Сільського господарства у 2011-2020 роках

Досягти рівень росту сільськогосподарського виробництва у всіх категоріях господарств області (у цінах 2005 року) 22,8 відсотка проти рівня у 2010 році, валове виробництво складе 8 млрд. 706 млн.гривень. В тому числі у галузі рослинництва – 35,8 відсотків, валове виробництво - 3 млрд. 812 млн.грн.

Наростити валовий збір зернових культур на 20,3 відсотки або майже на 514 тис.тонн проти досягнутого рівня 2010 року (загальний обсяг – 3045 тис.тонн). В 2020 році виробництво цукрових буряків довести до 1957 тис.тонн (у 2 рази до 2010 року), картоплі – 1120,4 тис.тонн (139,3%), овочів – 356 (137,5%), плодоягідних культур до 65,9 тис.тонн (235%).

Довести обсяги валового виробництва в тваринництві в цілому на кінець 2020 року до 4 млрд 894 млн.грн., або їх приріст у цінах 2005 року наростити до 14 відсотків. Реалізацію худоби і птиці в живій вазі збільшити до 502,2 тис.тонн (темп росту – 113%), виробництво молока - 900 тис. тонн (темп росту – 188%), яєць на 20,6 відсотків, що складе відповідно 900,1 млн. штук.

Збільшити поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств області до 260 тис. голів в т.ч. корів – 122 тис. голів, свиней – 559 (темп росту складе відповідно 124%, 128%, 116,3% до 2010 року).

Основним із напрямів підвищення стандартів життя населення області є забезпечення продовольчої безпеки, основними цілями якої є збільшення виробництва фруктово-ягідної продукції шляхом:

- розширення площі під молодими перспективними садами до 1150 га;

- створення мережі заготівельних пунктів з метою закупівлі фруктів від населення з подальшою реалізацією на ринках області;

- сприяння будівництву фруктосховищ та холодильників з регульованим газовим середовищем для довгострокового зберігання фруктів та ягід.

 

Консультаційно-інформаційне забезпечення

агропромислового виробництва та розвитку села

 

Сільськогосподарські дорадчі служби є одним із найефективніших інструментів впровадження державної аграрної політики. Основна мета їх діяльності полягає у наданні товаровиробникам і населенню якісних освітніх, консультаційних та інформаційних послуг, що сприяли б ефективному розвитку власного господарства та підвищення його прибутковості.

У Черкаській області сформована система інформаційно-консультаційного забезпечення, до якої входять дорадники й експерти Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, Уманського національного університету садівництва, Інституту агропромислового виробництва і Інституту коренеплідних культур НААН України, суб’єктів господарської діяльності і громадської організації «Черкаська обласна сільськогосподарська дорадча служба», інших провідних сільськогосподарських підприємств області. Сільськогосподарські дорадчі служби області внесені до єдиного реєстру сільськогосподарських дорадчих служб у Міністерстві аграрної політики та продовольства України. До їх складу входять висококваліфіковані дорадники та експерти-дорадники, підготовлені в Уманському національному університеті садівництва протягом 2004-2011 рр. Згідно з отриманими кваліфікаційними свідоцтвами вони мають право надавати сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню дорадчі послуги з питань агрономії, захисту рослин, плодівництва, виноградарства, механізації, зооінженерії, ветеринарії, переробки продукції, економіки, права, менеджменту, бухгалтерського обліку і аудиту та інших питань. У своїй роботі дорадники використовують такі методи навчання як семінари, демонстраційні покази, індивідуальні дорадчі послуги, видають інформаційні листки, буклети, брошури.

