Тема 4. Фізичні основи радіобіології 10 страница

Це забезпечують насамперед такими заходами:

1. підвищенням загальної культури ведення сільськогосподарського вироб­ництва;

2. перепрофілюванням напрямів сільського господарства;

3. проведенням меліоративних робіт.

Якщо впровадження цих заходів не забезпечує виробництва продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним нормативам, ведення сільськогосподар­ського виробництва на цій території припиняється.

Відмінності у концентрації радіонуклідів в окремих видах сільськогоспо­дарської продукції, отриманих на площах з однаковим рівнем радіоактивного забруднення, дають змогу змінювати напрями виробництва. Обсяг перепрофілювання виробництва треба визначати як за радіологічними параметрами, так і за економічною доцільністю. В останньому випадку керуються концеп­цією «ризик-користь» або «користь-шкода».

Особливо велику увагу слід приділяти виробництву критичних сільсь­когосподарських продуктів, споживання яких формує основну частину дози внутрішнього опромінення (насамперед це стосується молока і м'яса).

Виведені із сільськогосподарського обороту угіддя можна заліснити. Це дасть змогу у майбутньому використати деревину, а також обмежити міг­рацію радіонуклідів із забруднених зон.

До раціонального мінімуму має бути зведене вивезення сільськогоспо­дарської продукції за межі забрудненої зони.

Загалом, важливою умовою успішної організації ведення сільськогоспо­дарського виробництва на забруднених радіонуклідами територіях і реалізації заходів, що зменшують нагромадження радіоактивних речовин в продукції, є забезпеченість сільськогосподарських підприємств і установ висококвалі­фікованими радіологами.

7.2. Зниження надходження радіонуклідів у продукцію сільського господарства

Запобігання надходженню радіоактивних речовин у сільськогосподар­ські рослини та організми тварин і розробка шляхів їх виведення з організму тварин є одним з головних завдань сільськогосподарської радіоекології. Ці заходи є найважливішою складовою протипроменевого захисту рослин, тва­рин і людини. Розв'язання цієї проблеми починається з комплексу заходів щодо зниження надходження радіоактивних речовин у сільськогосподарські рослини.

7.2.1. Засоби зниження надходження радіонуклідів у сільськогосподарські рослини

Залежно від властивостей ґрунту і ступеня його забруднення радіоак­тивними речовинами, а також виду сільськогосподарських культур, шляхів використання врожаю та інших умов застосовують різні засоби, які можуть забезпечити зменшення радіоактивності продуктів рослинництва. За однією класифікацією вони поділяються на дві групи:

1) загальновживані у сільсь­кому господарстві;

2) спеціальні.

За іншою класифікацією розрізняють засоби механічні, агротехнічні, хімічні, агрохімічні та біологічні. Такий поділ їх звичайно умовний, оскільки на практиці важко визначити межу між механічними та агротехнічними засобами, хімічними й агрохімічними, агротехнічними та біологічними то­що. Крім того, при організації та проведенні заходів щодо запобігання над­ходженню радіоактивних речовин у рослини, як правило, доводиться мати справу з комплексом засобів, які технологічно тісно пов'язані між собою. Тому доцільно визначити п'ять головних комплексних систем зниження над­ходження радіоактивних речовин у рослини:

1) обробіток ґрунту;

2) застосу­вання хімічних меліорантів і добрив;

3) зміна структури сівозміни;

4) управ­ління режимом зрошення;

5) внесення спеціальних речовин і сполук.

Обробіток ґрунту. На окультурених ґрунтах радіоактивні речовини нагромаджуються здебільшого в орному шарі. Тому ефективним заходом у перші дні і тижні після аварії було загортання забрудненого шару ґрунту плантажним плугом на глибину 40-50 см з наступним окультурюванням ви­вернутого підорного шару. Це зумовило зниження нагромадження рослина­ми радіоактивних продуктів поділу у 5-10 разів і забезпечує зниження рівня зовнішнього випромінення в 10 разів і більше. Ефективність такої оранки ви­ща на важких ґрунтах, для рослин з мичкуватою кореневою системою, при поливі дощуванням. Тому такий обробіток ґрунту рекомендовано переважно для зон з достатньою вологістю і для регіонів, де застосовується зрошення.

