Розділ І. Своєрідність індивідуального стилю Еріка-Еммануеля Шмітта

Форма № Н-6.01

 

Міністерство освіти та науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра теорії літератури та славістики

 

 

Курсова робота

З історії зарубіжної літератури

Проблеми ставлення до життя та людей в творі Е.-Е. Шмітта «Оскар і Рожева пані»

Студентки II курсу групи ІМ – 25 напряму підготовки
6.020303 «Філологія (мова та література (нім., англ.))»
Гіджак Христини Ігорівни
Керівник: доцент, кандидат філологічних наук
Вовчук Наталія Іванівна

Національна шкала ________________
Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії

_____________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

_____________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

_____________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

 

 

Рівне-2015

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. СВОЄРІДНІСТЬ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ЕРІКА-ЕММАНУЕЛЯ ШМІТТА……………………...……………………...…….....5

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ СТАВЛЕННЯ ДО ЖИТТЯ ТА ЛЮДЕЙ В ТВОРІ Е.-Е.ШМІТТА «ОСКАР І РОЖЕВА ПАНІ»………………...........................11

2.1. «Оскар і Рожева пані» - зразок епістолярного жанру ХХІ століття……………...........................................................................................11

2.2. Дитячі листи до Бога у повісті «Оскар і Рожева пані»...................15

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………...................................27

 

 

Вступ

Сучасна французька література представлена у всьому світі численними авторами та літературними стилями. Ми маємо можливість вибирати серед романів, поезії, театральних п`єс і серед багатьох інших жанрів.

Одним із найбільш популярних у світі сучасних французьких авторів є Ерік-Еммануель Шмітт, у творчості і манері письма якого ми безперечно знаходимо переплетення різних жанрів та стилів письма. Це винятковий автор, який пише театральні п`єси, романи, розповіді, есе та ін.
Не слід забувати, що Е.-Е. Шмітт є філософом. В своїх творах він показує проблеми, що турбують людство сьогодні, але не пропонує вирішення даних проблем. Він пише для того, щоб змусити читачів задатись важливими питаннями і за допомогою цих питань підштовхнути читачів до якихось дій. В цьому ми вбачаємо актуальність даної роботи.

В своєму романі «Оскар і Рожева пані» автор непомітно і ненав`язливо піднімає актуальні проблеми сьогодення, взявши за основу життя маленького хлопчика. Просте дитяче мовлення, легка і відверта інтонація та гумор використовуються митцем для підняття серйозних і важливих проблем – відношення людини до Бога, смерть, сенс життя.

Об`єктом дослідження є повість Еріка-Еммануеля Шмітта «Оскар і Рожева пані».

Предметом даної курсової роботи є проблеми ставлення до життя та людей у творі Е.-Е. Шмітта «Оскар і Рожева пані». Незважаючи на те, що Ерік-Еммануель Шмітт є досить молодим автором, який недавно з`явився на літературній ниві, його творчість була предметом дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних науковців.

Теоретичною базою даної роботи є праці таких дослідників, як О.Гузь, О.Орлової, О.Веремійчук та інших. Особливої уваги ми надаємо статті Орлової О. «Листування з богом», де на основі розроблених уроків описуються головні герої твору та їхнє ставлення до життя. Гузь О. у своїй статті «Гуманістичні цінності» розкриває гуманістичні цінності у творі, що дозволяє краще зрозуміти зміст та мету написання цього твору.
Виходячи із вищесказаного, ми поставили перед собою мету: дослідити основні проблеми ставлення до життя і людей у повісті Еріка-Еммануеля Шмітта «Оскар і Рожева пані».

Завдання дослідження:

1) Розкрити особливості індивідуального стилю Еріка–Еммануеля Шмітта.

2) Розглянути роль дитячих листів у повісті «Оскар і Рожева пані».
3) Визначити гуманістичні цінності у творі «Оскар і Рожева пані».
4) Довести, що повість «Оскар і Рожева пані» - гімн любові і людяності.
Методи дослідження:

· описовий метод;

· метод аналізу та синтезу наукових джерел;

· метод текстуального аналізу.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані у шкільній практиці на уроках світової літератури під час вивчення повісті Еріка-Еммануеля Шмітта «Оскар і Рожева пані» та під проведення позакласної роботи, предметних тижнів зі світової літератури.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та бібліографії, що налічує 24 джерела. Загальний обсяг роботи становить 26 сторінки.