Основними завданнями дорадчих служб у Черкаській області є:

– підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб’єктами господарювання шляхом активного навчання, проведення семінарів, нарад, конференцій, «круглих столів», «днів поля», демонстраційних показів;

– надання інформаційно-консультаційних послуг конкретним сільськогосподарським товаровиробникам, особистим селянським господарствам, головам сільських і селищних рад, сільському населенню з питань розвитку аграрного ринку, маркетингу, менеджменту, застосування сучасних інноваційних технологій, оподаткування, бухгалтерського обліку, роз’яснення щодо проведення земельної реформи та функціонування ринку землі, створення й дорадчого супроводу діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, оптових ринків сільськогосподарської продукції, тощо;

– участь у проведенні курсів підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів агропромислового комплексу Черкаської області на базі Уманського національного університету садівництва спільно з представниками Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації;

­– співпраця з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, аграрними навчальними й науково-дослідними закладами, обласною та районними державними адміністраціями, Міністерством аграрної політики та продовольства України з метою спільного вирішення невідкладних проблем розвитку аграрного сектору економіки та сільських населених пунктів області;

– участь у розробці програм соціально-економічного розвитку сільських територій та сприяння їх реалізації;

– профорієнтаційна робота з сільською молоддю, сприяння працевлаштуванню випускників аграрних навчальних закладів у сільськогосподарські підприємства та організація їх стажування за кордоном;

– допомога у реалізації міжнародним проектів і програм.

Сільськогосподарські дорадчі служби й надалі повинні брати активну участь у спільних обласних та районних нарадах і семінарах з актуальних питань розвитку агропромислового виробництва, а саме:

– енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту й вирощування сільськогосподарських культур;

– сортових ресурсів сільськогосподарських культур в системі ведення насінництва;

– особливостей застосування добрив;

– агрохімічного стану ґрунтів, шляхів їх збереження та відновлення;

– інтегрованих систем захисту рослин від шкідників, хвороб та бур’янів;

– агротехнічного забезпечення, експлуатації тракторів та комбайнів вітчизняного і зарубіжного виробництва;

– сучасних технологій утримання худоби й виробництва продукції тваринництва;

– менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, оподаткування і кредитування;

– економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в умовах світової організації торгівлі;

– правового регулювання земельних і майнових відносин;

– створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та дорадчий супровід ведення їх господарської діяльності.

Для забезпечення сільськогосподарських товаровиробників і населення області інформацією постає необхідність у заснуванні й виданні дорадчими службами обласного рекламно-інформаційного щотижневика «Аграрний вісник Черкащини» при підтримці обласної і районних державних адміністрацій, обласної і районних рад, сільськогосподарських підприємств, фермерів, представників наукових і навчальних аграрних закладів.

Важливим етапом забезпеченням усіх без виключення суб’єктів господарювання якісними інформаційно-консультаційними послугами має стати формування районних мереж сільськогосподарських дорадчих служб на базі управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій з метою надання постійної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та населенню. Для цього потрібно підготувати в Уманському національному університеті садівництва додаткову кількість кваліфікованих консультантів – дорадників та експертів-дорадників.

 

Раціональне використання

та охорона земель Черкаської області

 

Ґрунтовий покрив є одним з основних компонентів довкілля, що виконує життєво важливі біосферні функції. Ґрунти регулюють якість поверхневих і підземних вод, склад атмосферного повітря, є середовищем перебування більшості живих організмів на поверхні суходолу, забезпечують сприятливе середовище для людини, є основним джерелом виробництва сільськогосподарської продукції. Тому найважливішою умовою збереження біосфери, нормального рослинного покриву і продуктивності сільського господарства є постійна турбота про охорону ґрунту, його структуру і властивості, здійснення системи заходів з підвищення родючості.

Зниження родючості ґрунтів Черкаської області, як і України в цілому, пов’язане з високим ступенем розораності земель і посиленням ерозійних процесів; порушенням структури сівозмін; зростанням дефіциту балансу елементів живлення і органічної речовини, а отже збідненням ґрунту, послабленням мікробіологічної активності ґрунту, наявністю значних площ кислих ґрунтів, зростанням щільності та падінням водоутримуючої здатності ґрунтів; повільним впровадженням сучасних ґрунтозахисних технологій обробітку.

