За походженням усі матеріальні системи поділяють на природні та штучні

Природні системи створені природою, штучні – людиною для задоволення певних потреб. До штучних систем належать виробничі, технологічні, технічні, хімічні та інші.

Виробничі системи створюють для виготовлення необхідної продукції.

Технологічні системи є складовими частинами виробничих систем. Вони створені для переробки вихідних матеріалів у напівфабрикат або готову продукцію. Технічні системи – це машини, апарати, агрегати, печі, прилади, транспортні засоби та ін. Технічні системи можуть існувати окремо або бути складовою частиною технологічної системи.

Технологічний розвиток – це еволюція технологічних укладів (ТУ), що охоплюють замкнені виробничі цикли єдиного технічного рівня. Світовий техніко-економічний розвиток можна умовно розглядати як еволюційну зміну технологічних укладів (ТУ). Кожний ТУ має складну структуру; ядро ТУ створюють базові технології, які є основою технологічних систем усіх рівнів переробки ресурсів і пов’язані з відповідним типом невиробничого споживання, яке замикає відтворювальний контур ТУ, стимулює його ріст і одночасно є джерелом відтворення трудових ресурсів відповідної якості.

Починаючи з промислової революції в Англії (кінець XVII ст.), в світовому техніко-економічному розвитку можна виділити дію п’яти ТУ, які послідовно змінювали один одного.

Рушійною силою технологічного розвитку є інновації. Вперше дефініція «інновації» була дана в 1912 р. І.Шумпетерем в його книзі «Теорія економічного розвитку», де цей термін називався «нова комбінація». Термін «інновація» замінив термін «нова комбінація» в подальших працях І.Шумпетера і став науковою категорією.

Інновації, інноваційні процеси ґрунтуються на нових рішеннях у галузях технологій, техніки, організації господарювання та будь-яких інших сферах життя діяльності людини.

Інноваційний процес – це сукупність прогресивних якісних змін, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, в тому числі і технологічних системах.

В Україні прийнято Закон «Про інноваційну діяльність». Цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Відповідно до закону:

Інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг;

інноваційний продукт – це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим законом;

інноваційна продукція – це нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим законом;

інноваційний проект – це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;

пріоритетний інноваційний проект – це інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямків інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.

Підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг, називається інноваційним підприємством (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо);

Основні ознаки інноваційних технологій:

зменшення стадій технологічних процесів, що передбачає поєднання в одному агрегаті кількох технологічних процесів, які раніше виконувалися в окремих машинах чи апаратах;

зменшення відходів виробництва та комплексне використання сировини;

високий рівень комплексної механізації та автоматизації виробництва;

використання сучасних засобів мікроелектроніки для інтенсифікації та контролю виробництва;

гнучкість виробництва — його здатність швидко перебудовуватися на випуск нових видів продукції;

ресурсозбереження, що гарантує можливість виробляти конкурентоспроможну продукцію з низькою собівартістю та високою прибутковістю та ін.

Технології за своєю функцією в системах технологій поділяються на інформаційні та промислові. Промислові за цією ж ознакою діляться на чотири види: видобувні технології, технології первинної переробки (збагачення), технології переробки, технології обробки і призначені для переробки матеріальних ресурсів на певний продукт.

Основною структурною складовою технології є технологічні процеси, які забезпечують набуття певних властивостей та ознак продукту.

Класифікація технологічних процесів проводиться за такими ознаками: за видом руху матерії; способом організації процесу; способом впливу; кратністю обробки вихідних матеріалів, напрямом руху теплових і матеріальних потоків; агрегатним станом вихідних матеріалів тощо. За видом руху матеріївсі технологічні процеси поділяють на фізико-механічні, хімічні, біологічні.

При здійсненні фізико-механічних процесів змінюються лише форма та фізичні властивості вихідних матеріалів. До них відносяться процеси, що ґрунтуються на зміні тиску (пресування, вакуумування), процеси подрібнення, лиття тощо. При здійсненні хімічних процесів змінюється хімічний склад або молекулярна структура вихідних матеріалів чи сировини. Ці зміни відбуваються внаслідок перебігу хімічних реакцій. Біологічні процеси відбуваютьсяза участю мікроорганізмів – мікроміцетів (грибів, дріжджів) або бактерій. Такі процеси є основою біотехнології, що застосовується у виробництвах харчової та фармацевтичній продукції, технології очищення стічних вод, одержання біогазу тощо.

За способом організації технологічні процеси поділяють на періодичні (дискретні), неперервні та комбіновані. У періодичних (дискретних) процесах сировина (матеріали) надходять до технологічного обладнання визначеними порціями через певні проміжки часу і після закінчення обробки видаляються з нього. Недоліком такої організації технологічних процесів є нераціональне використання обладнання під час завантаження сировини та вивантаження одержаної продукції, що призводить до втрат робочого часу, зниження продуктивності праці або виробничої потужності обладнання. У неперервних процесах сировина надходить до технологічного обладнання постійним неперервним потоком, і після перетворення неперервним потоком видаляється з обладнання як готова продукція або продукт для подальшої переробки. Неперервні процеси порівняно з періодичними мають такі переваги: відсутність допоміжних операцій, пов’язаних з неефективною роботою обладнання, висока продуктивність, більш широкі можливості для впровадження автоматизації. Комбіновані процеси – це поєднання періодичних і неперервних процесів. Наприклад: періодичне надходження сировини до технологічного обладнання і неперервне вилучення з нього продукту або навпаки.

