Правові режими видів територій та різних груп населення в міжнародному праві

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Імені Є.О. ДІДОРЕНКО

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Перший проректор з навчальної

Та методичної роботи ЛДУВС

Е.В. Віленська

Міжнародне ПРАВО

Робоча навчальна програма

Луганськ

Розробники: Сорока Г.Б.

Рецензенти: Левченков О.І. – кандидат юридичних наук, проректор з наукової роботи ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, Михальський І.Б. – професор,

Ухвалено на засіданні кафедри конституційного та міжнародного права Луганського державного університету імені Е.О. Дідоренка

Протокол №____від____________________

Структура робочої програми навчальної дисципліни

«Міжнародне право»:

Курс -3, форма навчання-стаціонар(контракт);

Спеціальність - «Правознавство», «Правоохоронна діяльність»;

Освітній рівень - «бакалавр»;

Семестр – 5;

Загальна кількість годин – 72;

Змістових модулів – 2;

Лекції – 18 годин;

Семінари – 18 годин;

Самостіна робота – 36 годин;

Вид контролю – залік.

Мета: освітня

Розвиваюча

Виховна

ПЕРЕДМОВА

Навчальний курс «Міжнародне право» вивчається згідно з програмою для вищих навчальних закладів.

Даний курс визначає місце міжнародного права серед інших суспільних наук і галузевих юридичних дисциплін, що вивчають державно-правові явища.

Основна ціль семінарських занять - допомогти студентам самостійно засвоїти курс міжнародного права, усвідомити предмет цієї науки, основні принципи й особливості міжнародного права як особливої галузі права.

Семінарські заняття не повторюють у точності питань, що даються в лекційному матеріалі, а розвивають і поглиблюють окремі їх елементи, вчать студентів самостійно, аналітичне мислити, забезпечують засвоєння певних навичок правильного формулювання і викладення своїх думок у письмовій і усній формах, особливо, в усній - виступах перед аудиторією під час обговорення навчальних питань на семінарських заняттях.

Семінарські заняття проходять у формі виступу й обговорення виступів слухачів з питань, передбачених планом.

На семінарських заняттях студенти навчаються вмінню зв'язувати загальнотеоретичні юридичні знання (ТДП) і спеціальні галузеві (державне, кримінальне право й ін.), отримані ними раніше, із тим навчальним матеріалом, що вони засвоюють у процесі вивчення курсу міжнародного права.

Міжнародне право як галузь права повинно вивчатися під кутом тих об'єктивних процесів, що відбуваються сьогодні у світі (політичних, соціально-економічних, культурних, національних, екологічних та ін.).

Студенти повинні навчитися аналізувати досліджувану літературу і джерела, що є в їхньому розпорядженні. Вони повинні вміти правильно аналізувати зміст міжнародних-правових актів, особливо універсального характеру, таких як Статут ООН, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, міжнародні угоди та інше. Для придбання навичок підготовки логічно послідовних і найбільш повних відповідей студентам рекомендується складати план відповідей. Відповідаючи, вони повинні викладати свої думки "юридичною" мовою, тобто вільно володіти міжнародним-правовим науковим апаратом. Участь студентів у семінарських заняттях є обов'язковою умовою виконання навчального плану.

ЗМІСТОВИЙ Модуль I

Тема 1. Поняття та джерела міжнародного права (2 години)

Тема 2. Суб'єкти та об'єкти міжнародного права (2 години)

Тема 3. Принципи міжнародного права(2 години)

Тема 4.Територія та населення в міжнародному праві (2 години)

Тема 5. Право міжнародних договорів (2 години)

Тема 6. Право міжнародних організацій (2 години)

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ І

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1.

Сутність та особливості міжнародного права та його джерел (2 години)

План

1. Виникнення і становлення міжнародного права.

2. Сутність міжнародного права.

3. Співвідношення міжнародного права та інших систем права.

4. Нормоутворення в міжнародному праві.

5. Класифікація норм міжнародного права.

6. Поняття джерел міжнародного права.

7. Кодифікація міжнародного права та її види.

Теми рефератів:

1. Кодифікація і прогресивний розвитокміжнародного права.

2. Звичай і договір у міжнародному праві.

3. Норми міжнародного права та їхні особливості,

4. Міжнародне право як особлива система права.

5. Україна як суб'єкт міжнародного права.

Основні поняття: норма міжнародного права, принципи міжнародного права, диспозитивна норма, імперативна норма, правовий інститут міжнародного права, галузь міжнародного права, воля в міжнародному праві, джерело міжнародного права, міжнародний порядок, міжнародний договір, кодифікація, міжнародне право, міжнародне спілкування, міжнародні віднсини, міждержавна система, міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, зовнішня політика.

Контрольні питання і завдання:

1. Чому кодифікація норм міжнародного права може бути офіційною і неофіційною?

