Для фарбування мазка готують 2 розчини: азур II (1:1000) і еозин (1:1000). Змішують 6 мл дистильованої води, 1,5 мл азур II і 1 мл еозину. Фарбу наливають на сухий зафіксований мазок на 25 – 30 хв. Потім фарбу зливають, мазок промивають водою з-під крана і висушують на повітрі. Мазки можна фарбувати також іншими методами: за Романовським-Гімзою (еозин-метиленовою синькою), за Паппенгеймом та ін.
Контрольні питання
1. Яким повинен бути мазок крові для виведення лейкоцитарної формули?
2. Фіксація мазків та їх фарбування.
3. Для чого готують мазки крові?
РОБОТА 7.6. ВИВЕДЕННЯ ЛЕЙКОГРАМИ
Процентне співвідношення окремих форм лейкоцитів називається лейкограмою або лейкоцитарною формулою. Зміни лейкограми можуть бути як в сторону збільшення, так і зменшення кількості тих чи інших форм лейкоцитів. Збільшення вмісту еозинофілів – еозинофілія – спостерігається при глистних, алергічних та інших захворюваннях, а також після застосування антибіотиків. Нейтрофільний лейкоцитоз, тобто збільшення числа нейтрофілів, спостерігається у разі гострих септичних процесів. Збільшення паличкоядерних і появи мієлоїдних та зміщення ядра вліво. За змінами лейкоцитарної формули роблять висновки про лейкопоетичну функцію кісткового мозку та лімфатичних тканин.
Мета роботи. Засвоїти методику виведення лейкограми.
Матеріали і обладнання. Імерсійне масло, мікроскоп, таблиця Єгорова або лічильник для лейкоцитарної формули, атлас клітин крові, дослідна тварина, мазок крові.
Хід роботи
Лейкограма (лейкоформула) крові деяких тварин
| Вид тварин | Нейтрофіли | Еозинофіли | Базофіли | Лімфоцити | Моноцити | |
| паличкоядерні | сегментоядерні | |||||
| Велика рогата худоба | 2–5 | 20–35 | 5–8 | 0–2 | 40–65 | 2–7 |
| Свині | 2–4 | 40–48 | 1–4 | 0–1 | 40–50 | 2–6 |
| Кролі | 5–9 | 33–39 | 1–3 | 0–2 | 46–62 | 1–3 |
| Коні | 3–6 | 45–62 | 2–6 | 0–1 | 28–44 | 2–4 |
Існує декілька методів підрахунку лейкоцитів. Найпростішім є метод підрахунку на середині мазка. На середині мазка, біля його верхнього краю, наносять краплю імерсійного масла, в неї занурюють об’єктив (90) і знаходять край мазка. Підрахунок лейкоцитів проводять пересуванням мазка по лінії меандра впоперек до тих пір, доки не нарахують 100 або 200 лейкоцитів. Кожний лейкоцит заносять в таблицю Єгорова або відмічають на лічильнику. Потім визначають процентне співвідношення різних груп лейкоцитів. Отримані дані порівнюють з показниками норми.
РОБОТА 7.7. ШВИДКІСТЬ ОСІДАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ (ШОЕ)
Швидкість осідання еритроцитів у різних тварин неоднакова. На величину ШОЕ впливає фізіологічний стан організму. Посилена м’язова робота у тренованих тварин сповільнює ШОЕ, а в нетренованих, навпаки, підвищує. Значно збільшується ШОЕ під час вагітності, а також за хронічних запальних процесів та інфекційних захворювань, злоякісних пухлин.
Величина ШОЕ залежить, в першу чергу, від вмісту в плазмі великомолекулярних білків – глобулінів і особливо – фібриногену. Вміст глобулінів збільшується під час різних запальних процесів, чим і пояснюється підвищення ШОЕ у таких тварин. В останній період вагітності, особливо перед пологами, вміст фібриногену є майже в два рази більший від норми, і ШОЕ різко підвищується. Це відбувається тому, що крупномолекулярні білки, адсорбуючись на еритроцитах, зменшують їх електричний заряд та явище електровідштовхування між клітинами крові. Зменшення електровідштовхувальних властивостей еритроцитів призводить до утворення їх конгломератів (монетних стовпців), що сприяє підвищенню швидкості осідання еритроцитів.