 

 

 

Розділ І. Своєрідність індивідуального стилю Еріка-Еммануеля Шмітта

Найпоширенішим у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Олександр Блок стверджував: «Поети цікаві не тим, що в них є загального, а тим, чим вони відрізняються один від одного»[8; с.62]. Стиль письменника пов’язаний не лише з обраним художнім методом, а й із творчою індивідуальністю митця. Цікаво, що такий підхід до стилю мав місце ще в античну добу. Видатний давньогрецький філософ Платон, відзначаючи зв’язок стилю з творчою індивідуальністю, писав: «Яким є стиль, таким є характер». А давньогрецький драматург Сенека говорив, що стиль «є обличчям душі» [8; с.63].

«Словник літературознавчих термінів» В.М.Лесина та О.С.Пулинця визначає стиль авторський чи індивідуальний як ідейно-художню своєрідність творчості письменника, риси його творчої індивідуальності, зумовлені життєвим досвідом, світоглядом, загальною культурою, характером, уподобаннями, орієнтацією на певні літературні напрями тощо [7; с. 358].

Кожний видатний письменник має свій стиль, тобто улюблені теми і проблеми, найбільш відповідні жанри, найчастіше вживані засоби побудови творів, створення образів і розкриття характерів персонажів, свою творчу манеру, свій «почерк» і неповторні інтонації, по-своєму підходить до використання досвіду попередників і сучасників, своєрідно користується скарбами загальнонародної мови тощо.

Звуженим трактуванням є індивідуальний стиль як певний набір мовно-стилістичних прийомів, однак своєрідність твору чи творчості одного митця не визначається лише мовленнєвими особливостями. Така невизначеність із цим поняттям призводить до того, що виникають сумніви у будь-якій можливості дефініціювання терміну «індивідуальний стиль».

Стиль - це явище цілісне. За висловом В.Жирмунського, поняття стилю «…означає не тільки фактичне співіснування різних прийомів…, а внутрішню взаємну їхню зумовленість, органічний чи систематичний зв’язок, що існує між окремими прийомами. І хоча стиль пов’язаний з категорією художньої форми, з оригінальним використанням певних художніх прийомів і засобів, необхідно вбачати в стилі також і зв’язок зі змістом твору, з його ідеєю, проблематикою, письменницьким світоглядом. В.Жирмунський стверджує: «Художній стиль письменника являє собою вираження його світогляду, втілене в образах мовними засобами». Тому стиль як явище форми «неможливо вивчати у відриві від ідейно-образного змісту твору»[9,с.20].

Індивідуальний стиль – явище неповторне. При дослідженні стилю письменника потрібно уважно проаналізувати зміст і форму його творів, а також порівняти з творчістю попередників і сучасників. Письменник-прозаїк творить, спираючись на неординарний стиль та оригінальність світобачення. Перший – це «такий спосіб духовного втілення, який настільки ж підлягає умовам, продиктованим матеріалом, наскільки й відповідає вимогам певних видів мистецтва і законам, котрі формуються із поняття предмета» [4; с.37]. Оригінальність полягає у відмінному від інших баченні світу кожної окремої людини. Автор, як і будь-яка пересічна особа, керується не тільки власним, а й загальнолюдським досвідом і постулатами попередніх поколінь. Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, проблеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони проходять через особистість митця.

Ерік-Еммануель Шмітт – досить складний і надзвичайно цікавий автор, що постійно дивує нас актуальними, із філософським підгрунтям творами. В його творчості ми знаходимо переплетення різних літературних жанрів та стилів письма. В романах та п’єсах Еріка-Еммануеля Шміта безперечно відчувається індивідуальна, своєрідна манера письма автора та його неповторний стиль.

Сучасний французький драматург, есеїст, романіст і сценарист Ерік-Еммануель Шмітт - майстер неочікуваних сюжетних поворотів, блискучих, відшліфованих діалогів.

У Франції його ім’я стало відомим ще на початку 90-х років минулого століття. Перші твори Шмітта «Ніч у Вавилоні» та «Відвідувач» одразу набули популярності, тож французький мистецький світ прийняв нового талановитого письменника.