 

1. Коротка характеристика ґрунтового покриву Черкаської області

Ґрунти Черкаської області сформувалися в результаті трьох типів грунтотворення: дернового, підзолистого та болотного. Під впливом дернового процесу в області утворилися чорноземи, лучні і чорноземно-лучні ґрунти. Під покровом лісової рослинності проходить підзолистий процес ґрунтоутворення. На безкарбонатних материнських породах (пісках) під хвойним (сосновим) лісом утворюються дерново-підзолисті супіщані ґрунти. Під листяним лісом на карбонатних материнських породах утворюються сірі та світло-сірі опідзолені ґрунти. Зміна лісової рослинності на трав’янисту стала причиною формування темно-сірих та реградованих ґрунтів. В умовах знижених елементів рельєфу, на терасах річок при надмірній зволоженості виникли болотні, лучно-болотні та торфово-болотні ґрунти й торфовища. Окремо, при наявності солей в материнській породі або при близькому заляганні сильно мінералізованих підгрунтових вод, проходить процес засолення і солонцюватості ґрунтів. Часто грунтотворчі процеси змінювали один одного, що накладало відбиток на генетичні ознаки та фізико-хімічні властивості ґрунтів.

 

2. Агрохімічна характеристика ґрунтів

 

Дев’ять турів еколого-агрохімічного дослідження ґрунтів виявляють характер антропогенного впливу на ґрунтотворний процес та визначають засоби, якими можна направляти цей процес в потрібному напрямку. За роки інтенсивної хімізації ґрунти Черкащини стали багатші на фосфор, калій та ряд мікроелементів, що не могло не вплинути на їх врожайний потенціал. Більше того, вперше в історії області у 1980-1990 роках було досягнуто додатнього балансу гумусу та азоту в землеробстві, що дало можливість отримувати пристойні врожаї в послідуючі роки, коли добрив стали вносити на порядок менше. За таких умов врожаї почали формувались в основному за рахунок ґрунтових запасів родючості, що зумовило зменшення в ґрунтах області азоту, фосфору, калію, кальцію та мікроелементів. Застосування менше одної тонни органічних добрив (гною) на гектар ріллі, спалювання великої кількості нетоварної продукції привело до стійкого від’ємного балансу органічної речовини в землеробстві області. Адже щорічна втрата близько 0,5 тонн гумусу з гектара веде не тільки до втрати азоту з ґрунту, а й до погіршення фізичних властивостей грунтів, що обумовлюють їх родючість. З 2007 року намітилась тенденція зростання кількості застосованих добрив. Але винос елементів живлення врожаєм випереджує це зростання, тому від’ємний баланс елементів живлення в землеробстві області продовжується.

 

2.1. Динаміка вмісту рухомого фосфору та калію в ґрунтах області

Поряд з гумусом та азотом, фосфор і калій є найголовнішими елементами, що характеризують рівень родючості ґрунту та її зміни. Агрохімічними аналізами ґрунтів встановлено зменшення вмісту рухомого фосфору після 1990, а вмісту рухомого калію з 1995 року. Дані агрохімічних аналізів підтверджуються підрахунками балансу мінерального живлення в землеробстві області. Наприклад, в 2010 році з врожаєм всіх вирощуваних культур з одного гектара ріллі винесено на 33 кг фосфору більше ніж внесено з добривами, ще більше винесено калію – 100 кг. Ця кількість еквівалентна 1,6 ц суперфосфату та 3,3 ц калімагнезії. В структурі посівних площ області значна кількість культур високого виносу фосфору та особливо калію, чим і пояснюється істотний від’ємний баланс їх в землеробстві області.

 

2.2. Динаміка кислотності ґрунтів області

Вище наголошувалось, що в період інтенсивної хімізації землеробства застосування мінеральних добрив зумовило зростання кислотності ґрунтів. На противагу цьому щорічно вапнувалось 100-120 тис. га ґрунтів, що забезпечувало відносну стабілізацію кислотності. Після 1990 року вапнування припинилось і тепер вапнується біля двох тисяч гектарів у рік. Винос кальцію врожаями сільськогосподарських культур, вилуговування кальцію за межі орного й підорних шарів ґрунту (без застосування гною) зумовили повсемісне підвищення кислотності ґрунтів. В умовах дефіциту фосфорно-калійного живлення рослина в зоні поширення кореневої системи сама мусить збільшувати кислотність ґрунту для зростання рухомості елементів живлення шляхом інтенсивного виділення вуглекислоти та деяких органічних кислот.

