Застосування тренінгових технологій на заняттях

ІЗ КУРСУ “ПЕДАГОГІКА”

Адаптація студента до професії вчителя починається з курсів “Психологія”, “Педагогіка”, “Методика фахової дисципліни” та продовжуються під час педагогічних практик, коли студенти самостійно готують та проводять заняття та позакласні виховні заходи з учнями у базових школах або зі студентами в університеті. При обговоренні результатів педагогічних практик під час проведення підсумків досить часто чуєш від студентів, що вони стикалися з проблемами при спілкуванні зі школярами, особливо при спілкуванні із підлітками. Як це не дивно, але перша зустріч, знайомство з учнями відіграють важливу роль у подальшій роботі. Тому на заняттях з курсу “Педагогіка” ми застосовуємо метод “комунікативна атака”, при якому кожен студент за 1,5 хвилини повинен представити себе класу. Подання своєрідної самореклами потребує підготовки, відбору тільки такої інформації, яка була би невідомою і змогла би зацікавити учнів. Саме з вправ “знайомство” починається кожне заняття з тренінгу спілкування. Це допомагає сформувати такі відносини, при яких враховуються інтереси інших учасників, що взаємодіють, а також їх почуття, емоції, переживання, визначається цінність особистості іншої людини.

Корисними є вправи, які уміщують завдання з невербальним спілкуванням. Наприклад, на спині одного з учасників, який знаходиться у центрі кола, закріплена картка з написом будь-якого поняття (весна, вода, місто). Цю картку учасник не бачить, та за допомогою підказки інших невербальними засобами може здогадатися, що саме написано на ній. Можна складати речі у рюкзак для подорожі, жестами та рухами зображаючи ті речі, які потрібно взяти з собою. Допомагає розвивати жестикуляцію і вправа-привітання невербальними засобами. Такі вправа дозволяють навчити студентів правильно спілкуватися з учнями за допомогою рухів, жестів. Студентам важко даються вправи по невербальному спілкуванню, тому бажано включати їх у практичні заняття з курсу “Основи педагогічної майстерності”.

Заняття з тренінгу допомагають студентам засвоїти парну і групову форми роботи і їх особливості. Об’єднавшись у пари, студенти відпрацьовують вправи з передаванням і оволодінням інформацією. “Партнер по парі, вислухавши чергове повідомлення, повинен відреагувати на нього словами або дією, продемонструвавши розуміння змісту прохання, з яким до нього звернулися”[26,146].

Групова форма роботи досить часто використовується під час тренінгу. Цікавою є вправа, де по колу ведеться розмова на вказану тему. Можна придумати всім разом казку, фантастичне оповідання, детектив, сюжет мультфільму. Будь-хто починає оповідь, інші за годинниковою стрілкою продовжують її. “Тему можна визначити заздалегідь, проте допускається і спонтанний початок. Можна і заздалегідь домовитися про індивідуальний внесок кожного у групове оповідання: наприклад, дозволяється проговорювати не менше двох речень протягом однієї хвилини” [26,146]. Після закінчення оповідання група оцінює результат спільної творчої праці: оригінальність сюжету, вдалий початок, несподіване закінчення. Ця вправа корисна для студентів філологів та інших гуманітарних факультетів, тому що розвиває метафоричне мовлення та художньо-образне мислення.

Популярним сьогодні є такий засіб тренінгу як сторітеллінг, який вже понад сотню років відомий у Англії і в Америці. Це усний переказ відомої казки, анекдота, пригоди, у якому версія оповідача відрізняється від оригіналу. Вважається, що сторітелінг стимулює уяву, формує основи літературного смаку, виконує важливу роль у становленні особистості учнів і їх соціальної адаптації. [26,147].

Робота у групах активізує учнів, збільшує їх результативність, фактично відсутні люди, які нудьгують, бо нічим не зайняті. Доказом цього є дві методики, пов’язана зі спільним пригадуванням. Перша методика допомогає разом пригадати вірш чи байку. Спочатку кожен з учасників виконує завдання індивідуально, фіксує на листку відомі слова або залишає пропуски на місці забутих слів, фраз. Під час спільного пригадування заповнюється всі пропущені місця. Друга методика допомагає пригадати розташування будинків на окремих вулицях, вулиць в окремих районах міста та ін.

