Напрями реформування
1. Слід переглянути систему понять і термінів, що застосовуються у сфері адміністративної відповідальності. Під адміністративним правопорушенням розумітиметься порушення положень законодавства будь-яким суб’єктом адміністративних правовідносин, у тому числі й суб’єктом владних повноважень. Адміністративна відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень застосовуватиметься як до фізичних і юридичних осіб, так і до адміністративних органів, а відповідальність за вчинення адміністративних проступків (деліктів) – виключно до фізичних чи юридичних осіб. Таким чином, «адміністративне правопорушення» стане ширшим за обсягом поняттям, ніж адміністративні делікти фізичних і юридичних осіб. Запровадження такої концепції адміністративної відповідальності є ще одним кроком до утвердження рівності у відносинах особи з державою.
2. Заходи відповідальності за адміністративні проступки будуть визначені новим кодифікованим актом – на заміну чинному Кодексу України про адміністративні правопорушення. Новий акт матиме назву «Кодекс України про адміністративні проступки і стягнення» (надалі - Кодекс), оскільки визначатиме загальні положення і окремі склади адміністративних проступків та особливості застосування адміністративних стягнень.
3. Суб’єктами вчинення адміністративних проступків необхідно визнати лише фізичних та юридичних осіб. Діяння юридичної особи вважатиметься караним, якщо воно є наслідком діянь фізичних осіб, що її представляли у відповідних відносинах. Доцільно відмовиться від визнання суб’єктами адміністративних проступків посадових осіб, які діють від імені юридичної особи. У цих випадках суспільно шкідливими є наслідки невиконання певних правил саме юридичною особою. А в межах юридичної особи має вирішуватися внутрішнє про характер і межі відповідальності її посадової особи.
4. Адміністративні проступки повинні бути підвідомчі лише органам виконавчої влади, виконавчим органам місцевого самоврядування, тобто адміністративним органам. Інші суб’єкти можуть отримувати повноваження щодо притягнення приватних осіб до адміністративної відповідальності лише у випадку делегування їм функцій публічної адміністрації відповідно до закону. З переліку органів, уповноважених притягувати до відповідальності за вчинення адміністративних проступків, необхідно вилучити: суди (суддів); працівників, які здійснюють охорону підприємств, установ, організацій; представників органів громадської самодіяльності; представників органів самоорганізації населення тощо.
5. З метою підвищення дієвості відповідальності за повторні адміністративні проступки слід створити єдиний державний реєстр застосованих до осіб адміністративних стягнень, який дозволить відповідним адміністративним органам при вирішенні справ використовувати інформацію про факти застосування/незастосування стягнень.
7. Розуміння поняття адміністративного правопорушення та його еволюція. Поняття фінансового правопорушення.
Адміністративним правопорушенням визнають протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП).
У законі одночасно наведено два терміни: «адміністративне правопорушення» й «адміністративний проступок», але останній не є особливим різновидом адміністративних правопорушень.
Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішнього вияву ставлення особи до реальної діяльності інших людей, суспільства, держави. Закону непідвладні переконання, думки людей, якщо вони не знайшли зовнішнього вияву.
Фінансове правопорушення – це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність.
8. Ознаки адміністративного та фінансового правопорушення. Розмежування обох понять.
Адміністративне та фінансове правопорушення близькі за своєю природою поняття володіють подібними ознаками.
Діяння визнають адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак: суспільної шкідливості, протиправності,
| |||||||||
| |||||||||
| |||||||||
| |||||||||
| |||||||||
Розмежування тут тяжко провести, так як це дуже близькі поняття, однак вони відрізняються тим що порушують трохи різні. але близькі суспільні відносини і окремо закріплюються в нормативно-правових актах як правопорушення (тобто відрізняється протиправність і караність).
9. Види фінансових правопорушень.
Фінансове правопорушення – це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність.
До видів фінансових правопорушень належать такі, як:
- бюджетні правопорушення;
- правопорушення у сфері банківської діяльності;
- правопорушення у сфері валютного регулювання;
- податкові правопорушення;
- правопорушення у сфері грошового обігу, розрахунків.
Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.
