Визначення екології як науки про взаємозв'язок живих організмів між собою та довкіллям або взаємодією людини і середовища, суспільства і природи повністю відноситься і до промислової екології, як її окремої частки. Промислова екологія як наука вивчає взаємодії промислових виробництв з довкіллям.
Ці взаємодії відбуваються в основному в одному напрямку — в навколишнє середовище постійно з промислових підприємств надходять викиди у вигляді забрудненої стічної води, забрудненого повітря, шуму, вібрацій (коливань), випромінювань тощо, які шкідливо впливають на стан ґрунту, водоймищ, повітря і живих організмів у т.ч. і людини.
Поряд з ромисловими викидами в довкілля значною проблемою стало знешкодження побутових викидів, або як їх називають тверді побутові відходи (ТПВ).
Основною метою промислової екології як науки є пошук шляхів для зменшення або повного знищення шкідливого впливу підприємств та результатів життєдіяльності людей на навколишнє середовище.
Основи екології, як складової частини ботаніки і зоології започаткувалися ще в Древній Греції. Але тільки в XIX сторіччі видатний вчений Е.Геккель обґрунтував необхідність вилучення екології в окремий самостійний напрямок науки. Особливе місце в становленні екології як науки належить видатному вченому, першому президенту Академії наук УССР, В.І. Вернадському, який заснував вчення про біосферу, поглибивши та розширивши це поняття, що виникло ще в 70-х роках XIX сторіччя.
У вченні про біосферу В.І. Вернадський розглядав поверхню землі як цілісну оболонку, яку населяють різноманітні живі організми, що складається із суші, ріллі, гідросфери та нижніх шарів атмосфери.
Ідеї В.І. Вернадського зробили дуже великий вплив на екологічне мислення у всьому світі. На сучасному етапі розвитку суспільства, коли в результаті розвитку промисловості підсилився її вплив на біосферу до небезпечного стану, роль екології, як науки значно зростає. Соціальна значущість екології приведе до становлення і екологічної економіки, що визначає вплив шкідливих ви-
кидів на довкілля, виражених в грошових одиницях і дає змогу дати економічну оцінку затратам на зменшення викидів у довкілля.
Підприємства різних галузей займають значне місце у забрудненні водоймищ України.
Споживання води в Україні складає 94 млрд м 
за рік, а забезпеченість водними ресурсами за експертними оцінками біля 50%. Сучасні технологічні процеси переробки сировини поряд з готовою продукцією утворюють викиди в довкілля забруднюючи повітря, водойми і землю. Основним напрямком удосконалення сучасних технологій є перехід на маловідходні або зовсім безвідходні технологічні операції. Але нажаль поряд з іншими складовими сировини майже всі підприємства використовують робочі агенти — повітря та воду, які виносять із підприємств все те, що їм непотрібно, забруднюючи при цьому приміщення і територію підприємств і навколишнє середовище. Особливо значні викиди у довкілля у металургійних, коксо-хімічних та ін. підприємства з яких виноситься (20...25)% пилу, (25...30)% оксиду вуглецю, тощо.
Значне пилоутворення має місце на зернопереробних підприємствах. Водоймищи в основному забруднюють цукрові, крохмальні, епатокові, м'ясомолочні та інші підприємства.
Джерелами пилоутворення є підготовчі операції при очищенні від домішок від руд, твердого палива, зерна тощо. Крім шкоди здоров'ю, пил при певних концентраціях, є вибухонебезпечним. Тому знепилення включає ряд комплексних заходів: технологічних, спрямованих на зменшення утворення пилу та його викидів, вдосконалення аспіраційних мереж, застосування ефективних методів знепилення окремих видів устаткування.
Санітарними нормами проектування промислових підприємств передбачено границі припустимих концентрацій (ГПК) шкідливих речовин у виробничих приміщеннях та атмосферному повітрі населень. В залежності від міри шкідливості речовин ГПК змінюються в значному діапазоні діючими на цей час "Общими санитарно-гигиеническими требованиями к воздуху в рабочей зоріє".
