професор кафедри теорії, історії і методики викладання зарубіжної літератури

МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ДИТИНИ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ Б. ГРІНЧЕНКА

Юрій КОВБАСЕНКО, кандидат філологічних наук, директор Гуманітарного інституту,

професор кафедри теорії, історії і методики викладання зарубіжної літератури

Київського університету ім. Б. Грінченка

Серед великої когорти відомих вітчизняних про- Передовсім слід зазначити, що проблема форму-
світителів XIX — початку XX ст. виокремлюється вання моральних цінностей людини має глибоке істо-
ім'я Бориса Дмитровича Грінченка, творчій спад- ричне коріння, яке сягає доби античності та ще дав-
щині якого притаманні різноплановість і універсаль- ніших часів. Так, уже міфотворчість періоду «йгеат
ність. У його наукових працях, художній творчості Нте» має (нехай іноді й дорефлективний) яскраво ви­
та практичній діяльності відображено масштабне ба- ражений морально-етичний характер, оскільки у пра-
чення актуальних проблем тогочасного суспільства, давніх міфах знаходимо «закодовану» шкалу мораль-
окреслено методологічну базу для вивчення україн- них цінностей тогочасних людей (яка, до речі, часто
ської мови, літератури, культури, а також перспек- істотно відрізняється від усталеної нині). Навіть по-
тивні шляхи розвитку шкільництва. біжний погляд на шлях пошуку людством відповідей

Б. Грінченка цікавив широкий діапазон міжлюд- на численні питання про оволодіння та відтворення

ських стосунків, у межах яких виявляється мораль- морального досвіду як культури моральної діяльності,

ність як внутрішня ціннісна основа духовності та спілкування, відносин у людському суспільстві пере-

культури особи, що спрямовує її активність на утвер- конує, що він був складним, суперечливим і соціаль-

дження самоцінності людини в соціумі. У проце- но детермінованим. Аналіз цього шляху з точки зору

сі творчого розвою письменник часто звертався до значущості внеску конкретних суспільно-історичних

проблеми виховного значення етичних знань, дотри- формацій у віднайдення соціально схвалених й інди-

мання норм і принципів належної поведінки людини відуально привласнених стереотипів поведінки свід-

як громадянина, апелював до її моральної свідомості, чить про історично обумовлену мінливість моральних

відповідальності, честі й гідності. цінностей, але й водночас збереження ядра мораль-

Про Бориса Грінченка написано чимало науко- ного досвіду завдяки дії закону наступності поколінь,
вих і літературних робіт, де простежується генеза Аналіз стану методологічної розробленості клю-

його основних ідей, описуються віхи культурологіч- чових понять дослідження дав змогу встановити,

ної, педагогічної та художньої діяльності. Спадщина що термін мораль (лат. — тогоі'ш) етимологічно на-

відомого педагога, письменника, лексикографа, пу- ближений до понять «норов», «звичай», «характер»

бліциста, громадського діяча вивчалася й вивчаєть- [1, 526]. Звернення до «Енциклопедії освіти» дає змо-

ся досить активно й грунтовно. Метою цієї розвід- гу з'ясувати сутнісний зміст поняття моральні ціннос-

ки є аналіз творчих зусиль письменника-педагога, ін- ті, що визначається як «поняття етики, яке відобра-

тенційованих його прагненням за допомогою літера- жає значущість для індивіда проявів моралі як регуля-

турної творчості утвердити моральність у її виховно- тора суспільно належної поведінки і є втіленням його

му значенні для людського способу життя (зокрема суб'єктивного діяльно-зацікавленого ставлення до реа-

шляхом формування моральних цінностей дитини). лізації у житті моральних норм і принципів» [1, 525].

