Правда та міфи в оцінці чоловіків і жінок

Шляхом подолання міфів

 

 

Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник, -

Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с.

 

 

Стать є первинною категорією, якою ми починаємо характеризувати будь- яку людину, дорослу чи дитину. Чим менше ми знаємо людину, тим більша роль статевих стереотипів, що опосередковують її оцінку.

 

В одному експерименті дорослим пропонували спостерігати за грою та по- ведінкою дошкільнят, статеву належність яких неможливо було визначити за їхнім вбранням та зачісками. Виявилося, що малюків, які виявляли більшу самостійність у грі, а особливо непосидючість, агресивність, егоїзм тощо, ідентифікували як хлопчиків. Якщо ж дитина шукала захисту у виховательки, боялася зробити самостійні кроки, щоб подолати перепону на шляху до іграшки, яка її Цікавила, або плакала чи тулилася до інших дітей, її вважали дівчинкою.

 

Несподіваними виявилися судження дорослих, яким пропонували охарактери- зувати поведінку дітей, стать яких експериментатори умисно вказували непра- вильно. Виявилося, що дітей, яких психологи представили як дівчаток (насправді ж то були хлопчики), характеризували як боязких, нерішучих, невпевнених у собі тощо, здатних допомогти іншому, виявити турботу, лагідність. Дітей же, яких представили хлопчиками (насправді то були дівчатка), сприймали рішучими, сміливими, здатними згуртувати інших дітей, нав ''язати свою гру. змагання тощо.

 

Про що свідчать ці досліди? По-перше, про те, що статева належність у свідомості людини тісно пов'язана з певними очікуваннями статевовідповідної поведінки. Коли дитина активна та непосидюча, це сприймається як норма поведінки для хлопчика і як відхилення від неї для дівчинки. Не випадково, появу чоловіка-п''янички в громадському місці сприймають майже поблажливо, а от жінку напідпитку рішуче засуджують. Таких прикладів можна навести безліч, причому як стосовно дітей, так і дорослих.

 

Щоб проілюструвати абсурдність деяких статеворольових очікувань, англійські психологи провели експеримент у фіксованих для спостереження ситуаціях. Було взято поширений стереотип: "Представник чоловічої статі має право на компліменти прекрасній статі". "А якщо поміняти статі місцями?"-запропонували вчені. Сказано-зроблено. У людних місцях міста з''явилися групки дівчат з двох-трьох чи більше осіб, які моделювали типово чоловічу поведінку залицяння до жінок: "Погляньте на цього красунчика, - де- монстративно зверталась одна з дівчат до своїх подруг. -Яка статура, який торс!" "Сідниці також спокусливі, - підтримувала її інша. - Гей, хлоп ''ятко, куди ти так поспішаєш, не хочеш з нами піти?" і т.п. Кінокамери, які фіксували реакції чоловіків, невинних жертв-об'єктів сексуальних домагань жіноцтва, дали змогу показати емоції сильної статі. Вони були настільки шоковані ненормативною статеворольовою поведінкою, що не знали, як повестися, втрачали дар мови, а то й тікали від "переслідувачок". А ті не робили нічого дивного, всього-навсього імітували типово чоловічу поведінку залицяння... То чому ж реакція чоловіків виявилася такою гострою?

 

А які статевотипізовані установки домінують в українському соціумі? Якою мірою вони орієнтовані на традиційний розподіл статевих ролей, а якою - на статеву рівність, партнерство? На побутовому рівні цей традиційний розподіл фемінності-маскулінності виглядає досить невинним, Пригадаймо відому пісню про красиву жінку незаміжню, яка стоїть задумавшись, в метро. В її очах печаль торішня, а на губах журби тавро... Вона ще може бути ніжна, але в душі її журба...''" Хто чи що може ощасливити жінку? Виявляється, рецепт простий: "А їй би просто посміхнутись...! несподівано проснутись в обіймах тісних та міцних....Отже, тільки чоловік, на думку автора, може принести справжнє щас- тя жінці, ощасливити її сповна. А без нього, мовляв, не можна бути ніжною любити свою роботу, друзів, радіти сонцю і таке інше.

 

Інший приклад з пісні, яка називається: "Скажи, за що ти нас покинув?". Там жінка в розпачі благає: "Не залишай мене, коханий/... Не залишай, благаю, без мене не будуй свого життя! " Коментарі зайві.

