Коефіцієнти перерахунку значень питомої потужності

 

Коефіцієнти відбиття стелі, стін, підлоги приміщення	Коефіцієнти перерахунку
табличні	задані
70; 50; 30 50; 30; 10 50; 30; 10 50; 30; 10	70; 50; 10 70; 50; 10 70; 50; 30 30; 10; 10	0,9 0,9 0,8 1,1

 

Значення питомої потужності для найрозповсюджених типів світильників наведені в таблицях 3.30 – 3.36.

Порядок використання таблиць при лампах розжарювання i лампах типу ДРЛ наступний:

– вибирають вci рішення стосовно освітлення приміщення, включно з числом світильників N;

– у відповіднійтаблиці знаходять значення питомої потужності р;

– визначають потужність лампи за формулою:

;(3.14)

– вибирають найближчу за значеннями стандартну лампу.

Т а б л и ця 3.30 Питома потужність загального рівномірного освітлення.

Світильники УПМ–15, У, "Астра – 1, 11,12"

(враховані значення ρ_СТЕЛ1= 50%; ρ_СТ1Н= 30%; ρ_П1ДЛ = 10%; К₃ = 1,3; z =1,15)

 

h, м	S, м2	Питома потужність, Вт/м2, при освітленості, лк, рівній
2 – 3	10 – 15 15 – 25 25 – 50 50 – 150 150 – 300 > 300	2,5 2,1 1,8 1,5 1,3 1,2	4,5 3,7 3,2 2,7 2,3 2,1	6,5 5,6 4,7 4,1 3,8	11,3 9,1 7,7 6,5 5,6 5,2	18,4 14,5 12,5 10,6 9,4 8,7	26,4 17,8 13,3 12,4	33,6 26,7 22,5 19,4 15,5
3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120 120 – 300 >300	3,6 2,9 2,4 1,9 1,6 1,3 1,1	6,1 4,9 3,3 2,8 2,3 1,9	12,3 9,1 7,3 5,8 4,8 4,1 3,6	16,4 12,9 10,6 8,5 7,3 6,1 5,3	21,4 17,4 13,4 11,3 9,5 8,2	35,8 28,7 23,2 18,8 15,6	45,8 38,8 19,9 16,7 14,6
4 – 6	10 – 17 17 – 25 25 – 35 35 – 50 50 – 80 80 – 150 150 – 400 > 400	3,7 2,7 2,2 1,8 1,5 1,2	9,3 7,1 5,1 3,8 3,1 2,6 2,2 1,8	20,4 14,6 9,7 7,5 5,9 4,2 3,4	25,5 19,3 13,1 10,4 8,4 5,9 4,9	32,8 26,9 20,4 16,2 12,9 10,6 7,4	41,6 31,7 24,2 15,6 13,4 10,9	66,6 55,5 42,3 32,2 25,3 20,8 17,8 14,5

 

Т а б л и ц я 3.31

Питома потужність загального рівномірного освітлення. Світильники Гс, ГсУ (враховані значення ρ_СТЕЛ1 = 50%; ρ_СТ1Н = 30%; ρ_П1ДЛ = 10%; К₃ = 1,3; z = 1,15)

 

h, м	S, м2	Питома потужність, Вт/м2, при освітленості, лк, рівній
6 – 8	25 – 35 35 – 50 50 – 65 65 – 90 90 – 135 135 – 250 250 – 500 > 500	2,6 2,4 2,2 1,8 1,7 1,5	5,2 4,7 4,4 4,1 3,8 3,5 3,2 2,8	9,2 7,4 6,4 5,4 4,7 4,1	11,9 10,8 9,8 9,1 8,3 7,7 7,1 6,3	17,4 13,8 12,7 11,7 10,8 9,9 8,8	19,1 17,5 16,3 14,9 13,8 12,7 11,4
8 – 12	50 – 70 70 – 100 100 – 130 130 – 200 200 – 300 300 – 600 600 – 1500 >1500	2,7 2,4 2,2 1,9 1,7 1,6 1,4	4,9 4,5 4,1 3,7 3,4 3,1 2,9 2,6	7,4 6,3 5,7 5,1 4,7 4,4 3,6	10,6 9,7 8,8 7,4 6,8 6,2 5,5	15,1 13,6 12,5 11,5 10,6 9,7 8,8 7,9	18,6 16,2 14,6 13,3 12,4 11,2

