Медичне сортування, завдання, види

Медичне сортування– це розподіл постраждалих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-профілактичних та евакуаційних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації та прийнятим порядком евакуації.

Мета медичного сортування - забезпечити постраждалих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних та евакуаційних заходів.

Задання медичного сортування – визначити характер ураження, встановити черговість, місце надання постраждалим медичної допомоги та лікування, визначити порядок їх евакуації та медичний заклад куди треба евакуювати, а також черговість, вид транспорту для евакуації, положення постраждалого при евакуації (сидячи, лежачи).

Види:

1. Внутрішньопунктове сортування визначає порядок проходження потерпілого у середині лікувально-профілактичного закладу (пункту надання медичної допомоги) залежно:

-----від ступеня небезпеки ураженого для оточуючих,

-----від характеру і важкості ураження,

----для встановлення необхідності надання медичної допомоги, її черговості,

-----визначення функціонального підрозділу ЕМЕ де слід надати медичну допомогу.

2. Евакуаційно-транспортне сортування, що проводиться з метою розподілу уражених на однорідні групи:

---за черговістю евакуації (1-шу чи 2-гу черги);

----евакуаційним призначенням (пунктом спрямування).

---видами евакотранспорту (авіаційний, автомобільний санітарний, транспорт підвозу та ін.);

---положенням потерпілого (сидячи, лежачи);

---місцем в транспортному засобі;

Головні сортувальні ознаки:

- лікувальна;

- небезпечність для оточуючих;

- евакуаційна.

За лікувальною ознакою визначають ступінь потреби в медичній допомозі, черговість та місце її надання. За цією ознакою постраждалі поділяються на три групи:

- постраждалі, що потребують невідкладної медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації;

- постраждалі, що не потребують невідкладної медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації (допомога може бути відкладена);

- постраждалі з термінальними станами та з травмами, несумісними з життям (агонуючі).

За ознакою небезпечності для оточуючих постраждалі поділяються на три групи:

----ті, що потребують тимчасової ізоляції;

---- ті, що потребують спеціальної (санітарної) обробки;

---- ті, що потребують ізоляції та спеціальної (санітарної) обробки;

Евакуаційна ознака – це необхідність та черговість евакуації, вид транспорту, спосіб евакуації (лежачи, сидячи). За цією ознакою постраждалі також поділяються на три групи:

- ті, що потребують подальшої евакуації з урахуванням евакуаційного призначення, черговості, способу евакуації, виду транспорту;

- ті, що потребують залишення на даному етапі медичної евакуації;

- ті, що потребують повернення до місця розселення (проживання).

30. Медичне сортування, перший етап мед евакуації

В основі сортування на першому етапі медичної евакуації лежать три головні сортувальні ознаки:

- лікувальна;

- небезпечність для оточуючих;

- евакуаційна.

За лікувальною ознакою визначають ступінь потреби в медичній допомозі, черговість та місце її надання. За цією ознакою постраждалі поділяються на три групи:

- постраждалі, що потребують невідкладної медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації;

- постраждалі, що не потребують невідкладної медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації (допомога може бути відкладена);

- постраждалі з термінальними станами та з травмами, несумісними з життям (агонуючі).

За ознакою небезпечності для оточуючих постраждалі поділяються на три групи:

- ті, що потребують тимчасової ізоляції;

- ті, що потребують спеціальної (санітарної) обробки;

- ті, що потребують ізоляції та спеціальної (санітарної) обробки;

Евакуаційна ознака – це необхідність та черговість евакуації, вид транспорту, спосіб евакуації (лежачи, сидячи). За цією ознакою постраждалі також поділяються на три групи:

- ті, що потребують подальшої евакуації з урахуванням евакуаційного призначення, черговості, способу евакуації, виду транспорту;

- ті, що потребують залишення на даному етапі медичної евакуації;

- ті, що потребують повернення до місця розселення (проживання).