При глибокій оранці можна очікувати істотного зниження родючості ґрунтів. Однак, при внесенні достатньої кількості органічних та мінеральних добрив компенсується природна родючість зораного шару і врожай сільсько­господарських культур у сівозміні може не знижуватись.

Дуже ефективним є корінне поліпшення луків. Сіно зернових і зернобо­бових культур після такого обробітку в середньому містить ⁹⁰Sr у 1,5-5 разів менше, а ^І37Сs — в 10-15 відповідно.

Оскільки в перші тижні, а при сухій погоді протягом багатьох місяців радіоактивні опади розподіляються лише на поверхні ґрунту або в шарі тов­щиною не більше кількох сантиметрів, рекомендують його знімати. Для цьо­го використовують дорожньо-збиральну, дорожньо-будівельну або спеціаль­но сконструйовану техніку — бульдозери, грейдери, скрепери.

При видаленні поверхневого шару ґрунту (5 см) доводиться вивозити до 500 м³ ґрунту з 1 га. А якщо ґрунти пухкі, — то й більше в 2-3 рази. Таку кількість ґрунту важко не тільки знімати, а й захоронювати. Тому цей захід можна рекомендувати тоді, коли вміст радіоактивних речовин набагато перевищує допустимі рівні, або обробіток ґрунту звичайними сільськогоспо­дарськими знаряддями малоефективний.

При порівняно невисоких рівнях забрудненості ґрунтів достатньо їх перео­рати відвальними плугами на звичайну глибину. Змішування забрудненого поверхневого шару ґрунту з більш глибокими пластами зменшує поширення ра­діоактивних речовин вітром та надходження їх у рослини у 2-4 рази. При дуже високих рівнях забруднення рекомендується глибоке (до 0,5-1 м) засипання по­верхневого радіоактивного шару чистим фунтом або сумішкою його з соломою та соломи з глиною. Але такі заходи важко провести на великих територіях.

Застосування хімічних меліорантів і добрив. Роль мінеральних та ор­ганічних добрив, як постачальників головних поживних речовин в умовах радіоактивного забруднення не змінюється. Розглянемо вплив деяких основ­них агрохімічних заходів на надходження радіоактивних речовин у сільсько­господарські рослини.

Вапнування. Радіоактивні речовини іноді надходять у навколишнє сере­довище у вигляді нерозчинних і важкорозчинних частинок. Проте з часом при контакті з киснем повітря і водою вони переходять у розчинні форми. Цьому особливо сприяє кисла реакція середовища. З кислих фунтів у росли­ни надходить більше ⁹⁰Sr й ^І37Сs, ніж із слабкокислих або нейтральних. Тому вапнування кислих фунтів, крім поліпшення умов росту рослин, знижує над­ходження радіоактивних речовин з фунту.

Основним компонентом вапняних матеріалів є кальцій — хімічний ана­лог стронцію. Внаслідок антагонізму між ними надходження в рослини ⁹⁰Sr зменшується більшою мірою, ніж ^І37Сs.

Вапнування застосовують на підзолистих, дерново-підзолистих та кис­лих торфових фунтах, іноді — на сірих лісових та червоноземах.

На лужних фунтах для збагачення їх на кальцій проводять гіпсування, а на нейтральних вносять вапняні матеріали й гіпс.

Отже, вапнування кислих забруднених фунтів слід вважати одним з головних заходів, що обмежують процес переходу радіоізотопів у рослини.

Воно дає змогу зменшувати вміст стронцію в картоплі й коренеплодах у 10- 20 разів, у сіні бобових — у 6- 8 разів, у соломі злаків — у 3-4, у зерні — у 2-4 рази, в овочах — у 5-7, у ягодах — у 4-6 разів.