Встановленно перелік та найменування речовин, що забруднюють повітря. Коди цих речовин складаються з 4-х цифр ХХХХ. Перші 2 визначають номер групи, а другі дві — порядковий помер забруднюючої речовини в цій групі. Наприклад до вуглеводів відносять 4 группи речовин — насичені вуглеводні — 0401 та 0499, ненасичені 0501-0599, ароматичні — 0601-0699, леткі — 0701-0799, метали та їх з/єднання 0100-0199, пил 2901-2999. Для цих речовин
Таблиця 26.1
Норми гранично-припустимих концентрацій та орієнтовно безпечний рівень впливу деяких речовин
| Код | Найменування речовин | Клас безпеки | ГПК МО | ГПК СД | ОБРВ.мг/м
|
| окис азоту | 0,4 | 0,06 | |||
| сажа | 0,15 | 0,05 | сажа | ||
| сірчаний ангідрід | 0,5 | 0,05 | |||
| Сірка елементарна | - | - | - | 0,070 | |
| Сірководень (H2S) | 0,008 | ||||
| аміак | |||||
| завислі речовини | 0,5 | 0, 1 5 | |||
| пил комбікормовий | 0,01 | ||||
| пил кісткового борошна | - | - | - | 0,01 | |
| двоокис азоту | |||||
| Бензин нафтовий | 1,5 | ||||
| Окис вуглецю | |||||
| мазутна зола | - | 0,002 |
встановленно гранично припустимі норми концентрації ГПК при максимально одноразових викидах (МО) та середньодобових (СД), тобто такі концентрації речовин, при яких дозволяється знаходження працюючих. Встановлено також орієнтовно безпечний рівень впливу ОБРВ забруднюючих речовин у атмосферному повітрі поселень. В табл. 26.1 наведено перелік деких речовин, їх коди, класе безпеки, максимально одноразові та середньодобові, гранично-припустимі концентрації (ГПК) їх у приміщеннях (ОБРВ) та орієнтовно безпечний рівень впливу деяких речовин.
Санітарні норми проектуванняя промислових підприємств СН 245-71 вказують на те, що в проектах підприємств і охорони виробництв треба передбачати такі технологічні процеси і виробниче устаткування, яке б забезпечило:
1) відсутність або мінімальні викиди в приміщення і атмосферу, стічні води або в грунт шкідливих або неприємно пахучих речовин, а також відсутність або мінімальні надходження теплоти і вологи в робочих приміщеннях;
2) відсутність або мінімальне утворення шуму, вібрацій, ультразвуку, електромагнітних хвиль, радіочастот і іонізуючих випромінювань.
При розробці технічноі частини проектів підприємств належить передбачити:
- заміну шкідливих речовин в виробництві нешкідливими або менш сухих засобів переробкв пилових матеріалів мокрими, заміну поцесів і технологічних операцій, що пов'язані із виникненням шуму, вібрацій та інших шкідливих факторів, процесами та операціями, при яких буде забезпечена відсутність цих факторів, заміну полум'яного нагріву електричним, твердого та рідкого палива газоподібним тощо;
- герметизацію і максимальне зменшення таких сполук у технологічному устаткуванні і трубопроводах для запобігання витіку шкідливих утворень в процесі виробництва,
- теплову ізоляцію нагрітих поверхонь устаткування, повітря і трубопроводів
- комплексну механізацію, автоматизацію і дистанційне управління, а також автоматичну сигналізацію про перебіг окремих процесів і операцій, пов'язаних з можливістю утворення шкідливих речовин;
- безперервність процесів виробництва;
- укриття механічного транспорту, а також застосування гідравлічного та пневмотранспорту при транспортуванні пило-подібних речовин;
- рекуперацію шкідливих речовин і очищення від них технологічних викидів;
- переважне застосування устаткування із паспортом, що підтверджує їх сприятливу санітарно-гігіенічну характеристику;
- автоблокування технологічного устаткування і санітарно-технічних приладів, застосування устаткування із вбудованними місцевими відсосами і світильниками;
- шумоглушіння і амортизацію вібрацій;
- раціональну організацію робочих місць і захист іх від впливу електромагнітних хвиль, радіочастот і іонізуючих випромінювань;
- використання процесів, при яких максимально зменшується кількість утворення стічних вод;
- розрахунки можливого забруднення атмосфери і водоймищ шкідливими речовинами, які містяться в технологічних викидах, акустичні розрахунки повинні включатись в склад технологічної частини проекту підприємства.