2. У чому полягає принципова відмінність основних норм від допоміжних?

3. Дайте оцінку актам міжнародних конференцій.

4. Дайте визначення норми міжнародного права.

5. Визначити і охаректеризувати міжнародно-правових норм?

6. Що таке допоміжні засоби для визначення правових норм і коли вони використовуються?

7. Зазначте причини виникнення міжнародного права, час і місце його зародження.

8. Що ви розумієте під міжнародною системою в широкому і вузькому розумінні?

9. Чому міжнародне право є особливою системою права?

10. Що впливає на поширення і поглиблення міжнародних відношень у сучасних умовах?

11. Дайте порівняльну характеристику міжнародного права другої половини XX сторіччя і міжнародного права кінця XX сторіччя.

12. Яке місце займає міжнародне право в зовнішній політиці держав?

Приступаючи до вивчення першого питання, курсантам і слухачам необхідно пригадати той навчальний матеріал, що вони вивчали раніше. Потім варто зупинитися на основних історичних етапах розвитку міжнародного права. Перемога країн антигітлерівської коаліції завершилася створенням основ нового міжнародного порядку. Статут ООН явився основним джерелом сучасного міжнародного права й основою подальшого його розвитку і кодифікації. Метою занняття також є ознайомлення студентів з поняттям і основними джерелами міжнародного права, особливостями процесу нормоутворення в міжнародному праві.

При вивченні другого питання студентів повинні звернути увагу на різноманітність існуючих визначень поняття "міжнародне право" і особливо на те, що вказує на його "сучасність", та на його відмінність від довоєнного права. Студенти можуть засвоїти будь-які визначення, але при цьому аргументувати, чому вони вважають обране визначення більш точним, доступним і одночасно науковим.

Міжнародне право (або міжнародне публічне право) - це система юридичних норм регулюючого характеру між державами й іншими суб'єктами цієї системи права. На відміну від міжнародного публічного права міжнародне приватне право звичайно визначається як право, норми якого регулюють цивільно-правові, сімейні і трудові відносини з іноземним або міжнародним елементом.

Міжнародне право - це система утворюваних державою (і частково іншими суб'єктами міжнародного права) шляхом узгодження їх воль юридичних норм, що регулюють певні суспільні відносини.

Студенти повинні знати, що визначення сутності міжнародного права – це одине з основних, центральних питань даної теми. Сутність міжнародного права виявляється по-перше, у його загальності і демократичності, у підвищенні його соціальної цінності. ПО-друге у специфіці створення норм міжнародного права, вособливостях процесу досягнення угоди між його суб'єктами на основі балансу інтересів (узгодження "воль").

Основними компонентами міжнародної системи є: держава, народи і нації, міждержавні міжнародні організації, міжнародні конференції, об'єднання держав що не є міжнародними організаціями, різноманітні міжнародні органи, міжнародне право й інші спеціальні норми, що діють у цій системі, відношення і взаємодії між цими компонентами.

У глобальній міждержавній системі усі компоненти активно взаємодіють між собою, а міждержавні відношення виступають у ролі системоутворюючих. Є і функціональні підсистеми.

У сучасних умовах зростаючої глобалізації усе більш чітко вимальовується загальнолюдська модель міждержавної системи, стрижнем якої виступають принципи демократії і гуманізму.

Необхідно звернути увагу студентів на взаємозв’язок внутрішньодержавного і міжнародного права як результату поглиблення взаємодії зовнішньої і внутрішньої політики держав, розвитку процесу інтеграції. Студенти повинні знати як співвідноситься норма міждержавного права з нормами національного права і навпаки, пам'ятаючи при цьому про примат норм міжнародного права над внутрішньодержавним правом.

При розгляді четвертого питання студенти повинні зазначити, що по ньому питанню нема єдності думок ні у вітчизняної, ні в зарубіжній правовій літературі. Одні вчені вважають, що міжнародне приватне право являє собою не що інше, як вид міждержавного публічного права, інші не ототожнюють їх. На наш погляд, заслуговує на увагу точка зору тих юристів, які вважають, що хоча міжнародне приватне право і складає одну із спеціальних галузей цивільного права, воно в основному дуже тісно пов'язано саме з міжнародним публічним правом.

Міжнародне право відрізняється від внутрішньодержавного права: 1) за способом утворення норм; 2) за соціальною сутністю; 3) суб'єктами; 4) об'єктом регулювання; 5) засобами функціонування.

Приступаючи до підготовки четвертого питання курсантам і студентами необхідно пригадати з теорії держави і права поняття норми права. Потім вивчити визначення норми міжнародного права, її ознаки, специфічні відмітні риси в порівнянні з нормами звичайного внутрішньодержавного права.

Норма права-це сукупність владних рішень.

