Психологічні особливості процесу конспектування

Вивченням психологічних особливостей процесу конспектування займалися вчені-психологи В.Г.Андросюк, Н.Є.Бурштина, А.К.Маркова, А.Н.Нехрюк, В.П.Павлова. Вони визначали процес конспектування як особливий вид діяльності, що інтегративно об’єднує в собі її рецептивні і продуктивні сторони.

Процес конспектування прослуханого і прочитаного складається з певних психологічних складників. Беручи за основу поділ, зроблений В.П.Павловою, пропонуємо розподілити процес конспектування прочитаного або почутого на етапи таким чином:

1.Сприймання. Розуміння. Відбір отриманої інформації.

2.Переформулювання. Фіксація.

3.Відтворення.

Останнім етапом процесу конспектування є відтворення вихідного тексту за складеним конспектом. Причому, якщо конспект не повинен служити цілям комунікації, то для самого автора він має залишатися зрозумілим через достатньо великий проміжок часу, тобто будь-який запис має піддаватися розгортанню без втрати вихідної інформації.

Основними видами сприймання, що беруть участь у процесі конспектування, є слухове та зорове, залежно від того, що необхідно зробити: законспектувати прочитаний текст чи прослухане повідомлення. Характеризуючи сприймання на слух певного мовленнєвого повідомлення, сучасні вчені користуються терміном „аудіювання” (В.П.Павлова, Н.В.Чепелева, З.А.Кочкіна, І.О.Зимня, О.М.Соколов). Причому, „якщо ця робота не має чітко вираженого навчального характеру, вживають термін ”слухання”, якщо ж вона переслідує навчальну мету з наступним контролем розуміння, вживають термін „аудіювання”.

Сприймання як прочитаного тексту, так і прослуханого повідомлення тісно пов’язане із процесом розуміння, оскільки інформація, що надходить, неодмінно піддається смисловій обробці. У роботах таких вчених О.Н.Соколова, П.П.Доблаєва, О.В.Антонова, відзначається, що розуміння не завжди тотожне мисленню, що воно є складним комплексним процесом, який охоплює більшість психічних процесів. Слід зазначити, що у процесі розуміння, „утворюються нові системи понять, що поєднують у собі продукти сприймання з відповідними елементами знань, здобутими у попередньому досвіді”.

Одним із головних механізмів розуміння тексту, за твердженням вчених, є його переструктурування, встановлення ієрархії смислів, синонімічні заміни і згортання (компресія, стискання).

У процесі аудіювання і читання можливі випадки, коли розуміння смислового сегмента відбувається ще до того, як лектор закінчив фразу, що містить смисловий сегмент або читач не дочитав абзац до кінця. У таких випадках ми маємо справу з вірогідним прогнозуванням (антиципацією), що, за твердженням В.Павлової, значно полегшує процес розуміння.

Проте для конспектування не достатньо одного розуміння. Під час такого аудіювання відбувається дворівневий відбір інформації. При первинному – конспектуючий, оцінюючи інформацію як зайву, продовжує аудіювання доти, поки не отримає інформацію, яку треба (на його думку) зафіксувати. Інформація, яку відібрано, піддається вторинному відбору за ознакою новизни і важливості. Оскільки швидкість мислиннєвих процесів набагато перевищує швидкість говоріння, то первинний і вторинний відбір відбувається одночасно із процесом аудіювання. Інформація, яка була залишена під час другого відбору, згортається до смислової віхи. Спосіб її фіксації буде залежати від того, наскільки нова і важлива ця інформація. На цьому етапі розуміння важливу роль відіграє так зване внутрішнє мовлення, без якого неможливе процес згортання інформації.

Наступний етап конспектування полягає у переформулюванні отриманої інформації та її фіксації. Особливістю цього процесу в умовах такого виду діяльності полягає в тому, що умови конспектування потребують максимальної компресії, тобто такого згортання мовлення, при якому зберігається лише найнеобхідніша (зважаючи на мету спілкування) інформація.

Оскільки головний мозок людини в певний момент може бути охоплений лише однією діяльністю, то сприймання, опосередковане мислиннєвими операціями (відбір, згортання), переформулювання і фіксація не можуть відбуватися одночасно, як це вимагає процес конспектування (особливо почутого) на другому етапі. Забезпечують цей складний процес механізми таких психічних процесів, як пам’ять та увага. Таким чином, між двома мікропаузами за допомогою промовляння інформація фіксується у короткочасній пам’яті, а коли цей уривок стає достатнім, щоб виділити опорні пункти, то відбувається переформулювання.

РОБОТА СТУДЕНТА НА ЛЕКЦІЇ

Робота студента на лекції – складний процес, що містить в собі слухання, осмислення і власне конспектування (запис).

Студенту необхідно бути готовим до лекції і її запису до приходу лектора в аудиторію, оскільки саме в першу хвилину оголошується тема, формується основна мета, дається перелік найважливіших питань. Без цього подальше сприйняття лекції погіршується.

Ефективність пізнавальної діяльності студента при слухані в цілому залежить від спрямованості його уваги. При слухані лекції проявляються різні властивості уваги студента: стійкість, концентрація, об’єм, розподіл, переключення. Кожна з них суттєва. Наприклад, стійкість і концентрація дозволяють студенту тривалий час сконцентруватися на своїй роботі, навіть в умовах зовнішніх перешкод.

Декілька порад по оптимізації процесу слухання:

1. Виділення основних положень.

2. Поетапний аналіз і узагальнення.

3. Постійна готовність слухати виступ до кінця.