Води в промисловості
Промисловість споживає дуже багато води. Наприклад, на виробництво на 1000 банок консервів в залежності від їх виду і типу тари витрачається від 2 до 20 м води, а на виробництво 1 т м'яса — більше 15 м , молока — 8 м . Споживання води пов'язано з миттям, очищенням сировини, застосуванням гідротранспорту, використанням води як охолоджувача (теплоносія) в двигунах, машинах та апаратах, екстрагента, а також з витратами води на господарські та побутові потреби.
Використання води можна розподілити на дві категорії: технологічні та технічні. В результаті використання свіжої води утворюються забруднені стічні води з різною концентрацією та видами забруднень: господарсько-побутові, транспортні та інші.
Частина води повертається в природні водоймища зі значною кількістю забруднень, які наносять збитки довкіллю. Головною причиною цих збитків є недосконалість очисних споруд із прямоточними схемами очищення. В інших випадках стічні промислові води містять компоненти, які можна використовувати в народному господарстві.
Припустимі концентрації шкідливих речовин контролюються державною санітарною інспекцією. Рівень забруднення навколишнього середовища підприємствами незалежно від джерела, виду чи форми забруднень визначають середньозваженною величиною, яка обчислюється за формулою:
,
де m — кількість балів міри забруднення середовища підприємствами і-го класу;
n — кількість підприємств, що віднесені до і-го класу степені
забруднення навколишнього середовища;
N 
— кількість, що віднесена до і-го класу ступеню забруднення навколишнього середовища;
n — кількість і-х класів чистоти у відповідності з установленою шкалою міри забруднення навколишнього середовища.
Узагальнено рівень забруднення навколишнього середовища можна визначити за формулою
,
де N — кількість підприємств галузі які забруднюють навколишнє середовище, не застосовуючи речовин для знезараження або утилізаціі шкідливих речовин;
N 
— кількість підприємств галузі, які частково утилізують шкідливі викиди;
N—загальна кількість підприємств галузі, які потенціально можуть забруднювати навколишнє середовище.
Охорона навколишнього середовища передбачена законодавством України.
Закон про охорону навколишнього середовища, який включає розробку нових безвідходних технологічних процесів, більш ефективних засобів та матеріалів для очищення відпрацьованих газів та води, а також вдосконалення системи керування процесом очищення з метою покращення якості та надійності роботи очисних споруд.
Техніка і технологія повинні органічно вписуватися в кругообіг речовин у природі, збільшуючи його, але не порушуючи при цьому замкнутого характеру кругообігу. Технологія повинна бути економічною, тобто бути в органічній єдності з біосферою (природним середовищем).
В проектах на будівництво нових і реконструкцію існуючих підприємств у спеціальному розділі перелічено заходи по охороні водоймищ, грунту та атмосферного повітря від забруднень стічними водами та іншими промисловими викидами.
Зростаючі потреби на воду і погіршення її якості постають у число актуальних проблем раціонального використаня і охорони водних запасів — важливої складової частини національного багатства Украіни. В деяких проектах підприємств передбачаються складні очисні споруди, які займають значну земельну площу. їх вартість складає значну частину загальної суми капітальних вкладень на будівництво об'єктів (до 20%). Зростають також експлуатаційні витрати, що пов'язані з водоканалізіалізаційним господарством. Ці витрати будуть збільшуватися, якщо буде введено, як передбачається, плата за використання природних ресурсів, в тому числі води. У вартість води зараз входять тільки витрати на насосні станції і інші установки для подачі чи очищення. Тому економіка водокористаппя стала дуже важливим фактором підвищення ефективності виробництва в харчовій промисловості.
