Методичні вказівки до семінарських занять

Головне завдання семінару - поглибити і систематизувати вивчення ключових, так би мовити етапних тем курсу історії держави і права зарубіжних країн. Семінарські заняття є далеко не повторенням і закріпленням тем лекційного курсу, але й досвідом самостійної і навіть пошукової, наукової роботи з навчальною і додатковою літературою, спробою формування у студентів та слухачів власних підходів і оцінок.

План семінарського заняття включає тему, плановий порядок її розгляду та список необхідної і додаткової літератури. Основою для підготовки кожного семінару є першоджерела: закони, кодифікації, конституції, урядові декларації та інші нормативні акти. Лише з допомогою цих документів формується не лише засвоєння фактологічного матеріалу, але й навик самостійної оцінки подій і явищ історичного минулого.

Самостійна підготовка студента до кожного семінару починається з роботи над конспектом лекції. Не виключено, що викладач з певних міркувань залишив ряд питань семінарського заняття для самостійного опрацювання. У цьому випадку на допомогу прийде підручник (навчальний посібник). Матеріал слід розглядати у просторово-часовому континіумі, тобто намагатися зрозуміти, дія яких саме факторів і впливів призвела до появи того чи іншого типу держави, дозволила, чи, навпаки, обмежила вільний розвиток закладених у основу вказаної політико-правової системи суспільних ідей і правових норм; яким чином проходив розвиток цієї системи, що стало основною причиною її загибелі тощо. Особлива увага має бути спрямована на розгляд структури державного апарату та на питання суті, типу і форми конкретної держави. Слід розглянути зміст основних галузей її права з огляду на суть і соціальне призначення усіх державно-правових інституцій.

Наступним етапом має стати самостійне вивчення документального матеріалу з числа включеного у список літератури. За певних обставин можливе опрацювання додаткової літератури в т. ч. підібраної студентом чи слухачем самостійно. Орієнтують у цьому процесі методичні вказівки до кожної теми: вони уточнюють її політико-правові, хронологічні та географічні рамки, послідовність розгляду матеріалу та ті питання, на які слід звернути особливу увагу.

Доцільно підготовку до семінарського заняття здійснювати в окремому зошиті.

Переписувати підручник (навчальний посібник) недоцільно, набагато більше користі принесе стислий конспект, що має стати результатом самостійної роботи з оцінки і сортування фактологічного матеріалу, представленого в підручнику (посібнику). Корисно скласти розгорнутий план або тези відповіді. Ознакою вдалого засвоєння матеріалу є вміння своєчасно послатися на відповідне першоджерело, оскільки без засвоєння рекомендованого джерельного матеріалу відповідь вважається неповною.

У процесі семінарського заняття з кожного питання виступає основний доповідач. Його виступ, як правило, доповнюється іншими студентами. Викладач узагальнює відповіді і доповнення, вказуючи на можливі помилки і допущені неточності. Від студента вимагається уміння аргументувати власну точку зору і, при потребі, відстоювати її у дискусії. Відповіді на основні питання, а також суттєві доповнення і виступи студентів оцінюються викладачем.

Методичні вказівки до самостійної роботи.

Самостійна робота планується як форма навчання, що має на меті вироблення у студентів навиків пошуку літератури з окремих питань програми дисципліни та її опрацювання, в тому числі вивчення додаткової літератури і джерел з програмного матеріалу. Самостійне опрацювання програмного матеріалу (як обов'язкова форма навчання у вищому навчальному закладі 3-4 рівня акредитації) доповнює цілісне вивчення теоретичного змісту програми навчальної дисципліни. Значну кількість матеріалу студенти опрацьовують без викладача з подальшим контролем. Однією з форм самостійної роботи є підготовка та виконання письмових робіт (контрольних, рефератів).

Самостійно опрацьований студентами навчальний матеріал виноситься в модульні (екзаменаційні) питання.

Список рекомендованої літератури поданий у програмі навчальної дисципліни.