Кошториси як спосіб контролю діяльності центрів витрат та методи їх складання

Система контролю в рамках управління підприємством включає в себе адміністративний контроль за поточною діяльністю підприємства, бухгалтерський (ретроспективний контроль) та кошторисний (перспективний) контроль. Кошторис є головним інструментом управлінського обліку, що дозволяє контролювати діяльність центру відповідальності. Під кошторисом у загальному плані розуміють формалізований письмо­вий звіт про плани управління на майбутнє, виражений у вартісних показниках. Кошторис - це фінансовий план, що містить інформацію про очікувані витрати (для центру витрат) чи очікуваний прибуток (для центру прибутку). На відміну від кошторисів, плани можуть не включати безпосередньо вартісних показників і являють собою стратегічні плани вищої ланки управління відносно кількості та/або якості продукції, освоєння нового виду продукції чи нової технології, підвищення конкурентоздатності продукції, тощо. Визначення статей, що контролюються - ключове завдання при впровадженні на підприємстві системи обліку по центрам відповідальності. В ідеалі всі витрати і надходження повинні бути закріплені за певними підрозділами і конкретними особами. На практиці абсолютного контролю існувати не може, а тому існую поняття «відносний контроль». Це означає, що керівник має контроль над більшістю факторів, які впливають на певну статтю витрат і доходів кошторису. До речі слід відмітити, що наприклад в США, немає чіткої системи класифікації витрат виробництва. Класифікація витрат тут залежить від інформації, яка потрібна керівнику, причому навіть всередині одного підприємства можуть мати місце різні групування витрат для обчислення собівартості продукції, робіт, послуг. Широкого розповсюдження набули гнучкі кошториси, які дозволяють перераховувати очікувані плани і результати на фактичний обсяг виробництва. Суть розрахунку полягає в чіткому розподілі всіх статей витрат, що враховуються на змінні та постійні і наступному коригуванні очікуваних змінних витрат на коефіцієнт фактичної зміни обсягів виробництва Управлінський бухгалтерський облік, який порівнює фактичні результати з запланованими величинами, називається звітом про виконання кошторису. Такий звіт включає в себе найменування витрат, що контролюються, витрати по кошторису, фактичні витрати та відхилення від кошторису. Кошториси та звіти про виконання кошторисів – це перший, найнижчий рівень внутрішньої звітності про витрати і результати, який забезпечує задоволення інформаційних потреб для оцінки і контролю діяльності підрозділів.

В процесі розробки кошторису витрат на виробництво у вітчизняній економічній науці і практиці широко застосовую три основні методи:

1) кошторисний метод - на основі розрахунку витрат у масштабах всього підприємства за даними всіх інших розділів плану;

2) зведений метод - шляхом підсумовування кошторисів виробництва окремих цехів, за винятком внутрішніх оборотів між ними;

3) калькуляційної метод - на основі планових розрахунків по всій номенклатурі продукції, робіт і послуг з розкладанням комплексних статей на прості елементи витрат.

Облік власного капіталу

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства;

2) накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на:

— інвестований;

— нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

— статутний капітал;

— додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:

а) додатково вкладеного капіталу,

б) резервного капіталу,

в) нерозподіленого прибутку.

У відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові:

— статутний капітал;

— пайовий капітал;

— додатковий вкладений капітал;

— інший додатковий капітал;

— резервний капітал;

— нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

Статутний капітал — загальна сума власних ресурсів підприєм­ства, вкладених засновниками в основні та оборотні засоби, що забезпечують його діяльність.

Основні бухгалтерські проводки з формування статутного капіталу господарських товариств (крім акціонерних)

Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума
Визначено статутом величину статутного капіталу ТОВ			50 000
Внесено грошові кошти учасниками			ЗО 000
Внесено основні засоби учасниками	10х		10 000
Внесено нематеріальні активи учасниками	12х
Внесено учасниками інші матеріальні цінності	20 (11, 22)
Внесено в статутний капітал довгострокові цінні папери
Внесено в статутний капітал короткострокові цінні папери
Зареєстровано підписку на акції			300 000
Фактичне надходження активів від засновників та учасників публічного акціонерного товариства після реєстрації інформації про випуск акцій			300 000
Відображено зареєстрований статутний капітал			256 2І>0
Відображено емісійний дохід			43 7Л0
Списано суми, отримані за підпискою, на зменшення неоплаченого капіталу			300 (NHI
Господарська операція	Дебет	Кредит	Сума
Зменшення статутного капіталу при прибутковій діяльності
Сума зменшення статутного капіталу за рахунок зменшення номінальної вартості акцій
Сплачена компенсація власникам акцій
Зменшення статутного капіталу внаслідок збиткової діяльності
Сума зменшення статутного капіталу за рахунок зменшення номінальної вартості акцій

 

 

Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

Дані про “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків. Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства. Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обов'язкових пайових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов'язкові пайові внески ари вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану. Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних засобів підприємств, на яких воно розпайоване (приватні орендні підприємства, акціонерні товариства, спілки власників тощо) призначено рахунок 41 “Пайовий капітал”.

Додатковий капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додатковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Додатковий капітал (інший додатковий капітал) збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яа суму безкоштовно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу. Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Створюється Резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% Статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення Резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чистого прибутку, але не можуть бути менше 5% його загальної вартості. Призначається Резервний капітал на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів Резервного капіталу переходять на наступний рік.

Резервний капітал формують за рахунок щорічних відрахувань не менше 5% його суми і в акціонерних товариствах він має бути більшим, ніж 25% статутного капіталу.

Неоплачений капітал. Початкова величина статутного капіталу дорівнює вартості майна (основних засобів, матеріалів, сировини, товарів, нематеріальних активів) та коштів підприємства. Наступні внески, які повинні внести засновники підприємства, відображають як зобов'язання учасників. Тому на основі протоколу зборів учасників, де зафіксована сума статутного капіталу та часток кожного з учасників, що підлягають до внесення, складають кореспонденцію рахунків дебет 46 “Неоплачений капітал”, кредит 40 “Статутний капітал”.

Фактичне внесення коштів засновниками відображають у кореспонденції рахунків дебет 30 або 31 і кредит 46 залежно від того, надійшли кошти готівкою чи в безготівковому порядку, дебет 10, 20 та ін. і кредит 46 – при надходженні від засновників основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей. При цьому важливою є реальна оцінка вкладу учасників при внесені ними основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей, оскільки нерідко трапляються випадки завищення їхньої вартості. Доказами реальної вартості майна, яке вносять засновники підприємства, можуть бути чеки, накладні, які засвідчують придбання. Якщо ж вони вносять раніше придбані матеріали чи основні засоби, а теперішня їх вартість неспівставна внаслідок впливу інфляції за останні роки, доказом можуть бути довідки постачальників про ціни на аналогічні види майна, або ж його експертна оцінка.

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) – це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування Резервного капіталу.

Розраховується сума нерозподіленого прибутку поточного року за такою методикою:

ПНПР = ПНМР + ЧППР – ДПР – В,

де ПНПР – прибуток нерозподілений поточного року; ПНМР – прибуток непрозподілений за попередній (минулий) рік; ЧППР – чистий прибуток поточного року; ДПР – дивіденди за поточний рік; В – внески на поповнення Резервного капіталу.

Сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.