Для досягнення мети в межах цього дослідниць- Зауважимо також, що до моральних цінностей

кого пошуку слід вирішити такі основні завдання: традиційно відносять різні форми моральної свідо-

1. У процесі аналізу та інтерпретації літературних мості:

творів Б. Грінченка виявити приклади літературних • особйстісні переконання щодо норм і принципів

засобів і прийомів, в основі яких лежить спроба мит- належної поведінки людини як громадянина;

ця пояснити специфіку формування моральних цін- • суспільні й моральні ідеали;

ностей, моральної свідомості, моральних відносин • етичні уявлення про справедливість і несправед-

своїх сучасників. ливість, гуманність людських стосунків;

2. Здійснити філологічний і проблемно-тематич- ♦ моральні почуття — обов'язку, совісті, відпові-
ний аналіз оповідання «Украла» (як знаково-репре- дальності, честі, гідності тощо [1, 526].
зентативного для творчого доробку письменника- У процесі конституювання й поширення мораль-
педагога) та проаналізувати вчинки персонажів у кон- них цінностей і певних поведінкових моделей у су-
тексті моральних констант тогочасного суспільства, ви- спільстві значна роль традиційно належить художній
явити особливості втілення проблеми формування мо- літературі. Саме літературні твори (особливо худож-
ральних цінностей дитини в новелістиці Б. Грінченка. ньо довершені, вершинні і/або знакові для конкрет-

ної епохи чи соціальної групи) є своєрідним акумуля- цінностей дитини, відзначимо передовсім уже згадане

тором і проиідішком уже згаданих соціально санкці- оповідання «Украла», де позначена проблема звучить

онованих й індивідуально привласнених стереотипів особливо голосно й пронизливо. Недаремно це опо-

поведінки. Літературні твори, прямо чи опосередко- відання традиційно входить до кола вивчення на уро-

вано, у цікавій ненав'язливій формі пропонують гро- ках і в позаурочній роботі з української літератури,
мадянам країни, членам соціуму певні моделі пове- Сюжет твору простий: «дочка сільського писарчука-

дінки, уже згадану «шкалу» або «ієрархію» мораль- п 'яниці» Олександра, постійно голодна «школярка

них цінностей. першого року», украла у своєї однокласниці Прісь-

Нещодавно «Європейським інститутом культур» ки, ситої доньки прикажчика економії, шматок хлі-
було проведено дослідження соціокультурних функ- ба (соціальна проблематика новелістики Б. Грінчен-
цій художньої літератури у сучасному європейському ка є темою окремої ґрунтовної розмови). її спіймали
суспільстві. У його узагальнених результатах зазначе- «на гарячому», коли вона їла вкрадений хліб у шкіль­
но, що в процесі рецепції літературних творів «інди- ному дворі. У класі виник конфлікт, і деякі учні про-
від в умовній (а тому — контрольованій) формі отри- понували навіть вигнати крадійку зі школи («Один
мус уявлення про суспільний устрій, складові його осно- великий школяр <... > загомонів: «Бач, що вигадала, —
вних груп і репрезентованих ними символів, про діапазон красти.' її треба прогнати з школи.'»). Але учитель Ва-
/ ступінь жорсткості суспільних санкцій за порушення силь Митрович, виявивши неабиякий педагогічний
різних норм, про авторитетні фігури і значущі життє- такт і хист, пригасив цей конфлікт і спонукав Олек­
са ситуації, зустрітися з якими в реальному житті він сандру зізнатися й покаятися, чим змінив ставлен-
не завжди в змозі, а іноді, ймовірно, і не схотів би, але ня учнів як до факту крадіжки, так і до самої дівчин-
які відіграють важливу роль у його загальних значенне- ки. А Олександра отримала добрий моральний жит-
вих конструкціях реальності» [2, 57]. тєвий урок.

Наведені висновки міжнародної групи дослідни- Як бачимо, сюжет оповідання базується на вирі-

ків стосуються і наявності проблеми моральних цін- шення моральної проблеми — як ставитися до фзк-

ностей як складової літературного твору, що є тради- ту крадіжки у класі та й до самої маленької крадій-

ційним для красного письменства від часів його за- ки? Адже крадіжку віднесено до числа серйозних грі-

родження до сьогодення, надто ж — для слов'янських хів ще в Біблії (відоме: «Не вкради!»). У пізніші часи

(зокрема — української) літератур як спадкоємиць ві- крадіжка вважалася не лише суттєвим порушенням

зантійської дидактико-літературної традиції. Так, морально-етичних норм, а й тяжким кримінальним

аналізуючи й узагальнюючи літературну спадщину злочином, за який часто карали на голову (як, напри-

Б. Грінченка щодо окреслення кола творчих устрем- клад, у Запорозькій Січі або країнах мусульмансько-