За матеріалами багаторічних досліджень Черкаського центру «Облдержродючість» площі кислих ґрунтів зросли від 87,7 тис. га в 1970 р. до нинішніх 208,4 тис. га або у 2,4 рази. За 20-річний останній період у деяких районах області площі ґрунтів з кислою реакцією ґрунтового розчину (рН 5,5 і нижче) збільшилась на 35-40%, що призвело до зменшення вмісту обмінного кальцію в орному шарі ґрунту, погіршення водно-фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів області. Переважно кислу реакцію ґрунтового розчину мають чорноземи вилугувані, чорноземи опідзолені та сірі лісові ґрунти, кислу та сильнокислу – дерново - підзолисті.

 

3. Баланс органічної речовини та елементів живлення в землеробстві області

Аналіз балансу гумусу в землеробстві Черкаської області проведений Черкаським центром «Облдержродючість» за останні 50 років свідчить, що його позитивний баланс було досягнуто лише впродовж 1975-1990 років завдяки внесенню органічних добрив (8-10 т/га), наявності в структурі посівів багаторічних бобових трав (більше10%), оптимальної структури сівозміни, внесенню мінеральних добрив (175-190 кг/га) та загальної культури землеробства. Проте, аналізуючи винос елементів живлення на формування врожаю 2010 року приходимо до висновку, що в своїй масі він отриманий за рахунок використання природної і ефективної родючості ґрунтів, а не за рахунок високої культури землеробства, яка передбачає внесення достатньої кількості поживних речовин. Знову, як і в попередні роки проігноровано найважливіший землеробський принцип – щоб запобігти виснаженню ґрунту, потрібно повернути в грунт всі поживні речовини, винесені з ґрунту врожаєм, за рахунок внесення органічних та мінеральних добрив.

Розрахунки інтенсивності балансу відображають, на скільки відсотків винос елементів живлення врожаєм забезпечується за рахунок його надходження з добривами. Аналіз інтенсивності балансу елементів живлення в розрізі районів засвідчує, що за рахунок внесення добрив їх було повернуто в грунт в середньому по області лише на 48 %.

Якщо прирівняти вартість винесених елементів живлення урожаєм по Черкаській області до цін мінеральних добрив на кінець 2010 року, то загальний «кредит» неповернутих ґрунту елементів живлення і гумусу становив 1656 грн./га

Вартість втрати 1 т гумусу з гектара становить 820 грн. (ННЦ «Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім.. О.Н. Соколовського м. Харків») Вартість втрати ґрунтом 1 кг азоту становить – 8,6 грн. при ціні 1 кг аміачної селітри (34,5 % азоту) – 2,96 грн. Вартість втрати ґрунтом 1 кг фосфору становить – 12,5 грн. при ціні 1 кг суперфосфату (20 % фосфору) –2,50 грн. Вартість втрати ґрунтом 1 кг калію становить – 6,7 грн. при ціні 1 кг калі маг-30 (30 % калію)– 2,0 грн.

Земельний фонд Черкаської області складає 2091670 га. земель, з них 1451203 га займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про відсутність екологічно доцільного співвідношення між природними стабілізуючими угіддями (ліси, луки, пасовища) і ріллею. В структурі сільськогосподарських угідь рілля складає 87,62 %, перелоги – 0,61%, багаторічні насадження – 1,86 %, сіножаті – 4,4 9% пасовища - 5,42 %.

У ґрунтовому покриві області переважають чорноземи. У землях ріллі чорноземи займають 841,7 тис. гектарів, що складає – 70,6 відсотків. Найбільше типових чорноземів – 531,1 тис. га, реградованих чорноземів – 195,6 тис.га, опідзолених – 115 тис. га.

