Механізми реалізації еколого-економічної політики

Усі механізми захисту навколишнього середовища можна поділити на дві групи.

Перша група містить адміністративні механізми захисту навколишнього середовища, що з'явилися в середині 60-х рр. XX століття та розвинулись у 70-х рр. (Росія, США). Ці механізми засновані на неокейнсіанській концепції, що обстоює пряме втручання держави у справи приватних виробників з метою об­меження "зовнішніх витрат". Можна виділити такі адміністративно-правові ме­ханізми захисту навколишнього середовища:

1) заборони;

2) ліцензії;

3) обмеження (ліміти);

4) адміністративні й карні заходи.

1. Заборони - це заходи, які забороняють певні види діяльності людини, що завдають шкоду навколишньому середовищу.

2. Екологічні ліцензії являють собою дозволи на проведення певного виду діяльності з використанням конкретних природних ресурсів. Ліцензії видаються за заявками здобувачів або уповноваженим державним органом, або адміністративними органами суб'єктів. Ліцен­зія передбачає:

а) вид і предмет діяльності (як правило, один);

б) термін дії ліцензії

3. Обмеження (ліміти) на природокористування являють собою встанов­лені підприємствами-природокористувачами на певний строк обсяги гранично­го використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидань у навколи­шнє середовище забруднюючих речовин і розміщення відходів виробництва.

4. Заходи адміністративної та кримінальної відповідальності викорис­товуються державними і місцевими органами у випадках порушення порядку використання природних ресурсів і заподіяння збитку навколишньому середо­вищу.

Друга група механізмів навколишнього середовища — це економічні ме­ханізми, що з'явились у 80-х і розвинулись у 90-х роках XX століття (Росія, США, Японія, Франція та ін.). Існують такі еколого-економічні механізми захи­сту навколишнього середовища:

1) плата за забруднення навколишнього середовища (Франція, Швеція, Но­рвегія, Росія та ін.);

2) плата за користування природними ресурсами (Росія);

3) субсидії, безпроцентні позики і довгострокові позички на природоохо­ронні заходи (Фінляндія, Норвегія, США);

4) податкові пільги і прискорена амортизація очисного устаткування (США);

5) створення екологічних фондів (Росія, США, Німеччина, Франція, Шве­ція, Нідерланди та ін.);

6) екологічне страхування (Росія):

7) ринок екологічних послуг (США).

Економічний механізм охорони навколишнього середовища - це ком­плекс різних фінансово вартісних важелів, які тісно пов'язані між собою і сти­мулюють підприємства і галузі з метою проведення природоохоронних заходів.

Виділяють такі елементи фінансово-економічного механізму природоко­ристування, що формується, в умовах переходу до ринку:

- платність природокористування;

- система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;

- плата за забруднення навколишньої природного середовища;

- створення ринку природних ресурсів;

- удосконалювання ціноутворення з урахуванням екологічного фактора, особливо на продукцію галузей, що експлуатують природу;

- екологічні фонди;

- екологічні програми;

- продаж прав на забруднення;

- система «стан-повернення»;

- екологічне страхування.

Основні елементи раціонального природокористування

- економічна ефективність використання природних ресурсів означає отримання максимальної кількості високоякісного продукту за умови мінімальних витрат на виробництво і економне витрачання самого ресурсу.

- Відтворення природних ресурсів.

- Охороона природних ресурсів передбачає проведення попереджувальних і профілактичних заходів у процесі виробництва, здійснення дій з охорони технологічних процесів, які в нього входять та заходів з відновлення властивостей і якості ресурсів природи, що були порушені внаслідок господарчої діяльності.