Основні теоретично-розрахункові положення теми. Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин пов’язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин пов’язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами та ін.

Основні завдання фінансової діяльності підприємства полягають в наступному:

- вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;

- вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання;

- збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства у часі;

- забезпечення своєчасності розрахунків;

- підтримання необхідної ліквідності.

Ці завдання виконуються через складання фінансових планів (бюджетів) підприємства.

Фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє в залежності від джерел коштів.

Якщо фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми, грошові кошти, одержані від продажу майна), то воно називаються внутрішнім.

Якщо джерелом фінансування є кошти, не прив’язані з діяльністю підприємства (кредити, державні субсидії, акції, внески до статутного фонду), то таке фінансування є зовнішнім.

Важливою формою фінансування є кредит, тобто надання грошових сум в борг на певний час за відповідну плату. За рахунок кредитів розширюються фінансові можливості підприємства, але водночас виникає ризик, пов’язаний з необхідністю повернення боргів і сплати процентів за кредит. Тому підприємству слід підтримувати оптимальне співвідношення між власним і стороннім капіталом (кредитами). Зменшення питомої ваги стороннього капіталу у його загальній структурі погіршує фінансові можливості підприємства, призводить до зниження прибутковості, але надмірна заборгованість загрожує втратою довіри інвесторів через неспроможність сплатити надто великі борги.

В період інфляції, коли її рівень вищий за кредитну процентну ставку, кредит є вигідним і співвідношення між власним капіталом і кредитами повинно зміщуватись в сторону останнього.

Крім кредитів, у вигляді надання грошових сум, може використовуватись майновий кредит, тобто передача в борг матеріальних цінностей, нерухомості.

За часовими інтервалами розрізняють кредити короткострокові (терміном до одного року) і довгострокові (терміном понад один рік).

Важливою формою фінансування підприємства є випуск цінних паперів - акцій та облігацій.

Акція - це цінний папір, який засвідчує право його власника на частку майна і прибутку акціонерного товариства. Випуск і реалізація акцій дає можливість підприємству мобілізувати для цілей інвестування значні суми капіталу.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, простими та привілейованими.

Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрації акцій, куди вносяться відомості про кожну іменну акцію, власника її, час придбання акції, кількість таких акцій у кожного акціонера. Стосовно акцій на пред’явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Прості акції дають право участі в управлінні акціонерним товариством, але не гарантують певного рівня дивідендів.

Привілейовані акції забезпечують власникові одержання фінансових дивідендів, а також пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі йото ліквідації. Проте власники зазначених акцій не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства (або іншу законодавчо обмежену частку).

Облігація - кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової суми і зобов’язання повернути номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого проценту. Виручка від продажу облігацій не належить до власного капіталу підприємства.

Питання, які саме цінні папери випускати, вирішується з врахуванням конкретних умов функціонування підприємства, а також ситуації на ринку цінних паперів.

При розподілі прибутку підприємства спочатку проводяться розрахунки з власниками облігацій, потім - привілейованих акцій і на кінець виплачуються дивіденди на прості акції. В окремих випадках дивіденди виплачуються не грошовими сумами, а додатковою кількістю акцій. Таку форму розрахунків з акціонерами застосовують підприємства, які швидко розвиваються за рахунок інвестування значної частини прибутків. Це є вигідним для підприємства, оскільки воно акумулює додаткові кошти для інвестування, а також для акціонерів, які додатково нагромаджують акції з високим ринковим курсом.

Цінні папери, що випускаються підприємством, постійно знаходяться в обігу, продаються і купуються за ринковим курсом.

Курс акцій (К_а) залежить від становища підприємства на ринку, фінансової стабільності, рентабельності, величини дивідендів, перспектив розвитку тощо:

 

де Д_a - величина дивіденду на одну акцію;

R - ставка дисконту (рівень позичкового проценту), %.

Ставка дисконту може бути різною для простих і привілейованих акцій.

Курс облігацій (К_обл) визначається із врахуванням обмеження величини доходу, одержуваного її власником, у часі і наступного відшкодування номінальної вартості облігації:

 

де Т - період часу до моменту погашення облігацій, років;

Д_обл - річний дохід від облігації, грн;

В_обл - номінальна вартість облігації, грн.

Спеціальними формами довгострокового кредитування є оренда і лізинг.

Оренда - засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння і користування майном, яке необхідне орендару для здійснення господарської або іншої діяльності. В оренду можуть бути передані:

· земля, інші природні ресурси;

· підприємства в цілому, їх структурні підрозділи;

· окремі будівлі, обладнання, транспортні засоби;

· інші матеріальні цінності.