До певного часу проблеми водокористування не існувало. Підприємства брали воду безкоштовно з річок, озер, ставків або артезіанських свердловин. Стічні води після незначного очищення спускали у водоймища в розрахунку на розбавлення і поступове природне самоочищення. Міські каналізаційні мережі приймали стічні води підприємств промисловості, що розміщенні у містах і селищах без обмежень.
У зв'язку з нестачею прісної води зараз створилася серйозна загроза забруднення навколишнього середовища, в тому числі і водоймищ. Це забов'язує державу й інших суб'єктів господарювання вживати серйозні і термінові заходи по охороні і економному використанні водних ресурсів, а законодавчому органу — удосконалити низку законів по екологічній законодавчій базі.
Необхідність охорони водних ресурсів пов'язана також з іх обмеженністю, недостатньою потужністю очисних споруд підприємств та поселень, недостатнім використанням водоз-берігаючих техологій. За експертними оцінками забезпеченність України водними ресурсами, про що раніше вказувалось, становить 50% при щорічному споживанні води біля
100 млрд. м .
Значна кількість органічних речовий, які містяться у відпрацьованих водах підприємств, розкладають кисень і тим самим порушують складні біологічні цикли в річках та інших водоймищах. Деякі води містять токсичні речовини, отруюють водяну флору і фауну. До більш шкідливих і небезпечних відносять викиди хімічної, металургійної, картоплепереробної, спиртової, пивоварної та інших галузей. Механізація збирання сільськогосподарських культур (цукрових буряків, картоплі, овочів) значно знизила трудомісткість робіт, але привела до того, що на підприємства по переробці овочів надходять більш забрудненими, а це пов'язано з підвищенням витрат води на іх миття, що створює труднощі із очищенням води.
26.3. Технічні і гігієнічні вимоги до води
Промислові підприємства використовують воду трьох категорій: господарсько-питну; виробничу; протипожежну. Склад і властивості води з будь-якого джерела, способу обробки води і конструктивних особливостей водопроводної мережі повинні відповідати ДОСТ 2874-73 "Вода питна". Вода, яка подається споживачам, повинна бути захищенна від випадкового або систематичного забруднення створенням зон санітарної охорони і гер-
метичності і водопровідних систем. Якість цієї води визначається сукупністю її властивостей і складу в місцях знаходження.
Бактеріологічні показники. Безпечність води в епідемічному відношенні визначається непрямими показниками: рівнем загального бактеріального забруднення і вмістом бактерій групп кишковоі палички. До бактерій групп кишкової палички у питній воді відносяться грамнегативні, які не утворюють спори та зброджують лактозу із утворенням кислоти і газу при 37 °С протягом (24...48) год., або які зброджують глюкозу з утворенням кислоти та газу при 37 °С протягом 24 годин і не мають оксидазної активності.
До токсичних речовин відносять миш'як (арсен), нітрити, нітрати, свинець, селен, фтор та ін. Суворо регламентується вміст радіоактивних елементів. В одному літрі питної води не повинно міститися більш ніж 10 мг азоту, нітратів і до 1 мг нітритів. В деяких джерелах вміст нітратів та нітритів перевищує припустимі норми в десятки разів.
Органолептичні показники
Органолептичні властивості води (запах, колір, присмак, помутніння) обумовлені вмістом хімічних речовин, шкідливість яких визначається здатністю в найменших концентраціях погіршувати органолептичні властивості води.
Вода повинна відповідати таким вимогам:
- запах при 20 °С та при підігріванні до 60 °С — не більше 2 балів;
- колір за платиново-кобольтовою або імітуючою шкалою — не більше 20 градусів;
- помутніння за стандартною шкалою — не більш 1,5 м тіл.;
- за згодою санітарно-епідемічної служби колір води може бути 35 градусів.
