоги", які враховуються в параграфі 88 Федерального закону про соціальну помощі.8

Можна ще привести в приклад параграф 91 "Претензії до осіб, зобов'язаним надавати підтримку з цивільного права", де враховуються рекомендації Союзу.

Сюди ж відноситься облік рекомендацій щодо витрат на лікування клієнтів соціальних служб, за допомоги бездомним, врахування пропозицій експертів Союзу з надання допомоги членам сім'ї, вказівку щодо задоволення попиту в одязі і речах і т.д.

Як видно, Союз і сьогодні відіграє істотну роль як центр соціальної роботи ФРН, що має значний вплив не тільки в юридичних колах Федеративної Республіки Німеччини. З ним рахуються, його думка вагомо, до нього прислухаються найвищі інстанції на федеральному рівні.

У 1898 р. в Берліні був заснований "Союз з захисту дітей від жорстокого поводження та експлуатації". Цей орган виступав у той час проти непосильної дитячої праці, за належний догляд за дітьми, наполягав на тривалому часу навчання в школі і був тісно пов'язаний з освітою та державної благодійністю.

Усвідомлення того, що для соціальної роботи потрібні свої кадри, призвело до відкриття соціальних шкіл. У 1905 р. з'явилася перша християнська соціальна жіноча школа. Протягом наступних чотирьох років почали роботу ще 13 інших соціальних шкіл, де дівчата з буржуазних родин вивчали професію попечителькою благодійної установи.

З середини 60-х років у соціальній сфері був вироблений єдиний підхід до роботи з колективами клієнтів залежно від виду та ступеня соціальної поразки.

70-і роки стали роками переосмислення соціальної роботи в ФРН. Вчені дійшли висновку про недостатність використання класичних методів соціальної роботи, а також про малий використанні терапевтичних засобів в тих випадках, коли мова йшла про охоплення і вирішення проблеми в цілому. У науковому світі ФРН відбувалися дискусії про користь системних підходів в соціальній роботі.

У Німеччині соціальна робота, маючи багато спільного із соціальною педагогікою, більше зосереджена на проблемних сферах соціуму. Основними її напрямами є:

— робота з сім’ями та молоддю (фінансова допомога, консультування, робота в денних та резидентних установах, тобто соціальних стаціонарних службах, де клієнти проживають тимчасово або тривалий час, центрах для молоді, організація дозвілля);

— робота в закладах охорони здоров’я (лікарні, психіатричні клініки, заклади для немовлят, дітей шкільного віку, робота з хронічно хворими та людьми з функціональними обмеженнями, запобігання алкоголізму та наркоманії);

— соціальний захист, у т. ч. різні види допомоги, робота з бездомними, людьми похилого віку, іммігрантами та політичними біженцями;

— робота з правопорушниками, у в’язницях, пробаційній службі;

--робота у школах та інших освітніх установах.

Соціальна робота в США

У США організація соціальної роботи має у своїй основі «медичну модель», що зумовлює її спрямованість на «лікування», «виправлення» клієнтів, надання терапевтичних соціальних послуг. Американці розглядають соціальну роботу як професійну діяльність щодо надання допомоги індивідам, групам, громадам, результатом якої є підвищення або відновлення їхньої здатності до соціального функціонування та створення сприятливих для цього умов.

Американська система соціальної роботи

Соціальну роботу в Сполучених Штатах Америки пов'язують з професією,яка служить соціальної моральності народу. Сфера соціальної роботипостійно розширюється від року до року, проте, вже сьогодні службасоціального працівника США охоплює різноманітні місця --урядові здравоохоронні організації, школи, центри охорониздоров'я, агентства з охорони сім'ї і дитини, центри психологічногоздоров'я, бізнес і промисловість, центри корекції і приватну практику.

Соціальні працівники обслуговують людей дитячої та старшого віку і всіхрас, етнічних груп, соціо-економічних рівнів і релігій.