 

Звичайно, це особиста справа авторів пісень, яких моделей статеворольової поведінки дотримуватися, які нормативи пропагувати. Проте в часи трансфор- мації статеворольових установок чи варто поширювати сексичні установки, зводячи позицію жінки до пасивного очікування долі, яка може усміхнутись тільки в образі чоловіка. А де ж власне волевиявлення? Де ж власне бажання творити своє щастя і обирати судженого? Прийняти позицію в підпорядкуванні свого Я іншій статі означає породити пасивно-залежну особистість, не здатну до самоствердження в будь-якій сфері людського існування, чи то в сфері взаємин з чоловіком, чи у власному бізнесі.

 

Статеві стереотипи (від грецьк. твердий відбиток) - важливий соціально-психологічний механізм, що створює установку на те, якими мають бути чоловіки і жінки. Отже, статеві стереотипи - це усталені, стійкі форми сприйняття й оцінки особистісних якостей та поведінки чоловіків і жінок. Можна сказати, що зміст стереотипізованих уявлень про чоловіків та жінок у тому чи іншому суспільстві певною мірою відбиває його психологію.

 

Спробуймо розібратися, які чинники "примушують" громадську думку орієнтуватися на певні норми, моделі статевовідповідної поведінки, вірити в те, що саме вони і є тим бажаним ідеалом "виміру" маскулінності (від лат.- чоловічий) та фемінності (від лат.- жінка).

 

Статеві стереотипи мають складну структуру і поєднують у собі що найменше чотири компоненти - особистісні якості, які вважають чоловічими або жіночими, типові для статі види діяльності, статевоспіввіднесені професії та соціальні ролі, а також оцінку зовнішніх даних.

 

Які установки щодо чоловіків та жінок с найпоширенішими? Щоб з'ясувати їх у різних за віком людей, варто скористатися методом незакінчених речень, завершення яких проектує суб''єктивне ставлення до типових рольових моделей та якостей поведінки. Наприклад:

 

Справжні чоловіки повинні...: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого. фізично витривалими, вольовими, вміти заробляти для сім’ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо.

 

Справжнім жінкам личить бути акуратними, терплячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без нахилів керівника тощо.

 

Найголовнішим у житті жінки є...; Найголовнішим у житті чоловіка є...;

 

Чоловік пишається дружиною, якщо вона...; Дружина пишається чоловіком, якщо той...; Жінка найкраще може виконувати таку роботу, як...; Чоловік найкраще може виконувати таку роботу, як...; Найкраще для жінок бути на таких посадах, як...; Найкраще для чоловіків обіймати такі посади, як...; Найбільш відповідними професіями для жінок я вважаю...; Найбільш відповідни- ми професіями для чоловіків я вважаю такі, як...; Ідеальні зовнішні дані для жінки - це...; Ідеальні зовнішні дані для чоловіка - це... і т.п.

 

Частота певних категорій дасть реальні підстави для ідентифікації правди та міфів в оцінці чоловіків та жінок. Спробуйте перевірити це самі. Ось що вийшло в нашому дослідженні.

 

Правда та міфи в оцінці чоловіків і жінок

Жінки — більш альтру­їстичні, співчутливі, завжди орієнтовані на надання до­помоги, опікувальну діяль­ність     Чоловіки — більш его­їстичні, товстошкірі, пиха­ті, нездатні до співпережи­вання.   Тільки жінка може бути вседержителькою миру та злагоди в сім'ї, суспільстві. У чоловічій природі закла­дено войовничість     Одна жінка — баба, дві баби — базар.     Жінки—балакучі, язи­каті істоти, пліткарки, які не вміють тримати язика за зу­бами. Справжні чоловіки небагатослівні   Жінки емоційніші, вразливіші, мають слабшу нервову систему, тому як щось — у сльози. Слабка стать частіше підвладна психічним розладам, депре­сивним та тривожним ста­нам, більш схильна до само­губств.     Бабина дорога — від печі до порога. Хатня ро­бота, виховання дітей — прерогатива жінок. Чоло­вік у кращому разі може допомогти дружині. Домашній затишок—спра­ва рук жінки   Щастя жінки неможливе без сім'ї та дітей. Ніщо не може замінити жінці щастя материнства та подружньо­го життя. Чоловік здатний реалізувати себе поза сім'єю, занурившись у роботу.     Чоловіки прагнуть сек­су, жінки — кохання.   Чоловіки частіше зра­джують, ніж жінки. Вони сексуальніші, схильні упа­дати за кожною спідницею. Жінки люблять вухами, чо­ловіки — очима   Молодість та краса жінки — головна запору­ка її щастя.   Успішність чоловіка визначається, головним чином, високим матері­альним та соціальним ста­тусом.     Тільки окремі жінки здатні виконувати провідні ролі у підприємництві, ви­робництві, політиці. Жін­кам краще орієнтуватися на підлеглі ролі. Чоловіки краще справляються з ке­рівними посадами і біль­ше розуміються в полі­тиці, економіці, науці.