 

Продовження таблиці 3.31

 

12 – 16	130 – 200 200 – 350 350 – 600 600 – 1300 1300 – 4000 > 4000	2,4 1,7 1,5 1,4 1,3	4,1 3,6 3,1 2,8 2,4 2,2	4,4 3,6 3,2	7,8 6,8 6,2 5,4	14,6 11,2 9,9 9,1 7,1	19,5 13,2 12,1 10,7 9,5

 

Т а б л и ц я 3.32 Питома потужність загального рівномірного освітлення. Світильники НСП02, НСП03 (враховані значення ρ_СТЕЛ1 = 50%; ρ_СТ1Н = 30%; ρ_П1ДЛ = 10%; К₃ = 1,3; z = 1,15)

 

h, м	S, м2	Питома потужність, Вт/м2, при освітленості, лк, рівній
1,5 – 2	10 – 15 15 – 25 25 – 50 50 – 150 150 – 300 > 300	3,4 2,9 2,4 1,6 1,4	6,7 5,8 4,8 3,1 2,7	13,3 11,6 9,6 7,9 6,2 5,4	17,4 14,4 11,8 9,3 8,1	33,2 19,8 15,5 13,5	43,5 29,6 23,3 20,2	66,5 39,5
2 – 3	10 – 15 15 – 25 25 – 50 50 – 150 150 – 300 >300	3,8 2,8 2,3 1,9 1,5	7,5 5,7 4,5 3,8	11,4 7,5	22,5 17,1 13,5 11,3	37,5 28,5 22,5 18,8	56,3 42,7 33,8 28,1 22,5	37,5
3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120 120 – 300 > 300	9,4 3,7 2,8 2,2 1,6	18,8 13,9 9,9 7,3 5,6 4,4 3,2	37,6 27,8 19,8 14,6 11,2 8,8 6,4	56,5 41,7 29,7 21,9 16,8 13,2 9,6	69,5 49,5 36,5	104,2 74,2 54,7

 

Т а б л и ц я 3.33

Питома потужність загального рівномірного освітлення. Світильник ПО-21 (враховані значення ρ_СТЕЛ1 = 50%; ρ_СТ1Н = 30%; ρ_П1ДЛ = 10%; К₃= 1,3; z= 1,15)

 

h, м	S, м2	Питома потужність, Вт/м2, при освітленості, лк, рівній
2 – 3	10 – 15 15 – 25 25 – 50 50 – 150 150 – 300 > 300	2,7 2,2 1,8 1,5 1,4 1,3	4,8 3,9 3,3 2,8 2,5 2,3	8,3 6,8 5,7 4,9 4,3 4,1	11,7 9,6 7,9 6,7 6,1 5,7	18,7 15,5 12,8 10,8 9,4 8,9	28,5 18,9 16,2 13,3	30,7 25,2 21,6 18,7 17,7

 

 

Продовження таблиці 3.33

 

3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120 120 – 300 > 300	3,1 2,8 2,4 1,9 1,6 1,4 1,2	5,5 4,9 4,2 3,4 2,8 2,4 2,1	9,9 8,7 7,4 4,9 4,2 3,6	14,5 11,2 9,1 7,5 6,3 5,5	25,6 21,5 18,8 15,3 12,2 10,4 9,2	38,5 32,2 28,1 18,4 15,5 13,7	51,3 37,5 30,6 24,5 20,7 18,3
4 – 6	10 – 17 17 – 25 25 – 35 35 – 50 50 – 80 80 – 150 150 – 400 > 400	3,5 2,6 2,2 1,9 1,5 1,3 1,1	6,3 5,5 4,7 3,3 2,7 2,3 1,9	15,8 11,8 9,3 7,9 6,5 5,3 4,5 3,8	23,7 17,7 11,8 9,7 7,9 6,8 5,7	39,5 29,5 23,3 19,8 16,2 13,2 11,2 9,5	59,2 44,2 29,6 24,3 19,8 16,9 14,2	46,6 39,5 32,4 26,4 22,5