З метою зменшення кількості нагромадження врожаєм рослин ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs можна вносити не тільки вапно, а й інші вапняні матеріали природного і промислового походження: вапняки, доломіт, мергель, сланцевий та торф'я­ний попіл, дефекаційне багно, відходи целюлозно-паперових комбінатів, металургійні, або доменні, шлаки.

Калійні добрива. Надходження ^І37Сs в рослини та нагромадження його в урожаї значно залежить від вмісту у навколишньому середовищі і в росли­нах його хімічного аналогу — калію. Внесення калійних добрив є одним з головних заходів зменшення вмісту ^І37Сs в продукції рослинництва у 3-6 разів. Це пояснюють антагонізмом іонів калію та цезію під час їх надходження в рослини.

Рівень калійного живлення рослин істотно впливає на нагромадження ^І37Сs у надземних органах і при надходженні його через листя. При внесенні калійних добрив у грунт і при обприскуванні ними листя вміст ¹³⁷Сs у вегета­тивних органах рослин значно зменшується. Зменшується надходження ^І37Сs через коріння і листя при позакореневому підживленні рослин калієм. Рослини-калієфіли поглинають ¹³⁷Сs у більших кількостях, ніж звичайні види.

Фосфорні добрива. Солі фосфорних кислот можуть утворювати із стро­нцієм нерозчинні сполуки. Тому при внесенні у грунт фосфорних добрив може значно знизитись перехід ⁹⁰Sr з ґрунту у рослини. Найефективнішими з них є добрива, які містять фосфати кальцію і калію. Внесення у грунт тризаміщеного фосфату калію у кілька разів зменшує вміст у рослинах як ⁹⁰Sr, так і ¹³⁷Сs. Фосфати амонію, натрію, магнію впливають здебільшого тільки на вміст¹³⁷Сs.

Фосфорні добрива в формі суперфосфату можуть посилювати нагро­мадження ^І37Сs у рослинах. Азотно-фосфорне добриво підсилювало його надходження на всіх типах ґрунтів. Найінтенсивніше збільшення (у 4 рази) спостерігали на чорноземах.

Азотні добрива. На забруднених радіоактивними речовинами фунтах слід обережно підходити до використання азотних добрив. При їх внесенні збільшує­ться нагромадження в рослинах ¹³⁷Сs, а іноді й ⁹⁰Sr. Загальне збільшення норми повногомінерального добрива також призводить до нагромадження у рос­линах ¹³⁷Сs.

Органічні добрива. Внесення в ґрунт органічних добрив може істотно зменшитинадходження в рослини радіоактивних речовин. Особливо ефекти­вне внесення гною, перегною, низинного торфу на ґрунтах легкого механіч­ного складу. Органічні речовини добрив запобігають не тільки надходженню в рослини ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs, а й інших радіонуклідів.

Різко зменшується нагромадження радіоактивних речовин при спільно­му внесенні в дерново-підзолисті ґрунти органічних і вапняних добрив. Цей захід є одним з найістотніших серед агрономічних заходів, спрямованих на зменшення надходження радіонуклідів з ґрунту і збільшення врожаю сільсько­господарських культур.

При використанні органічних та інших місцевих добрив слід дотримува­тися певних правил. Гній, компост, попіл, одержані в місцях з підвищеною щіль­ністю радіоактивного забруднення, можуть перетворитися на джерело вторин­ного забруднення грунту. Тому їх не рекомендується використовувати на по­лях з низьким рівнем радіоактивності, а також вносити на овочево-картопля­них сівозмінах, оскільки продукцію їх використовують безпосередньо в їжу.

Найдоцільніше застосовувати місцеві добрива, одержані на забруднених площах у сівозмінах кормового напряму, на насінницьких ділянках, під техні­чні, олійні та прядильні культури, картоплю для виробництва крохмалю.