Мета роботи. Ознайомитися з технікою визначення ШОЕ, дослідити величину ШОЕ у різних видів тварин.
Матеріали і обладнання. Еритросидеометр Неводова, прилад Панченкова, годинникове скло, 5 %-ний розчин лимонно-кислого натрію, дослідні тварини (кінь, собака, кріль).
Еритросидеометр Неводова – це градуйована пробірка висотою 17 см, діаметром 0,8 – 0,9 см, об’ємом 10 мл, з поділками від “0” (зверху) до 100 (знизу). Прилад Панченкова складається з градуйованих піпеток та штатива до них. На піпетці біля поділки “0” є мітка “К” (кров), а біля мітки 50 мм – мітка “Р” (реактив).
Хід роботи
Визначения швидкості осідання еритроцитів за Неводови
В еритросидеометр Неводова набирають 2 мл 5%-го розчину лимонно-кислого натрію, потім набирають кров до верхньої поділки “0”, обережно перемішують перевертанням 5 – 10 разів і ставлять пробірку в штатив. Відмічають швидкість осідання еритроцитів через 15, 30, 45, 60 хв і 24 год.
Визначенпя швидкості осідання еритроцитів приладом Панченкова
Піпетку приладу промивають розчином лимонно-кислого натру і наповнюють її цим розчином до мітки “Р”. Видувають розчин у невелику пробірку. Потім двічі набирають по повному капіляру (до мітки “К”) кров з вушної вени тварини, видувають її в пробірку з лимонно-кислим натрієм і ретельно перемішують. При цьому отримують розведення крові 1:4. Розведену кров набирають у піпетку до мітки “К” і ставлять у штатив (обов’язково вертикально). Висоту стовпчика плазми над осілими еритроцитами вираховують через 1 і 24 години.
Контрольні питання
1. Швидкість осідання еритроцитів у ВРХ, свиней, коней та інших тварин.
2. Фактори, які визначають ШОЕ.
3. Будова приладу Панченкова та еритросидеометра Неводова.
РОБОТА 7.8. ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ГЕМОГЛОБІНУ
Гемоглобін (Нв) – основна складова частина еритроцитів. За хімічною структурою він належить до хромопротеїдів і складається з білкової частини – глобіну і простетичної групи – гема, що містить залізо. Утворюючи з киснем нестійку і легкодисоціюючу сполуку – оксигемоглобін, гемоглобін є основним носієм кисню в тканинах. Біосинтез гемоглобіну відбувається в червоному кістковому мозку, частково в печінці та селезінці. В крові ембріонів і у молодих тварин міститься поряд з гемоглобіном дорослих і так званий фетальний гемоглобін. Вміст гемоглобіну залежить від виду, віку, статі і стану тварин. Основним методом визначення гемоглобіну є калориметричний. Рівень гемоглобіну вимірюється в г/л або одиницях Салі.
Мета роботи. Ознайомитися з калориметричним і фотометричним методами визначення вмісту гемоглобіну в крові тварин.
Матеріали і обладнання. Гемометр, капілярна піпетка на 20 мкл, 0,02 мл крові, піпетка для води, скляна паличка, децинормальний розчин НСl, дистильована вода, спирт, вата, флакон з-під пеніциліну, гемолізуюча рідина (0,04%-ний розчин аміаку або децинормальний розчин НСl), яка готується розведенням 1,6 мл 25%-ного (питома вага 0,91) розчину аміаку дистильованою водою до 1000 мл, електрофотокалориметр, фотоелектричний еритрогемометр.
Хід роботи
Визначення вмістуі гемоглобіну за методом Салі
Гемометр ГС-3 складається зі штатива з трьома гніздами. Задня стінка штатива являє собою пластинку з матового скла. В бокові гнізда вставлені однакові запаяні пробірки (кольорові стандарти). В середне гніздо вставлена градуйована пробірка для досліджуваної крові. На пробірку нанесена шкала, яка показує кількість гемоглобіну.