31. Медичне сортування – є основою для вирішення головної проблеми медицини катастроф: невідповідності між кількістю постраждалих, які вимагають негайної медичної допомоги і кількістю медичних працівників, які можуть її надати. Воно є основним засобом для визначення події як "масова" і дозволяє визначити пріоритети у черговості надання медичної допомоги відпо­відно до розвитку сучасної науки, проте не створює "черги". Принципи і технологія медичного сортування повинні бути простими, якісними і корисними й відомими усім учасникам рятувальних дій.

32. Мед забезпечення дитячого населення

При реалізації лікувально-евакуаційних заходів відносно дитячих контингентів необхідними є:

- завчасна підготовка медичного персоналу щодо надання допомоги дітям;

- при визначенні місця госпіталізації для уражених дітей – виділення ліжок у найближчих до осередку катастрофи лікувальних закладах;

- при проведенні евакуаційних заходів-використання найщадящих видів транспорту з обов’язковим супроводом медичних працівників (бажано лікарів);

- максимально можливе скорочення етапів медичної евакуації;

- максимально можливе залучення до надання медичної допомоги лікарів-педіатрів;

- надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги на базі дитячих лікувально-профілактичних закладів, або на перепрофільованих силами спеціалізованих педіатричних бригад постійної готовності другої черги ліжках інших лікувальних закладів;

- починаючи з першого етапу медичної евакуації, необхідно передбачити виділення 20-25% лікарняних ліжок для дітей, створювати умови для тимчасової їх госпіталізації, використовуючи медичне майно дитячих лікарень.

- виділення у середньому 10% лікарняних ліжок у структурі дитячих відділень для дітей віком до 1 року і по 30% ліжок – для дітей 1-3, 4-6 і 7-10 років;

- передбачати для розгортання дитячих палат 20% загального ліжкофонду у профільних лікувальних закладах.

33. Перша лікарська допомога

Перша лікарська допомога характеризується комплексом лікувально-профілактичних заходів, які виконуються лікарями на першому ЕМЕ, основною метою яких є усунення або ослаблення наслідків ушкоджень, що загрожують життю потерпілого, на профілактику можливих ускладнень і підготовку уражених до евакуації.

До заходів першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені належать:

Ÿ усунення недоліків першої та долікарської медичної допомоги;

Ÿ зміна пов’язки у разі забруднення рани радіоактивними речовинами;

Ÿ дегазація рани у разі забруднення її стійкими СДОР (БОР);

Ÿ введення знеболювальних засобів і проведення новокаїнових блокад у разі ушкодження середньої важкості тощо.

34. Види медичної допомоги госп етапу мед евакуації

До госпітальних видів медичної допомоги них належить кваліфікована та спеціалізована медична допомога, що надається потерпілим у ЛПЗ ДСМК територіального або державного рівня за межами осередку катастрофи.

Кваліфікована медична допомога надається кваліфікованими лікарями — хірургами, терапевтами й лікарями інших спеціальностей і являє собою комплекс хірургічних і терапевтичних заходів, основною метою яких є усунення наслідків ураження, насамперед таких, що загрожують життю, запобігання можливим ускладненням та боротьбу з тими, які вже розвинулися, а також планове лікування потерпілих до повного видужання.

Спеціалізована медична допомога надається відповідними фахівцями з використанням спеціального обладнання та апаратури у спеціалізованих закладах (відділеннях), основною метою якої є максимальне відновлення втрачених функцій органів та систем, лікування потерпілих до повного видужання, включаючи реабілітацію.

Кваліфікована та спеціалізована медична допомога тісно взаємопов’язані і між ними важко провести чітку межу. Вони передбачають максимальне використання досягнень медичної допомоги в практиці лікування потерпілих в екстремальних ситуаціях, їх виконанням завершується надання повного комплексу медичної допомоги потерпілим.

35. Санепідеміологічна обстановка, фактори

Санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення населення при виникненні НС — комплекс організаційних, соціально-економічних, санітарно-технічних, господарських, медичних та інших заходів, спрямованих на підтримку санітарного благополуччя населення, збереження здоров’я людей, попередження виникнення серед них інфекційних захворювань і їх обмеження та ліквідації при появі спалахів заразних хвороб.