Використання добрив на забруднених радіоактивними речовинами ґрунтах є одним з головних заходів зменшення надходження радіонуклідів у сільськогосподарські рослини. Зниження вмісту радіонуклідів в продукції рослинництва досягають не тільки за рахунок зменшення їх нагромадження рослинами, а й за рахунок зменшення вмісту радіоактивних продуктів поділу на одиницю маси рослинницької продукції при збільшенні врожаю (ефект «розведення»).

Для збільшення врожаю застосовують органічні та мінеральні добрива на основі загальних рекомендацій. Проте при внесенні їх у ґрунти слід доде­ржуватися певних правил. Внесення рекомендованих доз добрив під деякі сільськогосподарські культури на різних типах забруднених радіоактивними речовинами ґрунтів зменшує вміст радіонуклідів у врожаї до 5 разів, а на легких піщаних та суглинкових ґрунтах до 10 разів.

Багатогранна роль, яку грають мікроелементи в житті рослин і взагалі: живих організмів, дозволяє припустити різні механізми їх впливу на пове­дінку радіонуклідів у системі грунт-рослина. По-перше, деякі з них, будучи хімічними аналогами радіонуклідів, можуть вступати з ними в конкурентні відносини при надходженні з ґрунту в рослини. Наприклад, такі взаємодії можуть виникати між цинком і стронцієм, проявляючи синергізм з макроеле­ментами, можуть стимулювати їх поглинання рослинами, тим самим ство­рюючи конкурентні умови радіонуклідам. Такі взаємовідносини можуть виникати між міддю, марганцем, цинком з одного боку і кальцієм з другого; між бором, молібденом, марганцем — з одного і фосфором — з другого; літієм, бором, марганцем — з одного і калієм — з другого та інші. Зрештою, літій, наприклад, проявляє антагонізм по відношенню до стронцію і цезію та синергізм до калію і кальцію; цинк виявляє антагонізм до стронцію і синер­гізм як до калію і кальцію, так і до фосфору; мідь — антагонізм до цезію і синергізм до тих же калію, кальцію і фосфору.

Безперечно, роль мікроелементів в даному аспекті не обмежується лише взаємодією з радіонуклідами прямим чи опосередкованим через макро­елементи шляхом. Вони можуть впливати на проникність клітинних мемб­ран для радіонуклідів з певними іонними радіусами, зарядом, геометрією координаційної та електронної конфігурацій; можуть активізувати або, нав­паки, гальмувати системи транспорту окремих радіонуклідів; утворювати комплексні сполуки з різними речовинами, в тому числі і фізіологічно актив­ними, котрі впливають на надходження радіонуклідів в рослини та їх пере­сування в окремі органи. І особливо гостро всі ці ефекти можуть проявляти­ся в умовах природного або штучного дефіциту мікроелементів. Саме тоді їх додаткове внесення може призводити до максимально виражених позитив­них результатів.

Зміна структури сівозміни. Радіоактивні речовини поглинаються з ґрунту різними видами рослин з неоднаковою інтенсивністю і нагромаджую­ться в них у різних кількостях. Тому при плануванні заходів щодо зменшен­ня їх надходження у сільськогосподарські рослини слід особливу увагу при­діляти добору у сівозміні культур і сортів рослин.

У відношенні рослин до стронцію та цезію помічається природна коре­ляція між поглинанням кальцію та⁹⁰Sr, з одного боку, і калію та ¹³⁷Сs — з іншого. Кальцієфільні бобові рослини інтенсивно поглинають ⁹⁰Sr, нагромад­жуючи його в значних кількостях у своїх органах. Злаки, які поглинають каль­цій у порівняно невеликих кількостях, мало нагромаджують також і⁹⁰S. Тому нагромадження ⁹⁰Sr в різних видах рослин може відрізнятися в десятки разів.