Характерною особливістю ґрунтового покриву області є наявність в орних землях більше 300 тисяч гектарів (25,7%) еродованих ґрунтів.

Площі кислих грунтів по області становлять близько 225 тис.га. У порівнянні з 2009 роком зниження площ кислих грунтів склало близько 20 %.

 

Цілі та основні завдання охорони земель

Стратегічними цілями в реалізації заходів з охорони земель земель в області мають бути:

- забезпечення раціонального, невиснажливого, грунтозахисного та екологобезпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку області, насамперед її агропромислового комплексу;

- комплексний науково обгрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих землемеліоративних і землеохоронних заходів з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон.

- формування в усіх землеробських районах високопродуктивних, ерозійностійких та екологобезпечних агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища та його основними екосистемами (лісовими, водними тощо);

- удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів вирощуваних культур у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційного потенціалів, а також з метою економії всіх виробничих ресурсів.

Основними напрямками у реалізації намічених цілей у 2011-2020 роках мають бути заходи щодо:

- відновлення стану та функцій еродованих і порушених земель, запобігання заростанню забур'яненості, чагарниками і дрібноліссям сільськогосподарських угідь;

- підвищення родючості ґрунтів (внесення добрив, регулювання водного режиму, удосконалення технологій обробітку ґрунту, запровадження екологобезпечних систем землеробства);

- розкорчування полезахисних і багаторічних насаджень, які втратили свої функціональні властивості або використовуються з низькою ефективністю;

- проведення моніторингу земель за агрохімічними показниками, забрудненню пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;

- усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (ґрунти), заходи щодо попередження безповоротної втрати ґрунтового покриву та ліквідації негативних процесів;

- будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд, систем і мереж для зрошення та осушення земель, створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень.

З метою підвищення захисту сільськогосподарських угідь від водної ерозії в місцях її стрімкого розвитку та для покращання агроекологічного стану Програмою до 2020 року передбачено провести будівництво та реконструкцію 22 протиерозійних гідротехнічних споруд, створити на орні вали різних систем протягом 376 км., здійснити будівництво та реконструкцію протиерозійних ставків на площі 45 га., рекультивувати порушені землі на площі 3,5 тис. га., здійснити консервацію деградованих та малопродуктивних земель на площі 82,2 тис. га.

Оптимізація структури земельних угідь

1. Обсяги переведення ріллі у природні кормові угіддя та залісення в Черкаській області до 2020 року, тис.га.

 

Еродовані схили 30 і більше	Мало продук-тивні землі	Водо-охоронна зона	Засолені	Інші	Всього	До землі в обробітку, %
178.6	40.1	52.0	3.1	40.9	314.7	24.5

 

 

Після такої трансформації сільськогосподарських угідь в АПК області повинно залишитися 957.2 тис.га найпродуктивніших земель (з обробітку буде виведено 314.7 тис.га, а розораність ріллі повинна складати 65.0 %.

Впровадження системи сівозмін

Найтиповіший напрям спеціалізації більшості господарств області на близьку та віддалену перспективу – зерно-буряківничо-тваринницький. Для цього напрямку рекомендуються сівозміни, які включають 55-60 % зернових (у тому числі 25-30 % озимої пшениці), 15-20% – цукрових буряків, 23-25 % - кормових культур.

Тим, хто спеціалізується на виробництві зернофуражу для свинини та птиці, доцільно мати 65-70 % зернових, 15-20% – цукрових буряків, 10-20 % - кормових культур.

Новітні технології обробітку ґрунту – нагальна потреба сьогодення в землеробстві Черкащини

Практично вся рілля Черкаської області, а це 1,1 млн. га, оптимально сприятлива до мінімалізації обробітку ґрунту. Мінімальний обробіток різко зменшує інтенсивність мінералізації гумусу, закріплює органічну речовину в ґрунті та проявляє вологозберігаючий ефект - 35-45 мм вологи за рік, що забезпечує послаблення прояву посух в умовах потепління клімату.