Соціальні якості жінок та чоловіків існують не як дві полярні, окремі категорії, а як континууми, що дублюють один одного. Як чоловіки, так і жінки мо­жуть бути чуйними і мати негативні поведінкові риси. Оскільки в більшості етнокультур домінує уявлення, що слабкій статі притаманні опікувальні риси, то від­повідна поведінка заохочується з раннього дитинстві   Чоловіки здатні до співчуття та співпереживання не менше, ніж жінки. От тільки зовні вони не завжди виказують свої почуття, адже змалечку їх привчали кон­тролювати та тримати це в собі.   Статистика злочинів, скоєних чоловіками і жінками, засвідчує: прояви фізичної агресії у сильної статі набагато частіші, що є підставою для висновків про чоловічу войов­ничість та мілітаризм. Саме соціальне оточення часто про­вокує та схвалює чоловічу агресивність, силу та вміння постояти за себе, вважаючи їх центральною складовою мужності. За відповідних обставин жінки також можуть ви­являти брутальність, агресивність, здатні скоїти вбивство     Статевих відмінностей у рівнях вербальної актив­ності дорослих не виявлено. Відмінність простежуєть­ся лише в змісті спілкування, його експресивності. Жін­ки більше орієнтовані на передачу ставлення до події, чоловіки — на саму подію.   Психологи не зафіксували статевих відмінностей в особливостях спілкування чоловіків та жінок. Поріг емоційної чутливості не має статевих меж. Куль­турологічні традиції призвичаюють чоловіків не вика­зувати емоції, приховувати сльози, носити свої пережи­вання в собі. Слабкодухі жінки — не рідкість, чимало є і слабкодухих чоловіків. Психічні розлади, що виникають через зрив вищої нервової діяльності, трапляються як серед чоловіків, так і серед жінок. Якщо деякі розлади характерніші для чоловічої статі (наприклад, розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю чи з виклично-агре­сивною поведінкою тощо), то інші частіше трапляються у жінок (наприклад, розлад зі страхом розлуки чи зале­жна особистість тощо). Ряд психічних розладів, у тому числі депресія, посттравматичний синдром трапляються як серед чоловічої, так і жіночої популяції. За показника­ми суїцидальності статеві групи відрізняються лише в рамках вікових меж. У підліткові та юнацькі роки більш схильні до самогубств жінки, у похилі—чоловіки   Жодна стать не має природних схильностей до опікувальної, обслуговуючої діяльності. Статевотипізо-ваний розподіл праці характерний для патріархальних взаємин. Партнерський тип шлюбних стосунків побу­дований на взаємозамінності виконання сімейних ролей. Виконує домашню роботу не той, хто жіночої статі, а той, хто має вільний час. Морально-психологічний клі­мат сім'ї залежить від домінуючих настроїв обох—чо­ловіка та дружини. Маскулінна лінія поведінки чолові­ка в сім'ї часто обертається диктатом не тільки над жін­кою, а й дітьми.   Материнство — провідна сфера самореалізації жін­ки, подарована природою. Проте не кожна жінка здат­на народити дитину, не кожній вдається створити сі­м'ю. Не кожному чоловікові судилося стати батьком та сім'янином. Проте життя таких жінок та чоловіків може бути наповнене цікавою професійною, громадсько-культу­рною діяльністю, яка надає простір для самореалізації   Об'єктивні психологічні та фізіологічні закономір­ності сексуального збудження, його суб'єктивний пере­біг однаковий у чоловіків та жінок. Чоловіки, на відміну від жінок, проявляють більшу терпимість до позашлюб­них та тимчасових сексуальних зв'язків. Якщо більшість чоловіків є гетеросексуальними, то з якою статтю вони зраджують? Як для чоловіків, так і для жінок секс одна­ково важливий, хоча подвійна зайнятість жінки, яка при­зводить до хронічної фізичної та психічної перевтоми, може значно притлумлювати статевий потяг.   Виховані відповідальними за своє репродуктивне здоров'я (яйцеклітина для запліднення всього одна, а сперматозоїдів — безліч), жінки більше цінують ко­хання, ніжне ставлення чоловіка як умову статевої бли­зькості. Зарубіжні дослідження дошлюбної та шлюбної сек­суальної поведінки чоловіків та жінок засвідчують, що дедалі очевиднішою стає тенденція єдиної статевої мо­ралі, зменшення диференціації статей за принципом по­двійного стандарту до моногамних стосунків. Прий­няття сексуальної агресивності позитивною чоловічою рисою у сучасному світі зменшує шанси сильної статі на сексуальне партнерство   У різних соціально-економічних та етнокультурних умовах життя жінки віддають перевагу матеріально за­безпеченим чоловікам з високим суспільним статусом, а чоловіки — молодості та зовнішній привабливості жінки. Оскільки процес відтворення потомства є до­сить тривалим у часі, жінки віддають перевагу вибору надійних чоловіків, які можуть запропонувати як мате­ріальний, фізичний, так і соціальний захист. Звідси пси­хологічне коріння пошанування жіноцтвом соціально­го статусу та забезпеченості чоловіків.   Психологи зазначають, що за категоріями молодості, еротичної привабливості (молоде обличчя, груди, сідниці, струнка статура, пружне тіло тощо) криється приро­дою дана здатність до плідності. Саме символами репро­дуктивної активності пояснюється орієнтація чоловіка на молодість жінки.   Жінки нічим не поступаються чоловікам у профе­сійній придатності до найрізноманітніших видів діяль­ності. Серед жінок є відомі вчені, керівники фірм, під­приємств, а також міністри, прем'єри урядів, команди­ри космічних екіпажів та президенти країн — всі вони чудово справляються зі своїми обов'язками.