 

Т а б л и ц я 3.34 Питома потужність загального рівномірного освітлення при освітленості 100 лк. Світильники з лампами ДРЛ (враховані значення ρ_СТЕЛ1 = 50%; ρ_СТ1Н = 30%; ρ_П1ДЛ = 10%; К₃ = 1,5; z = 1,15)

 

h, м	S, м2	Питома потужність, Вт/м2, для світильників типу
УПДДРЛ	РСП05/К03; СЗ5ДРЛ	РСП08/Г03; РСП08/Г5′3	РСП05/Г03; СЗ4ДРЛ	РСП07; РСП08/Л00; РСП08/Л5′0	РСП05/Д03; РСП08/Д5′3; СД2ДРЛ
6 – 8	50 – 65 65 – 90 90 – 135 135 – 250 250 – 500 > 500	11,2 9,4 7,9 6,7 5,4	7,3 6,8 6,2 5,6 4,5	8,3 7,2 6,5 5,9 5,2 4,6	6,7 6,3 5,9 5,3 4,9 4,3	16,3 13,7 11,3 9,2 7,2 5,7	11,2 9,9 8,8 7,5 6,4 5,3
8 – 12	70 – 100 100 – 130 130 – 200 200 – 300 300 – 600 600 – 1500 > 1500	15,8 13,1 11,2 9,3 7,8 6,2 5,3	7,9 7,4 6,7 6,1 5,5 4,8 4,4	10,6 8,4 7,1 6,4 5,8 5,1 4,5	7,4 6,8 6,2 5,7 5,3 4,7 4,2	20,8 16,5 13,4 10,9 8,8 6,8 5,4	13,7 11,2 9,9 8,7 7,4 6,1 5,1
12 – 16	130 – 200 200 – 350 350 – 600 600 – 1300 1300 – 1400 > 4000	12,4 9,4 7,5 5,2	7,1 6,2 5,4 4,8 4,3	10,8 8,1 6,4 5,7 4,9 4,4	7,5 6,5 5,8 5,2 4,6 4,1	21,4 15,3 11,3 8,7 6,5 5,2	10,7 8,7 7,3 5,7 4,9

 

 

T а б л и ц я 3.35 Питома потужність загального рівномірного освітлення при освітленості 100 лк. Світильники люмінесцентними лампами (враховані значення ρ_СТЕЛ1 =70%; ρ_СТ1Н = 50%; ρ_П1ДЛ = 10%; К₃ = 1,5; z= 1,1)

 

h, м	S, м2	Питома потужність, Вт/м2, для світильників і типів ламп
ШОД	ЛПР
ЛБ-40	ЛХБ-40 ЛТБ-40 ЛД-40	ЛДЦ-40	ЛБ-40	ЛХБ-40 ЛТБ-40 ЛД-40	ЛДЦ-40
2 – 3	10 – 15 15 – 25 25 – 50 50 – 150 150 – 300 > 300	7,4 6,3 5,2 4,4 3,7 3,5	8,7 7,5 6,3 5,2 4,5 4,1	10,5 7,5 6,2 5,5 4,9	7,2 6,1 5,3 4,5 3,5	8,6 7,4 6,2 5,3 4,7 4,2	10,3 8,7 7,5 6,3 5,7 5,2
3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120 120 – 300 > 300	8,9 7,4 6,2 5,1 4,3 3,5	12,9 10,8 8,6 7,4 6,1 4,1	15,5 12,8 10,5 8,9 7,3 6,1 4,9	10,6 8,4 7,2 6,1 5,1 4,4 3,5	13,5 10,2 8,6 7,3 5,2 4,2	18,5 12,4 10,2 8,6 7,3 6,3 5,2
4 – 6	10 – 17 17 – 25 25 – 35 35 – 50 50 – 80 80 – 150 150 – 400 > 400	13,7 11,7 9,5 7,9 6,6 5,7 4,6 3,5	16,1 13,8 11,3 9,1 7,9 6,7 5,6 4,1	19,5 16,7 13,6 9,5 8,6 6,8 4,9	14,5 11,2 7,6 6,5 5,6 4,7 3,5	17,4 14,5 11,1 7,8 6,7 5,5 4,2	13,5 10,8 9,2 6,7 5,2