Формою розрахунку між суб’єктами оренди є орендна плата - регулярні платежі орендодавцю за здане в оренду майно, яке використовується протягом терміну оренди. Розміри цих платежів і порядок їх внесення фіксуються в договорі оренди.

Орендна плата включає в себе амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна, орендний процент (частина прибутку, недоодержана через неможливість використання власником орендованого майна), який встановлюється, як правило, на рівні, не нижчому, ніж банківський процент.

Найсуттєвішими перевагами оренди в порівнянні із придбанням певних об’єктів є те, що вона не вимагає від орендаря значних початкових інвестицій на купівлю об’єктів, а також той факт, що ризик за техніко-економічне старіння орендованого майна (найчастіше устаткування) несе орендодавець. Разом з тим оренда обмежує підприємницьку діяльність орендаря, оскільки він не є власником орендованого майна. Доцільність оренди вимагає ретельного вивчення і обґрунтування у кожному конкретному випадку.

Лізинг - оренда майна у кредитора, який придбав його з метою здачі в оренду. Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг. Оперативний лізинг передбачає надання орендарю права користування матеріальними цінностями орендодавця на термін їх повної амортизації з обов’язковим збереженням права власності орендодавця на орендоване майно та його обов’язкове повернення. Фінансовий лізинг передбачає придбання орендодавцем майна на замовлення орендаря і передача його орендарю в користування на термін, не менший, ніж термін повної амортизації, з обов’язковою наступною передачею права власності на майно орендарю.

Амортизаційні відрахування в. разі оперативного лізингу нараховуються орендодавцем, а в разі фінансового лізингу - орендарем і використовуються ними на повне відновлення наданих в оренду основних фондів.

Фінансовий план (бюджет) підприємства є підсумковим і одним з важливіших розділів бізнес-плану. Він включає:

· прогнозні дані щодо обсягів реалізації продукції (обчислюються на основі прогнозів продажу і використовуються для розрахунку потреби в обладнанні, чисельності працівників і т.д.);

· баланс грошових надходжень і витрат (документ, на основі якого визначається сума коштів, необхідна для реалізації підприємницького проекту в часовому розрізі; є засобом перевірки синхронності надходжень і витрат коштів);

· таблицю доходів і витрат (характеризує формування прибутку підприємства в часі);

· баланс активів и пасивів підприємства (дає змогу оцінити, які суми вкладені в активи і за рахунок яких пасивів підприємець фінансуватиме створення цих активів);

· визначення точки беззбитковості (точка беззбитковості показує ту величину обсягу випуску продукції, при якій досягається самоокупність виробництва, при дальшому нарощуванні обсягів випуску підприємство одержуватиме прибутки).

Головним елементом фінансового плану є баланс, тобто деталізована репрезентація фінансового стану підприємства на конкретний момент часу.

Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі балансу відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу: засоби і предмети праці, грошові кошти, інші активи. Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу.

Активи включають фізичне, грошове, і нематеріальне майно, яке поділяється за ступенем мобільності, тобто легкості переходу з матеріально-речової форми в готівкову, на:

1) фіксовані активи (майно, створене за рахунок довгострокових інвестицій: основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові інвестиції в цінні папери, статутні фонди інших підприємств тощо);

2) поточні активи (включають мобільні елементи майна з коротким терміном обігу (до одного року): оборотні кошти підприємства цінні папери, що швидко реалізуються).

Пасиви розшифровують джерела формування активів і характеризують фінансову структуру підприємства з точки зору співвідношення між власним капіталом і позичковими коштами. Тому пасиви балансу поділяють на дві групи:

1) власний капітал (статутний фонд, нерозподілений прибуток підприємства, інші джерела);

2) боргові зобов’язання, які в свою чергу, поділяються на:

· довгострокові пасиви, що характеризують борги фірми у вигляді довгострокових кредитів банків, позик інших організацій, які погашаються не раніше, ніж через рік від моменту складання балансу;

· короткострокові пасиви, до складу яких входять короткострокові позики банків, кредиторська заборгованість постачальникам, заборгованість по оплаті праці, сплаті податків, відрахуваннях на соціальні заходи, виплаті дивідендів тощо.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе значення для оцінки фінансового стану підприємства.

Показники фінансового стану підприємства можуть бути досить різноманітними, але всі вони поділені на такі групи:

· показники ліквідності;

· показники платоспроможності;

· показники прибутковості;

· показники ефективності використання активів.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.,

Коефіцієнт загальної ліквідності (К_л.заг) ( коефіцієнт покриття ) - це відношення поточних активів (А_пот) до поточних зобов’язань (З_пот):

 

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

При К_л.заг < 2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик.

При К_л.заг > З може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1.2 до 2.5.