Перелік стереотипів можна продовжувати до нескінченості. Кожний може додати до цього переліку відомі йому з дитинства. Статеві стереотипи є своєрідною вказівкою обом статям на їхнє призначення у суспільстві, на те як їм жити та діяти в ньому. Замислимося, чому так мало змінюються стереотипні уявлення про чоловіків та жінок не тільки протягом людського життя а й кількох поколінь. З одного боку, саме ця стійкість, неприйнятність корекції полегшує процес ідентифікації зі статевими ролями, дає відчуття причетності до певної статевої групи. З іншого, люди сліпо слідують цим приписам та шаблонам попри те, що їх ігнорування могло б змінити їхнє життя на краще. Адже основу статевих стереотипів становлять нічим невмотивовані упередження, перебільшення та неадекватні очікування, які базуються на спрощеному розумінні соціальних явищ, на уявній очевидності певних норм поведінки.

 

Справді, чому чоловік має бути обов'язково вищим у парі? Можливо, високій жінці імпонує чоловік нижчого зросту? А чому тільки жінка має турбуватися про наслідки злягання? Адже сексуальна функція - парна. Чому матеріальний добробут повинен лежати на плечах чоловіка? Бувають життєві обставини, коли вигідніше, щоб жінка просувалася по щаблях кар'єри, а чоловік доглядав за дітьми. Чому чоловік має бути витривалим, сильним, розвивати атлетичну статуру, а жінка - слабкою, тендітною, кволою, беззахисною? Невже атлетична статура, загартованість жінки стане на заваді її привабливості? Чому більшість стереотипів обмежують, принижують жінку''?

 

Оскільки стереотипи є досить ригідними, стійкими утвореннями, що мало змінюються протягом десятиріч, то їхній зміст відображає характер тих статеворольових установок, які були притаманні патріархальному устрою сім'ї, який декларував вторинність, меншовартісність жінки. Звідси їхня спрямованість на слабку стать.