Калієфільні рослини — люпин, кукурудза, капуста, картопля, буряки, інтенсивно поглинають. ¹³⁷Сs В порядку зменшення вмісту радіонуклідів у продовольчій частині окремі види рослин розподіляються так: зернові та зер­нобобові — люпин, овес, гречка, горох, ячмінь, пшениця, кукурудза, просо, соя, квасоля; овочеві — капуста, картопля, буряки, морква, огірки, томати; трави — вівсяниця, райграс, стоколос, конюшина, тимофіївка. Велике зна­чення можуть мати сортові особливості рослин. Так, окремі сорти гороху можуть відрізнятися за здатністю нагромадження ⁹⁰Sr у зерні та соломі в 2,5 рази, а сорти ярої пшениці за здатністю нагромадження ^І37Сз в зерні у З, в соломі — майже у 2 рази. Різниця в нагромадженні ¹³⁷Сз залежно від сорту озимої пшениці становить до 5 разів.

Враховуючи такі істотні коливання у здатності різних сільськогоспода­рських рослин нагромаджувати радіоактивні речовини, доречно проводити селекційну роботу по створенню нових сортів з низькою здатністю акумулю­вати окремі радіонукліди.

З урахуванням здатності культур і їх сортів до нагромадження радіоак­тивних речовин, відповідні корективи в сівозміні можуть знизити рівень забруднення ними продукції рослинництва.

Фітодезактивація — один з небагатьох заходів, який передбачає очи­щення ґрунту від радіонуклідів. Більшість решти заходів мінімізації перехо­ду їх в рослини базується на утриманні їх у ґрунті за допомогою зв'язування з іншими речовинами, переводом у нерозчинний стан, витісненні конкурент­ними способами з транспортних шляхів та іншими із сподіваннями на їх подальший природній фізичний розпад.

Фітодезактивація — це видалення радіонуклідів з ґрунту за допомогою спеціально вирощуваних на них рослин. Для цього застосовують види, що мають високі коефіцієнті накопичення (К_н) радіонуклідів і формуючих знач­ну біомасу. Найбільш цим вимогам відповідає люпин, дещо в меншій мірі люцерна, також кукурудза та соняшник при вирощуванні на зелену масу, де­які травосумішки. При внесенні оптимальних та підвищених доз добрив, проведенні при необхідності зрошення, введенні у грунт активної мікробіонти (наприклад, силікатних бактерій, що прискорюють руйнування радіоактив­них частинок та вивільнення радіонуклідів) та використанні інших чинників, що сприяють створенню оптимальних умов росту рослин та переводу радіо­нуклідів у доступний для них стан, можна суттєво підвищити винесення радіоактивних речовин з ґрунту. Оптимальна система сівозмін з високими значеннями К_н у рослин (2-10) і урожаями біомаси (40-80 т/га) дозволяє протягом 5 років зменшити вміст радіонуклідів в ґрунті в 4—5 разів.

Перепоною на шляху широкого застосування фітодезактивації є труд­нощі утилізації великих мас забруднених радіонуклідами рослин. Технологі­чно вона вже вирішується. І є всі підстави вважати, що захід фітодезактива­ції ґрунтів знайде своє місце серед комплексних систем очищення ґрунту від радіонуклідів і способів мінімізації їх переходу у продукцію рослинництва.

В агроценозах процес спонтанної фітодезактивації триває постійно. Велика кількість радіонуклідів виноситься з урожаєм і на забруднених радіоа­ктивними речовинами внаслідок аварії на Чорнобильській АБС територіях по­мітні суттєві відміни між рівнями радіоактивності ґрунтів сільськогосподарських угідь, що активно використовуються, і ґрунтів населених пунктів, під забудів­лями, промисловими майданчиками, лісом. Порівняно високі темпи такої фітодезактивації на луках і пасовищах. Так, з урожаєм кормових трав за веге­таційний період може виноситись до 10-12 % кількості радіонуклідів у ґрунті. Зрозуміло, що у цих випадках вони включаються у трофічні ланцюжки.