Комплекс санітарно-гігієнічних заходів при виникненні НС — система санітарно-технічних, господарських, медичних та інших заходів, здійснення яких забезпечує підтримку санітарного благополуччя населення, нормальні умови його життєдіяльності, збереження здоров’я людей.

36. Санепідеміологічна обстановка, заходи

Комплекс санітарно-гігієнічних заходів при виникненні НС - система санітарно-технічних, господарських, медичних та інших заходів, здійснення яких забезпечує підтримку санітарного благополуччя населення, нормальні умови його життєдіяльності, збереження здоров’я людей. Основною метою санітарно-гігієнічних заходів при НС є збереження здоров’я та життя людини і попередження інфекційних захворювань

Санітарно-гігієнічні заходи в осередках катастроф спрямовані на запобігання виникненню та ліквідацію умов, які сприяють поширенню збудників інфекції, а також на нейтралізацію виявлених та можливих чинників передачі збудників.

При виникненні НС для всього населення, яке опинилося в екстремальній ситуації обов’язковою умовою строге виконання правил особистої та колективної гігієни. Якщо дотримання правил особистої гігієни залежить від кожної конкретної людини, то у виконанні норм і правил колективної гігієни бере участь як населення так і органи місцевої влади, зокрема ДСМК. Головним тут є:

— дотримання умов розміщення людей, які покинули свої постійні помешкання,

— організація їх харчування, водопостачання, лазнево-прального обслуговування,

— виключення впливу шкідливих факторів довкілля (зараження повітря, території, води, продуктів харчування СДОР, РР, БС, а також негативного впливу переохолодження та перегрівання організму).

В цьому відношенні ДСМК повинна дотримуватись наступних основних напрямків роботи:

♦ пропаганда в повсякденному житті гігієнічних знань, норм і правил поведінки людей;

♦ проведення гігієнічних досліджень (експертиз) води та продуктів харчування;

♦ контроль над усіма об’єктами, що мають гігієнічне значення, як зруйновані та пошкоджені в осередку катастрофи, так і ті, що продовжують функціонувати, до яких належать:

----системи водопостачання та каналізації;

----об’єкти харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі;

---підприємства комунально-побутового обслуговування;

---дитячі дошкільні та шкільні заклади;

---пошкоджений і непошкоджений житловий фонд;

---місця скупчення людей (кінотеатри, театри, клуби, танцювальні майданчики тощо);

---транспорт;

---лікувально-профілактичні заклади, до яких госпіталізуються потерпілі із осередку катастрофи;

---місця тимчасового розселення евакуйованого населення;

---місця розселення рятувальників та будівельників, які прибули до району катастрофи;

промислові об’єкти, що можуть потенційно стати джерелами вторинного ураження (СДОР, РР тощо).

37. Санепідеміологічна обстановка, протиепідем заходи

Комплекс протиепідемічних заходів при виникненні НС — система заходів, спрямованих на попередження виникнення інфекційних захворювань серед людей і їх локалізації та ліквідації у випадку появи серед населення.

Протиепідемічні заходи — це науково обґрунтовані рекомендації, виконання яких дозволяє попереджувати інфекційні захворювання серед окремих груп населення, ліквідовувати чи істотно зменшувати інфекційну захворюваність.

Проведення протиепідемічних заходів базується на наступних основних принципах:

• встановлення виду збудника захворювання і механізму передачі інфекції;

• своєчасна, достовірна і безперервна оцінка епідемічної обстановки в районі НС;

• вибір і проведення необхідних протиепідемічних заходів і оцінка їх ефективності

При встановленні виду збудника і механізму передачі інфекції необхідно пам’ятати, що джерелом є заражений організм людини чи тварини.