Коефіцієнт термінової ліквідності (К_л.терм) - це відношення активів високої ліквідності (А_лік)до поточних зобов’язань:

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_л.абс) характеризується відношенням грошових засобів та короткострокових цінних паперів (Г, Ц_п) до поточних зобов’язань:

 

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2- 0,25

 

Показники платоспроможності. Платоспроможність підприємства - це здатність виконувати свої коротко - та довгострокові зобов’язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності (К_п/с) обчислюється:

 

де Кап. вл - власний капітал, грн;

З_заг - загальні зобов’язання підприємства (зобов’язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов’язання), грн.

Коефіцієнт заборгованості (К_заборг) визначається:

 

де З_зовн - зовнішні зобов’язання підприємства, грн.

Нормальним вважається значення показника 0,5.

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного валового доходу.

Прибутковість інвестицій у фірму ( П_і) можна визначити як відношення прибутку після сплати податків (П_р) до загальної суми інвестицій (І):

 

Чим вищим є прибуток на інвестований капітал, тим краще працює підприємство. Рівень прибутковості інвестицій має бути не меншим, ніж доходність альтернативних капіталовкладень з відповідним ступенем ризику (придбання цінних паперів тощо).

Крім того, обчислюється:

· коефіцієнт прибутковості власного капіталу (П_кап.вл):

 

де П_р.чист - чистий прибуток підприємства, грн;

· коефіцієнт прибутковості активів (П_акт);

 

де А_заг - загальна сума активів підприємства, грн.

Якщо останній коефіцієнт є меншим за процентну ставку по довгострокових кредитах, то фінансовий стан підприємства є незадовільним.

Показниками прибутковості є також рентабельність продукції, рентабельність окремих видів продукції, рентабельність виробничих фондів, про які згадувалось вище.

Показники ефективності використання активів характеризують оборотність фіксованих активів (фондовіддача), оборотність всіх активів, оборотність матеріальних ресурсів.

Оборотність основних засобів (О_оз) обчислюється як співвідношення між обсягом реалізації (В_реал) та фіксованими і нематеріальними активами (А_фікс):

 

Цей показник показує, скільки грошових одиниць продукції реалізовано на одну грошову одиницю основних засобів (фондовіддачу).

Оборотність активів (О_а) обчислюється:

 

Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основні і оборотні фонди підприємства.

Приклади

Приклад 1.

Визначте і проаналізуйте рівень прибутковості фірми, якщо загальний обсяг інвестицій у фірму склав 3,6 млн.грн; прибуток від реалізації - 850 тис.грн, позареалізаційний прибуток - 240 тис.грн. Сума податків становила 320 тис.грн. Процент за державними облігаціями - 11%, а процентна ставка за довгостроковими кредитами - 16%; середньогалузевий рівень прибутковості складає 20,4%. Сума активів фірми за балансом становить 4,5 млн.грн.

Розв'язування.

За даними задачі можемо обчислити прибутковість інвестицій у фірму та прибутковість активів.

Рівень прибутковості інвестицій є досить високим. Порівняння прибутковості даних інвестицій з їх доходністю при альтернативному використанні капіталу (наприклад, купівля державних облігацій, які дають 11% прибутковості) свідчить на користь інвестування у фірму.

Якщо прирівняти рівень прибутковості з аналогічними показниками по галузі (20,4 %), то можна стверджувати, що прибутковість вкладень в дану фірму на 0,9% (21,3-20,4) є вищою, ніж в середньому по галузі.

 

Розрахований коефіцієнт прибутковості активів фірми є на 1,1 % (17,1-16,0) вищим, ніж процентна ставка по довгострокових кредитах. Фінансовий стан фірми є задовільним.

Приклад 2.

За даними балансу фірми (таблиця 140) обчислити показники оцінки її фінансового стану.

Таблиця 140

Баланс фірми станом на 1 січня 1998 року (тис.грн)

Актив	Сума	Пасив	Сума
Фіксовані активи		Власний капітал
в тому числі:
1. Основні фонди		1.Статутний фонд
2. Нематеріальні активи		2. Нерозподілений прибуток
3. Інше майно		З. Амортизаційні відрахування
Поточні активи в тому числі:		Залучені кошти
Довгострокові кредити
1. Гроші на рахунку
2. Гроші в касі		2. Облігації
3. Цінні папери		3. Коротк. кредиторська заборгованість
4. Дебіторська заборгованість		4. Інша коротко- строкова заборгованість
5. Готова продукція
6. Виробничі запаси
7. Незавершене виробництво
Всього активів		Всього пасивів

Розв’язування.

За наведеними в балансі даними ми можемо обчислити показники ліквідності і платоспроможності.

