Керівникам творчого типу властивий високий ступінь свободи поведінки. Оскільки оцінки керівників творчого типу підкреслюють елементи як людської гідності, так і самолюбства, то ці керівники мають добру сумісність з підлеглими творчого, соціоцентричного і підприємницького типів. Але вони, як правило, відчувають труднощі з працівниками-конформістами. Взаємини з підлеглими-егоцентриками майже неможливі, тому що керівник творчого типу не може залишатися жорстким впродовж тривалого часу. Відносини з підлеглими патріархального типу також пов'язані з труднощами, тому що керівник творчого типу не буде витрачати на них час і енергію, як того вимагають від свого керівника підлеглі патріархального типу. За загальним визнанням, керівники творчого типу мають більш високий ступінь свободи поведінки, ніж керівники інших типів, але вони не завжди є найкращими керівниками.
Соціально орієнтовані керівники звичайно зустрічаються з деякими труднощами, взаємодіючи з підлеглими творчого типу, з причини їх надзвичайно великої турботи про людей і слабкої уваги до продуктивності, їх взаємини з працівниками-соціоцентриками, хоч вони і гармонійні, також складні і неефективні, тому що обидві групи намагаються згладити конфлікти і нікого не образити; тому потрібно приймати важкі рішення, необхідні для виробництва. Незвичайним є те, що керівники-соціоцентрики часто сумісні з працівниками підприємницького типу. Володіючи владою, керівники можуть стримувати цих працівників від махінацій і образ людей, в той час як працівники підприємницького типу будуть робити все можливе, щоб забезпечити свій успіх з гуманними обмеженнями, що нав'язані їм керівниками-соціоцентриками. В результаті, такі взаємовідносини сприяють як високій продуктивності, так і піклуванню про людей. Керівники-соціоцентрики, які захищають рівність усіх людей, звичайно мають труднощі з робітниками-конформістами, які приймають тільки тих людей, що поділяють їх власні переконання. Взаємодія з егоцентричними працівниками згубна для соціоцентричних керівників, а взаємини з підлеглими патріархального типу зовсім неефективні. Соціоцентричні керівники витрачають більшу частину свого часу, намагаючись переконати патріархальних підлеглих у тому, що вони повинні брати участь у прийнятті всіх рішень на рівній основі, в той час як патріархальні підлеглі витрачають весь свій час, намагаючись пояснити своїм керівникам-соціоцентрикам, що ті є босами і тому відповідальні за прийняття усіх рішень.
Керівники підприємницького типу найбільш сумісні з працівниками-конформістами. Дійсно, щоб підвищити свої шанси на успіх, керівники-підприємці потребують таких взаємовідносин. Вони можуть управляти працівниками патріархального типу і егоцентриками, але вважають, що щоденні контакти, необхідні для таких робітників, потребують занадто великих витрат часу. Взаємодія керівників підприємницького типу з підлеглими-соціоцентриками практично неможлива через їх прямо протилежні погляди (принципи). Робітники-соціоцентрики, ймовірно, повинні будуть піти з підприємства (організації). Робітники творчого типу можуть впродовж короткого часу терпіти керівника-підприємця, але, врешті решт, припинять взаємовідносини. Взаємини між керівниками підприємницького типу і підлеглими - підприємцями звичайно ведуть до боротьби із змінним успіхом, в якій виграє більш сильний "підприємець", хоча обидві сторони і підприємство в цілому програють.
Керівники-конформісти — прокляття для творчих працівників. Але, мабуть, єдиною людиною, яка в змозі керувати егоцентричними працівниками, є сильний і жорсткий керівник-конформіст. Керівники такого типу звичайно підтримують відносини з патріархальними підлеглими без особливих труднощів, особливо, якщо вони будуть визнані такими працівниками як шановні шефи (вожді, лідери). Взаємини між керівниками-конформістами, підлеглими творчого типу та соціоцентриками практично неможливі, тому що вони призводять до комунікаційних і мотиваційних проблем в багатьох організаціях. Панування керівників-конформістів не гарантує покірність (беззастережну покору) підлеглих-соціоцентриків і творчих працівників. В результаті конформістського стилю керівництва останні два типи працівників будуть змушені покинути організацію, що залишає її, як правило, без творчих людей. Взаємодія конформістів-керівників з конформістами-підлеглими найбільш складна. При цьому багато часу присвячується правилам і їх регулюванню на шкоду здійсненню поставлених цілей.