 

То ж яку - позитивну чи негативну роль виконують статеві стереотипи? Не забуваймо, що вони ґрунтуються на викривлених уявленнях про стать і статеві ролі. Вони гальмують поступ уперед у гармонізації статеворольових позицій, очікувань та вимог. У сучасних жіночих журналах традиційні "церква, кухня, діти" замінені тотожними сферами - як вийти заміж, як звабити чоловіка, як схуднути, як спекти чи зварити, як прикрасити дім тощо. Ці рецепти трансфор- муються в стиль життя - оновлений за формою, але традиційний за змістом. Він орієнтує на такі самі обслуговуючі ролі, на створення комфорту для себе, для чоловіка, для дітей, без занурення у соціальне життя, політику, культуру, Погортайте "Натали" чи "Лизу"...

 

Зміни в сфері статевих ролей часто приголомшують похилих людей, поро- джують страх та розгубленість молодих, що виросли в традиційній сім'ї. Осо- бливо гостро проблеми статевих аспектів взаємин постають перед неповними сім'ями, а також перед дітьми, які виховуються в школах-інтернатах. Хлопчики та дівчатка, які не мають змоги спостерігати дружні, партнерські стосунки в сім'ї, процес виконання татом та матір'ю своїх батьківських та соціальних ролей, часто асимілюють ті взірці та стереотипи, які пропагують мас-медіа. (А вони, як відомо, перебувають у полоні традиційного розподілу ролей).

 

Реклама з телеекранів, шпальт газет, журналів, щитів, плакатів, проспектів насаджує стереотипи, які боляче позначаються на самопочутті жінок та взає- минах статей. Рекламодавці експлуатують молодість жінки, її красу, тіло, сексуальність, щоб привернути увагу до товару. Чи часто можна побачити обличчя літньої жінки в рекламі споживчих товарів чи косметики? Ні, його майже не показують, хоча жінка поважного віку по-своєму гарна. Промінчики зморшок на її обличчі якнайкраще могли б проілюструвати почуття задоволення тим чи іншим товаром, продуктом чи послугами.

 

Яка ж установка на сприйняття жінки поширюється такими рекламними повідомленнями? Що жінка, якій за... у принципі не може бути гарною. Краса буває тільки в молодості. Цей стереотип боляче позначається на психології обох статей. У жінок він формує комплекс неповноцінності, ностальгію за молодими роками, низьку самооцінку, незадоволення своїм фізичним Я, прагнення будь-що приховати свої роки. А в чоловіків, у свою чергу, він розвиває неадекватний рівень домагань, орієнтацію не на особистість подруги чи дружини а лише на її фізичні дані.

 

Виховуючись на стереотипах, що цінність жінки в її красі та молодості окремі чоловіки аж до старості шукають подругу, орієнтуючись лише на параметри галії, бюсту та стегон. Чи не трагікомічними виглядають домагання вже не молодих, із сивими скронями чоловіків, відвідувачів клубів знайомств які в анкеті про себе вказують, що чекають на зустріч "по-перше, з молодою по- друге, стрункою, по-третє, гарною, по-четверте... ". І лише на одному з останніх місць - "щоб мала хороший характер". Тож, не з винятком із правил, а скоріше із стереотипом "жінка красива, коли молода " має справу героїня Лії Ахіджакової із кінофільму "Москва сльозам не вірить ", коли її, як завідувачку клубу знайомств, один з клієнтів, якому вже далеко за 60, настирливо прохає перевести з групи однолітків у молодіжну, ту, де жінкам за...20.

 

Інше рекламне повідомлення експлуатує стереотип призначення жінки збу- джувати та задовольняти сексуальні потреби чоловіка. Молодить жінку її ста- тура, обличчя, ноги, хода, мова тіла - все стає органічною частиною рекламо- ваної продукції. Жіночі принади стають об'єктом маніпулювання з єдиною метою - вигідно продати товар.

 

Як у відомому анекдоті про чоловіка, що замовив по каталогу пральну машину. Коли ж йому доставили товар, він здивувався:

 

- А де ж жінка?

- Яка?

- Та, що демонструвала машину у роботі.

 

Таку "пропаганду" жіночого призначення психологи вважають неприпустимою, вбачаючи у ній витоки психологічної нерівності статей та потенційного психічного чи фізичного насильства. Які кроки слід зробити в напрямку зміни стереотипів про сильну та слабку статі? Це - вироблення нових підходів до розуміння психології, мислення, взаємин статей. Це здатність сприйняти багатовимірність чоловічого та жіночого начал в особистості.