Юридичний обов'язок - характерна риса правових норм, що відрізняє їх від інших соціальних норм, які функціонують у міждержавній системі. Диспозитивні норми - це такі, від яких держави можуть відступати по взаємній угоді. Імперативні - це норми, від яких держави не можуть відступати навіть за взаємною угодою, і договір, що суперечить таким нормам, немає юридичної сили.

Студентам необхідно особливу увагу звернути на специфіку утворення норм міжнародного права, в першу чергу, як процесу узгодження "волі" суб'єктами міжнародного права їхніх інтересів, які не співпадають, а іноді і діаметрально протилежні, тобто студенти повинні твердо засвоїти, що процес, способи і форми створення норм міжнародного права відрізняються від створення норм внутрішньодержавного права.

Розглядаючи п’яте питання студенти повинні спочатку визначення, класифікації норм міжнародного права, зазначити критерії, які лежать в її основі.

Переходячи до вивчення шостого питання, студенти повинні пригадати з загальної теорії права поняття джерела права. Потім дати поняття джерела міжнародного права, назвати Їхні види, відмітнні риси і особливості. При цьому звернути увагу на критерії, які лягли в основу їхнього поділу на окремі види. Студентам необхідно засвоїти, що міжнародний договір і звичай - основні джерела міжнародного права, (різноманітні способи створення і форми закріплення міжнародних правових норм).

Джерела міжнародного права являють собою установлені державами в процесі правотворчості форми втілення узгоджених рішень, форми існування міжнародно-правових норм.

До джерел міжнародного права можуть бути застосовані основні характеристики джерел права з загальної теорії права. Проте, на відміну від внутрішньодержавного права, міжнародне право не має таких конституційних норм або спеціальних актів, у яких дається перелік нормативних актів.

Самі держави, міжнародні організації і (у передбачених випадках) деякі інші суб'єкти, погоджуючи свої інтереси, визначають не тільки зміст міжнародно-правових норм, але і зовнішню форму їхній вираження.

Традиційно склалися і протягом століть застосовувалися два джерела міжнародного права - міжнародний договір і міжнародний звичай. Сучасна дипломатична практика держав дала нові форми втілення міжнародно-правових норм у виді актів міжнародних конференцій і нарад і актів міжнародних організацій.

Маються на увазі не всі такого роду акти, тому що вони в основному мають декларативний або рекомендаційний характер, як-от ті акти, що приймаються з метою встановлення і закріплення нових правил поведінки і взаємовідносин держав, самих міжнародних організацій, а також інших суб'єктів. Ці акти повинні також відповідати визнаним умовам їхньої дійсності: по-перше, вони не можуть суперечити основним принципам міжнародного права; по-друге, вони поширюються, як правило, лише на ті держави, що прийняли їх внутрішньодержавні закони не розглядаються як джерела міжнародного права, оскільки вони виражають інтереси окремої держави. Проте їхнє додержання не байдуже для міжнародно-правового регулювання.

При вивченні сьомого питання студентам необхідно усвідомити, що таке кодифікація в міжнародному праві. Для того, щоб відповідь була повною, студентам необхідно порівняти її з кодифікацією внутрішньодержавного законодавства, при цьому обов'язково зазначити критерії покладені в основу ділення кодифікації міжнародного права на певні види. Курсантам так само необхідно підкреслити прогресивну роль ООН і інших міжнародних організацій у цьому процесі. У висновоку зазначити на необхідність приведення внутрішньодержавного законодавства України у відповідність з нормами міжнародного права.

Тема 2.

Правосуб’єктність у міжнародному праві. Визнання та правонаступництво суб’єктів міжнародного права (2 години)

План

1. Поняття і види суб'єктів міжнародного права.

2. Держави - основні суб'єкти міжнародного права.

3. Об'єкти міжнародного права.

4. Визнання в міжнародному праві і правонастурництво держав.

Теми рефератів:

1. Особливості міжнародної правосуб'єктності членів федерації.

2. Сучасні теорії визнання.

3. Державний суверенітет України.

Основні поняття: суб'єкт міжнародного права, об'єкт міжнародного права, правосуб'єктність, федерація, автономія, унітарна держава, державний суверенітет, конфедерація, народ, нація, державоподібні утворення, міжнародні організації, міжурядові організації, визнання, правонаступництво.

Контрольні питання і завдання:

1. Чи є індивід суб'єктом міжнародного права?

2.Чи рівні юридичне і фактично суб'єкти міжнародного права?

3. Як може набуватися громадянство?

4. Що таке подвійне громадянство, які його наслідку і способи боротьби з ним?

5. Що такий дипломатичний захист і які її правові рамки?

6. Які міжнародно-правові наслідки надання політичного захисту?