У градуйовану пробірку наливають децинормальний розчин НСl до нижньої колової позначки (0,2 мл). В капілярну піпетку набирають 0,02 мл крові. Кров, яка ще залишилась на кінчику капіляра, видаляють ваткою. Опускають капіляр на дно градуйованої пробірки і обережно видувають із нього кров так, щоб верхній шар розчину залишався прозорим. Потім два – три рази обережно промивають капіляр, набираючи розчин із верхнього прозорого шару. Виймають капіляр із пробірки, ретельно перемішують її вміст скляною паличкою і ставлять у штатив. Через
5 хв до розчину по краплях додають дистильовану воду і перемішують скляною паличкою до отримання однакового забарвлення зі стандартом. Поділка на шкалі, до якої піднялась рідина, покаже вміст гемоглобіну в грамах на літр.
Визначення рівняі гемоглобіну за допомогою фотоелектрокалориметра
Відмірюють 4 мл 0,04%-ного розчину аміаку в пеніциліновий флакон, потім піпеткою від гемометра беруть 20 мкл крові і виливають в цей розчин. Одержану пробу досліджують за допомогою ФЕК-М за зеленого світлофільтра в кюветі шириною 10 мм. Контролем є дистильована вода. За оптичною густиною за допомогою спеціальної таблиці визначають концентрацію (г/л) гемоглобіну в досліджуваній крові.
Геміглобінціанідний метод визначення гемоглобіну крові
Для визначення гемоглобіну крові геміглобінціанідним методом використовують набори реактивів фірм La hema, НПО “Реном”, НВП “Філісіт-Діагностика”. Принцип методу ґрунтується на тому, що гемоглобін у присутності окиснювача та ціаніданіонів утворює у водному розчині ціанметгемоглобін, забарвлення якого пропорційне вмісту гемоглобіну в крові. Даний метод рекомендують як стандартний.
Контрольні питання
1. Гемоглобін і його будова.
2. Сполуки гемоглобіну з газами, види та типи гемоглобіну.
3. Методи визначення гемоглобіну.
4. Рівень гемоглобіну в різних видів тварин.
РОБОТА 7.9. ВИЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРОВОГО ПОКАЗНИКА I ВМІСТУ
ГЕМОГЛОБІНУ В ОДНОМУ ЕРИТРОЦИТІ (ВГЕ)
Кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну в крові є відносно постійними показниками здорової тварини даного виду. За анемії спостерігається порушення співвідношення між кількістю еритроцитів та вмістом гемоглобіну. Кольоровий показник (КП) дає уявлення про вміст гемоглобіну в окремих еритроцитах. У нормі КП приймається за одиницю. Якщо він нижче 1, то вміст гемоглобіну понижений (гіпохромія), якщо більше 1 – підвищений (гіперхромія).
Мета роботи. Засвоїти методику визначення кольорового показника і вмісту гемоглобіну в одному еритроциті у різних видів тварин.
Хід роботи
Кольоровий показник виражає ступінь насичення еритроцитів гемоглобіном. Його визначають за формулою:
,
де Hb2 – рівень гемоглобіну в піддослідної тварини;
Hb1 – середній рівень гемоглобіну в нормі у тварин даного виду;
Ер1 – середня кількість еритроцитів у нормі у тварин даного виду;
Ер2 – кількість еритроцитів у піддослідної тварини.
У даний час ВГЕ часто виражають в абсолютних величинах – пікограмах (ПГ); ВГЕ в пікограмах визначають шляхом ділення вмісту гемоглобіну в 1 мкл крові на кількість еритроцитів у тому ж об’ємі. В нормі у великої рогатої худоби ВГЕ=15 – 21 пг.
Контрольні питання
1. Що таке кольоровий показник крові?
2. Методика визначення кольорового показника крові.
3. Вміст гемоглобіну в еритроциті і його визначення.
РОБОТА 7.10. ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ I РЕЗУС-ФАКТОРА
Матеріали і обладнання. Скарифікатори, предметне скло, восковий олівець, скляні палички, піпетки для очей, цоліклони анти-А і анти-В для визначення груп крові, моноклональні антитіла анти-D супер для визначення резус-фактора, фізіологічний розчин, спирт, ефір, вата, лінзи.
