Нормативні акти, їх види і співвідношення

Існування в суспільстві різних видів соціальних норм, які регулюють суспільні відносини, зумовлює вироблення і використання для цього різних форм виразу нормативних соціальних приписів.

Відомо, що формою виразу релігійних правил часто є священні релігійні книги (Біблія, Коран, Талмуд тощо). Політичні ж відносини значною мірою регулюються нор-

мативними приписами, що містяться в документальних актах політичних партій, громадських організацій та рухів (статути, положення, декларації, угоди тощо). Локальне регулювання відносин усередині недержавних підприємств і організацій здійснюється актами органів, що керують їхньою діяльністю (наказами, інструкціями, розпоряджен­нями), І, нарешті, регулювання суспільних відносин відпо­відно до компетенції державних органів, здійснюється ними шляхом ухвалення нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів).

Таким чином, нормативний акт — це прийнятий соці­альним суб'єктом документальний акт, що характеризу­ється соціальною (груповою) легітимністю та містить нор­мативні приписи для невизначеного кола суб'єктів.

Ознаки нормативного акта;

1) це акт, що має документальну форму (письмовий
документ, що має назву та інші реквізити);

2) розроблений або прийнятий суб'єктом, за яким суспіль­
ство (або його частина) визнає право здійснювати такі дії.
Особливу позицію в цьому сенсі займають релігійні тексти,
які сприймаються віруючими не як артефакт (штучне тво­
ріння людини), а як результат Божественного одкровення.
У будь-якому випадку нормативний акт є легітимним,
тобто має підтримку всього суспільства або його частини;

3) містить правила поведінки, якими повинні керува­
тися суб'єкти суспільних відносин у певних життєвих си­
туаціях.

Класифікація нормативних актів здійснюється відпові­дно до різних критеріїв: залежно від того, ким вони вироб­лені або прийняті, кому адресовані, за сферами дії та ін.

Для юриста найбільш важливим є розмежування нор­мативних актів юридичного і нормативних актів неюри~ динного характеру. Такий поділ має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Є підстави і для виділення в особливі групи релігійних, політичних, ідеологічних нормативних (неюридичних) актів тощо.

За сферою дії нормативні акти можна поділити на акти зовнішньої дії (наприклад, правила дорожнього руху ви­дані державним органом, але поширюються на всіх учас­ників дорожнього руху) і акти внутрішньої дії (наприклад, статут політичної партії розроблений партією і поширюєть­ся тільки на її членів).

12.3. Норми: поняття, ознаки, види

Особливе місце серед соціальних регуляторів посідають норми. Поняття «норма» має два основні значення: 1) зви­чайний природний стан об'єкта, процесу, відношення, системи (нормальний стан здоров'я, наприклад); 2) керівна засада, правило поведінки. Норми-правила, які діють у людському суспільстві, умовно розбивають на три групи:

1) природні норми, або закони природи (наприклад,
закон всесвітнього тяжіння, закони механіки, закони ге­
нетики);

2) технічні (соціально-технічні) норми — правила по­
водження з технічними та природними об'єктами (напри­
клад, державні будівельні правила). Особливостями техніч­
них норм є те, що предмет регулювання тут не суто соціаль­
ний, і пов'язаний не тільки з людьми, а й із зовнішнім сві­
том, природою, технікою. Найважливіші для суспільства
технічні норми підтримуються правом і державою, пере­
творюючись уже на техніко-юридичні правила поведінки.
Так, кримінальне законодавство передбачає відповідаль­
ність за порушення правил безпеки провадження будівель­
них робіт, за порушення правил експлуатації транспорту
тощо;

3) соціальні норми — правила людського співжиття, що
регулюють поведінку людей, зокрема відносини людей між
собою.

Ознаки соціальних норм:

1) соціальні норми є типовою моделлю (зразком) поведін­
ки людини, але не реальним актом поведінки, який може
істотно відрізнятися від норми і навіть суперечити їй;

2) соціальні норми мають загальний характер, тобто
не мають конкретного адресата, розраховані на багатократ­
не застосування;

3) виконання соціальних норм забезпечується певними
засобами дії (внутрішнє переконання людини, громадський
осуд, державний примус).

Види соціальних норм:

1) норми моралі (етичні норми) — відносно стійкі уяв­лення людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за допомогою понять «добрий» і «поганий». Норми моралі, як правило, не зафіксовані документально, вони існують як ціннісні орієнтири у свідомості людей;

 

2) правові норми — загальнообов'язкові, формально
визначені, встановлені або офіційно визнані державою і
забезпечені її примусовою силою правила поведінки;

3) релігійні норми — правила поведінки віруючих лю­
дей, які склалися на основі уявлення людей про Бога і ба­
жану для нього поведінку. Ця група соціальних норм за­
фіксована у священних книгах християн (Біблія), іудеїв
(Тора), мусульман (Коран), буддистів (Веди), в усних пере­
казах. Релігійні норми регулюють відносини віруючих у
межах церкви або іншої релігійної організації, порядок
відправлення культових обрядів;

4) корпоративні норми — норми, створені об'єднання­
ми громадян, трудовими колективами, підприємницькими
союзами. В основному вони закріплюють порядок форму­
вання корпорацій, права та обов'язки їхніх членів;

5) звичаї та традиції — правила буденної поведінки, що
стихійно склалися і передавалися з покоління в покоління
(наприклад, весільні обряди);

6) естетичні норми — відносно мінливі уявлення людей
про прекрасне і потворне, відповідно до яких люди слідують
моді, обирають певний стиль і манери поведінки.