Приступаючи до підготовки відповіді на перше питання, студентам необхідно пригадати поняття суб'єкта права з загального курсу теорії права. Потім дати визначення поняття суб'єкта міжнародного права, визначити відмінні риси цих двох понять; розкрити зміст поняття міжнародної правосуб'єктності, обов'язково вказавши при цьому на особливості міжнародної правоздатності і дієздатності; назвати види суб'єктів міжнародного права.

Поняття суб'єктів права вироблено загальною теорією права стосовно до права взагалі, незважаючи на те, йде мова про внутрішньодержавне або міжнародне право. Суб'єкти права - це сторони, учасники, суб'єкти правовідносин. Це сторони, що беруть участь або можуть брати участь у міжнародних правовідносинах. Інакше - це сторони, особи, наділені юридичними правами і юридичними обов'язками в суспільних відносинах, урегульованих міжнародним правом. Це колективні суспільні утворення, проте обсяг юридичних прав і обов'язків різноманітних конкретних суб'єктів міжнародного права не однаковий.

Міжнародне право регулює лише взаємовідносини суб’єктів, спроможних самостійно виступати учасниками міжнародних відношень, які є безпосередніми носіями суб'єктивних міжнародних юридичних прав і обов'язків. Воно не регулює внутрішньодержавні відносини.

Студенти повинні твердо засвоїти, що держава є основним суб'єктом міжнародного права. Вони повинні дати розгорнуту характеристику держави як суб'єкта міжнародного права, пов'язавши це питання з проблемою суверенітету і внутрішньою компетенцією держави. Студенти повинні охарактеризувати Україну й інші колишні союзні республіки як суб'єкти міжнародного права. Вони повинні використовувати знання з попередніх тем курсу, а також навчальних дисциплін, які вивчалися раніше; пригадати такі поняття як нація, народ, зміст принципу самовизначення народів і націй. Студенти повинні підкреслити, що сьогодні народи і нації є активними суб'єктами міжнародних правовідносин, вказавши при цьому на причини цього політико-правового явища. Вони повинні визначити об'єкт міжнародної правосуб'єктності народів і націй, спираючись на нормативний зміст принципу рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею в сучасному міжнародному праві. При цьому курсантам і студентам необхідно звернути увагу на визначення поняття міжнародної міжурядової організації як суб'єкта міжнародного права, вказавши на її правосуб'єктність і правові основи правосуб'єктності. Рекомендується більше приділити часу для вивчення особливостей міжнародних організацій і їхньої правосуб'єктності, чітко визначивши їхнє місце і значення серед інших суб'єктів.

Сучасне міжнароднє право захищає право усіх народів - великих і малих, незалежно від їхньої расової приналежності, мови і релігії - на рівність і самовизначення, вільний економічний і соціальний розвиток.

Активна участь міжнародних організацій у міжнародному спілкуванні вимагає розвитку відповідного міжнародно-правового врегулювання. Суть питання полягає в тому, чи урегульовані відношення кожної з них окремо іншими суб'єктами міжнародних відносин нормами міжнародного права.

Відповідно до міжнародних договорів державоподібнІ утворення наділяються певними правами й обов'язками і тим самим стають суб'єктами міжнародно-правового регулювання. Вони можуть самостійно здійснювати певні юридичні права й обов'язки.

Вивчаючи питання визнання держав, необхідно також почати з визначення поняття визнання, указавши на юридичні наслідки, значення визнання взагалі і зокрема на такі його форми, як де-юре і де-факто. Говорячи про правоприємство держав, студенти повинні к початку зупинитися на понятті правоприємства держав і його підставах, у тому числі і на проблемах, пов'язаних з Україною, яка виступає частковою правоприемницею СРСР.

Усі відповіді студентів повинні базуватися на відповідній нормативній базі, зокрема необхідно використовувати матеріали Віденської конвенції (1978 року) про правоприємство держав що-до міжнародних договорів.

Розкриваючи зміст поняття об'єкт міжнародного права, необхідно відразу усвідомити, що проблема об'єкта міжнародного права - одна з найбільш важких і спірних проблем у міжнародному праві. Більшість вчених вважає, що під об'єктом міжнародно-правових відносин треба розуміти усе те, із приводу чого суверенні держави вступають у правовідносини між собою і що складає зміста їхніх взаємних прав і обов'язків.

Об'єкти бувають трьох видів:

1.Територія.

2. Дії.

3. Утримання від дій.

Під час відповіді потрібно дати розгорнуту характеристику цих понять.

Об'єктом міжнародного правового регулювання є міждержавні суспільні відносини, тобто ті, що знаходяться рамками внутрішньодержавних відносин, регульованих національним (внутрішньодержавним) правом. Це і визначає специфіку об'єктів міжнародного права.

Тема 3.

Принципи міжнародного права (2 години)

План

1. Поняття принципів міжнародного права та їх значення для формування сучасного міжнародного права.

2. Види і характеристика принципів міжнародного права.