 

Т а бл и ц я 3.36

Питома потужність загального рівномірного освітлення при освітленості 100 лк. Світильники з люмінесцентними лампами (враховані значення К₃ = 1,5; z = 1,1)

 

h, м	S, м2	Питома потужність, Вт/м2, для світильників і типів ламп
ПВЛМ-Р	ЛПО02-4 х 40/ІІ-02
ЛБ-40, 80; ЛХБ-40, 80	ЛБ-40	ЛХБ-40 ЛТБ-40 ЛД-40	ЛДЦ-40
2 – 3	10 – 15 15 – 25 25 – 50 50 – 150 150 –300 > 300	12,7 10,6 8,6 6,8 5,2	7,4 6,5 5,5 4,7 4,2 3,9	8,8 7,8 6,5 5,6 4,5	10,8 9,3 7,9 6,7 5,5

 

Продовження таблиці 3.33

 

3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120 120 – 300 > 300	17,2 12,4 10,5 8,4 6,7 5,2	12,1 8,8 7,4 6,4 5,4 4,6 3,9	10,3 8,8 7,6 6,4 5,5 4,5	12,4 10,8 9,1 7,7 6,7 5,5
4 – 6	10 – 17 17 – 25 25 – 35 35 – 50 50 – 80 80 – 150 150 – 400 > 400	17,9 15,9 13,4 11,1 9,3 7,4 5,2	7,8 6,8 5,9 4,9 3,9	9,2 5,8 4,5	16,5 13,1 11,3 9,7 8,5 5,4

 

П р и м i т к а. Для ПВЛМ-Р ρ_СТЕЛ1 =50%; ρ_СТ1Н = 30%; ρ_П1ДЛ = 10%; для ЛПО02-4х40 ці значення за колонками: 1–70, 50, 10; 2–50; 30; 10; 3–70, 50, 10.

 

При люмінесцентних лампах порядок такий:

– вибирають вci рішення стосовно освітлення приміщення, включно з числом рядівсвітильників i спектральним типом лампи;

– у відповідній таблиці знаходять значення питомої потужності ρ для ламп
заданої потужності або кількох можливих для застосування потужностей;

– для тих же ламп визначається необхідне число світильників у ряді шляхом
поділу ρS на потужність одного світильника і здійснюється компоновка рядів світильників.

Приклад 3.4. Визначити потужність освітлювального пристрою та кількість світильників на дільниці комп’ютерного набору з розмірами 6x18 м при умові створення на робочих місцях загальної рівномірної освітленості в 300 лк (згідно діючих відомчих норм). Світильники типу ЛПО02 з чотирма лампами ЛБ-40, потужністю 40 Вт кожна знаходяться на висоті h = 2,7 м над робочими поверхнями. Коефіцієнт запасу К₃ = 1,8. Побілка в приміщенні дільниці світла (ρ_СТЕЛ1 =70%; ρ_СТ1Н = 50%; ρ_П1ДЛ = 10%).

В таблиці 3.36 знаходимо значення питомої потужності при заданих параметрах – p_ТАБЛ. = 4,7 Вт/м². Оскільки це значення відповідає К₃ = 1,5, а задане значення становить К₃ = 1,8, вводимо необхідну поправку: р = 4,7·1,8/1,5 = 5,64 Вт/м².

Табличне значення питомої потужності відповідає освітленості 100 лк, нормована освітленість становить 300 лк тому необхідно зробити пропорційний перерахунок:

Потужність освітлювальної установки дільниці Р_Д рівна:

Р_Д = р · S = 16,92 · 6 · 18 = 1827,36 Вт.