Е.-Е. Шмітт знаменитий, перш за все, як драматург. Його п’єси ставляться у театрах по цілому світі. Творчість письменника відзначена такими преміями: театральними преміями «Мольєра» (в 1994 р. за п’єсу «Відвідувач»)[ 21], премією Французької академії за сукупність усіх його творів (2001)[21], літературною премією Ротарі (2005)[21]. Багато його витворів були екранізованими, зокрема «Розпусник» (2000), «Месьє Ібрагім і квіти Корану» (з Омаром Шерифом в головній ролі, за яку автор отримав премію «Оскар» в 2004 році), «ОдеттаТулемонд» (2008) та «Оскар і рожева пані» (2010) [21]. Загалом його твори перекладено 40 мовами світу та інсценовано у 50 країнах. Сам автор говорить: «Процес творення – це найпрекрасніші години, під час яких я не самотній. У цей час я «наповнений» персонажами, іншим світом, історією» [23].

Еріка-Еммануеля Шмітта називають сучасним Сент-Екзюпері за простоту і зворушливість творів, у яких порушуються складні філософські питання[13; с.44]. Як і автор казки про Маленького принца, Шмітт звертається до читачів різного віку, запрошуючи до розмови про справжні духовні цінності. Письменник не повчає, а щиро ділиться думками про мораль, віру, людські чесноти і провини. Для автора ідеальна людина – це та людина, яка сприймає світ у його складності і має більше запитань, ніж відповідей [13; с.46].

Письменник пише уявні діалоги відомих людей: французьких енциклопедистів, Моцарта, Бетховена та Бізе. Він вважає, що найбільшою травмою ХХ століття стала Друга світова. «Оптимізм, яким жили в ХVII – XIX століттях, тоді вмер. Настала епоха розчарувань. Але я не вважаю це негативом. Ми втратили ілюзії. І новий світ треба будувати без ілюзій. Прогрес відбудеться, якщо ми всі докладемо зусиль»[24].

Окрім п’єс, Ерік-Еммануель Шмітт пише романи. І теж отримує за них премії. Премію «Перший роман» отримала його «Секта егоїстів»(1994). Але найбільший успіх припав на долю «Євангеліє від Пілата» (2000), над яким письменник працював 8 років. Роман складається з двох частин. Перша частина – «Ісус» - про людину під владою сумнівів за декілька годин до смерті. В своєму монолозі (улюблений літературний прийом автора) Ісус постає скромною, простою людиною, що довгий час не підозрює про свою місію.

Друга частина – «Пілат» - написана у формі епістолярного щоденника: в листі до брата Титуса Понтій Пілат, з його незворушною вірою в силу розуму, намагається ретельно і прагматично дослідити нез’ясований факт – зникнення тіла Ісуса; намагається перебороти екзальтацію і нетерпимість оточуючих. В результаті римський розум пасує перед іудаїстськими сумнівами.

Як бачимо, автор в багатьох своїх романах піднімає тему релігії і проблему відношення людини з Богом, хоча народився Ерік-Еммануель Шмітт в родині атеїстів, був вихований як атеїст і залишався ним до одного випадку. Подорожуючи по Сахарі, він заблукав, і йому довелось провести ніч в пустелі в цілковитій самотності. «Я б сказав, що це була містична ніч для мене, я багато передумав, і вийшов звідти; переосмисливши своє відношення до Бога. Зараз я назвав би себе віруючим агностиком. Тепер коли мене питають: «Чи є Бог?», я відповідаю: «Я не знаю чи є БОГ, але я вірю!»[24]. Так коментує автор в одному з інтерв’ю. Хоча вірить він, як сам зізнається, не в Бога якоїсь окремої релігії чи конфесії, він вірить в єдиного Бога, як істоту. Він став вивчати релігії, і це знайшло відображення в його творах.