лінь письменника розпізнати мотиви вчинків лю- го ареалу). Та й за часів написання оповідання краді-

дей у їх відношенні до певних моральних норм і кон- їв карали досить жорстоко. Тобто «ступінь жорсткос-

стант, важливо визначити контекст моральних кон- ті суспільних санкцій» проти крадіїв був значним в

стант тогочасного суспільства, їх сприйняття й оцін- усі часи,
ку самим митцем і педагогом. Тоді чому ж навіть у серйозних дослідників твор-

Видатного діяча вітчизняної культури щиро хви- чості Б. Грінченка виникало непоборне бажання,

лювало життя народних низів, селян, представників сказати б, «ретушувати» ситуацію оповідання «Укра-

інтелігенції, чиновників, службовців та інших верств ла»? Так, один із науковців замінив ключове сло-

суспільства, але особливо — учительства й учнівства во «украла», винесене автором у заголовок твору,

(оскільки сам він був народним учителем). У поезі- пом'якшувальним евфемізмом: «Взяла без дозволу

ях (збірки «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сіль- шматок хліба в товаришки». [З, 9]. Зауважимо, що

ською стріхою» (1886), «Під хмарним небом» (1893), остання з цитат належить знаному вітчизняному фі-

«Пісні та думи» (1895), «Хвилини» (1903) та ін.), над- лологові, а для філолога авторський текст а ргіогі є

то ж у новелістиці, у сповнених драматичної напру- сакральним і «недоторканним» у своїй незміннос-

ги оповіданнях («Без хліба» (1884), «Хата» (1886), ті, автентичності, відповідності першоджерелу. Тож,

«Грицько» (1891), «Украла» (1893) та ін.) Б. Грінченко якщо Б. Грінченко назвав своє оповідання саме так —

втілив складну гаму інтонацій, де поруч із щирим по- «Украла», то, з огляду на небезпеку порушення тек-

клонінням перед українським народом звучить заклик стуальної автентичності (як формальної, так і кон-

обстоювати самоцінність кожного його представника, цептуальної), жодних змін робити не можна. Надто

гідність і моральну позицію всіх без винятку людей. ж якщо йдеться про пом'якшення і/або спрощення

Окремої згадки заслуговують оповідання, при- конфлікту твору, хай навіть обумовленого «благими

свячені освітянам, подвижництву і водночас прини- намірами» співчуття до голодної дитини,
женому становищу тогочасного сільського учитель- Уже в назві твору письменник підкреслив жахли-

ства («Екзамен» (1884), «Непокірливий» (1886)), а ву думку — до якої міри голоду треба довести чесну

також важкій долі бідняцьких дітей («Сама, зовсім й сором'язливу сільську дівчинку, аби вона не витри-

сама» (1885), «Сестриця Галя» (1885), «Ксеня» (1885), мала і таки пішла на скоєння злочину попри те, що

«Дзвоник» (1897) та ін.). Принагідно зазначимо, що добре усвідомлювала всю ганебність й аморальність

остання група оповідань Б. Грінченка значною мірою своєї поведінки (Пріська: «Бачу, вхопила хліба та й

(тематично, настроєво й концептуально) суголосна побігла з школи у двір, та зайшла за дерево, та й їсть.

літературній спадщині ще одного видатного гуманіс- Прибігла до неї, а вона злякалась. «Не кажи, — каже, —

та XIX ст., що підняв свій голос на захист скривдже- вчителеві, я тобі малюнок дам...»).
них і знедолених дітей, — англійця Чарльза Діккенса. Остання цитата свідчить про те, що Олександра

Фокусуючи увагу на втіленні в літературних тво- добре усвідомлювала факт порушення моральних

рах Б. Грінченка проблеми формування моральних норм, а також знала про можливість тяжкого пока-

рання за цю провину. Більше того, це ще й не пер- вич# (пор. Борис Дмитрович Грінченко; до речі, один

ша її крадіжка {«Вона не вперше це краде. Вона кілька із його псевдонімів — Василь Чайченко).