Хід роботи
Визначення груп крові
Для визначення груп крові використовують цоліклони анти-А і анти-В стандартних ізогемаглютинуючих сироваток. Цоліклони анти-А і анти-В являють собою розведену асцитну рідину мишей-носіїв відповідної гібрідоми, в якій містяться специфічні імуноглобуліни класу М, що направлені проти групоспецифічних антигенів А і В людини.
Техніка визначення
Восковим олівцем на предметному склі роблять мітки анти-А і анти-В. Із протилежного боку скла наносять по одній великій краплі відповідного цоліклону.
У досліджуваного протирають подушечку пальця спиртом, потім ефіром, проколюють шкіру скарифікатором. Окремими скляними паличками наносять на предметне скло по краплі крові і перемішують її з відповідною краплиною цоліклону. Читають результати аглютинації і роблять висновки про групу досліджуваної крові.
Дослідження крові на вміст в еритроцитах резус-фактора
Для визначення резус-фактора використовують моноклональні антитіла анти-D СУПЕР. Діючим початком моноклональних антитіл анти-D СУПЕР є моноклональні людські антитіла, які продукуються гетерогібридомою внаслідок злиття лімфобластичної лінії людини з мієломною клітинною лінією мишей.
Техніка визначення
На предметне скло наносять велику краплю реагенту. Поруч розташовують невелику краплю крові, що досліджується, і перемішують її з реагентом. Реакція аглютинації починає розвиватися через 10 с, чітко проявляється через 30–60 с. Результати реакції читають через 3 хвилини.
8. ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЯ ТА СУДИН
Серце вищих тварин є порожнистим м’язовим органом, який складається з 4-х камер: двох передсердь і двох шлуночків. Для серцевого м’яза характерні такі властивості: збудливість, автоматія, здатність проводити збудження, скоротливість, рефрактерність. Скорочення м'яза серця підпорядковуються дії закону “все або нічого”. Скорочення серцевого м’яза називають систолою, а розслаблення – діастолою. Діяльність серця регулюється нервовою системою і гуморальними факторами. Центр, який регулює діяльність серця, знаходиться в довгастому мозку. По симпатичних і блукаючих нервах він посилає до серця імпульси, які посилюють або послаблюють його діяльність.
У ссавців і птахів кров безперервно рухається по кровоносних судинах, які являють собою замкнену систему трубок. Цей рух крові забезпечується роботою серця. Всю кровоносну систему розділяють на два кола кровообігу – велике і мале. Рух крові по кровоносних судинах підпорядковується дії закону руху рідини по системі трубок, тобто законам гідродинаміки. Регуляція кровообігу пов’язана зі зміною діаметра судин. Просвіт кровоносних судин регулюється нервовою системою, яка підтримує гладеньку мускулатуру стінок судин у стані невеликої тривалої напруги, за якої не розвивається втома.
РОБОТА 8.1. ВИВЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ
Цикл серцевої діяльності теплокровних тварин складається з трьох взаємопов’язаних фаз: систоли передсердь, систоли шлуночків і загальної діастоли. У жаби серце складається з трьох камер (венозний синус, два передсердя і один шлуночок). Цикл починається з систоли венозного синуса, систоли передсердь, систоли шлуночка та загальної діастоли. Ці фази складають один серцевий цикл. Місцеве подразнення венозного синуса теплом призводить до збільшення, а холодом – до зменшення частоти серцевих скорочень.
Мета роботи:
1) оволодіти методикою графічної реєстрації роботи серця жаби;
2) прослідкувати за окремими фазами серцевої діяльності;
3) вивчити вплив різних температур на роботу серця.
Матеріали та обладнання: жаба, штатив, кімограф, важілець, який пише, серфін з ниткою та гачком, ножиці, дощечка для фіксації жаби, шпильки, чашки Петрі, фізіологічний розчин, розчин Рінгера, нитки, мікроскоп.
Хід роботи
