Практичне заняття 3. Соціальний працівник: особистість і професія

 

Як відомо "соціальний працівник" є певним сукупним обрисом професії "соціальна робота". Проглядається широка палітра варіантів, підходів, характерних для тієї чи іншої країни, у визначенні сутності, функцій, змісту, методів соціальної роботи, а також модифікацій найменувань представників даної професії. Достатньо скористатись авторитетними довідниками, енциклопедіями провідних країн світу в галузі соціальної роботи, щоб переконатися, які вміння соціального працівника становлять першооснову його функціонального призначення. Зокрема, у Короткому словнику термінів з соціальної роботи США звертається увага на те, що соціальний працівник повинен вміти створювати і розвивати стосунки, які сприяють успішній професійній діяльності, стосунки між людьми та їх оточенням, активізувати зусилля підопічних (індивідів, груп, общин) по розв'язанню власних проблем, сприяти їх довірі, а також бути посередником і налагоджувати стосунки між конфліктуючими індивідами, групами, забезпечувати міжінституційні зв'язки.

Соціальний працівник (у всіх його модифікаціях) - спеціаліст, який виконує соціальну роботу як професіонал. Соціальні працівники - як правило, випускники, Шкіл соціальної роботи, які використовують свої знання і вміння для соціального обслуговування індивідів, сімей, груп, общин, організацій, суспільства в цілому. Соціальні працівники допо­магають людям вирішувати проблеми, створюючи для цього необхідні ресурси, забезпечують взаємодію між людьми чи між людиною та середовищем у цілому, підвищують відповідальність організацій за людину, впливають на соціальну політику.

Професія соціального працівника спрямована на соціальну спеціа­лізовану діяльність, об'єктивно необхідну для функціонування державних і громадських систем соціальної допомоги різним категоріям населення, для реалізації життєвих, потенційно закладених у кожній людині сил для самозабезпечення і саморозвитку.

Як зазначає, відомий російський дослідник О.Б. Бєлінська, предметно-інструментальна основа професійної діяльності соціального працівника включає професійні знання та досвід. Професія соціального працівника передбачає конкретну діяльність, яка реалізується у визначеній функці­онуючій системі соціальної роботи, в конкретній соціальній службі чи окремому спеціалізованому центрі.

Соціальний працівник мусить володіти широким колом ВІДПОВІДНИХ знань та умінь, які умовно можна об'єднати в наступні групи:

• загальні вимоги до освіти спеціаліста;

• вимоги до знань та умінь з циклу загальних гуманітарних і соціально - економічних дисциплін;

• вимоги до знань і вмінь з циклу загальних математичних і при­родничих дисциплін;

• вимоги до знань і вмінь з циклу загально-професійних дисциплін;

• вимоги до знань і вмінь з циклу спеціальних дисциплін.
Розглянемо перелік вимог до соціального працівника за останніми

двома циклами. Соціальний працівник повинен знати (за циклом загально-професійних дисциплін):

• специфіку роботи в різному соціальному середовищі;

• використовувати передовий вітчизняний та зарубіжний досвід соціально-культурної діяльності;

• основні психічні функції та їх фізіологічні механізми, спів­відношення природних і соціальних факторів у становленні психіки, розуміти значення волі та емоцій, потреб і мотивів, а також несвідомих механізмів у поведінці людини;

• дані наукових досліджень стосовно особистості, її формування в процесі соціалізації, основні закономірності та форми регуляції соціальної поведінки в соціальних спільнотах і групах, особливості протікання соціальних процесів;

• типологію, основні джерела виникнення і розвитку масових соціальних явищ, форми соціальної взаємодії, фактори соціального розвитку, типи і структуру соціальних організацій та інституцій;

• основи загальної педагогіки, психології та їх спеціальних розділів;

• форми, засоби, методи психолого-педагогічного впливу, форми і методи виховної роботи і просвіти;

• національні особливості побуту і сімейного виховання, народні традиції регіонів, вміло використовувати їх у практичній соціальній роботі;

• норми сімейного, трудового, житлового законодавства, які регу­люють питання охорони материнства та дитинства, права неповнолітніх, пенсіонерів, людей з особливими потребами і забезпечують їх соціальний захист;

• основи кримінального та цивільного права;

• порядок та організацію опіки, піклування, всиновлення, позбавлення батьківських прав, направлення до спеціальних навчально-виховних закладів;

• організацію медико-соціальної роботи, санітарної просвіти і пропаганди здорового способу життя.