разів у мене тягала. Кинеш торбу з пирогами — так і і Сюжет оповідання, як мовилося, простий, а об-

потягне»). разна система й розв'язка своїм схематизмом нагаду-

Але в тім-то й полягає глибокий психологізм опо- ють моралізаторську притчу або й народну казку, де

відання І трагізм ситуації, що за суттю своєю хороша, борються «добро» і «зло». Герої чітко поділені на по-

порядна дівчинка вимушена стати на шлях злочину, зитивних (Василь Митрович, Олександра) і негатив-

бо живе в нелюдських умовах («ми їмо сухарі вже дру- них (Пріська, вже згаданий «великий школяр, не дуже

гий тиждень»). До речі, це добре розумів і царський розумний і не дуже жалісливий»)'. Цей чіткий поділ не

цензор, забороняючи публікацію оповідання [4]. припускає жодної амбівалентності, варіативності, ди-

Застосовуючи один із прийомів філологічного фузії, а є чітко фіксованим від початку до кінця тво-

аналізу художнього тексту [5], можна звернути ува- ру. Винятком є хіба що Олександра, яка на почат-

гу учнів на різку антитетичність, з одного боку, аб- ку оповідання позиціонована як крадійка (негативна

солютного початку (слово-заголовок «Украла» і його героїня), утім вона негайно виправилася і її вибаче-

синонімічний ряд: «красти» — «крадій» — «злодій» — но (щасливе повернення до кола позитивних героїв).

«нечесна людина») і, з другого боку, абсолютного фі- Такий поділ на «чорне й біле» реалізується на всіх

налу твору; «Цього року вона... вийде з школи чесною рівнях творення образів. Так, Б. Грінченко інтенсив-

людиною». но вживає пряму авторську характеристику, що зага-

Б. Грінченко був видатним лексикографом (його лом красному письменству не притаманна (згадай-

знаменитий «Словарь української мови» (1907—1909) мо хоча б висунуту Г. Флобером концепцію «безо-

удостоєний Російською АН другої премії М. Косто- собовості мистецтва», який обурювався наявністю

марова), що вже саме по собі є свідченням філігран- в романі «Війна і мир* Л. Толстого «вух пана авто-

ного володіння ним мовою, відчуття найтонших ню- ра», тобто прямих авторських оцінок). Щодо новеліс-

ансів лексичної семантики. Тому, поза всіляким сум- тики Б. Грінченка, то в ній «вуха пана автора» стир-

нівом, відзначена оксюморонність слововживання в чать постійно й неприховано. Так, він одразу нала-

його оповіданні («чесний злодій»: «нечесна людина — штовує читача оповідання «Украла» на співчуття до

чесна людина») є зовсім не випадковою. Вона втілює доньки писарчука-п'яниці, заявляючи, що звістка

як концепцію оповідання, так і життєве кредо пись- про крадіжку «дуже вразила і здивувала вчителя. На

менника й педагога, його заклик до гуманізму, лю- Олександру він ніколи нічого не думав». І надалі його

дяностІ, толерантності, співчуття до іншої людини й позитивне ставлення до героїні не викликає в читача

розуміння мотивів її вчинків, до боротьби за щастя жодних сумнівів: «Вона вийде зі школи розумною і чес-

кожного індивідуму, до плекання моральності грома- ною дівчиною». Натомість обікрадена Пріська отри-

дян, надто ж — до формування моральних цінностей мує однозначно негативну характеристику: «Вона по-

українських дітей. гано вчилася, але була дуже весела, і не могла говори-

Тому, хоч Олександра й повелася, прямо скаже- ти, не сміючись».

мо, ганебно, але педагог і переконані ним учні зрозу- Суголосною прямій є також непряма характерне-

міли й вибачили її, особливо зважаючи на нелюдські тика персонажів твору, де симпатію Й антипатію ав-

умови життя та щиросердне розкаяння дитини («го- тора також довго шукати не треба — вона лежить на

лосне гірке ридання розітнулося у школі»). Саме керу- поверхні. Портрет героїнь уже сам по собі є ледь не

ючись цим кредо Б. Грінченко й видає маленькій ге- прямою авторською характеристикою, причому з діа-

роїні свого оповідання, сказати б, «аванс», вислов- метрально протилежними знаками:
люючи впевненість, що «з того часу вже ніщо не мо-

гло спокусити П*. І о^жсанд^Гсї) І Пріська (-)

Отже, на матеріалі аналізу та інтерпретації одно---------------------------------------------------------------------------------

