Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 13 – 15, 25 - 26

МВС України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

Кафедра правового забезпечення господарської діяльності

Робоча навчальна програма

 

З дисципліни ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

Галузь знань 0304 Право _______________________

Напрям підготовки 6.030402 Правознавство!

Спеціальність 7.060.101 Правознавство;

Спеціалізація всі спеціалізації і

Освітньо-кваліфікаційний рівень Бакалавр_

Форма навчання всі форми навчання і

 

М. Харків

Рік

“Затверджено” Постановою Вченої Ради Харківського національного університету внутрішніх справ від “__” ____________ 2011 р. протокол №__

Рекомендовано до друку Методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ „__” _____________ 2011 року Протокол №__

 

 

Робоча навчальна програма з курсу «Екологічне право» // Укладачі: доц., к.ю.н. Бригадир І.В., доц., к.ю.н. Шуміло О.М. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2011. - 39 с.

 

 

Рецензенти:

Начальник кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, к.ю.н., доцент В.А. Кройтор

Доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Академії державної Митної Служби України, к.ю.н., Зуєв В.А.

 

 

Ухвалено на спільному засіданні кафедр трудового, земельного та екологічного права ХНУВС та трудового, екологічного та земельного права ННІПМК „____”_____________ 2011 року Протокол №__

Ухвалено на засіданні Вченої ради ННІПМК ХНУВС „____”_____________ 2011 року Протокол №__

 

 

©Бригадир І.В., Шуміло О.М. 2011.

© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2011.

 

1. ЦІЛЬОВА НАСТАНОВА

 

Робоча навчальна програма з курсу „Екологічне право” розроблена з урахуванням сучасних поглядів на предмет екологічного права, наукових позицій стосовно сучасного становища та перспектив розвитку основних його інститутів.

З метою екологізації вищої освіти та формування екологічного світогляду у майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах, зокрема, в Національному університеті внутрішніх справ на початкових курсах введено учбовий курс „Екологія”. В рамках його у студентів вже сформовані знання щодо визначення та змісту понять: „природний об’єкт”, „правова охорона навколишнього природного середовища”, “екологічне законодавство”, „право природокористування”, „сталий розвиток”, „екологічна політика” тощо. Подальша спеціалізація вищої юридичної освіти передбачає формування у студентів системних, комплексних знань та практичних навичок їх застосування з питань правової охорони довкілля, забезпечення раціонального природокористування та екологічної безпеки, досягнення сталого розвитку суспільства. Реалізація цих цілей здійснюється при вивченні навчального курсу „Екологічне право”.

З урахуванням специфіки навчального закладу та майбутньої спеціалізації курсантів (студентів, слухачів) значну увагу при вивченні кожної теми присвячено питанням, пов’язаним із функціями та роллю правоохоронних органів (зокрема МВС України) в забезпеченні екологічного правопорядку.

 

Вивчаючий повинен знати:

v понятійний апарат екологічного права;

v принципи та методи правового регулювання екологічних правовідносин;

v теоретичні засади появи, існування та перспективи розвитку екологічних правовідносин;

v джерела екологічного права, їх юридичну силу, системний взаємозв’язок та порядок їх застосування;

v особливості права власності на природні об’єкти, порядок її виникнення, зміни та припинення;

v характеристику права природокористування, його сутність та змістовне наповнення;

v систему органів екологічного управління, їх повноваження, порядок здійснення ними своїх функцій;

v екологічні права громадян та їх об'єднань, порядок їх реалізації;

v поняття екологічних правопорушень, їх види та класифікацію, особливості відшкодування збитків завданих порушенням екологічного законодавства;

v правовий режим охорони та використання природних об’єктів;

v правові засади міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля.

 

Вивчаючий повинен вміти:

v чітко орієнтуватись в системі екологічного законодавства, аналізувати нормативно-правові акти, вирішувати колізійні ситуації в законодавстві;

v визначати зв’язок та розмежовувати екологічні правовідносини із іншими (цивільними, фінансовими, управлінськими тощо) з метою правильного застосування законодавства;

v вирішувати казуси із застосуванням масиву екологічного законодавства, узагальнень судової практики;

v роз’ясняти змістовне наповнення нормативних актів, що регулюють питання охорони навколишнього природного середовища, природокористування та забезпечення екологічної безпеки з метою подолання правової необізнаності та нігілізму громадян.