Соціальний працівник повинен уміти:

• забезпечити посередництво, з одного боку, між особистістю і сім'єю, а з іншого, між різними громадськими і державними структурами;

• забезпечити зв'язок між особистістю і мікросередовищем, дітьми та дорослими, сім'єю та суспільством;

• впливати на стосунки між людьми та ситуацію в малій групі, стимулювати клієнта до виконання соціально-значущої діяльності;

• працювати в умовах неформального спілкування, сприяючи ініціативі та активній життєвій позиції клієнта;

• надавати психологічну характеристику особистості (її темпераменту, здібностям і т.п.), інтерпретувати власний психічний стан, володіти прийомами психодіагностики і психічної саморегуляції;

• вести організаційно-управлінську, дослідницько-аналітичну, науково-педагогічну і практичну роботу на різних об'єктах професійної діяльності;

• надавати першу медичну допомогу.

Згідно з циклом спеціальних дисциплін соціальний працівник має знати:

• особливості соціальної екології, методи оцінки стану навколишнього середовища, володіти екологічною культурою:

• актуальні проблеми геронтології, методи організації медико-соціального обслуговування людей похилого віку та специфіку роботи з даною категорією;

• методи соціальної статистики, використання статистичних вимірів у соціальній роботі;

• конкретний досвід діяльності місцевих органів і центрів соціального захисту населення та його використання в практичній роботі;

• як використовувати в практичній діяльності особливості спеціальної підготовки: організувати допомогу населенню, соціальну роботу в трудових колективах, медико-соціальну допомогу населенню, соціальну роботу з молоддю, сім'ями та дітьми, соціальну реабілітацію і трудотерапію, роботу з особами похилого віку та людьми з особливими потребами тощо.

Соціальний працівник повинен уміти:

• володіти методикою і технологією соціального прогнозування та проектування, використовувати отримані знання в реальних проектах;

• володіти процедурою і методами соціальних інновацій, творчо використовувати інновації в практиці соціальної роботи;

• застосовувати отримані знання для розв'язання сучасних проблем зайнятості населення, вести соціальну роботу серед безробітних, надавати їм моральну та матеріальну підтримку, допомагати в працевлаштуванні;

• використовувати поглиблені знання спеціальних розділів психології та педагогіки соціальної роботи;

• вести соціальну роботу з урахуванням сучасної етнографічної та демографічної ситуації;

• володіти методикою дослідницької роботи при аналізі конкретних явищ і процесів в соціальній сфері, використовувати і впроваджувати отримані результати досліджень.

Окрім цього, соціальний працівник повинен уміти просто і грамотно говорити і писати, навчати інших, уважно і доброзичливо реагувати на емоційні і кризові ситуації, бути прикладом у професійних стосунках, пояснювати складні психосоціальні явища, ефективно організовувати свою роботу, шукати джерела і отримувати засоби для допомоги іншим.

Важливим моментом професійної соціальної роботи є міждисциплі­нарний підхід до розв'язання проблем, які виникають у клієнта. Працюючи у складі міжпрофесійних груп разом із лікарями, педагогами, соціологами, практичними психологами, соціальними юристами, соціальний працівник має можливість комплексно вирішувати проблеми сім'ї, окремої особистості чи соціальної групи, безумовно, спираючись на потенціал даного суб'єкта.

Таким чином, структура професійних обов'язків соціального праців­ника досить складна і різноманітна, а обсяг знань, умінь і навичок цього спеціаліста не може обмежуватись характеристиками, які закладені у посадових інструкціях. Вона постійно розвивається і вдосконалюється, що передбачає постійний розвиток особистості соціального працівника, його перепідготовку і підвищення кваліфікації.

На думку О.Б. Бєлінської, серед важливих вимог до соціального працівника слід віднести і таку, як "педагогічна культура соціального працівника". До структурних елементів педагогічної культури, як правило, відносять педагогічні здібності, педагогічну майстерність, психолого-педагогічну спрямованість особистості, мистецтво спілкування з людьми і культуру професійної поведінки.

