Світловий потік (Ф) - це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) - світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан (рис. 2.15). Під стерадіаном розуміють тілесний кут у центрі сфери, який вирізає на її поверхні ділянку площі, що дорівнює квадрату радіуса сфери.
Сила світла (/) - це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (со), у межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:
За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) - сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік у 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.
Яскравість (В) - визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні її даному напрямку, до площі поверхні, що світиться:
де І - сила світла, що випромінюється поверхнею в заданому напрямку; 5 - площа поверхні; а - кут між нормаллю до елемента поверхні N і напрямком, для якого визначається яскравість.
Одиницею яскравості є ніт (нт) - яскравість поверхні, що світиться, і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 кд з 1 м2.
Освітленість (Е) - відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елемента (5):
Фон - поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкта розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбиття поверхні р, який являє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон уважається світлим при р > 0,4, середнім - при р = 0,2-0,4 і темним, якщо р < 0,2.
Контраст між об'єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта розпізнавання (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання в процесі роботи) та фону. Контраст між об'єктом і фоном визначається за формулою 
де Вв та - відповідно яскравості об'єкта і фону, нт.
Контраст вважається великим при к o 0,5, середнім при к 0,2~Ч>,5 та малим - при /0,2.
Видимість (і>) - характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Видимість залежить від освітленості, розміру об'єкта розпізнавання, його яскравості контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції та визначається за формулою 
де к - контраст між об'єктом і фоном; пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком за даних умов.
Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують фотометри, вимірювачі видимості тощо.
У виробничих умовах для контролю освітленості робочих місць та загальної освітленості приміщень використовують люксметри типів Ю-116, Ю-11 7, універсальний портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЭС0693, фотометр типу 1105 фірми "Брюль і К'єр". Робота цих приладах базується на явищі фотоелектричного ефекту - перетворенні світлової енергії на електричну.