Вода не повинна містити відрізняємі неозброєним оком водних організмів і не повинна мати на поверхні плівку. Специфічні запахи та присмак, які з'являються при хлоруванні, не повинні перебільшувати 1-го балу. Хімічні речовини, які впливають на органолептичні показники води, що зустрічаються в природних водах в процесі її обробки, не повинні перевищувати норми. Водневий ноказник (рН) повинен бути в межах (6,5...8,0).
Жорсткість води визначають в міліграм еквівалентах іонів Са 
або Mg , що містяться у одному літрі води. Іншими словами за одиницю жорсткості приймають 20,04 мг/л іону. Відрізняють тимчасову, постійну та загальну жорсткість. Тимчасова (карбо-
натна, або, та від якої можна позбавитись обумовлена присутністю в воді бікарбонатів кальцію і магнію, які при кипятінні переходять в нерозчинні карбонати і випадають у вигляді щільного осадку (накипу)
Постійна або стала (некарбонатна, або така що від неї не можна позбавитись) жорсткість обумовлепа вмістом всіх інших солей кальцію та магнію, які при кипятінні залишаються у розчиненому стані. В сумі тимчасова і стала жорсткість утворюють загальну жорсткість води. В залежності від вмісту іонів Са і Mg відрізняють дуже м'яку (із вмістом до 1,5 мг-екв/л), м'яку (1,5), помірно жорстку (3...6), жорстку (6... 10) і дуже жорстку 10 і більше мг-екв/л).
Для пом'якшення води застосовують хімічні (вапневі, содові, нітратні і фосфатні), а також фізико-хімічні (іонообмінні) засоби.
Окислюваність води обумовлення вмістом органічних домішок і визначається кількистю перманганату калію, що витрачено при кипятінні одного літра води із надлишком КМпО 
протягом 10 хв.
Кислотність або лужність води характеризується концентрацією водних іонів, які визначають за допомогою індикаторів. При рН = 6,5 воду вважають кислою, при рН =7,5 — лужною. В промисловому водокористанні визначають прісну воду, яка містить 1 г солей у 1 л води, та солону із вмістом більше 1 г солей у 1 л.
Показники забруднень стічних вод. В результаті використання чистої води для господарчих чи виробничих потреб та в про-типожарному забезпеченні утворюються забрудненні стічні води господарсько-побутові, виробничі з різною мірою забруднення (умовночисті, транспортно-мийні), а також атмосферні.
Забруднення стічних вод підприємств можна поділити на органічні, неорганічні та біологічні. Органічні забруднення бувають рослинного походження (залишки рослин, плодів, злаків, паперу) і тваринного (фізіологічні виділення тварин, залишки тканин, жири). Неорганічну частину забруднень складають пісок, глина, частинки шлаків, мінеральні солі, луги, мінеральні масла й інші речовини.
Біологічні забруднення в стічних водах представлені бактеріями, гельмінтами, дріжджовими та плісневими грибами, дрібними водорослями, вірусами, тощо.
Важлими показниками забрудненості стічних вод є наявність завислих змулених речовин, плаваючих домішок, забарвлення,
температура, мінеральний склад домішок, розчинений кисень, біохімічна потреба в кисні, а також збудників захворювань і отруйних речовин.
Біохімічна потреба в кисні (БПК) характеризується кількісно кисню, який витрачають на біохімічні процеси. БПК визначають протягом 5, 10 і 20 діб до кінцевого розкладу органічних сполук, тобто БПК 
, БПК 
, БПК 
та БПК 
. У нас прийнято показник БПКІЮВ. Хімічна потреба в кисні (ХПК) визначається розрахунковою кількістю кисню, необхідною для повного окислення елементів органічноі речовини. БПК завжди менше ХПК, оскільки частина органічних речовин витрачається на приріст живих організмів активного мулу і входить в стійкі органічні сполуки, що не порушуються біохімічними процесами.