Групи клієнтів, які звичайно включаються в соціальне обслуговування:

. Сім'ї, що включають одного з батьків, що мають серйозні конфлікти, які проявляються в пагонах дитини з дому, правопорушення, насильстві, труднощі у навчанні і т. д.

. Пари та сім'ї, які мають проблеми з дітьми.

. Пари, що мають серйозні подружні конфлікти.

. Окремі люди і сім'ї, які страждають від безробіття, відсутності заслуженої зарплати, фізичні вади, брак професійних умінь і інших причин.

. Окремі люди і сім'ї, чиї життя зруйновані покаранням за порушення закону.

. Самотні, педагогічно важкі підлітки.

. Окремі люди і сім'ї, чиї життя зруйновані фізичними або психічними вадами або хворобами.

. Правопорушники та їхні родини.

. Опікуни та діти, чиї батьки померли або залишили своїх дітей і не піклуються про них.

. Емігранти і представники національних меншин, що не мають необхідних коштів і можливостей або які є жертвами расової дискримінації.

. Люди, що мають прогресуючу непридатність (психічні відхилення) та їх сім'ї.

. Старі люди, не здатні до довгої достатньою діяльності.

. Приїжджі і тимчасові мешканці, що не мають необхідних засобів до існування.

. Діти, (і їх родини) які мають труднощі пов'язані зі школою.

. Люди, чий досвід екстремальних стресів пов'язаний з травматичними наслідками або з серйозними життєвими змінами (вихід на пенсію, смерть коханої людини, діти, що покинули будинок, і т. п.).

Соціальні працівники самі відгукуються про свою професію по-різному. Вінговорять про неї як про роботу, що дає задоволення, що розчаровує,винагороджується, спустошує, стресовій і приносить масу проблем і т.п.

Вражаюче різноманітна практика соціальної роботи в США включаєсебе безліч видів діяльності, що виявляються в широкому розмаїтті їїзастосування. Дане різноманіття і комплексність соціальної роботиприпускають безліч її визначень. Пошлемося тут на визначення,прийняте Національною Асоціацією Соціальних працівників (Наср),професійною організацією соціальної роботи в США:

Соціальна робота - це професійна діяльність з надання допомогиокремим людям, групам чи колективам у підвищенні або відновленні їхздатності до соціального функціонування та створення сприятливогосуспільну ситуацію в їх цілях. (Наср 1973).

Дуже важливим атрибутом узаконеної професії соціального працівникає етичний кодекс, що складається з діючих принципів, яківизначають очікування членів суспільства. Специфічне значення етичногокодексу полягає в тому, що він грає керівну роль у колективі, члениякого повинні дотримуватися його принципів для досягнення хорошогоположення в професійній організації. Так як соціальна практикаповинна поєднуватися з цим кодексом, він становить невід'ємну частинупроцесу навчання, вносячи етику в професію.

Навчанню професійної соціальної роботи відбувається в США настудентський або аспірантському рівнях вищої освіти. Мета навчальногоплану на студентському рівні - підготувати студента для переходу нанаступний рівень в отриманні професії. Ці студенти мають можливістьпрактикуватися в агентствах і організаціях і перебувати під наглядомдосвідчених практиків. Після закінчення основної студентської підготовки за тієюабо іншій дисципліні студенти можуть придбати аспірантської освіту запрофесії. Мета аспірантського освіти - підготувати людину до того,щоб він став незалежним практиком, досвідченим фахівцем. Аспірантськоїосвіта зазвичай триває 2 роки. Перший рік присвячується поглибленогонавчання теорії і практиці професій. Другий рік використовується дляспеціалізації в методах і їх апробації на практиці.

Деякі професіонали вибирають подальшу спеціалізацію. Єможливість підготувати докторський диплом з соціальної роботи. Длядокторської програми немає офіційних стандартів. Докторська навчанняготує людини з професійним досвідом до подальшої спеціалізації,надаючи більш широкі можливості для дослідницької діяльності ідля навчання в інших коледжах і університетах.