Число світильників на дільниці становить:

N= Р_Д / п · Р_Л = 1827,36/4 · 40 = 11,4,

де п – число ламп у світильнику; Р_Л – потужність однієї лампи.

Приймаємо 12 світильників (2 ряда по 6 в кожному).

Точковий метод. В цьому методі початково приймається, що світловий потік лампи в кожному світильнику рівний 1000 лм. Освітленість, яка створюється в такому випадку називається умовною i позначається е. Величина е залежить від світлорозподілу світильника та геометричних розмірів d та h (рис. 3.16).

Для визначення е слугують просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості, деякі з яких представлені на рис. 3.17–3.21. За заданими значеннями d та h на ізолюксах для відповідного типу світильника знаходять значення е шляхом інтерполяції між значеннями, що належать найближчим ізолюксам.

Нехай сумарна дія "найближчих" світильників створює в контрольній точці умовну освітленість Σ е; діюбільш віддалених світильників та відбиту складову освітленості наближено врахуємо коефіцієнтом µ. Тоді для того, щоб отримати в цій точці нормовану освітленість Е при заданому коефіцієнті запасу К₃, лампи в кожному світильнику повинні мати світловий потік рівний:

. (3.15)

По цьому світловому потоку i обирається за таблицями найближча стандартна лампа. Слід мати на увазі що фактичний світловий потік стандартної лампи не повинен відрізнятись від розрахункового більше ніж на –10 чи +20%. Якщо вибрати лампу з таким допуском неможливо, то необхідно змінити розміщення світильників.

Рис. 3.16. Освітленість точки А, що належить горизонтальній площині Q, точковим джерелом світла S

 

Формулу 3.15 можна використовувати також для визначення освітленості заданої точки (Е_А) при відомому світловому потоці лампи Ф_Л.

Одним із основних питань, що виникають при розрахунку точковим методом є правильний вибір контрольної точки. Оскільки чинні норми (галузеві чи СНиП) регламентують мінімальні значення освітленості, які повинні бути забезпечені на вcix ділянках поверхні, що освітлюється, а також враховуючи неминучу нерівномірність розподілу освітленості в реальних умовах, необхідно контрольною точкою обирати точку передбачуваного мінімуму освітленості. Така точка, як правило, знаходиться посередині поля або ж посередині однієї із сторін крайнього поля – простору, обмеженого чотирма найближчими світильниками; при цьому виключаються із розгляду, як нехарактерні, точки, що знаходяться біля стін або в кутках приміщення.

 

 

Рис. 3.17. Просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості.

Світильники У, УПМ15, УП-24, "Астра-1,11,12"

 

Рис. 3.18. Просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості.

Світильники УПД

 

Рис. 3.19. Просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості.

Світильники Гс, ГсУ

Рис. 3.20. Просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості.

Світильники НСП02, НСП0З

 

Рис. 3.21. Просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості.

Світильник ПО-21

 

Друге запитання, яке виникає при точковому методі розрахунку – яку кількість світильників необхідно враховувати при визначенні Σe. Природно, що відповідь на це питання залежить від світлорозподілу світильників i відносної відстані між ними. Частіше всього враховують дію світильників з трьох найменших відстаней d до контрольної точки. В загальному ж, чим менше L/h i чим ширший світлорозподіл світильників, тим більше значення відіграють "дальні" світильники i тим ретельніше слід враховувати їх дію.

Коефіцієнт µ може приймати значення від 1,0 до 1.2 для світильників прямого світла залежно від коефіцієнта відбиття поверхонь приміщення. При використанні світильників розсіяного світла відбита складова освітленості може помітно зростати тому її необхідно враховувати окремо від прямої складової, використовуючи методи, розглянуті раніше.

Приклад 3.5. В приміщенні, частина якого показана на рис. 3.22 необхідно забезпечити освітленість Е =50 лк при К₃ = 1,3. Світильники УПД підвішені на висоті h = 3 м. Розміри полів 6x4 м.

