Безперервне удосконалення конструкції виробу обумовлюється його призначенням та умовами експлуатації. Конструкція повинна бути найменш трудомісткою та матеріаломісткою, технологічною при виготовленні, надійною і зручною при експлуатації.
Технологічність конструкції характеризується сукупністю оптимальних витрат праці, засобів, матеріальних ресурсів і часу в процесі технічної підготовки виробництва, виготовлення, експлуатації та ремонту виробу. Ці показники оцінюються у порівнянні з існуючими однотипових конструкцій виробу. Технологічна конструкція відрізняється від існуючої високими експлуатаційними показниками, мінімальними трудо- і матеріаломісткістю, а також собівартістю. У свою чергу, показники технологічності суттєво залежать від технологічного процесу виробництва заготовок, їх обробки різанням та складання деталей. Із сукупності варіантів технологічного процесу з економічних позицій необхідно вибрати такий, який забезпечував задані показники в якісному та кількісному відношеннях і точність деталей, складальних одиниць і виробу в цілому. Зміна обсягу випуску виробів і типу виробництва вимагає переходу технологічного процесу виготовлення деталей і їх складання до іншого. У зв’язку з цим технологічна конструкція виробу для одного обсягу виробництва може бути нетехнологічною для іншого. Залежно від обсягу виробництва вибирають найбільш економічний технологічний процес. Отже, технологічність конструкції є важливим показником її якості.
Відпрацювання конструкції виробу на технологічність передбачає вирішення комплексу заходів з метою забезпечення її рівня за регламентованими показниками. Відпрацювання спрямоване на більш повне використання конструкторських і технологічних можливостей, а також підвищення техніко-економічних показників виробництва. Вона здійснюється безперервно, починаючи з проектування виробу і продовжуючи при підготовці виробництва та наступного випуску виробу. Технологічність конструкції вирішується за наступними напрямками: виробничому, що визначається щодо виготовлення виробу; експлуатаційному – до підготовки та обслуговуванні виробу під час експлуатації, транспортуванні й зберіганні, а також виконанні його технічного обслуговування; ремонтному – зручності й простоти ремонту. Таким чином, відпрацювання конструкції на технологічність полягає в конструктивних та технологічних рішеннях.
Конструктивне відпрацювання припускає наступне:
1. спрощення компоновки та розчленування виробу на окремі складові частини з метою полегшення монтажу і регулювання;
2. забезпечення незалежного складання одиниць виробу;
3. скорочення числа та спрощення форми деталей;
4. максимальну уніфікацію застосованих конструкційних матеріалів і використання технологічних заготовок деталей;
5. обґрунтований вибір баз, простановку розмірів, а також установлення шорсткості оброблюваної поверхні деталей і допусків на розміри, що забезпечують найбільш економічний вид взаємозамінюваності;
6. встановлення раціональних монтажних зазорів і натягів;
7. стандартизацію і уніфікацію деталей складальних одиниць, агрегатів, що підвищує серійність і спрощує виробничий процес;
8. зручність регулювання конструкції;
9. забезпечення контролепридатності;
10. забезпечення вільного доступу інструментів до поверхонь у процесі виготовлення, технічного обслуговування та ремонту.
Технологічне відпрацювання конструкції включає в себе і забезпечує: спадкоємність засвоєних виробництвом конструктивних типових рішень; застосування високопродуктивних автоматизованих і автоматичних технологічних процесів обробки та складання із забезпеченням заданої точності та якості виготовлення; мінімальна витрата матеріалів на виготовлення; застосування сучасних методів і засобів контролю точності та якості виробів.
Експлуатаційне відпрацювання повинно забезпечувати експлуатаційну надійність та ремонтопридатність виробу, зручність його обслуговування в процесі експлуатації, зниження трудомісткості й вартості робіт, мінімальну масу виробу.
При вирішенні задач із підвищення технологічності конструкції виробу, складальної одиниці або деталі керуються наступними положеннями. Технологічна конструкція дає можливість використовувати високопродуктивні й ефективні технологічні процеси обробки та складання. Впровадження цих процесів пов’язано з великими витратами, вони ефективні тільки при масовому випуску виробів відпрацьованої конструкції. Перехід від меншого випуску до більшого вимагає зміни конструкції і, у крайньому разі до корінної її переробки. Оцінка технологічності конструкції здійснюється за базовим показником, що приймається за вихідний при порівнянні і вказаному в технологічному завданні на розробку конструкції.
Відпрацювання конструкції здійснюється для виробу в цілому, тому що підвищення технологічності окремих елементів не дає належних результатів. У вирішенні поставлених завдань суттєву роль відіграє конструктивна спадкоємність і уніфікація виробу. Під конструктивною спадкоємністю розуміють такий напрямок у конструюванні машин, коли вони одного або різного призначення є різновидом однієї конструкції, що прийнята за основу, і утворюють конструктивно нормалізований ряд. У цьому випадку конструюванню підлягають тільки елементи, зміна яких диктується установленими технічними умовами на проектовану машину. Інколи буває достатньо внести тільки зміни в сполучення складальних одиниць або деталей.
