Існування в суспільстві різних видів соціальних норм, які регулюють суспільні відносини, зумовлює вироблення і використання для цього різних форм виразу нормативних соціальних приписів.
Відомо, що формою виразу релігійних правил часто є священні релігійні книги (Біблія, Коран, Талмуд тощо). Політичні ж відносини значною мірою регулюються нор-
мативними приписами, що містяться в документальних актах політичних партій, громадських організацій та рухів (статути, положення, декларації, угоди тощо). Локальне регулювання відносин усередині недержавних підприємств і організацій здійснюється актами органів, що керують їхньою діяльністю (наказами, інструкціями, розпорядженнями), І, нарешті, регулювання суспільних відносин відповідно до компетенції державних органів, здійснюється ними шляхом ухвалення нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів).
Таким чином, нормативний акт — це прийнятий соціальним суб'єктом документальний акт, що характеризується соціальною (груповою) легітимністю та містить нормативні приписи для невизначеного кола суб'єктів.
Ознаки нормативного акта;
1) це акт, що має документальну форму (письмовий
документ, що має назву та інші реквізити);
2) розроблений або прийнятий суб'єктом, за яким суспіль
ство (або його частина) визнає право здійснювати такі дії.
Особливу позицію в цьому сенсі займають релігійні тексти,
які сприймаються віруючими не як артефакт (штучне тво
ріння людини), а як результат Божественного одкровення.
У будь-якому випадку нормативний акт є легітимним,
тобто має підтримку всього суспільства або його частини;
3) містить правила поведінки, якими повинні керува
тися суб'єкти суспільних відносин у певних життєвих си
туаціях.
Класифікація нормативних актів здійснюється відповідно до різних критеріїв: залежно від того, ким вони вироблені або прийняті, кому адресовані, за сферами дії та ін.
Для юриста найбільш важливим є розмежування нормативних актів юридичного і нормативних актів неюри~ динного характеру. Такий поділ має не тільки теоретичне, а й практичне значення.
Є підстави і для виділення в особливі групи релігійних, політичних, ідеологічних нормативних (неюридичних) актів тощо.
За сферою дії нормативні акти можна поділити на акти зовнішньої дії (наприклад, правила дорожнього руху видані державним органом, але поширюються на всіх учасників дорожнього руху) і акти внутрішньої дії (наприклад, статут політичної партії розроблений партією і поширюється тільки на її членів).
12.3. Норми: поняття, ознаки, види
Особливе місце серед соціальних регуляторів посідають норми. Поняття «норма» має два основні значення: 1) звичайний природний стан об'єкта, процесу, відношення, системи (нормальний стан здоров'я, наприклад); 2) керівна засада, правило поведінки. Норми-правила, які діють у людському суспільстві, умовно розбивають на три групи:
1) природні норми, або закони природи (наприклад,
закон всесвітнього тяжіння, закони механіки, закони ге
нетики);
2) технічні (соціально-технічні) норми — правила по
водження з технічними та природними об'єктами (напри
клад, державні будівельні правила). Особливостями техніч
них норм є те, що предмет регулювання тут не суто соціаль
ний, і пов'язаний не тільки з людьми, а й із зовнішнім сві
том, природою, технікою. Найважливіші для суспільства
технічні норми підтримуються правом і державою, пере
творюючись уже на техніко-юридичні правила поведінки.
Так, кримінальне законодавство передбачає відповідаль
ність за порушення правил безпеки провадження будівель
них робіт, за порушення правил експлуатації транспорту
тощо;
3) соціальні норми — правила людського співжиття, що
регулюють поведінку людей, зокрема відносини людей між
собою.
Ознаки соціальних норм:
1) соціальні норми є типовою моделлю (зразком) поведін
ки людини, але не реальним актом поведінки, який може
істотно відрізнятися від норми і навіть суперечити їй;
2) соціальні норми мають загальний характер, тобто
не мають конкретного адресата, розраховані на багатократ
не застосування;
3) виконання соціальних норм забезпечується певними
засобами дії (внутрішнє переконання людини, громадський
осуд, державний примус).
Види соціальних норм:
1) норми моралі (етичні норми) — відносно стійкі уявлення людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за допомогою понять «добрий» і «поганий». Норми моралі, як правило, не зафіксовані документально, вони існують як ціннісні орієнтири у свідомості людей;
2) правові норми — загальнообов'язкові, формально
визначені, встановлені або офіційно визнані державою і
забезпечені її примусовою силою правила поведінки;
3) релігійні норми — правила поведінки віруючих лю
дей, які склалися на основі уявлення людей про Бога і ба
жану для нього поведінку. Ця група соціальних норм за
фіксована у священних книгах християн (Біблія), іудеїв
(Тора), мусульман (Коран), буддистів (Веди), в усних пере
казах. Релігійні норми регулюють відносини віруючих у
межах церкви або іншої релігійної організації, порядок
відправлення культових обрядів;
4) корпоративні норми — норми, створені об'єднання
ми громадян, трудовими колективами, підприємницькими
союзами. В основному вони закріплюють порядок форму
вання корпорацій, права та обов'язки їхніх членів;
5) звичаї та традиції — правила буденної поведінки, що
стихійно склалися і передавалися з покоління в покоління
(наприклад, весільні обряди);
6) естетичні норми — відносно мінливі уявлення людей
про прекрасне і потворне, відповідно до яких люди слідують
моді, обирають певний стиль і манери поведінки.