 

Рис. 3.22. План розміщення світильників та контрольних точок

 

Відстані d визначаємо за масштабним планом. Значення е визначаємо за графіком (рис. 3.18). Розрахунки зводимо в табл. 3.37.

Т а б л и ц я 3.37 До розрахунку прикладу 3.5

 

Контрольна точка	Номер світильника	Відстань d, м	Умовна освітленість, лк
від одного світильника	від всіх світильників
А   Б	1, 2, 3, 4 5, 6 7, 8   1, 3 2, 4 5, 6	3,6 6,7 9,2   8,5	5,6 0,4 0,1	22,4 0,8 0,2
8,0 1,8 0,15 0,1	Σ e = 23,4 16,0 3,6 0,3 0,1
	Σ e = 20,0

 

Найгірше освітлюється точка Б, тому саме для неї визначаємо необхідний світловий потік лампи (світильника), прийнявши µ =1,1:

За табл. 3.27 вибираємо лампу Б-200 потужністю 200 Вт.

 

Лінії, що світяться. Джерела світла, довжина яких перевищує половину розрахункової висоти h, розглядаються як лінії, що світяться. На практиці, при проведенні світлотехнічних розрахунків лініями, що світяться, як правило, вважаються лінії, утворені світильниками з люмінесцентними лампами. Такі лінії характеризуються поздовжньою та поперечною кривими сили світла елементів, якіутворюють лінію та лінійною щільністю світлового потоку ламп Ф'. Поперечна крива задається даними з каталогів. Поздовжня крива часто характеризується параметром т, оскільки розрахунок лінійних ізолюксів базується на апроксимації поздовжніх КСС люмінесцентних світильників формулою І_а = = I_o cos^ma. Для світильників з розсіювачами наближено можна рахувати т рівним 1,25, а для світильників з екрануючими решітками, які створюють у поздовжній площині захисні кути 15-30-45°, – т рівним 1,5–2,0–3,0 відповідно.

Щільність світлового потоку визначається відношенням сумарного потоку ламп в лінії Ф до и довжини L. Якщо ж лінія має рівномірно розподілені розриви довжиною λ(λ < 0,5 h), то

, (3.16)

де Ф – світловий потік лампи в суцільному елементі довжиною l.

При λ > 0,5 h рекомендується вести розрахунки окремо для кожної суцільної ділянки лінії.

Розрахункові графіки та таблиці дозволяють визначити відносну освітленість е (Ф’ = 1000 лм/м i h =1 м) при умові, що розрахункова точка знаходиться навпроти кінця лінії, що світиться. Освітленість інших точок визначається шляхом поділу лінії на частини, або ж доповнення їх уявними відрізками, освітленість яких потім віднімається (рис. 3.23).

Рис. 3.23. Освітленість точок, які не знаходяться навпроти кінця ліній

 

При загальному рівномірному освітленні контрольні точки, як правило, вибираються посередині між рядами світильників.

При значній довжині лінії (починаючи десь з 2 h) досить помітно дається взнаки зменшення освітленості від кінців ліній. Для компенсації цього достатньо продовжити лінію на 0,5 h за межі поверхні, що освітлюється, або на такій же довжині біля меж цієї поверхні здійснити подвоєння значення Ф^’, чи доповнити поздовжні ряди світильників поперечними, що їх замикають. Застосувавши один із наведених вище заходів можна підвищити точність розрахунку освітленості контрольної точки, що знаходиться посередині рядів.

 

Рис. 3.24. Лінійні ізолюкси для світильників ЛОУ1ПЗ-2х40/1001

 

Рис. 3.25. Лінійні ізолюкси світильників ПВЛМ-Р з лампами ЛБ

 

 

Рис. 3.26. Лінійні ізолюкси для світильників ШОД

 

 

Рис. 3.27. Лінійні ізолюкси для світильників УВЛН6, УВЛВ6

 

Рис. 3.28. Лінійні ізолюкси для світильників ЛДР з лампами ЛБ

 

Для визначення ε найбільш зручними є графіки лінійних ізолюксів, методика побудови яких розроблена Г. М. Кноррингом. На рис. 3.24 – 3.28 наведені лінійні ізолюкси деяких найбільш розповсюджених світильників.