До соціального працівника пред'являються наступні кваліфікаційні вимоги.

1. Вимоги до особистісних якостей:

• гуманістична спрямованість особистості;

• особиста і соціальна відповідальність;

• почуття власної гідності й поважання гідності іншої людини;

• емпатичність;

• готовність зрозуміти іншу людину і надати їй всебічну допомогу і підтримку.

2. Вимоги до діяльності:

а) до посадових обов'язків:

організація соціально значущої діяльності для клієнта серед населення;

соціально-правовий захист клієнта;

координація діяльності різних громадських і державних організацій для підтримки клієнта;

б) до професійних знань і вмінь:

вміти бачити проблеми клієнта, діагностувати їх; вміти визначати характер необхідної допомоги, надавати кон­сультації в своїй роботі, а також застосовувати корекцію та реабілітацію;

в) до рівня сформованості діяльністно-рольових вмінь;

вміти встановлювати партнерські стосунки з клієнтом, форму­вати нові соціальні ролі у клієнта і т.п.

3. Вимоги до особливостей соціальної взаємодії соціального працівника і
клієнта:

• вміти координувати соціальні зв'язки і стосунки, свої власні дії на основі навичок спостереження, відбору та аналізу соціально значущої інформації тощо.

4. Вимоги до комунікативних навичок і вмінь:

• володіти культурою спілкування (вміти слухати і чути, володіти культурою безконфліктного спілкування).

У професійному становленні особистості соціального працівника виступає "Я-образ", "Я-концепція". Реалізація індивідуально-творчого підходу передбачає перш за все, формування і розвиток у соціальних працівників ідеального особистісно-професійного "Я". Яким я мушу стати, аби бути спеціалістом високого рівня, професіоналом-майстром, спеціалістом-творцем? Відповідь на це питання пов'язана з оновленням мотиваційної сфери, результатом чого є виникнення внутрішньої мети, усвідомлення особистішого змісту професійних знань, умінь, навичок, якостей, розвиток професійної рефлексії.

Професійна рефлексія, пов'язана з професійним усвідомленням та самоусвідомленням, допомагає спеціалісту вийти зі стану своєрідного "поглинання" самою професією і подивитись на неї з позиції спостерігача зі сторони, зайняти позицію поза нею, над нею для судження про неї. Професійна рефлексія визначає ставлення спеціаліста до самого себе як до суб'єкта діяльності, спроба побачити себе в конкретній робочій ситуації. Здатність порівнювати, зіставляти власне бачення себе з оцінками інших учасників взаємодії допомагає соціальному працівникові усвідомлювати, як він у дійсності сприймається та оцінюється іншими людьми.

Особливо важливими, на думку відомого російського науковця П. Д. Павленка, є такі особистісні якості соціального працівника, які умовно можна поділити на три групи.

До першої групи належать вимоги, які пред'являють в ході професійної діяльності до психічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, мислення), психічних станів (апатія, стрес, тривожність, депресія), емоційних (стриманість, індиферентність) і вольових (наполегливість, послідовність, імпульсивність) характеристик.

До другої групи відносять самоконтроль, самокритичність, самооцінку своїх учинків, а також стресостійкі якості - фізична тренованість, самонавіювання, вміння переключатися та управляти своїми емоціями.

Третя група включає комунікативність (вміння швидко встановлювати контакт з людьми), емпатичність (вміння вловлювати зміну в настрої людей, виявляти їх установки та очікування, співпереживати), красномовність (вміння впливати і переконувати словом).

Таким чином, професійне становлення спеціаліста - складний, неперервний процес "проектування" особистості. Усвідомлення себе в майбутній професії сприяє формуванню власної моделі професіонала, а багатогранність особистості набуває суспільної значущості, стає умовою розвитку як виробничих так і соціальних відносин.

Питання та завдання для самостійної роботи і контролю

1. Які обов'язки соціального працівника? Розкрийте їх зміст.

2. Проаналізуйте зміст основних вимог до знань і вмінь соціального працівника.

3. Які, на вашу думку, найбільш важливі особистісні якості соціального працівника?

4. Визначте зміст найбільш важливих якостей соціального працівника з урахуванням теорії та практики соціальної роботи.

5. Розробіть, враховуючи знання з даної теми, власний професійний портрет соціального працівника.