го зі знакових оповідань Б. Грінченка можна зробити «Маленька_ білява ді- «Пріська була дівчина сита, до- висновок про те, що основним пафосом і лейтмоти- тинка»; т біляве, все бре годована...»; «...В нерозумні вом його діяльності як письменника й педагога є за-? ««я*, обличчя сіро-сині очі з сміху аж схова-

клик до гуманних стосунків, людяності, толерантною- %^л° ^би% ^{ж к}^^да'^;. ^{лися т ситими щокамт (дюЧ1}
.... - -. «бліде обличчя» (двічі підкреслена ситість, угодова-

■п, співчуття до іншої людини через глибоке розумій- _{підкресл(;на 6лідістЬі} „істьТс пряме оцінне вислов-
ня мотивів п вчинків, увага до проблеми формування виснаженість) лювання - «нерозумні»)

моральних цінностей дитини. '------------------------------ '----------------------------------------- '

У чому ж полягають особливості втілення пробле- _{Хоча проблема соціальної} нерівності, майнового

ми формування моральних цінностей дитини в опо- розшарування сучасної Грінчснкові української гро-

віданні Б. Грінченка. мади винесена нами за дужки цієї розвідки, але на-

Відзначимо, що в художньому тексті Грінченко- _{ведемо щс од[(у яскраву антитезу} _ соціальне похо-
педагог явно домінує над Грінченком-письменником. _{юквння та матеріальний} сан двох дівчат, крадійки та
Видається, що однією з причин цього є те, що він сам обікраденої'
учителював, тож багато його власних реальних педа­
гогічних ситуацій потрапляли на сторінки його ж лі- і--------------------------------- 1-----------------------------------

тературних творів, і передовсім новелістики, де нара- Олександра (+)___________ Пріська (-)_______

ція легше реципіює елемент автобіографізму. І в цім „Дочка сільського писар- «Батько в неї був є економії
сенсі оповідання «Украла» не є винятком, адже автор чука-п 'яниці»; «часто си- за прикажчика»; «...вона за-
навіть не прагне приховати свого «я» за маскою умов- дать на сухому хлібові»; всіди приносила з дому гар­
ною персонажа-вчителя. Навпаки, він називає цьо- «ми їмо сухарі вже другий ну їжу: пиріжки, перепічки,
го педагога саме своїм по батькові — «Василь Митро- тиждень*_______________ коржі тощо»____________

Разюче різниться також поведінка дівчат під час Тож невипадковим видається те, що шляхом під-

вирішення конфлікту: креслення саме дидактичного потенціалу літератур-

Олександра (+) І Пріська (-) І ^{них ТВО}Р^ІВ * редукування їх естетичних параметрів пі-

------------------------------------------------------ шов і український письменник-просвітитель XIX ст.

«Вона сиділа, низько похнюпивши голову і «Вона й те- (у 1906—1909 рр. — голова товариства «Просвіта»)

втупивши очі у свій стіл.; «вона вхопила- пер, осміха- Б. Грінченко. І проблема формування моральних цін-

ся руками за стіл, шт боялася, що п тяг- ючись, за- ностей дитини - одна з ключових у його творчому

тимуть кудись силоміць*; «вонамовчала і гомоніла...»;,-

сиділа непорушно, як кам 'яна»; *бліде об- «Пріська вже,,

личчя в Олександри зробилося відразу як не мовчала й ^Усе викладене дає підстави для таких теоретичних

жар червоне»; «голосне гірке ридання розі- торохтіла...» узагальнень.

тнулося у школі»; «вона похнюпилась, ні- І- Звернення до літературної спадщини Б. Грін-

чого не могла сказати за слізьми»; «...во- ченка дало змогу з'ясувати різноаспектні параметри

на нічого не хотіла їсти і все плакала» творів письменника, в яких шляхом загострення пси­
хологічних колізій, реалістичної репрезентації життє-