Теми рефератів:

1. Специфіка принципів міжнародного права на відміну від інших норм міжнародного права.

2. Становлення принципу незастосування сили і погрози силою.

3. Розходження між принципами непорушності державних кордонів і територіальної цілісності держави.

Основні поняття: принцип міжнародного права, державний суверенітет, агресія, насильство, територія, державний кордон, окупація, сила, права людини, народ, нація, самовизначення.

Контрольні питання і завдання:

1. Чи є принцип мирного співіснування тепер актуальним і визначає усі інші принципи?

2. Чи є серед принципів міжнародного права незмінні?

3. Чи можлива в сучасних умовах реалізація принципу роззброювання?

4. У чому полягає подвійна природа принципу самовизначення народів і націй?

5. У чому полягає специфіка принципів міжнародного права у відзнаку про інших норм міжнародного права?

6. Чи має абсолютний характер принцип невтручання у внутрішні справи держав?

7. Яке місце займає принцип загальної поваги прав людини в сучасному міжнародному праві?

Готуючись першого питання, студенти повинні чітко засвоїти, що принципи міжнародного права є нормами міжнародного права, що мають вищу юридичну силу. Студенти повинні ознайомитися із системою основних принципів і міжнародно-правовими актами, в яких вони закріплені. Потім вони повинні визначити основні розходження між принципами міжнародного права і договірними звичними нормами міжнародного права.

Принцип міжнародного права - юридичне узагальнена норма поводження суб'єктів міжнародного права у повній області правовідносин. Їхнє дотримання складають своєрідні рамки, у яких існує велика або менша кількість норм. Принципи діляться на універсальні і регіональні (у залежності від кола суб'єктів, якими вони признаються), загальні і галузеві (в залежності від сфери дії).

Основні принципи міжнародного права можна поділити на 3 групи:

1. Основні принципи забезпечення миру і міжнародної безпеки.

2. Основні принципи міжнародного співробітництва держав.

3. Основні принципи захисту прав народів, націй і людини.

Генеральна Асамблея ООН у жовтні 1970 року прийняла резолюцію (XII) про принципи міжнародного права, що стосуються відношень між державами. У ній розкривається зміст семи основних принципів.

У заключному акті Наради по безпеці і співробітництву в Європі 1975 р. основні принципи були доповнені трьома положеннями.

Основні принципи міжнародного права мають імперативний характер, і їм повинні відповідати усі Інші принципи і норми міжнародного права.

Аналізуючи і співставляючи різноманітні міжнародно-правові документи можна сформулювати конкретну систему основних принципів.

Основними елементами цієї системи є:

1. Найбільше загальні принципи сучасного міжнародного правопорядку.

2. Принципи співробітництва в політичній області.

3. Принципи ненападу і заборони агресії.

4. Принципи підтримки міжнародного миру і безпеки.

5. Принципи мирного співіснування в області економічного співробітництва.

6. Принципи співробітництва в соціальній, культурній і гуманітарній області.

7. Принципи ефективності, універсалізму і регіоналізма в міжнародних організаціях.

Характеризуючи систему принципів міжнародного права у другому питанні, і зокрема, принципу суверенної рівності держав, варто звернути увагу курсантів у першу чергу на те, що принцип суверенної рівності суб'єктів міжнародного права базується на підстави урахування їхньої своєрідності і права кожного з них на волю і політичну незалежність. Це означає рівноправність усіх народів і держав у сучасному світі, незалежно від їх політичних, економічних і соціальних систем, а також їхнього розміру, географічного місцезнаходження або рівня економічного розвитку. Для повної відповіді також необхідно звернути увагу на історію його розвитку і сучасні тенденції. Доцільно, також розкрити додержання принципу незастосування сили і погрози силою. Особливу увагу курсантам варто звернути на визначення агресії і таких міжнародно-правових категорій, як "сила", "застосування сили", "погроза застосування сили", "озброєний напад". Студенти, також повинні знати винятки з загального правила, тобто коли сила, (у тому числі і збройні сили) застосовуються відповідно до норм міжнародного права. Необхідно обов'язково зупинитися на понятті й додержанні принципу непорушності кордонів. Підкреслити особливе значення цього принципу в сучасних умовах, коли знову мають місце спроби зміни політичної карти світу. Студенти повинні підкреслити органічний зв'язок цього принципу з принципом незастосування сили і погрози силою.

При розгляді принципу територіальної цілісності держав необхідно зазначити нормативне закріплення цього принципу. Потім варто звернути увагу курсантів на те, що цей принцип забороняє під будь-яким приводом анексію -протизаконне приєднання чужих територій і земель. Кожна держава, шануючи територіальну цілісність будь-якого суб'єкта міжнародного права, повинна утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності. Студенти повинні чітко засвоїти, що ніякі територіальні придбання, що стане результатом погрози силою або її застосування, не є законними.