В стічних водах промисловості і побутових водах міститься багато завислих і розчинених речовин органічного походження, що визначають значний рівень БПК і ХПК. Ці показники визначають лабораторним аналізом періодичного відбора проб, що потребує значних витрат часу. До органолептичних показників відносять смак води, її забарвлення і запах. Забарвлення води найчастіше залежить від концентраціі завислих речовин. їх контролюють автоматіїчно за допомогою різних методів вимірювання. Оптичні методи контролю виправдовують себе тільки при порівняно невисокій концентраціі завислих частинок (до 10 г/л). При більшій концентрації необхідні інші методи вимірювання цієї величини. Температуру стічних вод контролюють за допомогою автоматичних потенціометрів і мостів, а забарвлення — за допомогою аналізаторів кольору.
Бактеріологічний аналіз зводиться до визначення кількості бактерій в 1 л. води, колі-індексу (не більше 3) та колі-тітру (не менше 300). Побічним показником бактеріологічного обнасінен-ня може бути концентрація залишкового хлору в стічній воді. Промисловістю випускаються пристрої для автоматичного визначення концентрації залишкового хлору (А-КХ.ФАК-1), але вони не знайшли широкого розповсюдження через ряд недоліків, головним з яких значна тривалість аналізу (20...ЗО) хв. Із розглянутих показників забруднення стічних вод основними є концентрація завислих частинок, залишкового хлору і БПК Інші показники (реакція рН і температура стічних вод), незначна і короткочасна зміна яких приводить до порушення процесу очищення вважаються допоміжними.
Водопостачання підприємств складається з двох потоків тех-нологічноі води, яка відповідає вимогам 2874-73 "Вода питна" і ДОСТ 2761-73 джерела централізованого господарсько-питного водопостачання і технічноі води, яку беруть із водоймищ і артезіанських свердловин.
Технічна вода поділяється на три категоріі. Вода 1-ої категорії використовується як теплоносій для охолодження машин та апаратів (двигунів, конденсаторів, тощо), ІІ-ої категорії в якості середовища, яке поглинає транспорта і домішки при безпосередньому контакті води з продуктами миття, Ш-ої категоріі - тільки як засіб транспорту (гідротранспортування відходів). Показники якості для технічної води Ш-ої категоріі не нормуються, а технічна вода І і II категорії, крім специфічних вимог повинна відповідати загальним вимогам, що вказані в таблиці 26.2.
В залежності від виду забруднень стічні води поділяють на чотири потоки господарсько-побутові, які скидають в міську каналізацію; транспортні і транспортно-мийні, які характеризуються в основном неорганічними забрудненнями, технологічні з органічними і біологічними забрудненнями Останні, як правило, використовують повторно після охолодження. Всі інші потоки перед повторним використанням обов'язково проходять механічну і біологічну очистку та знезараження.
Таблиця 26.2
Вимоги до технічної води І і II категорій
| Показник | Категорія | |
| І | II | |
| Концентрація завислих частинок, мг/л Запах, балів Загальна жорсткість, мг-екв/л Загальна лужність, мг- екв/л БПК, мг/л' | 100 (короткочасно до 200) | - - 20...50 |
Очищені стічні води після розбавлення свіжою водогонною водою можуть бути використані на технічні потреби підприємств. При необхідності частина очищеної води може виводитися із рециркулюючої системи. Таким чином, проблему водопос-
тачання підприємств технічною водою можна частково розв'язати за допомогою повторного використання очисних споруд. Вимоги до показників якості води, що надходить на виробництво, встановлюють в кожному конкретному випадку в залежності від особливостей технологічних процесів.
Вибір устаткування і параметрів очисних споруд визначається категорією технічноі води, характером і величиною зміни основних характеристик, концентрацією забруднень, витратою води, температурою і рН. Як правило, така схема включає в себе споруди механічної і біологічної очистки, а також устаткування для знезараження стічних вод.
