необхідність чіткої, конкретної, аргументованої програми
ясність і точність, деталізація програми
логічна послідовність всіх елементів програми
гнучкість програми
За рівнем аналізу гіпотези бувають
теоретичні (існують у формі теоретичних припущень),
статистичні (формулюються як система показників й індексів статистики),
емпіричні (постають як операційні поняття, індекси, показники)
Структура звіту про проведене соціологічне дослідження:
обгрутування актуальності дослідження
обєкт (соціальна спільнота)
предмет
мета і завдання
інтепретація основних понять
наукова новизна
практичне значення
гіпотези (2)
вибірка (тип і обсяг)
метод збору інформації
Структура звіту про проведене соціологічне дослідження:
зразок анкети
таблиці обробки даних
словесний аналіз результатів
графічний аналіз (4-5 графіків чи діаграм)
висновок (чи реалізовано мету, чи доведено гіпотези; висунути пропозиції, рекомендації, розробити прогнози)
У соціології метод – це спосіб одержання вірогідних соціологічних знань, сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності.
В соціології використовують
загальнонаукові методи (аналіз, синтез і т.ін.),
власне методи соціологічного дослідження
Методи соціологічного дослідження поділяються на
методи збору інформації (метод аналізу документів, метод спостереження, метод опитування, метод експерименту)
методи аналізу матеріалу (використання статистичних групувань, шкалування, виявлення кількісних залежностей)
При визначенні методів соціологічного дослідження слід узяти до уваги:
оперативність та економність дослідження не повинні досягатися за рахунок якості даних;
жоден метод не є універсальним і має свої, чітко окреслені, пізнавальні можливості. Тому не існує узагалі «добрих» чи «поганих» методів, є методи, адекватні або неадекватні (тобто відповідні і невідповідні) поставленій меті і завданням;
надійність методу забезпечується дотриманням правил його застосування
Спостереження у соціології – це метод цілеспрямованого, планомірного, певним способом фіксованого сприйняття об’єкта, який досліджують
Позитивними рисами спостереження є:
здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що їх досліджують,
можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах і в реальному часі;
можливість широкого охоплення події і опису взаємодії усіх її учасників;
незалежність дій об’єктів спостереження від соціолога-спостерігача.
До недоліків методу спостереження відносять:
обмеженість і частковий характер кожної ситуації, що спостерігається;
складність, а інколи й просто неможливість повторення спостережень; соціальні процеси є незворотними,
вплив на якість первинної соціологічної інформації суб’єктивних оцінок спостерігача, його установок, стереотипів тощо.
Соціальний експеримент –метод отримання інформації про соціальний об’єкт в результаті впливу на нього деяких факторів.
Експеримент передбачає безпосереднє втручання дослідника в реальний хід подій.
Загальна логіка експерименту полягає у:
виборі певної експериментальної групи;
вміщенні її у незвичну експериментальну ситуацію, під вплив певного фактору;
простеження скерованості, величини і сталості змінних характеристик, які називаються контрольними і котрі настали внаслідок дії введеного фактору
Труднощі використання експерименту полягають у:
складності, багатофакторності і різноманітності соціальних процесів,
складності, а то й неможливості їх формалізації і кількісного опису;
складності чіткого з’ясування ефекту впливу на соціальне явище якогось одного фактору;
опосередкованості зовнішніх впливів через людську психіку;
неможливості надати однозначну інтерпретацію поведінки людини або соціальної спільноти тощо
Вибірковий метод – науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини
Генеральна сукупність – обмежений територіально і в часі об’єкт дослідження
Вибіркова сукупність – певна кількість, відібраних за суворими правилами, елементів генеральної сукупності
Репрезентативність вибірки – здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної. Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї
Помилка репрезентативності – відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності
Підвищена надійність припускається при помилці вибірки до 3 %,
звичайна – до 3-10 %,
наближена – від 10 до 20 %,
орієнтовна – від 20 до 40 %.
Методи відбору одиниць аналізу
ймовірнісний
цілеспрямований
Механічна вибірка - вибірка, згідно з якою всі елементи генеральної сукупності утворюють єдиний список, з якого через рівні інтервали відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності.
Крок відбору визначають за допомогою спеціальної формули:
К= N / п,
де К – крок відбору,
N – величина генеральної сукупності,
п – величина вибіркової сукупності.
Стратифікаційна (районована) вибірка - передбачає попереднє групування одиниць генеральної сукупності за певними критеріями, які повинні впливати на досліджуване явище. Одиниці сукупності повинні істотно відрізнятися. Тобто розділяють генеральну сукупність так, щоб її частини виявилися одноріднішими, ніж початкова сукупність
Серійна або гніздова вибірка - є протилежною до районованої. Якщо при районуванні дослідник виокремлює різнотипні підсукупності, то при гніздовій вибірці генеральну сукупність розбивають на однотипні групи («гнізда»), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження.
n1=(Ni*n)/N
n1 – кількість елементів, які слід вибрати із певної серії
Ni – кількість одиниць у серії
n – вибіркова сукупність
N – генеральна сукупність
Квотна вибірка - будується як модель, відтворююча структуру генеральної сукупності у вигляді квот (пропорцій) розподілу ознак, що вивчаються
Найчастіше використовують показники
за статтю, віком, освітою,
типом поселення тощо.
Стихійна вибірка - її основу складає вибірка
без жорсткого визначення структури масиву респондентів.