Коефіцієнт загальної ліквідності:

 

Дане співвідношення між поточними активами і поточними зобов’язаннями фірми вважається нормальним.

Коефіцієнт термінової ліквідності:

 

До високоліквідних активів ми відносимо грошові кошти, цінні папери і дебіторську заборгованість. Тоді:

 

Такий коефіцієнт означає, що на підприємстві короткострокові зобов’язання забезпечені і борги можуть бути швидко сплачені.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

 

Значення цього коефіцієнта є дуже добрим, оскільки він вважається достатнім, якщо перевищує 0,2.

Коефіцієнт платоспроможності:

 

Цей показник з дуже доброї сторони характеризує фінансовий стан фірми, оскільки він показує, що в структурі фінансування «левова частка» належить власному капіталу. Він співвідноситься із залученими коштами у пропорції майже 2:1.

Коефіцієнт заборгованості:

 

До зовнішніх зобов’язань належить (за балансом) довгострокові кредити, облігації, короткострокова кредиторська заборгованість.

Тоді,

Цей коефіцієнт також є в межах норми.

Задачі для розв’язку

Задача 301. Акціонерне товариство прийняло рішення про випуск акцій на суму 1 млн.грн в обсязі 20 тис. акцій. Встановлений розмір дивідендів на акції 10%. Рівень позичкового проценту 12%. Обчислити ринковий курс акції і суму виплачених акціонерам дивідендів.

Задача 302. Номінальна вартість акції 100 грн. Рівень позичкового проценту 10%. На кожну просту акцію акціонери отримують 22 грн. дивідендів. Визначити, на скільки відсотків ринкова вартість акції відрізняється від номінальної.

Задача 303. Підприємство реалізувало серед своїх працівників облігації, номінальною вартістю 100 грн. Термін погашення облігацій 206

має наступити через 6 років. Кожному власнику гарантований річний дохід від облігації в сумі 8% її номінальної вартості. Ставка дисконту 6%. Встановити ринковий курс реалізованих облігацій.

Задача 304. На 31.12.1997 року фірма мала на розрахунковому рахунку 37 тис.грн. Вартість грошових коштів в касі 3,5 тис.грн. Вартість основних фондів становила 405 тис.грн, в тому числі зараховано амортизації на суму 2,37 тис.грн. Нематеріальні активи оцінювались у 10,5 тис.грн. Вартість виробничих запасів 15 тис.грн., а готової продукції - 6,5 тис.грн. Дебіторська заборгованість складала 2,0 тис.грн, а кредиторська 17,6 тис.грн. Заборгованість акціонерам по виплаті дивідендів 1,2 тис.грн. Внески власників фірми - 365 тис.грн, а сума нерозподіленого прибутку - 89,83 тис.грн. Скласти баланс фірми на кінець 1997 року.

Задача 305. В таблиці 141 представлено баланс фірми на 1.01.1998 року. За даними балансу обчисліть показники оцінки фінансового стану фірми.

Таблиця 141

Актив	Сума	Пасив	Сума
1. Основні фонди	220,0	Внески власників Нерозподілений прибуток	194,0
2. Нематеріальні активи	10,0	фірми	70,0
3. Інше майно	3,2	З.Амортизаційні суми	3,4
4.Грошові кошти на рахунку і в касі	25,5	4.Довгострокова кредиторська заборгованість	17,5
5. Цінні папери	17,2	5.Облігації	4,6
б. Дебіторська заборгованість	3,4	6.Заборгованість працівникам по заробітній платі	4,0
7. Виробничі запаси	8,5
8. Виплати майбутніх періодів	1,0
9. Готова продукція	4,7
Всього активів	293,5	Всього пасивів	293,5

 

Задача 306. Використовуючи дані задачі 305, обчисліть показники прибутковості по фірмі, якщо прибуток від реалізації продукції становив 28,7 тис.грн, від іншої реалізації 2,6 тис.грн. Прибуток оподатковується за ставкою 30 %. Процент за державними облігаціями - 7%, процентна ставка за довгостроковими кредитами - 10%.

Задача 307. Обсяг реалізації продукції за 1997 рік по фірмі становив 284 тис.грн. Обчисліть показники ефективності використання активів фірми, використовуючи дані балансу, наведеного в таблиці 141.

Задача 308. Проаналізуйте рівень прибутковості фірми, якщо загальний обсяг інвестицій у фірму склав 1,2 млн.грн; сума одержаного за рік прибутку 320 тис.грн, в тому числі зараховано податку в сумі 90 тис.грн. Сума активів фірми 1,65 млн.грн. Процент за державними облігаціями - 10%, а процентна ставка за довгостроковими кредитами - 20%.