Механічну очистку застосовують для вилучення із стічної води нерозчинених і частково колоїдних забруднень. На більшості очисних споруд підприємств передбачено тільки механічне очищення стічних вод. До складу цих споруд входять решітки, сита, гідроциклони, відстійники Крупні частинки відокремлюють гідроциклонами, сепараторами, відстійниками. Первинні відстійники застосовуються для попереднього відстоювання стічних вод перед біологічним очищенням. Якщо якість води, яка відповідає санітарним вимогам забезпечується механічним очищенням, то прояснені у відстійнику води після дезінфекції скидають у водоймища. Практика показала, що ефективність роботи відстійників складає (40...70)% від теоретично можливої. Це пояснюється неповнотою фізико-хімічних процесів, які перебігають при обробці води реагентами, а також гідродинамічними умовами водоймищ, нерівномірністю надходження стічних вод, зміною температури, тощо.
В процесі біологічного очищення речовини стічних вод окислюються мікроорганізмами. Склад споруд біологічної очистки вибирають в залежності від необхідного рівня очищення, складу забруднень стічної рідини, ґрунтових умов і потужності водоймища. Відрізняють біологічну очистку в умовах близьких до природних і штучно створених (біологічні фільтри, аеротенки). Поля фільтрацй і біологічні ставки вимагають значної площі та малопродуктивні.
При очищенні в біологічних фільтрах на поверхні зерен завантаження фільтру сорбуються нерозчинені і колоїдні забруднення, що утворюють біологічну плівку, заселену мікроорганізмами. По-падаючи на цю плівку, розчинені забруднення стічних вод окислюються мікроорганізмами. Відмерша плівка змивається рідиною і виноситься із біофільтра, утворюючи так званий активний мул Ці принципи покладено також в основу процесів очищення стічних
вод в аеротенках. Основну роль тут відіграють аеробні мікроорганізми, колонії яких і утворюють активний мул. Відмерла біоплівка і активний мул із споруд біологічної очистки разом з очищеною стічною рідиною надходить до вторинних відстійників.
Технологічний режим вторинних відстійників істотно відрізняється від режиму первинних складом і концентрацією осаджених домішок і гідродинамічними параметрами. Знезаражують стічні води з метою знищення хвороботворних бактерій. Найбільш розповсюдженим методом знезаражування с хлорування.
Параметри забрудненості стічних вод можуть змінюватися, що значно порушує процеси очищення і знезаражування, і приводить до зниження якості роботи очисних споруд. Головними причинами порушення технологічних процесів очищення є нестабільне надходження стоків та неравномірна концентрація забруднень. Наприклад, біологічне здійснюється лише певними видами мікроорганізмів, а видове співвідношення між мікроорганізмами визначається особливостями і концентрацією органічних забруднень. Порушення цього співвідношення на тривалий час знижує ефективність біологічного очищення. Неравномірне надходження стоків також значно порушує процеси осадження і знезараження. Впливають на них температура води,значення рН т.і. Наприклад, біологічне очищення може відбуватися при температурі від 0 до 30 °С. При зміні температури змінюється константа споживання кисню і швидкість біологічного очищення.
Зменшити вплив нерівномірності надходження стічної води і концентрації забруднень можна за допомогою усереднювання ціх характеристик перед очищенням. Об'єм усереднювачів визначається частотою і амплітудою коливань показників витрат і забрудненості, які припускабть технічні параметри споруд механічної і біологічної очистки. Застосування автоматичнх засобів керування дозволяє значно зменшити розміри усереднювачів.
Одним із кардинальних мегодів розв'язання проблеми водови-користання може бути створення безвідходної технології, тобто таких технологічних процесів, які б взагалі не давали відходів. Оскільки існуюча техніка і технологія не мають таких можливостей, то в кожній галузі розв'язувати цю проблему треба перш за все підвищенням ефективності очисних агрегатів і споруд. Сучасні біологічні та інші методи очищення стічних вод достатньо ефективні, але вони вимагають значних затрат в першу чергу на спорудження резервуарів (відстійників, біологічних ставків, аеротенків,
усереднювачів), в яких вода втримується протягом досить тривалого часу. Досвід експлуатації очисних споруд показав, що вони не гарантують повну чистоту водоймищ, збереженість чи відновлення екологічної рівноваги. Це зв'язано з тим, що біологічні процеси інтенсивно протікають тільки влітку, протягом (50...90) діб, а зимою вони сповільнюються або зовсім припиняються.