За відомими значеннями р, h, L (рис. 3.29) визначають співвідношення р' = = p/h та L' = L/h i за відповідним графіком ізолюксів знаходять значення ε. Лінії для яких L' > 4, при розрахунках практично можуть розглядатись як нескінченно довгі. Підсумовуючи значення ε від вcix ділянок, що створюють освітленість у розрахунковій точці, визначають Σ ε. З урахуванням відбиття світла, що визначається коефіцієнтом µ (µ = 1,1 – 1,15), знаходять необхідну лінійну щільність потоку:

(3.17)

Рис. 3.29. Параметри, які визначають положення лінії, що світиться відносно контрольної точки

 

Формула (3.17) може також використовуватись для визначення Е при заданому Ф'.

Приклад 3.6. Необхідно розрахувати освітлювальну установку, що показана на рис. 3.30 при найменшій освітленості Е = 300 лк та К₃= 1,5. Лінії утворені світильниками типу ЛДР з лампами ЛБ. Висота світильників над розрахунковими поверхнями становить h = 4 м.

Точка А освітлюється шістьма відрізками ліній ("піврядами"), що пронумеровані числами 1 – 6. Визначені з рис. 3.30 значення р та L, підраховані р' та L', знайдені за таблицею ізолюксів (рис. 3.28) значення ε наведені в табл. 3.38.

 

 

Рис. 3.30. Розміщення контрольної точки відносно світильників

Таблиця 3.38

До прикладу 3.6

 

Півряд	p	L	p’	L’	ε
1 та 2 4 та 5	2,7 8,1 2,7 8,1		0,67 2,0 0,67 2,0	∞ ∞	2х87 2х115
	Σ ε = 425

 

Приймаючи µ = 1,1, знаходимо необхідну лінійну щільність потоку:

В кожному ряді повний світловий потік ламп повинен складати Ф = Ф' L = 3850 · 27 = 104 000 лм. Якщо прийняти світильники з двома лампами ЛБ-40, то необхідна кількість світильників у ряді буде рівна N = 104 000/2 · 3200 = 16.

Враховуючи, що довжина світильника приблизно дорівнює 1,2 м загальна довжина світильників у ряді буде близько 19 м. Таким чином світильники розміщуються в ряді рівномірно з розривами приблизно 0,5 м. При використанні ламп більшої потужності (наприклад ЛБ-80) розриви між світильниками були б більшими.

Приклад 3.7. Над робочим столом на висоті h = 1 м, встановлено світильник типу ПВЛМ-Р з двома лампами ЛБ-40 (Ф_СВ= 2 · 3 200 = 6 400 лм; L = 1,2 м). Визначити освітленість у трьох характерних точках А1, А2, A3 за таких умов: р = 0,5 м; L_CD = 0,4 м; L_DE = 0,4 м (рис. 3.31).

Знаходимо значення .

Рис. 3.31. До прикладу 3.7

Значення L' для різних відрізків лінії, що світиться та відповідні значення ε (рис. 3.25) наведе в табл. 3.39.

Т а б л и ц я 3.39

До прикладу 3.7

Параметр	Відрізки лінії, що світиться
BC	CD	BD	BE	DE
L’	0,8	0,4	1,2	1,6	0,4
ε

 

Визначимо відносну освітленість розрахункових точок:

ε_А1 = ε_BD =95;

ε_А2 = ε_BC + ε_CD = 80 + 50 = 130;

ε_А3 = ε_BE – ε_DE = 100 – 50 = 50.

Підставивши у формулу відповідні значення, визначимо

освітленість у розрахункових точках, що належить площині стола Q: Е_А1 = =405 лк; Е_А2= 555 лк; Е_А3 = 213 лк.