Протягом еволюції тварин реалізувалися дві стратегії організації життєвого циклу:
1. Виживання забезпечувалося за рахунок високої швидкості розмноження. Ця стратегія реалізувалося на ранніх етапах еволюції і характерна для популяцій жертв. Умова: наявність незайнятих екологічних ніш і слабка конкуренція.
2. По мірі насичення флори і фауни, тобто на пізніх етапах еволюція, реалізувалася інша стратегія виживання, коли перевагу отримували види із меншими потенціями розмноження, але з великою конкурентною здібністю. Вона характерна для популяцій хижаків і базується на тому, що зростає здатність до навчання, а індивіди можуть тривалий час зберігати у пам'яті необхідну інформацію. Як наслідок, збільшується період дозрівання і навчання, розвиваються родинні та соціальні зв'язки. Цей шлях привів до того, що протягом еволюції вищих хребетних і ссавців у тому числі, розміри ГМ відносно розмірів тіла зростали. Така закономірність називається структурною церебралізацією (енцефалізацією).
У численних дослідах було доведено, що розміри ГМ і багато його характеристик, таких як, наприклад,
- товщина кори,
- розмір ядер нейронів,
- хімічний склад нервової тканини,
- активність ферментів тощо,
можуть змінюватися в залежності від умов утримання тварин і від впливу різних факторів середовища, тобто ці ознаки відносяться до пристосувальних.
А це означає, що певні зміни у спадковій мінливості, котрі викликають модифікації НС, на певних етапах еволюції будуть підпадати під дію природного добору і зберігатися чи елімінуватися із популяцій.
За час антропогенезу у структурі ГМ людини, що має в основі мавпячій тип будови, сталися такі зміни:
1. ГМ збільшився у висоту.
2. Редукувався потиличний відділ.
3. Збільшилися лобові частки, без відповідного розвитку яких було б неможливим прямоходіння, планування дій, абстрактне мислення. Пошкодження переднього мозку навіть рибу позбавляє ініціативи.
4. Розвиваються сткронево-тім'яний блок і потилична область, які відповідають за мовлення.
5. Подальший розвиток одержала нова кора, особливо її асоціативна частина. Наприклад, у пацюка вона становить приблизно 11% від загальної площі неокортексу, у мавпи – 56% (1 млрд. нейронів), а у людини – 84% (14-16 млрд. клітин).
6. Розвиваються півкулі, формується їх асиметрія, яка є однією із основних психофізіологічних функцій людини.
7. Збільшилися резервні можливості ГМ за рахунок
- прискорення розвитку філогенетично нових ланок ГМ, з якими пов'язані вищі психологічні функції;
- зростає кількість нейронів з одночасним зменшенням щільності їх розташування;
- різко збільшується ступінь розгалуження дендритів;
- зростає вертикальна упорядкованість різних областей неокортексу;
- різко ускладнюється структура і збільшується різноманітність синапсів тощо.
Внаслідок таких перебудов ГМ набагато збільшилася ступінь резервування, що необхідна для формування гнучкої поведінки. А саме, постійно діючими у людини є лише кілька десятих відсотка нейронів кори ГМ, а у людиноподібних мавп приблизно 14 – 20%, тобто у людини ступінь резервування сягає декількох сотень разів, а у мавп лише 5 – 7 разів. Це дуже важливий аспект еволюційних перетворень ГМ, так як він характеризує надійність і потенційні можливості будь-яких керуючих складних систем. Чим більший резерв має така система, тим ефективніше вона функціонує, особливо в умовах випадкових зовнішніх впливів.
Подібні зміни сталися досить пізно з еволюційної точки зору, про що свідчать хоча б той факт, що у приматів ГМ до моменту народження вже в основному закінчує своє формування, а у людини функціональна система мозку у значній мірі розвивається після народження і до дорослого стану збільшується у 5 – 6 разів, лобові частки – в 3 рази, нижньотім'яна частка – на 80% тощо.
Формування центрів вищих психічних функцій людини, пов'язане із здатністю до швидких перебудов і рухомістю нервових процесів, спричинило поширення винахідницько-продуктивні типи діяльності. Здійснювався поступовий перехід від переважно інстинктивної поведінки, що базується на першій сигнальній системі, до поведінки, заснованої на знаково-символічних структурах, яка типова для другої сигнальної системи.
Гнучкі типи НС, які починали переважати в первісних угрупуваннях людей, мають своїм наслідком високу вірогідність розвитку неврозів та істерії, схильність до психічних реакцій з елементами страху, підвищену чутливість до навіювання. Як засіб психічної стабілізації виникла магія. При виконанні ритуалів люди спільно настроювалися на оптимальне виконання якоїсь діяльності, позбавлялися від страху та невпевненості. Віра в себе відігравала величезну роль у БЗІ.
Біологічною основою магії в першому наближенні можна вважати рептильний комплекс, а пізніше сформована лімбічна система у значній мірі керує емоційним та релігійним аспектами нашого життя.
Таким чином, протягом біологічної еволюції сформувалася ціла череда структур ГМ, котрі в комплексі із соціальними факторами і призвели до появи свідомості. Свідомість є результат взаємодії інтелекту і чуттєвого сприйняття дійсності. Це шлях від жорстко запрограмованої поведінки до гнучких програм дій.