Принцип мирного вирішення міжнародних суперечок зобов'язує держави через заборону застосування сили і навіть погрози силою в міжнародних відносинах, вирішувати мирно і справедливо свої міжнародні спори. Міжнародні спори вирішуються відповідно до норм міжнародного права. Студенти повинні обов'язково знати нормативні документи, в яких зафіксований цей принцип.

Під час розгляду принципу невтручання у внутрішні справи держави курсантам варто зрозуміти, що відповідно до цього принципу ніяка держава або група держав не мають права прямо або побічно втручатися з будь-якої причини у внутрішні або зовнішні справи іншої держави. Ніяка міжнародна організація, у тому числі і ООН, не має права втручатися в справи, які становлять внутрішню компетенцію будь-якої держави, або жадати від своїх членів надати такі справи до міжнародної організації. Студенти повинні знати випадки винятку з цього загального правила, тобто коли Рада Безпеки приймає примусові заходи на підставі гл.7 Статуту ООН. У зв'язку з цим необхідно знати зміст поняття "справи які становлять внутрішню компетенцію держави".

Особливу увагу варто звернути на дотримання принципу загальної поваги прав людини. Студенти повинні засвоїти те, що цей принцип зобов'язує усі держави діяти відповідно до Статуту ООН, загальної Декларації 1948 року при вирішенні питань, пов'язаних із дотриманням прав і свобод людини. Розкриваючи сутність принципу самовизначення народів і націй, необхідно звернути увагу навчаючихся на становлення цього принципу, на ті труднощі, що виникають сьогодні під час їого реалізації. Самовизначення народів і націй сьогодні неможливо без територій, точніше без перерозподілу територій, що найчастіше веде до конфліктів різноманітного роду, у тому числі й воєнних.

При розгляді принципу співробітництва держав необхідно вказати на нормативну базу фіксації цього принципу і тісний зв'язок його з раніше викладеними принципами міжнародного права. Цей принцип означає, що сучасний міжнародний порядок зобов’язує держави співпрацювати, незалежно від їхнього розходження в політичних, економічних або соціальних системах. Це співробітництво повинно:

1. Відповідати загальним і приватним інтересам народів.

2. Здійснюватися з урахуванням прав і прерогатив інших зацікавлених країн.

3. Не бути спрямоване проти інтересів іншої держави.

Кожна держава повинна підтримувати відносини з іншими суб'єктами міжнародного права відповідно до норм міжнародного права.

Студенти також повинні розкрити додержання принципу сумлінного виконання міжнародних зобов'язань. Суть цього принципу полягає в тому, що кожна держава повинна сумлінно виконувати свої зобов'язання, що випливають з прийнятих добровільно міжнародних договорів, діючих відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Студенти повинні запам'ятати, що внутрішньодержавний закон не взмозі змінити або відмінити правомірного міжнародного договору, прийнятого відповідно до Статуту ООН, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

 

Тема 4

Правові режими видів територій та різних груп населення в міжнародному праві

(2 години)

План

1. Поняття території та її види.

2. Державні кордони.

3. Зміна кордонів, інші види територій.

4. Поняття населення. Загальне визначення регламентацiї положення населення в

міжнародному праві.

5. Мiжнародно-правовi питання громадянства

а) набуття та втрата громадянства;

б) одруження;

в) подвiйне громадянство.

6. Правове положення iноземцiв.

Основні поняття: державна територія, державний кордон, континентальний шельф, повітряний простір, космічний простір, міжнародні ріки, територіальне море, відкрите море, економічна зона, міжнародна протока, міжнародний канал, населення, громадянин, натуралізація, біженці, переміщені особи, іноземці, оптація, підданство, політичний притулок, апатриди, біпатриди.

Теми рефератів:

1. Юридична природа державної території.

2. Плебісцит під час територіальних змін.

3. Принцип недоторканності державної території в сучасних умовах.

4. Біжінці – проблема сучасності.

5. Біпатризм – гарно чи погано.

Контрольні питання і завдання:

1. Недоторканність державної території в міжнародному праві є абсолютною або відносною?

2. "Справедливе" і відповіднє до норм міжнародного права приєднання території, це одне і те ж?

3. "Перерозподіл" територій - це об'єктивний процес розвитку світового співтовариства чи ні?

4. Чи кожен народ повинен мати свою територію?

5. Дайте визначення поняття державної території і назвіть її складові частини.