У разі виявлення бюджетного правопорушення, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції відповідно до ст.118 Бюджетного кодексу можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:
1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;
2) зупинення операцій з бюджетними коштами.
Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від обов’язку по відшкодуванню заподіяної
таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законом.
10. Відмежування адміністративного та фінансового правопорушення від інших видів правопорушень (злочину, цивільного правопорушення, дисциплінарного проступку).
Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів здійснюється за такими критеріями:
1) ступінь суспільної небезпеки. Керуючись саме цим критерієм, законодавець відносить одні діяння до проступків, інші — до злочинів, і включає їх склад до відповідних кодексів.
За цією ознакою правопорушення буде введенно до складу КпАП або КК.
2) Злочин — це діяння, яке передбачене кримінальним законом. Адміністративний проступок — діяння, передбачене нормою адміністративного права. Склад будь-якого злочину може бути встановлений лише законом. Склад адміністративних проступків - як законами, так і підзаконними актами.
3) За скоєння адміністративних правопорушень і злочинів встановлені різні за юридичною природою, характером втрат, які зазнає правопорушник, важкості наслідків заходи державного примусу.
4) кримінальні справи розглядають тільки суди, і лише суд визначає і призначає те чи інше покарання за злочин. Право розглядати адміністративні справи КлАП надає понад ЗО суб'єктам (статті 218—244).
5) пріоритет кримінальної відповідальності. У ч. 2 ст. 9 КпАП чітко встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
6) Проступок і злочин розрізняються також за способом скоєння діяння, формою провини, мотивом правопорушення та іншими ознаками.
11. Причини і умови вчинення адміністративних та фінансових правопорушень.
Причини і умови які сприяють вчиненню адміністративних та фінансових правопорушень.:
- об’єктивні причини (конкретні протиріччя в соціальних та економічних відносинах: недостатній рівень матеріальних благ, злочинність);
- суб’єктивні причини (відповідні моменти соціальної психології, які суперечать моралі: викривлені цілі, мотиви, потреби, правосвідомість);
-об’єктивні умови (економічна криза, рівень безробіття, майнова диференціація суспільства);
- суб’єктивні умови (демографічні та соціально психологічні особливості населення, пияцтво, наркотизм, правовий нігілізм, психічні хвороби, недоліки у роботі правоохоронних органів).
12. Склад адміністративного та фінансового правопорушення і його види.
Склад податкового правопорушення — це сукупність ознак, яка необхідна для визнання діяння податковим правопорушенням і притягнення особи до юридичної відповідальності.
Елементами складу податкового правопорушення є: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Об’єкт податкового правопорушення — суспільні правовідносини, які виникають із приводу сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
Об’єктивна сторона податкового правопорушення — протиправні дії чи бездіяльність суб’єкта податкових правовідносин, які призводять до ненадходження коштів до дохідної частини бюджету чи фонду; суспільно шкідливі наслідки; причинний зв’язок між протиправними діями й суспільно шкідливими наслідками.
Одним із важливих елементів складу податкового правопорушення є суб’єкт податкового правопорушення, тобто особа, яка вчинила податкове правопорушення і яка за чинним законодавством може бути притягнута до відповідальності.
Такими особами є:
1) платники податків (фізичні та юридичні особи);
2) збирачі податків (посадові особи юридичних осіб, юридичні особи, громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності);
3) особи, які сприяють сплаті податків (банківські та інші кредитні установи, які зобов’язані здійснювати перерахування податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів, податкові агенти).
Суб’єктивна сторона податкового правопорушення характеризує внутрішню сторону податкового правопорушення (на відміну від зовнішнього прояву, що відповідає об’єктивній стороні) та відображає ті психічні процеси, які відбуваються у свідомості особи, що вчинила податкове правопорушення. Тому суб’єктивна сторона може бути визначена як психічна діяльність особи в момент вчинення податкового правопорушення або безпосередньо пов’язана з податковим правопорушенням.
13. Суб'єкт адміністративного та фінансового правопорушення. Суб'єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Особа у віці 16-18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до відповідальності на загальних підставах.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов'язані з недотриманням установлених правил у сфері охорони порядку управління,державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків.
Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за неналежне забезпечення виконання їх іншими особами, насамперед підлеглими. На них накладається дисциплінарне стягнення, якщо правопорушення було здійснене під час виконання ними службових обов'язків.
Іноземні громадяни та особи без громадянства підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах згідно з чинним законодавством України.
КпАП встановлено відповідальність військовослужбовців та інших осіб,на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень.
Суб’єкт податкового правопорушення, тобто особа, яка вчинила податкове правопорушення і яка за чинним законодавством може бути притягнута до відповідальності.
Такими особами є:
1) платники податків (фізичні та юридичні особи);
2) збирачі податків (посадові особи юридичних осіб, юридичні особи, громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності);
3) особи, які сприяють сплаті податків (банківські та інші кредитні установи, які зобов’язані здійснювати перерахування податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів, податкові агенти).
14. Система та види адміністративних стягнень за Кодексом про адміністративні правопорушення.
Адміністративне стягнення — це форма реагування держави (її органів) на порушення тієї чи іншої адміністративно-правової норми, захід адміністративної відповідальності у вигляді застосування до правопорушника адміністративного примусу. Його використовують з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне порушення, в дусі додержання законів, поваги до правил громадського співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Систему адміністративних стягнень закріплено в ст.24 КУпАП, в якій їх перераховано з врахуванням зростання суворості.
Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
15. Адміністративні стягнення, передбачені іншими законодавчими актами.
Адміністративно-господарські санкції.
Таким законодавчим актом є
а)Митний кодекс України:
Стаття 461. Види адміністративних стягнень за порушення митних правил
1. За порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:
Попередження;
Штраф;
3) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
б)Податковий кодекс України:
Стаття 113. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи);
Стаття 129. Пеня
В)Господарський кодекс
16. Фінансові санкції.
Фінансова санкція — це покарання уповноваженим державою органом суб'єкта фінансових правовідносин, тобто фізичної чи юридичної особи, що вчинила фінансове правопорушення, в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами з метою забезпечення фінансових інтересів держави, додержання фінансової дисципліни та профілактики вчинення таких правопорушень у майбутньому
У разі застосування фінансових санкцій виникають відносини публічно-правового характеру, оскільки однією з сторін є відповідний контролюючий або наглядовий державний орган, який від імені держави уповноважений застосовувати певні заходи примусу.
Фінансова відповідальність визначена у ч.2 ст. 111 Податкового кодексу України застосовується у вигляді фінансових санкцій (штрафів) та/або пені.
Стаття 113.ПКУ Штрафні (фінансові) санкції (штрафи):
Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному ПКУ для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених ПКУ.
17. Загальні правила накладення адміністративних стягнень та фінансових санкцій. Строки давності для застосування адміністративних стягнень та фінансових санкцій..
Стаття 38 КпАП. Строки накладення адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу «Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти», може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
18. Обставини, що пом'якшують і обтяжують адміністративну та фінансову відповідальність.
Стаття 34. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Стаття 35. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА:
19. Адміністративні та фінансові правопорушення в галузі охорони праці
Стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці
Стаття 41-1. Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди
Стаття 41-2. Порушення чи невиконання колективного договору, угоди
Стаття 41-3. Ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод
Стаття 20. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року (стаття 20);
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону(розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.), щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Про колективні договори і угоди: Стаття 17. Відповідальність за ухилення від участі в переговорах
На осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, або навмисно порушили відповідний строк, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.
Стаття 18. Відповідальність за порушення і невиконання колективного договору, угоди
На осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.
Стаття 19. Відповідальність за ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю
Особи, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і винні в ненаданні інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, несуть дисциплінарну відповідальність або підлягають штрафу до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
20. Адміністративні правопорушення в галузі здоров'я населення (ст. 42 - 46-2 КпАП)
Стаття 42. Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм
Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм -
Стаття 42-1. Виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації
Стаття 42-2. Заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції
Стаття 42-3. Виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні
Стаття 42-4. Продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках
Стаття 44. Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах
Стаття 44-1. Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження
Стаття 44-2. Порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності
Стаття 45. Ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу
Стаття 45-1. Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів
