Чинники ризику та причини ризикової поведінки людей

Чинники ризику, якими супроводжується предметна діяльність, можуть бути розподілені на шість категорій: відсутність відповідних засобів діяльності, недостатня надійність технічних систем, недоліки в проектуванні, особисті чинники, неповне виконання елементів завдання, небезпечні ситуації, які не залежать від завдання.

Звідси шість відповідних засобів. Діяльність людини може порушуватись внаслідок відсутності інструментів, механізмів, матеріалів, устаткування на наявність яких вона мала право розраховувати при виконанні завдання операції які не впливають на кінцевий результат, вибирає більш легкі але і більш небезпечні пози чи рухи.

Адаптація до небезпеки чи недооцінка небезпеки і її наслідків - причина, яка виникає внаслідок здатності людини привикати до явищ, засобів праці, освоюватися з ними. Привикання призводять до того, що людина не помічає явищ, не реагує на них. В силу цього вона може привикати до небезпеки, втрачати її гостроту, хоча знати про неї і при опитуванні правильно її оцінювати. Привикнувши до небезпеки людина витрачає пильність, працює без необхідної уваги, не аналізує обстановку розслаблюється, ігнорує безпечні прийоми роботи. Коли на виробництві виникає нещасний випадок, у робітників почуття пильності відновлюється і неправильних дій стає менше, але через деякий час привикання де небезпеки повертається.

Основна причина полягає в фізичній і соціальній безнаказаності за скоєння не правильних дій в процесі діяльності зі сторони як колег по роботі так і керівництва. Ця причина формується з дитинства. З дитинства формується поняття хибної можливості уникнути небезпеки при порушеннях, наприклад, правил дорожнього руху (перехід на червоне світло світлофора), експлуатації електроприладів і т.ін.

Самоствердження в очах колег, бажання подобатися оточуючим. Проявляються ці моменти в поведінці, яку можна охарактеризувати "ходіння по лезу ножа", ризиковий діям. Люди з такою поведінкою часто зустрічаються в повсякденному житті і такий ризик часто призводить до трагедії.

Всі, як один,пункт регламенту були свідомо порушені. Командир керувався тільки амбіціями і самовпевненістю... Під уламками літака, загинуло багато пасажирів

Дотримуватися групових норм трудового колективу. Це відбувається там; де порушення правил і інструкцій з охороні праці заохочується мовчки чи вголос. Людину, яка в такому колективі буде виконувати правила безпеки почнуть звинувачувати в боягузесті і іншому, для колективу він буде 1. ю вороною.

Орієнтація на ідеали. Загальновідомо, що ідеалами можуть бути як старанні робітники, так і порушники. Якщо порушник має привабливі риси характер, (веселий, привітний і ін.) він легко завоює авторитет у початківців. При відсутності досвіду вони наслідують свій ідеал, стають також порушниками правил. Особливо це погано коли ідеал і порушник співпадають в особі майстра чи бригадира.

Самоствердження у власних очах може бути причиною свідомого ігнорування безпечних методів праці. Часто це пояснюється вродженою невпевненістю в собі чи докори і звинувачення людей, які не пов'язані з виробництвом (сім'я, сусіди, друзі і ін.).

Переоцінка власного досвіду призводить до того, що працюючий може дозволити собі порушення інструкцій з охорони праці, вважаючи, що при виникненні небезпечної ситуації його досвід дасть йому гарантію запобігти аварії чи нещасному випадку. Людина знає про небезпеку та її наслідки, але вважає, що її досвід дасть можливість вискочити з небезпечної зони або якось інакше уникнути травми та небезпеки.

Звичка. працювати з порушеннями може бути надбаною на іншій роботі чи при виконанні будь-якої діяльності поза роботою. Така к звичка може "спрацювати" в будь-який час і стати причиною аварії.

Схильність до ризику, смак до ризику, як особиста характеристика

. В психічній структурі деяких осіб є підвищена тенденція до ризикових дій. Такі люди "ставлять все на карту" щоб отримати своєрідне задоволення у вигляді ейфорії, що пов'язане з викидом підвищеної кількості адреналіну в кров. Цим пояснюється любов у деяких водіїв до перевищення швидкості.

Вивчення фактів поведінки людей в ситуаціях, пов'язаних з можливою небезпекою, показало, що біля 20% людей при ᴨᴏᴛенційній загрозі проявляють активність направлену на зустріч небезпеці. При цьому вони не тільки не мають жодних переваг з і очки зору досягнення мети, але і збільшу;от. ймовірність покарання (фізичного - шляхом отримання травми чи соціального - шляхом покарання за свою поведінку).

. Стресові стани спонукають людину до дій, які на її думку здатні зняти цей стан чи послабити його. Більш сильна форма цього - емоційний шок, який результатом надмірної напруги

. В такому стані під впливом почуттів, а не розуму люди погано володіють собою в складній обстановці, здійсняють порушення, порою дуже серйозні.

Важливе значення в формуванні моделі поведінки має соціальна і фізична безнаказанність робітника, що скоює небезпечні дії. Фізична безнаказанність обумовлюється тим, що не кожне порушення правил і норм веде до травм. Тому робітник вважає, що ймовірність отриманні і травми настільки мала, іцо нею можна знехтувати.

Принципова людина, помітивши порушення, в спокійній та доброзичливій формі зробить зауваження не принижуючи робітника.

Таким чином, профілактична робота стосовно попередження ризикової поведінки, порушень правил безпеки повинна включати два головних напрямки. Перший - технічні та організаційні заходи, спрямовані на вдосконалення виробничого процесу, технологічного обладнання і виключення можливості двояким чином виконувати роботу ' з дотриманням чи порушенням правил безпеки. Другий - посилення виховної, пропагандистської і учбової діяльності, направленої на формування необхідної поведінки, почуття особистої відповідальності робітників за стан охорони праці.

Управління ризиком.

Управління ризиком — процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого (припустимого) ризику.

Вибір припустимого ризику не просте завдання. Одним з варіантів його вибору – взяти за основу ризик, з яким справляється місцева служба МНС. Наприклад, таким може бути загроза життю людей, коли потрібна термінова евакуація до 500 осіб: «НС 2041» (відповідно до Класифікатора надзвичайних ситуацій в Україні). Допускаємо, що така ситуація виникає 1 раз на 2 роки, тобто з імовірністю 0,5. Тоді припустимий ризик евакуації буде таким: Re = Р • Е = const = 250 осіб. З таким припустимим ризиком ми одержимо, що евакуація (Е) 25 тис. осіб можлива з імовірністю Р = 0,1 (1 раз на 10 років). Якщо фактична ймовірність НС значно більша (наприклад, Р = 0,2, тобто 1 раз на 5 років), то тоді умова прийнятого нами припустимого ризику не виконується і повинні бути прийняті заходи щодо розробки і посилення захисних систем. Це і є управління ризиком. Коли держава ставить завдання управління ризиком, вона гарантує громадянам захист і збереження здоров’я при впливі шкідливих чинників.