Розкриваючи зміст першого питання, перед тим, як дати визначення державної території і назвати її складові частини, студенти спочатку повинні підкреслити значення територіальних проблем у міжнародних відносинах і назвати основні види просторів. Територіальне верховенство держави, недоторканність їх і цілісність державної території. Студенти повинні запам'ятати, що до складу державної території входять суша і води з надрами, що находяться під ними, а також повітряний простір над сушею і водами, межі яких визначаються державним кордоном. Основним елементом, що визначає юридичну природу державної території, є принцип територіального верховенства, який виражається в тому, що в межах своєї території держава може застосовувати усі відповідні закону заходи владного примусу до своїх громадян і іноземців на всій державній території

Розкриваючи зміст другого питання, необхідно дати визначення поняття державного кордону, назвати його призначення і перерахувати види і способи встановлення. Студенти повинні чітко засвоїти, що державні кордони визначають межі державної території і межі поширення територіального верховенства держави. Під час відповіді необхідно зупинитися на правовому режимі державного кордону, на таких поняттях, як контрабанда, прикордонна зона і прикордонна смуга, правила перетинання кордону. Розглядаючи трете питання - зміна кордонів та інші види територій, студенти повинні пригадати зміст принципу непорушності і недоторканності державних кордонів. Недоторканність і цілісність державної території не означають неможливості мирної зміни кордонів за домовленістю між суміжними державами у відповідності до міжнародного права. Далі студенти повинні зазначити підстави зміни кордонів, відповідну нормативну базу, порядок і процедуру розв'язання територіальних спорів. Треба акцентувати увагу на тих територіях, які мають деякі особливості, розкрити їх особистий правовий режим, історію його формування. Це такі території як Антарктида, проліви, затоки, відкрите море тощо. Розкриваючи четверте питання студенти забов’язані знати що таке населення, громадянство та які існують засоби придбання та втрати громадянства. Ці знання мають бути придбані з курсу теорії держави та права, конституційного права. Міжнародне право більш ширше розглядає ці терміни, дає пояснення міжнародним процесам переселення у сучасному світі. У наступних питання студенти мають орієнтуватися на міжнародні-правові та національні документи, які регламентують проблеми біпатризму, апатризму, правовий стан іноземців.

 

Тема 5

Джерела та стадії укладання міжнародних договорів (2 години)

План

1. Поняття міжнародного договору і його суб'єкти.

2. Класифікація міжнародних договорів.

3. Укладання міжнародних договорів, набуття чинності, виконання міжнародних договорів.

4. Міжнародний договір і внутрішнє законодавство.

Теми рефератів:

1. Об'єкти і мета міжнародних договорів.

2. Способи забезпечення виконання договорів.

3. Міжнародний договір і внутрішній закон.

Основні поняття: об'єкт міжнародного договору, суб'єкт міжнародного договору, ратифікація, депозитарій, обмовки, промульгації, тлумачення, денонсація, анулювання, гарантії міжнародних договорів.

Контрольні питання і завдання:

1. Чи може міжнародний договір домінувати над внутрішнім законодавством?

2. Чи можуть бути норми внутрішнього законодавства відображені в міжнародних договорах?

3. Дайте визначення права міжнародних договорів.

4. Хто може бути стороною міжнародного договору?

5. Для чого здійснюється реєстрація і публікація договорів?

6. Яким способом забезпечується виконання договорів?

Приступаючи до розгляду першого питання, студенти повинні дати визначення поняття міжнародного договору. Потім визначити місце права міжнародних договорів у системі міжнародного права. Студентам необхідно звернути увагу на те, що договір є найбільш поширеною юридичною формою встановлення співробітництва між суб'єктами міжнародного права. Об'єктом міжнародного договору може бути лише те, що законно і можливо для виконання. Договір - результат добровільного вираження волі суверенних держав.

При відповіді на друге питання - класифікації міжнародних договорів - студенти спочатку повинні зазначити підстави розподілу договорів на окремі види. Вони повинні знати, що таке багатосторонні і двосторонні договори, навести конкретні приклади. Треба чітко засвоїти, що незалежно від того, до якої категорії договори відносяться відповідно до класифікації, вони є юридичне обов'язковими і створюють норми, яких сторони правовідносин повинні неухильно додержуватися. Для того, щоб відповідь була повною, бажано назвати найбільш поширені найменування міжнародних актів і зупинитися на їх розподілі за змістом (договори політичні, економічні, з питань культурного співробітництва, з правових питань тощо) Відповідаючи на третє питання - укладання міжнародних договорів – студентам необхідно знати стадіїта етапи укладення договорів, повноваження на підписання договорів, права й обов'язки уповноважених. Підписання. Обмін документами, що утворюють договір. Ратифікація договору, тлумачення договору. Приєднання до договору. Набуття чинності договору, опублікування і реєстрація договорів. Студенти також повинні знати підстави припинення дії договору (денонсація, перегляд, анулювання договору та ін.) Приступаючи до вивчення четвертого питання, необхідно звернути увагу на співвідношення міжнародного договору і внутрішнього законодавства. Студенти повинні знати, що проблема співвідношення міжнародного договору, що вступив у силу, і внутрішнього законодавства держави в юриспруденції вважається однією з найскладніших. Вона розв'язується визнанням або примату договору над законом або примату закону над договором, або їх рівності. Сучасна практика укладення міжнародного договору пішла першоим шляхом, тобто визнання верховенства міжнародно-правових норм стосовно норм внутрішнього права (примат права над політикою і примат міжнародного договору над законом). Національні держави зобов'язані привести своє законодавство у відповідність до норм міжнародного права.