Управління режимом зрошення. Важливу роль у міграції радіоактив­них речовин і їх надходженні в рослини відіграє зрошення. Зрошувальна во­да поліпшує водний режим ґрунту, створює сприятливі умови для розвитку в ґрунті мікробіологічних процесів, розчиняє поживні речовини і робить їх до­ступними для рослин. Все це дає змогу керувати ростом і розвитком рослин і забезпечує стабільно високі врожаї. Але при зрошенні можуть бути створені сприятливі умови для надходження в них радіоактивних речовин.

Розрізняють три основних шляхи впливу зрошення на нагромадження радіоактивних речовин у рослинах:

1) при зрошенні відбуваються істотні зміни у водному режимі ґрунтів, внас­лідок чого зростає рухливість радіоактивних речовин у ґрунті і їх доступ­ність для кореневих систем рослин;

2. внаслідок змін характеру фізіологічних процесів, які взаємопов'язані із змінами у надходженні в рослини і транспортуванні поживних речовин, відбуваються зміни в нагромадженні як окремих макро- і мікроелементів, так і радіоактивних речовин;

3. при зрошенні радіоактивні речовини надходять у рослини по ланцюж­ках міграції, яких немає у богарному землеробстві.

На поливних землях можливі три шляхи переходу радіоактивних речо­вин у рослини:

4.1. тільки з ґрунту;

4.1. тільки із зрошувальної води;

4.1. комбінований, при якому радіоактивні речовини надходять у рослини як із ґрунту, так і із зрошувальної води.

Така класифікація дає змогу виділити домінуючий шлях переходу раді­оактивних ізотопів у рослини і визначити їх кількість.

Надходження радіоактивних речовин у рослини залежить від способу поливу — дощуванням (80 % площ), чи поверхневого (біля 20 % площ). Іно­ді застосовують підґрунтове і крапельне зрошення (біля 1 % площ).

При дощуванні радіоактивні речовини поглинаються надземною части­ною рослин з поливної води, яка потрапляє на листя, стебла, квітки, плоди; при поверхневому поливі та підґрунтовому зрошенні — корінням.

Радіоактивні речовини потрапляють у надземну частину та продуктивні органи сільськогосподарських культур при зрошенні двома шляхами: довгим — зрошувальна вода — ґрунт — коренева система — надземні органи і корот­ким — зрошувальна вода — надземні органи. При короткому шляху міграції ізотопів радіоактивні речовини не поглинаються твердою фазою ґрунту. Якщо радіоактивні речовини містяться у воді, то надходження їх у рослини при до­щуванні буде максимальним крізь надземні органи і частково крізь кореневу систему. При поверхневому поливі водою з радіоактивними речовинами над­ходження радіонуклідів дещо менше, оскільки частину з них поглинає грунт. Кількість поглинених ґрунтом радіонуклідів збільшується при просочуванні води по капілярах ґрунту з глибинних шарів. Внаслідок цього мінімальним стає надходження радіоактивних речовин з води при підґрунтовому поливі.

При поливі незабрудненою радіоактивними речовинами водою слід віддати перевагу дощуванню.

Поверхневий полив чистою водою сприяє глибокому промиванню ґрунту, переносу радіоактивних речовин з поверхні в кореневмісний шар, підвищенню рухомості радіонуклідів і надходженню їх у рослини. Підґрун­товий полив і в цій ситуації є доцільнішим.

Якщо радіоактивні речовини містяться і в ґрунті, і в зрошувальній воді, їх надходження у рослини збільшується.

Крім виду поливу, режим зрошення сільськогосподарських культур виз­начається також нормою поливу, кількістю поливів та строком їх проведення.