Це дозволяє запланувати і цілеспрямовано виконувати необхідні в даній ситуації протиепідемічні заходи. Основними серед них є:

----екстрена ізоляція інфекційного хворого;

----обмеження контактування людей один з одним;

-----дезінфекційні, дезинсекційні, дератизаційні заходи;

---екстрена неспецифічна профілактика;

----санітарна обробка та інші.

38. Оцінка санепідем обстановки, критерії

Благополучний санітарно-епідеміологічний стан: інфекційні захворювання серед населення відсутні або спостерігаються поодинокі випадки захворювань, не пов’язані між собою. Санітарний стан району катастрофи задовільний.

Нестійкий санітарно-епідеміологічний стан: серед населення виникають окремі інфекційні захворювання, що не реєструвалися раніше, або виникли групові захворювання, які не мають тенденції до подальшого поширення (тобто без ознак епідемії).

Неблагополучний санітарно-епідеміологічний стан: виникають групові інфекційні захворювання з тенденцією до подальшого поширення серед населення, або спостерігаються поодинокі випадки захворювання на ОНІ (чума, холера, тощо).

Надзвичайний санітарно-епідеміологічний стан: виникає епідемія або реєструються групові захворювання на ОНІ.

39. Карантин

Карантин – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, правових, адміністративних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів спрямованих на попередження виносу збудника інфекції за межі епідемічного осередку і підвищення ефективності заходів для його локалізації та ліквідації.

Карантин запроваджується органами виконавчої влади за поданням органів охорони здоров’я.

Запровадження карантину передбачає:

- введення комендантської служби;

- озброєну охорону осередку та заборону в’їзду і виїзду з нього без спеціального дозволу;

- заборону вивозу будь якого майна без попередньої дезінфекції;

- закриття дитячих дошкільних установ, шкіл, кінотеатрів, бібліотек, навчальних закладів тощо;

- заборона проведення масових заходів, максимальне обмеження контакту між людьми;

- проведення санітарної обробки, дезінфекції одягу і взуття;

- проведення заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації;

- проведення активного медичного огляду населення, виявлення, ізоляція і лікування інфекційних хворих;

- на в’їзді та виїзді із зони карантину розгортаються контрольно-пропускні (КПП) та санітарно – контрольні пункти (СКП);

- проведення санітарно-освітньої роботи.

Режим карантину скасовується через термін, що дорівнює максимальному інкубаційному періоду інфекційного захворювання з моменту виявлення і госпіталізації останнього хворого і проведення заключної дезінфекції.

41. НПК, склад, завдання

НПК створює штаб з ліквідації осередку бактеріологічного зараження. До його складу переважно входять начальники відповідних служб, а також консультанти-спеціалісти з даної інфекції з числа співробітників санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичних і наукових установ.

Завдання:

---затвердження плану ліквідації осередку;

---визначення термінів впровадження і зняття обмежувальних і режимних заходів;

---надання адміністративної, консультативної і методичної допомоги службам;

---заслуховування звіту відповідальних осіб про стан роботи з ліквідації осередку;

---коригування плану ліквідації осередку залежно від обстановки, що склалася.

40. Обсервація

Обсервація - це комплекс ізоляційно-обмежувальних, протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та адміністративних заходів медичного спостереження за ізольованими здоровими людьми, які мали контакт з інфекційними хворими, або тими, які покидають зону карантину.

Введення режиму обсервації передбачає:

- обмежене пересування населення в зоні обсервації,

- контроль за харчуванням та водопостачанням,

- медичне спостереження за населенням та негайну ізоляцію підозрілих або хворих,

- проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних та інших робіт.

З метою раннього і активного виявлення інфекційних хворих медичні працівники організують щоденні відвідування населення в зоні обсервації з обов’язковим вимірюванням температури тіла.

Зняття обмежувальних дій здійснюється після закінчення терміну інкубаційного періоду певного захворювання, який рахується з моменту ізоляції останнього хворого та проведення заключної дезінфекції в осередку захворювання.