 

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Предмет екологічного права складають суспільні відносини, що виникають в процесі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Конституцією України кожному гарантується право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, встановлюються обов’язки держави та громадян у цій сфері. Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальнообов’язковою комплексною освітою в галузі правової охорони навколишнього природного середовища в системі професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з охороною і використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища. Зважаючи на це вивчення навчального курсу „Екологічне право” стає невід’ємною частиною підготовки фахівців – юристів.

Навчальний курс „Екологічне право” складається із трьох частин – загальної, особливої та спеціальної, які відповідно є першим, другим та третім навчальними модулями. При вивченні навчальної дисципліни необхідно пам’ятати, що екологічне право є досить динамічною галуззю права яке оновлюється швидкими темпами, тому деякі питання можуть бути не розкриті в навчальній літературі або вирішуватись інакше ніж вказано у підручниках. Вивчаючи курс слід постійно слідкувати за внесеними змінами та доповненнями до нормативних актів та за чинністю останніх. Слід аналізувати і використовувати новітньою практику застосування природоохоронного законодавства та вирішення складних юридичних ситуацій, що публікуються у фахових журналах: „Право України”, „Бюлетені законодавства і юридичної практики України”, „Віснику Верховного суду України”, „Віснику прокуратури”, „Адвокат”, „Підприємництво, господарство і право” тощо. З метою більш повного розкриття матеріалу теми що вивчається, підкріплення теоретичних знань практичними прикладами рекомендується використовувати новітні нормативні та наукові матеріали, що розміщені в мережі „Internet”.

В Загальній частині курсу „Екологічне право” розглядаються питання пов’язані із визначенням поняття екологічного права та його змістом, принципами та методами правового регулювання екологічних правовідносин. З урахуванням динаміки та великої кількості нормативних актів, що регулюють еколого-правові відносини значної уваги потребує тема „Джерела екологічного права України”, при вивченні якої закладаються підвалини для формування у курсантів (студентів, слухачів) системності та комплексності еколого-правових знань. Правова, демократична та соціальна орієнтованість нашої держави зумовила окреме виділення теми пов’язаної з реалізацією екологічних прав громадян та їх об'єднань.

Традиційно, в Загальній частині курсу, виділено теми „Право власності на природні об’єкти” та „Право природокористування”. Разом з тим, при розгляді цих правових інститутів динаміка та зміни екологічного законодавства викликають необхідність підвищеної уваги студентів щодо розмежування цих понять, забезпечення режиму „соціалізованого” права власності на природні об’єкти, відмінності із правом власності в загальноцивілістичному розумінні, цільового та раціонального природокористування тощо.

Реалізація Конституційного обов'язку держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу, зміна пріоритетів та стандартів управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища, зумовлює увагу щодо змістовного наповнення відповідної теми. В розвиток пов’язаних з нею окремих положень екологічного права окремо виділено теми пов’язані із правовим регулюванням екологічного контролю, екологічної експертизи та екологічного аудиту, а також правом екологічної безпеки та правовим режимом зони надзвичайної екологічної ситуації. Питання фінансування екологічної політики України та стимулювання екологобезпечної діяльності знайшли свого відображення в темі „Економіко-правовий механізм в галузі екології”. Завершується вивчення Загальної частини курсу темою „Юридична відповідальність за екологічні правопорушення”. Загалом Загальна частина об’єднує в собі 10 тем.

В Особливій частині основний акцент зроблено на правовий статус окремих природних об’єктів. У зв’язку із великою значущістю землі як просторово-операційного базису для розвитку економічних відносин в Україні та те, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, слід особливу увагу приділити темі, що присвячена правовому регулюванню охорони і використання земель. Окремо розглянуто правові режими охорони та використання вод, надр, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря та природно-заповідного фонду. З метою якнайповнішого охоплення предмету правового регулювання в особливій частині для самостійного вивчення виділено питання тісно пов’язані із антропогенним впливом людини на довкілля – питанням правової охорони довкілля в промисловості та агропромисловому комплексі, населених пунктах та на військових об’єктах. В цих же темах комплексно розглянуто правові питання проблеми попередження забруднення довкілля промисловими, побутовими, радіаційними відходами та шляхи їх вирішення. Особлива частина включає до себе 11 тем.