В Шмітті живе просвітитель і в деякій мірі місіонер. Тому особливе місце в його творчості посідає «Цикл незримого», куди входить чотири тексти: «Міларепа»(1997), «Пан Ібрагім і квіти Корану» (2001), «Оскар і рожева пані» (2002) і зовсім недавні «Діти Ноя»(2004). Об’єднуюча «Цикл незримого» тема – духовність та релігія. Релігійні конфесії - буддизм, іслам та іудаїзм, і християнство художньо проілюстровані і поєднані з конкретними людськими (насамперед дитячими) історіями. Форму цих невеликих творів можна класифікувати по- різному. Дехто відносить їх до романів, дехто до моноп’єс (тому, що вони написані від першої особи), інші – до дитячих казок.

Існує міф, відповідно до якого за останніми 12 днями року можна дізнатись, яким буде кожен наступний місяць. Це і стає підгрунтям до написання твору «Оскар і Рожева пані».

Оскар - десятирічний хлопчик, хворий на рак, якому залишається жити лише декілька днів. Рожева пані повинна переконати хлопчика, що проживши 12 днів, він проживе повноцінне людське життя. «Був час, коли я сам був серйозно хворим і невідомо як все могло закінчитись. Бувало, що я супроводжував людей на шляху до смерті, я бачив, як помирають люди[24]. Звичайно, я міг взяти для книги дорослу людину, але взяв дитину. Яка різниця, в якому віці людина помирає. Вона все одно проживає ціле життя. Я вважаю, що є дар життя, але є і дар смерті, і обидва ці дари дані людині. І це невідворотно. Ще мене вразила фраза Достоєвського: «як можна вірити в Бога, дивлячись, як помирає дитина?». Ця п’єса ще і роздуми про це – про відносини людини і бога»[22].

Кожен рано чи пізно пройде свій шлях. Цю невідворотність усвідомлює розум і відмовляється з нею миритися серце. Особливо, якщо сьогодні на цей шлях став десятирічний хлопчик, хворий на лейкемію, що доживає свій короткий вік у лікарні. Його звати Оскар, він — герой роману «Оскар і Рожева пані» сучасного французького драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта.

Тема смерті — одна з ключових тем мистецтва. Цей роман — не спроба розповісти про медичну проблему, це привід для роздумів. Привід, потрібно зауважити, виявився досить жорстоким, безжальним і прицільним. Кого залишить байдужим історія хлопчика, що помирає і знає про це. Але Ерік –Еммануель Шмітт розповів її так, щоб ті, хто читатимуть цю історію, гостріше відчули життя, його прекрасність і швидкоплинність.

«Оскар не списаний з конкретної дитини, — пояснював у одному з інтерв'ю Ерік Еммануель Шмітт. — Це списано з усіх дорослих, яких я проводжав в останню путь. Головне — розуміти цей момент і розуміти, що він невідворотний. Я вклав слова про смерть у вуста дитини тому, що спостерігав у лікарні різницю між тим, як ставляться до смерті дорослі й діти. Діти не ховають від себе поняття хвороби та смерті. А дорослі бояться зізнатися навіть собі» [22].

Чарівність «Оскара і Рожевої дами» - в пафосі терпимості. Немає протиріч і агресивності між людьми, що належать до різних національностей та релігій. Є можливість вибору – віри, друзів, навіть сім’ї. Є мудрість прийняття всього. Виявляється, повноцінне життя можна прожити і за десять днів, що тобі залишились. Звичайно, якщо вірити. І тут Шмітт з властивою йому вправністю балансує на тонкій грані: ще трошки і можна закінчити сентиментальністю. Рятує інтонація – дуже проста, без будь-якої емоційної забарвленості, і ще гумор[22].

Отже, у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери. На формування індивідуального стилю письменника впливають ряд стилетвірних чинників: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематика і проблематика, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру.

Ерік-Еммануель Шмітт чудово вибудовує у творі неочікувані сюжетні повороти, де спостерігаються порушення складних філософських питань. Таким чином, головною особливістю індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта є вміння майстерно поєднувати серйозні, філософські проблеми із простою інтонацією, гумором та розмовною лексикою. Автор ставить перед читачами проблеми та не дає їх вирішення. Одним із найбільш відомих його творів, де порушуються проблеми ставлення людини до оточуючого світу, є повість «Оскар і Рожева пані».

 

Розділ ІІ. Проблеми ставлення до життя та людей в творі Еріка - Еммануеля Шмітта «Оскар і Рожева пані»