Досить широко у тренінгу використовуються рольові ігри. Кожен тренер може застосовувати сюжети вже відомих ігор або для кожної групи створювати свої.

Багато вправ, зазначених у розділах “Тренінг сенситивності”, “Тренінг креативності”, можуть бути використані студентами біологічного, географічного, філологічного, математичного, історичного філософського факультетів та факультетів іноземних мов та міжнародних відносин на заняттях з мікровикладання, коли відтворюються етапи засвоєння знань, закріплення нового матеріалу. Отже, студенти можуть, оперуючи конкретним матеріалом своєї дисципліни, застосовувати ці вправи на заняттях спочатку в аудиторних умовах, а потім і на практиці. Наприклад, використовуючи вправу “Арифмометр”, можна повторити прості і двозначні числа, відпрацювати дії множення, ділення на швидкість та ін. Багато вправ можна застосовувати для уроків з іноземної мови. Вони не лише допоможуть засвоїти нову лексику з конкретної теми, а й розвивають мовлення, вимову тощо. Вправи на асоціації з літературними героями допоможуть історикам відтворити епоху, історичну подію, окреслити особу діяча тої чи іншої доби і країни, а філологам проникнути у творчу лабораторію письменника, зрозумівши характер, вчинок того чи іншого літературного героя. Відбір тренінгових вправ, безумовно, залежить від творчості самого педагога, від мети заняття, перш за все розвиваючої: які вміння і навички на занятті потрібно виробити в учнів.

Отже, досвід показує, що застосування тренінгу на практичних заняттях з курсу “Педагогіка” допомагають викладачеві адаптувати студентів до педагогічної діяльності, навчити його правильно спілкуватися зі своїми учнями, показати багатосторонність педагогічного спілкування. Безумовно, цілі курсу “Педагогіка” і тренінгу співпадають. Насамперед, тренінгові вправи допомагають розвиватися педагогічним здібностям та вмінням оволодіти таким складним видом діяльності як діяльність вчителя. Проте впровадження тренінгових вправ на заняттях допомагають зекономити час, практично відтворити комунікативні вміння педагога, що неможливо на звичайних практично-семінарських заняттях, та, врешті-решт, готує студента до мікро-викладання конкретної дисципліни в аудиторних умовах. Тому, ми можемо вважати тренінг новою технологією у навчальному процесі, яка адаптує майбутніх педагогів до професії. Тренінг як нова педагогічна технологія вбирає у себе зміст всіх визначень цього поняття, бо уміщує різноманітні методи і прийоми, як модель сукупної діяльності вчителя і учня допомагає в організації і проведенні навчального процесу, створює комфортні умови для співпраці вчителя і учнів, викладачів і студентів, показує майстерність, вміння і мистецтво педагогів.

 

Література

 

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. –Л., 1968. – 336 с.

3. Атутов П.Р. Технология и современное образование // Педагогика. – 1996.– № 2.

4. Бахтин М.М. Естетика словесного творчества.– М, 1979.

5. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии.– М., 1989.

6. Бехтерев В.М. Общие основы рефлексологи человека.– Л.,–1926.

7. Боголюбов В.И. Педагогическая технология: эволюция понятия.–Педагогика. – 1991.– № 9.– С.123.

8. Бордовский Г.А., Извозчиков В.А. Новые технологии обучения: Вопросы терминологии // Педагогика. – 1993.– № 5.

9. Бурлака Я.І., Вихрущ В.О. Про форми організації навчальної діяльності школярів // Рад. школа. – 1984. – № 5.– С. 39-44.

10. Выготский Л.С. Избранные педагогические исследования.– М.: Изд-во АПН ССР, 1956. – 320 с.

11. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч. – М., 1983. – Т.4. – С.37-77.

12. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие. – М., 1985.

13. Грабовська С.Л. Інтерактивне навчання у вузі: проблеми і перспективи. // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – Вип.15.– Ч.2. – С.171-176.

14.Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. – М., 1996.

15. Десев Л. Психология малых групп. – М.: Прогресс,1979.–208 с. 16. Дреер А. Преподавание в средней школе США. – М., 1983.

17. Ємельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение.– Л., 1985.

18. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологическтй тренинг.– Л., 1990.

19. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике. – М., 1995.

20. Кларин М.В. Педагогическая технология. – М., 1989.

21. Кларк М. Технология образования или педагогическая технология?// – Перспективы. Вопросы образования. – М., 1983. – № 2. – С. 78.

22. Ковалев Г.А. Основные направления использования активного социального обучения в странах Запада // Психологический журнал, 1989.– № 1.– Т.10.–С. 127-136.

23. Кошманова Т.С. Концептуальні моделі розвитку особистості школяра. – Львів, 1994.

24. Кошманова Т.С. На шляху до новітньої педагогічної освіти (на прикладі Університету штату Мічіган). – Львів, 2000.

25. Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США (1960-1998 рр.).– Львів: Вид-во “Світ”, 1999. – 486 с.

26. Кривулина А.А. Єргодизайн образовательного пространства (размышление психолога). – М: ПЕР СЭ, 2003, –192 с.

27. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.

28. Левитес Д.Г. Практика обучения: современные образовательные технологии. – М.; Воронеж, 1998.

29. Лийметс Х.Й. Групповая работа на уроке. – М.: Знание, 1975, –

62 с.

30. “Моделі навчання” (для студентів педагогічних спеціальностей).

/ За ред Т.С. Кашманової. Серія: навчально-методичні матеріали, випуск 5. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002.

31. Макшанов С.И. Психология тренинга.–СПб., –1997.

32. Матюшин А.М. проблемне ситуации в мышдении и обучении.–М. – 1972.

33. Монахов В.М. Технологические основы проекетирования и конструирования ученого процесса. – Волгоград, 1995.

34. Назарова Т.С. Педагогическая технология: новый этап эволюции? – Педагогика. – 1997. – № 3. – С.20.

35. Новые педагогические и информационные технологи в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е.Петров. Под ред. Е.С.Полат. – М.: Издательський центр “Академия”, 1999.

36. Нор Е.Ф. Технология организации групповой учебной деятельности. – Николаев; 1998. – 75 с.

37. Освітні технології у школі та вузі: Матеріали науково-практичної конференції./ За науковою редакцією О.М.Пєхоти. Миколаїв: МФ На УКМА, 1999.

38. Освітні технології. Навчально-методичний посібник./ За загальною редакцією О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001.

39. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 543 с.

40. Педагогічна технологія: Посібник/ І.Ф.Прокопенко, В.І Євдо-кимов. –Х.: Основа, 1995.

41. Пєхота Е.Н. Технологический подход в образовании с позиций педагогики ненасилия и развития. // Науковий вісник Південно-українського державного педагогічного університету ім.. К.Д.Ушинського. – Вип. 4. – Одеса. – 1999.

42. Практикум по социально-психологическому тренінгу. – СПб.,1997.

43. Психогимнастика в тренинге./ Под ред. Н.Ю. Хрящевой. – СПБ.,1999.– 256 с.

44. П’ятакова Г.П. Адаптація майбутнього вчителя до педагогічної діяльності на практичних заняттях з методики викладання літератури // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип. 15. Ч.2., 2001. – С. 86-89.

45. П’ятакова Г.П. Застосування інтерактивних методів навчання на заняттях із курсу “Історія російської літератури” у вищій школі // Тези доповідей звітної наукової конференції кафедри педагогіки, 19 лютого 2002 р.– Львів, Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – С.41-44.

46. Роджерс Н. Вигляд на психотерапію, становление человека.– М., 1994.

47. Роджерс Н. Творчество как усиление себя. // Вопросы психологии, 1990. – № 3. – С.165.

48. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998.

49. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе. – М.: Педагогіка, 1988. – 160 с.

50. Юдин В.В. Педагогическая технология.– Ярославль, 1997.

51. Ярошевский М.Г. Психология творчества и творчество в психологии. // Вопросы психологи – 1985. – № 6.

52. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997. –193 с.

 

1 Грабовська С.Л. Інтерактивне навчання у вузі: проблеми і перспективи.// Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – Вип.15.– Ч.2. – С.171-176.

2 Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США (2960-1998 рр.). Львів: вид-во “Світ”, 1999.

 

1 Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США. – С.156.

1 Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США. Типи портфоліо. – С.148 - 152.