Спрямованість України на європейську інтеграцію, глобалізація та транскордонний характер багатьох екологічних проблем обумовили окреме виділення Спеціальної частини курсу „Екологічне право”, в якій розглядаються питання присвячені міжнародному співробітництву в галузі охорони довкілля, екологічному законодавству зарубіжних країн та міжнародних організацій і міжнародному екологічному праву. Загалом цей модуль охоплює 3 теми.

При вивченні навчальної дисципліни використовуються наступні форми навчання (навчальної роботи): лекційні заняття, семінарські заняття, самостійна робота (включаючи написання рефератів, наукових доповідей, курсових та контрольних робіт, відпрацювання пропущених занять). Поточна успішність засвоєння навчальних тем та рівень знань студентів підлягає постійному контролю шляхом тестування по закінченню модулів та/або написання контрольних робіт. Після вивчення повного курсу, відповідно до навчального плану, складається іспит. Курсанти (студенти, слухачі) допускаються до складання іспитів з дисципліни лише при умові успішної здачі навчальних модулів.

Вивчення курсу „Екологічне право” найдоцільніше після вивчення таких навчальних дисциплін: „Основи екології”, „Теорія держави та права”, „Цивільне право”, „Адміністративне право”, „Кримінальне право”, „Господарське право”, „Трудове право”.

3. ЗМІСТ

 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Модуль № 1

Всього годин 50, у т.ч. лекції 6, практичні заняття 14, самостійна робота 30.

Тема № 1 Основні засади екологічного права.

Всього годин 4, у т.ч. лекції 1, практичні заняття 1, самостійна робота 2.

Лекція № 1. – 1 година.

В процесі лекційного заняття розглядаються історичні аспекти правового регулювання відносин в системі „суспільство – природа”. Проблеми правової охорони навколишнього природного середовища на сучасному етапі. Співвідношення термінів: природа, екологія, навколишнє природне середовище, довкілля.

Аналізуються екологічні завдання і функції держави та права. Основні напрями екологічної політики України. Сталий розвиток як мета національної політики України та його екологічна складова.

Розглядається поняття екологічного права та його зміст. Функції і місце екологічного права в системі права України. Принципи екологічного права, їх законодавче закріплення і конкуренція з нормами права. Нормативне та наукове визначення об'єктів екологічного права та їх класифікація. Суб’єкти екологічного права: їх права, обов’язки та особливості правового становища. Методи правового регулювання екологічних правовідносин. Система екологічного права.

Вказується на ознаки екологічного права як науки і навчальної дисципліни. Розглядаються завдання курсу екологічного права. Значення вивчення екологічного права для курсантів, слухачів навчальних закладів системи МВС України. Перспективи розвитку екологічного права.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ:

Заняття № 1 – 1 година. Екологічне право як галузь національного права

Навчальні питання:

1. Функції і місце екологічного права в системі права України.

2. Принципи екологічного права та їх законодавче закріплення.

3. Методи правового регулювання екологічних правовідносин.

4. Система екологічного права.

 

ПИТАННЯ ЦІЛЬОВИХ ВИСТУПІВ КУРСАНТІВ:

1. Історичні аспекти правового регулювання відносин в системі „суспільство – природа”.

2. Перспективи розвитку екологічного права.

 

ТЕМИ ДЛЯ РЕФЕРАТІВ:

1. Сталий розвиток як мета національної політики України та його екологічна складова.

2. Проблеми правової охорони навколишнього природного середовища на сучасному етапі.

3. Основні напрями екологічної політики України.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНИХ АКТІВ:

1. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. Підручник / Під заг. ред. проф. С.М. Кравченко – Львів: Вид. центр ЛНУ, 2002. С. 55 - 63

2. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С. 7 – 11, 19 -22, 27-29

Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 13 – 15, 25 - 26

4. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1994

5. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. 2-е вид., переробл. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. С. 5 – 20

6. Дьомкін В.О. Вступ до екологічної політики. – К.: Тандем, 2000

7. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв та ін.; За ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. – Харків: Право, 2001. С. 3 – 41

8. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник.- М.: Мысль, 1990. С. 41, 334 – 336, 591, 597

9. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / АН УССР. Ин-т государства и права / Отв. ред. В.Л. Мунтян – К.: Наукова думка, 1989

10. Схема екологічного законодавства України