Тема 6

Міжнародні організації

План

1. Поняття і класифікація міжнародних організацій.

2. Порядок створення міжнародних організацій і припинення їх існування.

3. Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій. ООН та її спеціалізовані органи.

4. Регіональні міжнародні організації.

Теми рефератів:

1. Механізм прийняття рішень міжнародними організаціями.

2. Політична і правова природа Співдружності Незалежних Держав.

3. Статут ООН - універсальний міжнародний договір.

4. Україна в міжнародних організаціях.

Основні поняття: Міжнародні конференції, міжнародні організації, Організація Об'єднаних Націй, Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна й Соціальна Рада, Рад по Опіці, Міжнародний Суд, Статут ООН, Генеральний секретар ООН, регіональні міжнародні організації.

Контрольні питання і завдання:

1. Навіщо створюються міжнародні організації?

2. Від чого залежить обсяг компетенції міжнародних організацій?

3. Чи є сьогодні ООН чинником що визначає стабільність у світі?

4. Яке значення має процедура проведення міжнародних конференцій?

5. Які органи утворюються міжнародними конференціями?

6. Які акти приймаються міжнародними конференціями?

При відповіді на перше питання студенти повинні підкреслити, що в сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації грають істотну роль як форма співробітництва держав і багатосторонньої дипломатії. Необхідно також дати визначення поняття міжнародної організації, перелічити її ознаки. Студенти повинні обов'язково зазначити розходження між міждержавними і неурядовими міжнародними організаціями. Під час класифікації міжнародних організацій можуть застосовуватися різні критерії, (треда назвати їх і види міжнародних організацій). Розкриваючи порядок створення міжнародних організацій, треба вказати на підставу припинення їх існування. Студенти повинні чітко засвоїти, що міжнародні організації-вторинні, похідні суб'єкти міжнародного права-створюються (засновуються) державами. Вони повинні назвати етапи процесу створення міжнародних організацій, охарактеризувати його стадії: при цьому звернути увагу на те, що припинення існування організації також відбувається шляхом узгодження волевиявлення держав-членів. Під час висвітлення третього питання необхідно звернути увагу на повноваження і функції міжнародних організацій. Студенти повинні обов'язково підкреслити, що компетенція міжнародної організації фіксується вїї установчому акті. Компетенція міжнародної організації, також як і правосуб'єктність, має договірну основу й обмежена договірними рамками. Що стосується функцій міжнародної організації, то під ними слід розуміти зовнішні прояви процесів її діяльності по виконанню покладених на неї задач. Необхідно перерахувати ці функції. Відповідь на третє питання необхідно починати з визначення органів міжнародних організацій. Головне в цьому питанні те, що орган міжнародної організації - це складова частина міжнародної організації, її структурна ланка. Студенти повинні знати порядок їх створення, компетенції, функції, структуру і правовий статус, закріплений в установчих документах. Студент повинен назвати види органів міжнародних організацій, підставу їх класифікації по тим або іншим ознакам. Характеризуючи Організацію об'єднаних Націй (ООН) і її спеціалізовані установи, студенти повинні почати свою відповідь з перерахування структурних елементів:

1. Генеральна Асамблея;

2. Рада Безпеки;

3. Міжнародний Суд;

4. Економічна і Соціальна Рада;

5. Рада по Опіці;

6. Секретаріат ООН;

7. Генеральний секретаріат ООН.

Переходячи до вивчення четвертого питання, студенти повинні засвоїти, що поряд з універсальними міжнародними організаціями існують регіональні, членами яких є держави певного географічного регіону. Об'єктом діяльності таких організацій можуть бути питання в рамках регіонального співробітництва: спільна безпека, економічна, соціальна, культурна та ін. сфери. Особливу увагу особам, що відповідають, необхідно приділити ОБСЄ, НАТО, Європейському Союзу. Слухачі повинні охарактеризувати правовий статус Ради глав держав і його основних координаційних органів, звернути увагу на процедуру прийняття рішень.

 

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ПРИСВОЮВАНИХ СТУДЕНТАМ (слухачам) із зазначенням максимальної кількості балів за кожним видом завдань для самостійної роботи та індивідуальних навчально-дослідницьких завдань:

Модуль І

Семінарські заняття (поточна успішність)	Самостійна робота, ІНДЗ	Підсумковий тест (модуль-контроль)	Сума
Всього: 30 (розрахунок за формулою)