Фінал оповідання теж нагадує казковий: добро пе- вих прикладів автор здійснює спробу пояснити спе-
ремагає зло, Олександру не лише не вигнали зі шко- цифіку моральної свідомості, моральних відносин
ли, а й вибачили та пожаліли. своїх сучасників, реалізує прагнення через свій літе-
Що ж дає авторові така схематизація, спрощення ратурний талант утвердити моральність у її виховно-
художньої структури оповідання? Пожертвувавши ху- му значенні для людського способу життя (зокрема
дожньою ускладненістю, він досяг іншої мети - про- шляхом формування моральних цінностей дитини),
зорості, зрозумілості, а отже — посилення виховного 2. Філологічний і проблемно-тематичний аналіз
потенціалу твору. оповідання «Украла» свідчить про те, що Б. Грінчен-
Усі зауважені риси й особливості нарації в тво- ко шляхом акцентування дидактичного потенціалу
рі Б. Грінченка є атрибутом літератури дидактичної, й редукування естетичних параметрів літературних
яка переймається не стільки естетичними, скільки творів (зокрема певної схематизації системи образів
морально-етичними аспектами впливу на реципієн- і нарації) розкрив широкий діапазон моральних цін-
та. При цьому художня довершеність літературного ностей, презентував власні етичні уявлення про спра-
твору є лише бажаною, а ось його дохідливість, ди- ведливість і несправедливість, гуманність людських
дактизм, виховний вплив на реципієнта — обов'яз- стосунків.

ковими. «Дидактична література (гр. с1Шакііко.і — ■ 3. Висвітлення вчинків героїв у контексті мораль-

«повчальний») — повчально-моралізаторські твори, у ^них констант дало змогу виявити, що основним па-

яких художня форма підпорядкована завданням есте- фосом і лейтмотивом письменницької та педагогіч-

тизації позалітературних виховних потреб, використо- ної діяльності Б. Грінченка є заклик до гуманних сто-

вуєтьсн для оформлення наукових, філософських, етич- сунків, людяності, толерантності, співчуття до іншої

них, релігійних знань, спрямована на полегшене їх сприй- людини через глибоке розуміння мотивів її вчинків,

няття масовим читачем, часто реципієнтом молодша- увага до проблеми формування моральних цінностей

го віку» [6, 278]. дитини.

Цікаво, що як феномен світового літературного

процесу дидактична література існує дуже давно, до Література

неї, наприклад, відносять поему «Роботи і дні» еллі- ' Енциклопедія освіти / Акт. ітед. наук України; голов­
на Гесіода (VII ст. до н. є.) та байки Езопа (VI ст. до ^ний ■^ ^в- ^г Кремень. - К.: Юршком Інтер, 2008. - 1040 с.
н. є.). Але сам термін, поняття «дидактична літера- ^{2 Слово на захист Слова} (сошокультурні Функщі ху-
' ^у ' ^к дожньої літератури та літературної освіти в Україні) // Літе-
тура» увійшов до широкого наукового обігу на меж. _{ратурний дискурс: генезИ}с, рецепція, інтерпретація (літера-
доби Просвітництва й Романтизму, після того, як ве- турознавчий, культурологічний.і методичний аспекти): 36.
ликі письменники-просвітителі XVIII ст. (Д. Дефо, матеріалів міжнародної наукової конференції. — Україна.
Дж. Свіфт, Вольтер, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо та ін.) Київ. 16—17.10.2003) / За ред. Ю. І. Ковбасенка. — К.: РВВ
абсолютизували саме виховний потенціал красного УАВЗЛ, 2003. — С. 45—61.

письменства, «намагаючись сформувати морально до- ³- тропко П. О. Проза Бориса Грінченка // Грінченко Б.:

сконалу людину, розглядали художній твір як вихов- ^ВибР^ані твори. — К., 1987. — С. 9.

ний навчальний посібник, своєрідну педагогічну інструк- _ _г⁴' Джерела ™_Рчих ішємин: Листи Б. Грінченка до

цію. [6, 2791. Вони вбачали у художній літературі над- _{5 Кое6астко ю}, філологічний аналіз художнього тек-

звичайно важливий засіб виховання й просвіти всьо- _сту _ _к.: Інститут системних досліджень освіти України,

го людства: від дикуна П'ятниці (Д. Дефо «Робінзон 1995. — 47 с.

Крузо») до просвіченого монарха (Дж. Свіфт «Ман- 6. Літературознавча енциклопедія: В 2 т. / Автор-укладач

Дри Гуллівера» або філософські повісті Вольтера). Ю. І. Ковалів. — К.: Академія, 2007. — Т. 1. — 608 с.