За способами впливу технологічні процеси поділяються на: хіміко-технологічні, термічні, каталітичні, електрохімічні, біохімічні, фотохімічні, радіаційно-хімічні, лазерні, електронно-променеві, плазмові та інші.

Сучасні технології передбачають застосування різноманітних технологічних процесів, які постійно удосконалюються або здійснюються на якісно іншому рівні. До перспективних інноваційних технологій, які впроваджуються у виробництво відносять технології високошвидкісної обробки, нанотехнології, біотехнології, які ґрунтуються на застосуванні технологічних процесів обробки плазмовим струмом, електронно-променевої обробки, лазерної обробки, хімічних та електрохімічних процесів, ультразвукової обробки.

Промислова технологія існує в рамках виробничого процесу. Виробничий процес – це складна система взаємопов’язаних процесів праці, а іноді і природних процесів, внаслідок яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію. Виробничий процесохоплює підготовку засобів виробництва і обслуговування робочих місць, одержання і зберігання сировини, матеріалів і напівфабрикатів; усі стадії виготовлення продукції, складання виробів і їх частин, транспортування матеріалів, заготовок, деталей, складових частин і готових виробів; виготовлення тари, пакування готової продукції та інші дії, пов’язані з виготовленням продукції, що випускається.

Календарний час, потрібний для здійснення періодично повторюваного виробничого процесу, називається виробничим циклом. Його тривалість визначається в одиницях календарного часу (годинах, добах, місяцях).

Скорочення тривалості виробничого циклу має велике техніко-економічне значення, оскільки впливає на швидкість обігу оборотних коштів, темп випуску продукції, ефективність використання виробничих площ і обладнання, продуктивність праці і собівартість продукції. Скорочення тривалості виробничого циклу досягається за рахунок технічних і організаційних заходів.

Технологічний процес – частина виробничого процесу, метою якого є зміна вихідного продукту чи матеріалу для одержання певного стану чи властивостей матеріалу, який відповідає заданим технічним вимогам.

Сучасний виробничий процес здійснюється за допомогою засобів виробництва. До них належать технологічне обладнання і технологічне оснащення. За ступенем універсальності (гнучкості) технологічне обладнання і оснащення поділяється на три типи: універсальне, спеціалізоване, спеціальне.

Головною метою будь-якого виробництва є випуск якісної продукції з мінімальними затратами суспільної праці, матеріалів і технічних засобів.

Ефективність виробничого процесу оцінюється системою показників, найважливішими з яких є матеріаломісткість та енергоємність продукції, рівень продуктивності праці, собівартість продукції, якість продукції та екологічна чистота процесу.

Тип виробництва є найбільш загальною організаційно-технічною характеристикою виробництва і визначається рівнем спеціалізації робочих місць і номенклатурою об’єктів виробництва.

Залежно від спеціалізації робочих місць, номенклатури об’єктів виробництва, а також організації виробничого процесу умовно розрізняють одиничне, серійне і масове виробництво.

Приклад. На дільниці з 10 робочих місць протягом місяця на 1, 3, 5 і 7-му робочих місцях виконувалось по одній операції; на 2, 9-му — по дві; на 4, 6, 8, 10-му — по три. За коефіцієнтом закріплення операцій визначити тип виробництва на дільниці.

1< Кз.о <10 — отже, на дільниці велико-серійний тип виробництва.

Кожна технологія має свій життєвий цикл, який безпосередньо впливає на прибутковість підприємств, ВВП та розвиток економіки в цілому. Від стадій життєвого циклу технології залежить і прибутковість чи витратність виробництв, що використовують цю технологію. Якщо виробництво використовує лише одну технологію, то йому на стадії занепаду цієї технології загрожує збиткова діяльність і банкрутство. Для забезпечення конкурентоздатності кожне виробництво повинне створювати умови удосконалення та послідовного впровадження нових інноваційних технологій, здатних вирівнювати динаміку прибутковості та її зростання. Для окремих виробництв, підприємств, галузей, регіонів важливо мати резерв прогресивних технологій і вчасно їх впроваджувати з урахуванням занепаду використовуваних технологій.

Для розвитку економіки в цілому необхідно мати банк сучасних прогресивних наукоємних технологій, постійно поповнювати цей банк і на його основі формувати конкурентоспроможні високоприбуткові виробництва в усіх галузях народного господарства.

 

Контрольні запитання

1. Роль інновацій у технологічному розвитку

2. З яких стадій складаються структурні цикли науково-інноваційних та виробничо-комерційних процесів?

3. В чому полягають мета і принципи державної інноваційної політики в Україні?

4. Види промислових технологій.

5. Технологічні процеси як елементи промислових технологій.

6. Які основні техніко-економічні показники виробництва та їх взаємозв’язок з рівнем технологічних процесів.

7. За якими ознаками класифікуються технологічні процеси?

8. Поясніть сутність окремих технологічних процесів та наведіть приклади їх використання.

9. Означте перспективні технологічні процеси і науково-технічний прогрес.

10. Охарактеризуйте високошвидкісні, лазерні та ультразвукові, високотемпературні, біотехнологічні процеси.