Зворотнє водопостачання в промисловості принципово можливе, але пов'язано з ускадненням очисних споруд і збільшенням витрат. Вода, яка супроводжує продукти в процесі миття, забруднюється не тільки органічними і неорганічними домішками, але і мікроорганізмами. Тому вторинне використання її для обробки продуктів можливе тільки при повному очищенні і знезаражуванні. Замкнуті схеми зворотного водопостачання застосовуються лише для технічної води, яка використовується для живлення парових котлів, охолодження вакуум-апаратів, холодильніх компресорів і ті.
Проблема чистої води. Для того, щоб стічну воду зробити питною, треба більш глибоке очищення, технологія якого має назву "Відновлення якості води". Декілька таких споруд в світі вже працюють. Проте одерження із стічної води питної, яка б відповідала всім вимогам світових стандартів, поки не вдається. Використати очищену води для замкнутих систем теж не завжди доцільно, оскільки з кожним циклом очищення концентрація солей збільшується приблизно на 300 мг/л.
Принципова схема очищення стічної води до якості питної дуже складна та дорога. В цю схему треба включити і такі елементарні операції як коагуляція, корегування на рН, іонообмін, адсорбцію, озонування, демінералізацію (знесолення) та інші.
Для цього треба використати ряд досконалих технічних засобів (зворотний осмос або гіперфільтрування, адсорбцію із використання активованого вугілля, нові більш надійні методи фільтрування через кварцевий пісок та антрацитову крихту).
У зв'язку з цим основні зусилля треба зосередити на зменшенні витрат води. Створення окремих роздільних схем водопостачання і каналізацій для різних виробничих ділянок, для води з різним складом та концентрації забрудненості (зокрема закільцьованих гідротранспортерів для сировини), при застосуванні сучасних засобів очищення і знезараження розширює можливості повторного використання води.
Важливим перспективним напрямком є заміна "мокрих" процесів "сухими". Застосування неочищених чи і очищених вод для
зрошення сільськогосподарських ділянок є також одним із засобів іх утилізаціі. Можливість використання стічних вод для зрошення залежить від характеру, рельєфу місцевості, відстані між заводами та ланами зрошення.
26.4. Умови спуску стічних вод у водоймища
При рішенні питания про умови чи припустимість спуску стічних вод проектусмого підприємства в призначене для цього водоймища обов'язково обслідують з точки зору його санітарної охорони.
Відрізняють водовикористання двох видів:
1 — водоймище використовується в якості джерела централізованого питного водопостачання, а також для постачання харчових підприємств
2 — водоймище служить місцем купання, спортивних занять та відпочинку населения (сюди також відносяться водоймища, розташовані на межі поселень).
Склад і властивості води в пунктах водовикористання за жодним із показників не повинні перевищувати нормативи наведені в правилах охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами.
Таблиця 26.3
Вимоги до складу і властивостей води водоймищ як джерел водокористання
| Показник | Вид водоймища | |
| Концентрація завислих речовин, мг/л. не більше | Зміст завислих ре збильшув човин не повинен атись ніж на 0.25 0.75 | |
| БПК при 20 °C. мг/л. не більше
| ||
| Розчинений кисень, мг/л. не ме нше |
При проведенні попереджувального санітарного нагляду визначають склад і властивості в місці можливого спуску стічних вод. Крім цього збирають докладні гідрологічні, гідрогеологічні та інші данні про водоймище, зокрема дані про витрати води річки, її кисневий баланс, БПК т.і.
Водоймища, як приймачі стічних вод, діляться на проточні, в яких вода переміщується із відносно великими швидкостями, про-
точні з малими швидкостями переміщення води і зовсім непроточні (водосховища., озера). Очевидно, що перемішування стічної рідини з водою у водоймищах обох груп перебігає по-різному.