43. УІАС НС. Підрозділи

Для інформаційно-аналітичного забезпечення процесів підготовки, прийняття та контролю виконання рішень з питань запобігання виникненню та ліквідації медико-санітарних наслідків силами і засобами Державної служби медицини катастроф МОЗ України передбачене створення своєї функціональної інформаційно-аналітичної системи.

Основні призначення (завдання) УІАС НС

§ забезпечувати КМ України та інші органи виконавчої влади достовірною інформацією, що пов'язана з екологічною безпекою, факторами ризику виникнення надзвичайних ситуацій, а при виникненні надзвичайної ситуації — про її наслідки, хід робіт із ліквідації її наслідків;

§ накопичення інформації у відповідних базах даних;

§ забезпечення оперативного доступу до цих баз даних визначеному колу користувачів інформації;

§ забезпечення сумісності інформації на основі використання єдиного принципу побудови баз даних, єдиних сертифікованої картографічної інформації, класифікаторів і стандартів;

§ забезпечення проведення наукового прогнозування можливого виникнення надзвичайної ситуації та її медико-санітарних наслідків;

§ забезпечення інформаційної взаємодії та координації роботи органів виконавчої влади щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків.

Структурною схемою функціональної підсистеми в межах УІАС НС передбачено чотири рівні вузлів інформаційно-аналітичної системи.

Iрівень, загальнодержавний (рівень МОЗ України) включає один основний вузол, який згідно з Наказом МОЗ України № 189 від 03.08.2000 p. розгорнутий на базі Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф.

IIрівень, територіальний (рівень територіальних органів управління охорони здоров'я). Основні вузли цього рівня — управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій — розгорнуті на базі територіальних центрів екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. III рівень, місцевий (рівень органів управління охорони здоров'я районів та міст обласного підпорядкування) — вузли районних (міських) територіальних медичних об'єднань та міських органів управління охорони здоров'я, держадміністрацій міст обласного підпорядкування.

IV рівень, об’єктовий становлять усі заклади охорони здоров'я: станції швидкої медичної допомоги, поліклініки, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, районні та міські санепідемстанції тощо, які відповідно до своїх положень (статутів) беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій чи до яких за медичною допомогою звернувся постраждалий внаслідок надзвичайної ситуації.

44, 45 Схема передачі інформації

Джерела передачі інформації

-БШМД, яку викликали до постраждалого (хворого) у зоні НС;

-постраждалі унаслідок НС, що самі звернулися за медичною допомогою в заклад ОЗ або яких доставили до нього;

-свідки НС, що опинилися на місці події та звернулися до закладів ОЗ з інформацією про потерпілих та про необхідність надати їм меддопомогу;

-керівники, чергові служб, працівники медико-санітарної частини по­тенційно небезпечних об'єктів у разі виникнення (загрози виникнення) НС на об'єкті;

- чергова служба чи керівництво держадміністрації або органів самовря­дування;

- засоби масової інформації (місцеве радіо, телебачення тощо).

46. Планування мед забезпечення за умов НС

Під час організації захисту населення в НС необхідно керуватися такими принципами, як:

1. Завчасна підготовка та здійснення захисних заходів.

Цей принцип передбачає завчасне придбання, нагромадження та підтримування в постійній готовності засобів захисту, підготовку формувань та їх оснащення, навчання населення способів захисту та самозахисту, дій у надзвичайних ситуаціях, надання само- та взаємодопомоги.

2. Диференційний підхід до визначення характеру, обсягу та термінів проведення захисних заходів.

Визначається залежно від конкретних умов (ймовірність землетрусів, повеней, наявність хімічно-, пожежо- і вибухонебезпечних об’єктів тощо).

3. Комплексність проведення захисних заходів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Перевага повинна надаватися розумному поєднанню таких заходів захисту, які найповніше будуть відповідати обставинам, що склалися.

Основними способами захисту населення є:

---використання засобів індивідуального та медичного захисту;

----укриття населення у захисних спорудах;

----евакуація та тимчасове переселення населення під час природних катастроф, аварій на АЕС, ХНО тощо.