Норма поливу — це кількість води, потрібна на один полив одиниці площі, її слід відрізняти від зрошувальної норми, яка означає кількість води для поливу одиниці площі за весь період вегетації рослин. При поливі дощу­ванням саме норма поливу дає змогу визначити тривалість контакту надзем­ної частини рослин із зрошувальною водою і відповідно — кількість радіо­нуклідів, які можуть потрапити в рослину. Головним фактором впливу на нагромадження радіоактивних речовин в урожаї є норма поливу. При її збільшенні з 100 до 1000 м³/га нагромадження ⁸⁹Sr в надземній частині пше­ниці зростає втричі, а в зерні — вдвічі. Нагромадження обох ізотопів інтен­сивніше при збільшенні норми поливу до 500 м³/га.

Якщо за нормою поливу можна визначити кількість радіоактивних речовин, які надходять в рослини за один полив, то за зрошувальною нор­мою — за весь період вегетації рослини. Якщо при збільшенні норми поли­ву кількість радіонуклідів, які надходять у рослини, досягає ступеня наси­ченості, то збільшення кількості поливів повинно сприяти їх нагромадженню. Так, при однаковій зрошувальній нормі, але при зменшенні кількості поли­вів дощуванням у 2-3 рази, нагромадження радіонуклідів у рослинах змен­шується в 1,5-4 рази.

При поверхневому зрошенні великі норми поливу сприяють вимиванню радіоактивних речовин у глибші шари ґрунту. Тому зменшення кількості по­ливів за рахунок збільшення поливної норми також зменшує надходження радіоізотопів у рослини.

Інтенсивність надходження радіоактивних речовин у рослини залежить також від строків поливу. При дощуванні на пізніших етапах вегетаційного періоду рослини містять більшу кількість радіоактивних речовин, оскільки збільшуються їх маса і розмір надземної частини. У пізні фази розвитку радіоактивні речовини можуть потрапляти безпосередньо на генеративні ор­гани рослин, що призводить до збільшення їх вмісту у плодах. Виявляється така закономірність: чим ближче до збирання врожаю здійснюється полив, тим більше радіоактивних речовин нагромаджується у рослинах.

Рекомендації щодо запобігання надходженню і нагромадженню радіоа­ктивних речовин у сільськогосподарських рослинах за допомогою регуляції режиму зрошення при поливі водою, що містить радіоактивні речовини:

1. При можливості вибору способу зрошення перевагу слід надавати по­верхневому поливу.

2. У межах об'єму зрошувальної норми за рахунок збільшення норм по­ливу зменшити кількість поливів.

3. Віддавати перевагу поливам у першій половині вегетаційного періоду рослин.

4. Не допускати поливу дощуванням у період формування і дозрівання генеративних органів, особливо тоді, коли плоди є основною продук­цією рослинництва.

Внесення спеціальних речовин і сполук. Для зменшення надход­ження радіоактивних речовин з ґрунту в рослини рекомендується вносити в ґрунт мінерали, здатні до їх сорбції. Особливо інтенсивно сорбують ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs ілліти та вермікуліти, дещо менше — монтморилоніти та каолініти. Ефективними сорбентами є такі мінерали, як флогопіт, асканіт, гумбрин, гідрофлогопіт, біотит, цеоліти та бентоніти. Внесення цих мінералів у грунт у дрібно-розмеленому стані у кількості, що становить 0,5-1 % об'єму орного шару грунту, зменшує надходження радіоактивних речовин у рос­лини в кілька разів.

Ефективним є також внесення у ґрунт комплексонів — амінонолікарбонових кислот та їх похідних, які можуть утворювати в ґрунті комплексні сполуки з радіонуклідами, сприяючи їх вимиванню з кореневмісного шару вглиб ґрунту.

При складанні рекомендацій щодо практичного застосування комплекс­них заходів зниження надходження радіоактивних речовин з ґрунту в рослини слід враховувати їх санітарно-гігієнічне значення й економічну ефектив­ність. Навряд чи доцільно рекомендувати використання дорогих засобів, яке не зможе виправдати концепцію радіаційної безпеки «ризик-користь».