Ефективність мінімального обробітку на чорноземах визначається кількістю та потужністю шару мульчі з пожнивних решток та соломистої частини гною. Необхідно, щоб поверхня поля після сівби весною була вкрита пожнивними рештками більше 70 %, а кількість стерньових решток досягала 290-350 шт./м². Для виконання цієї умови необхідно після збирання попередника залишити на полі 30-40 % побічної від загальної біомаси урожаю.

Застосування ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, які базуються на мінімальному обробітку, без внесення достатньої кількості мінеральних і органічних добрив шкідливо для грунту та збитково для господарства.

Практика показує, що система обробітку ґрунту, яка комбінує варіанти безполицевого рихлення, включає мінімальний обробіток і прямий посів в залежності від поточних умов на полі, це найбільш надійна система обробітку.

Система удобрення та відтворення родючості

 

До 1990 року на 1 га ріллі вносилося більше 150 кг діючої речовини мінеральних та більше 10 т/га органічних добрив у вигляді повноцінного гною. Через 20 років мінеральних добрив вноситься в 2.5 рази менше: – 65 кг/га, а внесення органічних добрив знизилося у 10 разів. За цей період вміст гумусу в грунтах Черкаської області зменшився на 0.11%: щорічна втрата гумусу становить- 0.006 % або 0.2 т/га. На староорних грунтах Черкаської області з вмістом гумусу 2.90-3.25 % щорічні дози азоту, які вносяться з мінеральними добривами, не повинні перевищувати 80-90 кг/га, що складає 35-40 % від повної норми мінерального удобрення. Бажано, щоб це була аміачна форма азоту: амофос, діамофос, аміачна вода, карбамід та карбамідно-аміачна суміш.

Внесення соломи разом з мінеральними добривами у кількості до 250 кг діючої речовини на 1 га позитивно впливають на вміст і запаси гумусу в грунті. Коли в сівозміні повертається солома в грунт в кількості 1.5-1.8 т/га з додаванням мінерального азоту, то запаси гумусу утримуються на початковому рівні. Тому вся побічна продукція рослинництва вирощена на полях Черкаської області повинна максимально використовуватись на добриво та відтворення родючості земель сільськогосподарського призначення. Зароблена в грунт солома, стебла кукурудзи та соняшнику в 2-3 рази за ефективністю перевищують внесення гною: 3-4 тони соломи рівнозначні 9 т гною на гектар. При цьому заощаджується до 90 кг/га дизельного пального.

Проектом регіональної програми з охорони і підвищення родючості ґрунтів Черкаської області на 2011 – 2020 роки передбачено:

· підвищення рівня застосування органічних, мінеральних та бактеріальних добрив шляхом внесення їх раціональними способами, в оптимальних нормах і співвідношеннях та на підставі даних агрохімічного паспорта земельної ділянки;

· проведення хімічної меліорації ґрунтів у науково обґрунтованих обсягах, термінах та дозах;

· впровадження сучасних систем ґрунтозахисного землеробства з максимальним використанням елементів біологізації;

· здійснення державного контролю за відтворенням та охороною родючості ґрунтів на підставі даних агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

 

Економічне стимулювання охорони земель

Підвищити зацікавленість власників землі і землекористувачів у збереженні та відтворенні родючості ґрунтів можна при застосуванні принципу економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Сутність його полягає в тому, щоб забезпечити товаровиробникам сільськогосподарської продукції гарантії справедливого її розподілу і розпорядження нею.

Засобом економічного стимулювання раціонального використання земельних ресурсів слід вважати звільнення від плати за землю тих площ сільськогосподарських угідь, які зайняті молодими садами, ягідниками й виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями і розсадниками багаторічних плодових насаджень та земельних ділянок, які знаходяться у тимчасовій консервації або виведені із активного господарського обробітку з метою залуження чи заліснення.

 

Розвиток підприємств промисловості

 

Промисловий потенціал сільських територій представлений 20 промисловими підприємствами різних форм власності (крім підприємств харчової та переробної промисловості), де працює понад 1,8 тис.осіб. На цих підприємствах обсяги реалізації продукції у 2010 році складали більше ніж 260,0 млн.грн. За прогнозними розрахунками у 2011 році цей показних передбачено збільшити на 4,5 млн.грн., або 1,7 відсотків, та до 2020 року поступово збільшувати його до 50 відсотків.

Аналіз роботи зазначених підприємств у 2011 році підкреслює цю позитивну динаміку. Так, за 4 місяці поточного року на зазначених підприємствах вироблено меблів на суму понад 16,8 млн.грн., що на 57 відсотків більше, ніж за відповідний період минулого року; друкованої продукції на суму 13,7 млн.грн., що на 12 відсотків більше, ніж у минулому році; виробів з бентонітових глин – понад 34,7 тис.тонн, що на 62 відсотків більше минулорічного показника; продукції добувної галузі понад 100 тис.куб.м, що на 40 відсотків більше, ніж у минулому році.

Така позитивна тенденція у розвитку підприємств, які розташовані на сільських територіях, сприятиме створенню нових робочих місць та буде ефективним джерелом наповнення бюджету.

 

Розвиток підприємництва

 

Основним завданням розвитку підприємництва на селі є:

формування сприятливого підприємницького середовища, що включає упорядкування регулювання підприєм­ницької діяльності на місцевому рівні, розширення сфери зайнятості працездатного населення в сільськогосподарському виробництві, послуг, інших видах несільськогосподарської діяльності та суттєве зниження безробіття в сільській місцевості; розвитку сільського «зеленого» туризму, активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки, створення об’єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва, підготовка кадрів для сфери підприємництва.

Для вирішення основного завдання необхідно забезпечити виконання заходів:

 

дотримання органами місцевого самоврядування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема:

- планувати діяльність з підготовки проектів регуляторних актів;

- підготовити аналіз регуляторного впливу;

- оприлюднити проекти регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій;

- відстежити результативність регуляторних актів;

- проводити профорієнтаційні заходи з питань започаткування безробітними підприємницької діяльності на селі;

- стимулювати розвиток підприємницької ініціативи безробітних сільської місцевості шляхом організації їх навчання на курсах цільового призначення з подальшою виплатою одноразової допомоги по безробіттю для організації власної справи;

- надавати суб’єктам малого підприєм­ництва сільської місцевості фінансову підтримку на зворотній основі для реалізації інвестиційно-інноваційних проектів (переробка сільськогосподарської продукції, розвиток сільського «зеленого» туризму тощо);

- сприяти створенню заготівельних пунктів для прийому від населення залишків продукції особистого селянського господарства, розширенню мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та розвитку сільського «зеленого» туризму шляхом:

- поширення досвіду успішних підприємців, задіяних у сфері зеленого туризму у форматі «круглих столів»;

- організація навчання і курсів підвищення кваліфікації власників садиб сільського «зеленого» туризму та надання їм методичної і практичної допомоги;

- створення осередків «зеленого» туризму та надання їм організаційної, консультативної, інформаційної допомоги.

 

Впорядкування земельних відносин

 

Загальна площа земель сільських територійстановить 2068,5 тис.га, у тому числі: сільськогосподарських угідь 1444,6 тис.га. або 69,8 відсотка до загальної площі, з них ріллі 1266,7 тис.га (61,2 відсотка), пасовищ – 78,3 тис.га (3,8 відсотка).

Забудовані землі та землі під господарськими будівлями і шляхами складають 93,2 тис.га, або 4,5 відсотка. Із загальної земельної площі 337,8 тис.га (16,3 відсотка) займають ліси та інші лісовкриті площі, 30,1 тис.га (1,4 відсотка) - відкриті заболочені землі, 14,9 тис.га (0,7 відсотка) - відкриті землі без рослинного покриву та 134,9 тис.га або 6,5 відсотка – внутрішні води.

Проведення земельної реформи пов'язано зі зміною форм власності, перерозподілом земель, збільшенням кількості землекористувачів і власників землі. Протягом останніх років розподіл сільськогосподарських угідь області між користувачами і власниками характеризувався подальшим збільшенням частки земель, що знаходиться у власності і користуванні населення.

У власність громадян передано 1104,8 тис. гектарів земельних угідь. Набули право на земельну частку (пай) 347,1 тис. осіб. Більше 300,9 тис. власників земельних паїв передали в оренду сільськогосподарським структурам свої земельні паї, 17,7 тис. селян самостійно обробляють свої земельні паї.

Із загальної кількості переданих громадянам земель у власність надано:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 937,3 тис.га;

- особистого підсобного господарства – 145,4 тис.га;

- для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель (присадибні ділянки) – 17,6 тис.га;

- для садівництва – 2,1 тис.га;

- для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності – 0,1 тис. га.

Із загальної площі земель у власності та користуванні юридичних осіб знаходиться близько 1400 тис.га. Більша половина з них 1032 тис.га у сільськогосподарських підприємствах та селянських фермерських господарствах. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, громадським організаціям, закладам освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, торгівлі, громадського харчування, побутового та комунального обслуговування, релігійним організаціям надано 7,4 тис.га. Промисловим та іншим підприємствам - 14,7 тис.га. Решта - це землі підприємств та організацій транспорту і зв’язку, військових частин, організацій, установ, навчальних закладів оборони, організацій і установ природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарських, водогосподарських підприємств, запасу та інші.

За рахунок земель запасу та резервного фонду в області сформовано земельні масиви для забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникають в процесі проведення земельної реформи.

Передбачається, що до 2020 року площа земель у користуванні сільськогосподарських підприємств у порівнянні з 2010 роком зменшиться на 17,3 тис.га, відповідно на 13,9 тис.га збільшиться площа землі у господарствах населення після прийняття Закону України «Про ринок земель». У переважній більшості районів, особливо тих, схилові землі яких підлягають дії водної ерозії, прогнозується зменшення площі ріллі на 1 тис.га, шляхом переведення її в пасовища, площа яких збільшиться на 0,3 тис.га і заліснення малопродуктивних та деградованих земель – площа лісо вкритих земель збільшиться – 0,4 тис.га. Зменшиться зайнята площа під господарськими будівлями на 0,2 тис.га та на 0,3 тис.га під господарськими шляхами. Більш-менш стабільними залишаться заболочені землі та внутрішні водойми.

Особливе значення в розвитку сільськогосподарського виробництва має ефективність використання земель сільськогосподарського призначення.

Найбільш ефективно використовуються землі в Черкаському, Золотоніському, Канівському, Чорнобаївському та Жашківському районах.

Одним із джерел наповнення бюджету є продаж земельних ділянок із земель комунальної власності. За 2010 рік надходження до місцевих бюджетів становили 5790 тис.грн. від продажу 34,1 га земельних ділянок сільських територій. Найбільше таких ділянок продано у Чигиринському – 13,4 га, Корсунь-Шевченківському – 3,4 га, Жашківському – 1,75 га районах. Більше 1 га ділянок продано у Городищенському, Маньківському, Монастирищенському районах. У решті районів площа проданих ділянок становила від 0,01 до 0,9 га.

Надходження коштів до бюджету від продажу земельних ділянок за 2010 рік у Чигиринському районі становили 2483,62 тис.грн., Жашківському – 638 тис. грн., Уманському 335,47 тис.грн., Христинівському – 313,39 тис.грн.

У 2011 році прогнозується продаж земельних ділянок площею 22,99 га на суму 3477 тис.грн. У 2012 році передбачається реалізація 23,35 га ділянок. Очікується надходження до бюджету від цих операцій до 3807 тис.грн.

У 2020 році прогнозується, що надходження від продажу землі зростуть проти очікуваного цього року на 2449 тис. грн. і становитимуть 5926 тис. грн. Площі земельних ділянок, що підлягатимуть продажу, збільшаться до 36,3 га.